Поняття, мета, види екологiчної експертизи

Однiєю з важливих функцiй управлiння в галузi охо- рони довкiлля, засобом забезпечення екологiчної безпеки i ме- ханiзмом реалiзацiї принципу попереджувального характеру за- ходiв по охоронi довкiлля є екологiчна експертиза. Вона слугує також рiзновидом попереджувального екологiчного контролю, iнструментом пiдтримання екологiчного правопорядку в право- творчостi, господарськiй, управлiнськiй та iншiй дiяльностi. Вiд- носини в галузi екологiчної експертизи регулюються Законом України «Про екологiчну експертизу»1.

Вiдповiдно до ст. 4 зазначеного Закону метою екологiчної експертизи є запобiгання негативному впливу виробничо-гос- подарської дiяльностi на стан навколишнього природного се- редовища та здоров’я людей, а також оцiнка ступеня екологiч- ної безпеки господарської дiяльностi та екологiчних ситуацiй на окремих об’єктах i територiях. Основним завданням i суттю цiєї дiяльностi є все ж таки не допустити, попередити можли- вий негативний вплив на довкiлля, хоча, як буде сказано пiзнi- ше, наше законодавство допускає її проведення i щодо дiючих об’єктiв.

 

1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 1995. — № 8. — Ст. 54.

За своєю суттю експертиза становить вивчення, перевiрку, аналiтичне опрацювання, дослiдження, аналiз та оцiнку фахiв- цями певного предмета експертизи, якi вимагають спецiальних знань у вiдповiднiй сферi, результати якої оформляються у ви- глядi експертного висновку. Поняття екологiчної експертизи за- конодавчо визначено в ст. 1 Закону «Про екологiчну експертизу, вiдповiдно до якої екологiчна експертиза — це вид науково-прак- тичної дiяльностi спецiально уповноважених державних органiв, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрун- тується на мiжгалузевому екологiчному дослiдженнi, аналiзi та оцiнцi передпроектних, проектних та iнших матерiалiв чи об’єк- тiв, реалiзацiя i дiя яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, i спрямована на пiдготовку висновкiв про вiдповiднiсть запланованої чи здiйсню- ваної дiяльностi нормам i вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, рацiональне використан- ня i вiдтворення природних ресурсiв, забезпечення екологiчної безпеки.

Реалiзацiя екологiчної експертизи базується на визначених ст. 6 Закону певних базових положеннях — принципах екологiч- ної експертизи. До них належать:

— гарантування безпечного для життя та здоров’я людей на- вколишнього природного середовища;

— збалансованiсть екологiчних, економiчних, медико-бiоло- гiчних i соцiальних iнтересiв та врахування громадської думки;

— наукова обґрунтованiсть, незалежнiсть, об’єктивнiсть, комп- лекснiсть, варiантнiсть, превентивнiсть, гласнiсть;

— екологiчна безпека, територiально-галузева i економiчна доцiльнiсть реалiзацiї об’єктiв екологiчної експертизи, заплано- ваної чи здiйснюваної дiяльностi;

— державне регулювання;

— законнiсть.

Цiкаво, що аналогiчний закон Росiйської Федерацiї серед принципiв проведення екологiчної експертизи закрiплює прин- цип презумпцiї потенцiйної екологiчної небезпеки будь-якої гос- подарської чи iншої дiяльностi, який визнається основополож- ним, i саме таке припущення повинно братися за основу в про- цесi оцiнки об’єктiв експертизи.

Детальнiший аналiз екологiчної експертизи може бути про- ведений шляхом класифiкацiї її за рiзними критерiями на такi види:

За суб’єктами проведення екологiчної експертизи можна розрiзняти: державну, громадську, iншi види (наукову, мiжна- родну).

Закон України «Про екологiчну експертизу» в ст. 12 нази- ває їх формами екологiчної експертизи.

Державна екологiчна експертиза органiзується i проводить- ся еколого-експертними пiдроздiлами, спецiалiзованими уста- новами, органiзацiями або спецiально створюваними комiсiями спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони довкiлля, його органiв на мiсцях iз залу- ченням iнших органiв державної виконавчої влади. До проведен- ня державної екологiчної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахiвцi iнших установ, органiзацiй i пiдпри- ємств, а також експерти мiжнародних органiзацiй. Її висновки носять iмперативний (обов’язковий до виконання) характер.

