Поняття, суть, принципи права природокористування

Право природокористування — один iз базових, тради- цiйних iнститутiв екологiчного права, який був предметом де- тального наукового аналiзу в радянський перiод як щодо окре- мих природних об’єктiв, так i в комплексi1. Сьогоднi в його змi- стi з’явилися новi аспекти, що зумовленi змiнами в полiтичнiй, економiчнiй та правовiй системах української держави. Це роз- ширення кола суб’єктiв природокористування, поява нових форм природокористування, зокрема орендної, реалiзацiя принципу платностi тощо.

Право природокористування розрiзняють в рiзних значеннях:

— як об’єктивне право — тобто правовий iнститут — су- купнiсть правових норм, що регулюють вiдносини з приводу екс- плуатацiї, використання корисних властивостей природних об’єк- тiв, порядку, умов надання, експлуатацiї та припинення викорис-

 

1 Право природопользования в СССР. — М., 1990; Башмаков Г. С. Право пользования недрами в СССР. — М., 1974; Колбасов О. С. Теоретические основы права пользования водами в СССР. — М., 1972; Крассов О. И. Право лесополь- зования в СССР. — М., 1974.

тання природних об’єктiв. Вiн охоплює норми, що регулюють використання окремих, диференцiйованих природних об’єктiв, правове регулювання яких теж встановлене окремими самостiй- ними законодавчими актами i за своїм змiстом має комплексний характер;

— як суб’єктивне право — можливiсть, що належить конкре- тному природокористувачу i спрямована на задоволення рiзно- манiтних iнтересiв i використання рiзних властивостей довкiл- ля — економiчних, екологiчних, оздоровчих, естетичних тощо;

— як правовiдносини — врегульованi нормами права суспiльнi вiдносини щодо використання корисних властивостей природ- них об’єктiв, змiстом яких є вiдповiднi права та обов’язки приро- докористувачiв.

У процесi використання природних об’єктiв у першу чергу задовольняються економiчнi, споживацькi iнтереси суспiльства. Разом з тим процес використання людиною природи обов’яз- ково повинен враховувати екологiчнi вимоги охорони природи, здiйснюватись економно, рацiонально, не порушувати стану еко- логiчної рiвноваги. Вiдповiдно, обов’язковою вимогою права при- родокористування є рацiональний з екологiчної точки зору ха- рактер природокористування, що в подальшому повинен бути закрiплений в правових нормах, якi регулюють процес приро- докористування.

В еколого-правових нормативних актах України застосову- ється два термiни: «використання» (роздiл 3 Закону України

«Про тваринний свiт» називається «Використання об’єктiв тва- ринного свiту») i «користування» (роздiл 3 Водного кодексу України — «Водокористування»). Аналiз змiсту вiдповiдних норм показує, що поняття «використання» за змiстом є ширшим, адже можна говорити про право використовувати землю на умовах права власностi на неї, а також на умовах оренди. Правовий iн- ститут i суб’єктивне право природокористування, яке є похiдним вiд права власностi, за змiстом охоплює тiльки правомочнiсть володiння i користування. Тому для позначення передбаченої нормами права можливостi суб’єкта експлуатувати природний об’єкт з метою вилучення з нього корисних властивостей слiд застосовувати термiн «право природокористування». Пiд вико- ристанням природних об’єктiв слiд розумiти їх експлуатацiю як на правi власностi, так i на правi користування («використання

природних об’єктiв на правi власностi» i «використання приро- дних об’єктiв на правi користування»). Зважаючи на змiну в су- часних умовах правового регулювання вiдносин приналежностi природних ресурсiв i розширення кола суб’єктiв права власнос- тi на природнi ресурси, можливо зараз доцiльним буде розши- рення змiсту поняття i iнституту природокористування, вклю- чаючи в нього правомочностi по використанню природних ре- сурсiв, якi здiйснюються суб’єктами, що володiють природними об’єктами на правi власностi, i суб’єктами, яким природнi об’єк- ти переданi в користування.

Здiйснення природокористування базується на певних осно- воположних засадах, iдеях, якi лежать в основi правового регу- лювання цього iнституту — принципах права природокористу- вання.

До основних принципiв права природокористування вiдно- сять наступнi.

— Принцип похiдного характеру права природокористуван- ня вiд права власностi, який означає, що право природокорис- тування може виникнути лише за згоди власника природного об’єкта. При цьому власник має право встановити обсяг i межi здiйснення права природокористування, а у випадках порушен- ня екологiчного законодавства, умов договору припинити пра- во природокористування.

— Принцип цiльового використання природних об’єктiв. При- родний об’єкт надається в користування i повинен використо- вуватись лише у визначених цiлях, що вiдображаються в рiшен- нях про надання їх у користування. Використання природного об’єкта не у вiдповiдностi з цiльовим призначенням розгляда- ється як правопорушення i є пiдставою для прийняття рiшення про припинення права природокористування. Цей принцип є єдиним, вiн однаково вiдображений у земельному, водному, лi- совому, надровому законодавствi.

— Принцип комплексного природокористування означає ре- алiзацiю одночасного використання декiлькох видiв природних об’єктiв i їх ресурсiв, якi взаємопов’язанi i розмiщенi на визна- ченiй територiї. Одночасно цей принцип має свiй галузевий змiст, зокрема у водному законодавствi комплекснiсть використання вод полягає у збалансованому i оптимальному використаннi вод- ного об’єкта для рiзноманiтних потреб населення, промисловос-

тi, транспорту, у лiсовому — у вимозi заготiвлi живицi перед за- готiвлею деревини.

— Принцип рацiонального i ефективного природокористу- вання означає економне, екологiчно обґрунтоване природоко- ристування при оптимальному поєднаннi економiчних та еко- логiчних iнтересiв суспiльства.

— Принцип безоплатностi загального та платностi спецiаль- ного природокористування є вiдносно новим у законодавствi України, бо протягом радянського перiоду як загальне, так i спе- цiальне природокористування було безоплатним. Безоплатнiсть використання природних об’єктiв не сприяла їх рацiональному використанню. Тому сучасним законодавством реалiзується пе- рехiд до безоплатностi загального природокористування, тобто людина може використовувати природнi ресурси безоплатно для реалiзацiї природних прав та забезпечення своїх життєво необхiдних потреб, i принципу платностi природокористування для виробничо-господарських потреб.

— Принцип стабiльностi i стiйкостi права природокористу- вання забезпечується прiоритетом надання природних об’єктiв у безстрокове користування, хоча i є можливiсть надання об’єк- тiв у короткострокове користування. Безстрокове чи довгостро- кове природокористування гарантує природокористувачу ста- бiльне задоволення його матерiальних iнтересiв та сприяє еко- номному господарському використанню природного об’єкта.