Громадська екологiчна експертиза здiйснюється з iнiцiати- ви громадських органiзацiй (як правило, шляхом укладення до- говорiв з науково-експертними установами) i має рекомендацiй- ний характер. Як зазначено в ч. 2 ст. 42 Закону України «Про екологiчну експертизу», висновки громадської екологiчної екс- пертизи можуть враховуватися при проведеннi державної еко- логiчної експертизи, а також органами, що приймають рiшення про реалiзацiю об’єкта експертизи.

За об’єктами експертизи розрiзняються:

— екологiчна експертиза передпланових, передпроектних та проектних матерiалiв по об’єктах i заходах, що пiдлягають реа- лiзацiї на територiї України, а саме: проекти законодавчих та iн- ших нормативно-правових актiв, передпроектнi, проектнi мате- рiали, документацiя по впровадженню нової технiки, технологiй, матерiалiв, речовин, продукцiї, реалiзацiя яких може призвести до порушення екологiчних нормативiв, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища. Детальний пере- лiк об’єктiв державної екологiчної експертизи закрiплений в ст. 14 Закону України «Про екологiчну експертизу»;

— екологiчна експертиза екологiчних ситуацiй, що склали- ся, та дiючих об’єктiв i комплексiв, що мають значний негатив-

ний вплив на навколишнє природне середовище. Проведення екс- пертизи дiючих об’єктiв не в повнiй мiрi поєднується з її основ- ною суттю —попереджувальним характером, однак такий пiдхiд українського законодавця пояснюється її важливiстю, спецiалi- зованим характером, тим, що вона почала впроваджуватись ли- ше пiсля 1995 р. i вiдповiдно ранiше введенi в дiю об’єкти їй не пiдлягали. При цьому екологiчна експертиза таких об’єктiв вiд- повiдно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про екологiчну експер- тизу» здiйснюється за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України, Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевих рад та їх виконавчих органiв. Разом з тим законодавство в галузi еколо- гiчної експертизи деталiзує в основному порядок проведення експертизи проектних матерiалiв, а проведення експертизи дi- ючих об’єктiв, правовi наслiдки її висновкiв Законом не визна- ченi. Уявляється, що дiючi об’єкти є об’єктами поточного еко- логiчного контролю i у випадку порушення ними вимог еколо- гiчної безпеки пiдлягають визначеним в законодавствi санкцiям аж до їх закриття, припинення дiяльностi. Доцiльно не змiшу- вати рiзнi за своєю метою, значенням i правовими наслiдками функцiї еколого-управлiнської дiяльностi (екологiчну експер- тизу i поточний екологiчний контроль) та виключити дiючi об’єкти та екологiчнi ситуацiї з перелiку об’єктiв екологiчної експертизи.

За необхiднiстю проведення експертизи розрiзняються:

— обов’язкова, яка вiдповiдно до ч. 3 ст. 13 Закону України

«Про екологiчну експертизу» проводиться щодо видiв дiяльно- стi та об’єктiв, якi становлять пiдвищену екологiчну небезпеку. Перелiк видiв дiяльностi та об’єктiв, що становлять пiдвищену екологiчну небезпеку, затверджений постановою Кабiнету Мi- нiстрiв України вiд 27.07.1995 р.1 (це, наприклад, атомна енер- гетика, видобування нафти, автозаправочнi станцiї, хiмiчна про- мисловiсть тощо);

— iнiцiативна, тобто експертиза iнших об’єктiв, яка може здiйснюватись за iнiцiативою самих замовникiв або за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України, Ради мiнiстрiв Автономної Респуб- лiки Крим, мiсцевих рад чи їх виконавчих органiв.

 

1 Урядовий кур’єр. — 1995. — № 131.

За часом i процедурою розгляду розрiзняються:

— первинна екологiчна експертиза, що здiйснюється в за- гальному порядку;

— вторинна (додаткова), яка може призначатись у випадку оскарження висновкiв первинної екологiчної експертизи за рi- шенням вiдповiдних рад, органiв державної екологiчної експер- тизи, iнших органiв, що приймали рiшення про проведення еко- логiчної експертизи (ст. 44 Закону).