ТОП 10:

Сутність та структура фінансової науки.



У суспільно-історичних реаліях фінансова наука постає у трьох виявах:

Ø як певна сукупність знань, відомостей, інформації про фінанси;

Ø діяльність, пов’язана з продукуванням знань про фінанси;

Ø сукупність колективів, інститутів, установ і підрозділів, які забезпечу­ють здійснення фінансової наукової діяльності.

Розглядаючи фінансову науку як сукупність знань, відомостей, інформації про фінанси, до її складу включають гіпотези, теорії, закони, тенденції, прин­ципи, постулати, методи, категорії, поняття, наукові проблеми, наукові фак­ти, завдання тощо.

Характеризуючи фінансову науку як діяльність, пов’язану з продукуван­ням знань про фінанси, до її складу відносять суб’єкти (вчені-фінансисти, спе­ціалісти), цілі (дослідження теоретичних і практичних засад функціонування фінансів у суспільстві), функції (опис, пояснення, прогноз), засоби (інформа­ція, обладнання, устаткування), методи (правила, прийоми, понятійний апа­рат. теорії, концепції тощо), форми (теоретизування, експериментування тощо), об’єкти (грошові фонди, фінансові ресурси, грошові доходи і нагромадження, видатки, витрати), результати фінансової наукової діяльності (сукупність на­укових знань і наукові прогнози).

Розглядаючи фінансову науку як сукупність колективів, інститутів і підроз­ділів, які забезпечують здійснення фінансової наукової діяльності, розуміють ті суб’єкти, які безпосередньо виконують наукові дослідження. В Україні та­кими суб’єктами є наукові підрозділи Національної академії України, Науко­во-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, науково-дослідні установи і підрозділи міністерств, відомств, вищих навчальних закладів тощо, фінансова наукова робота яких є функціональним завданням, а для їхніх працівників — професійною діяльністю.

Таким чином, фінансова наука — спеціалізована галузь наукових знань, наукова діяльність, спрямована на вивчення фінансів у теоретичному і прак­тичному аспектах, а також форм організації і функціонування їхніх окремих інститутів.

Структура фінансової науки:

Ø історико-теоретичні науки (історія фінансів, теорія фінансів тощо); науки управлінського циклу (управління фінансами, фінансовий ме­неджмент тощо);

Ø прикладні науки (бюджетна система, податкова система, казначейська система, фінанси підприємств, фінансовий ринок, місцеві фінанси, фінансо­вий контроль тощо).

Особливість фінансової науки — її теоретико-прикладний характер. Вона покликана формулювати теоретичні концепції і моделі фінансів, обґрунтову­вати відповідні фінансові явища, обслуговувати практичні потреби регулю­вання суспільних відносин, сприяти удосконаленню фінансового законодавс­тва і фінансової практики. Тому фінансові наукові знання відрізняються конкретністю, точністю, виражаються у логічно пов’язаних, формалізованих поняттях, категоріях, наукових конструкціях.

Суб’єкти фінансової науки — вчені, наукові працівники, науково-педаго­гічні працівники, наукові установи, наукові організації, вищі навчальні за­клади III—IV рівнів акредитації, громадські організації у сфері фінансової на­укової діяльності. Об’єкт фінансової науки, як й інших економічних наук, — суспільство. Під час визначення об’єкта пізнання необхідно враховувати те, що будь-яке фінан­сове явище, процес або відношення об’єктивної фінансової реальності може бути об’єктом дослідження. Отже, об'єкт дослідження фінансової науки це процес або явище фінансової теорії і практики, що породжує проблемну ситуа­цію і обране для вивчення. Безпосередніми об’єктами фінансової науки мо­жуть бути:

Ø фонди грошових коштів (централізовані — державні і місцеві бюджети. Пенсійний фонд України, державні соціальні фонди, державні резерви, дер­жавний кредит; децентралізовані — фонди і резерви міністерств, відомств, центральних установ, відділів та управлінь місцевих державних адміністра­цій, виконавчих комітетів місцевих рад, підприємств, організацій та установ усіх форм власності);

Ø капітал та фінансові ресурси суспільства, держави, суб’єктів господарю­вання, адміністративно-територіальних формувань;

Ø грошові доходи і нагромадження (виручка від реалізації продукції, на­дання послуг, грошові надходження від інших видів діяльності, прибуток, амортизація тощо);

Ø конкретні види податків, обов’язкових зборів, неподаткових надходжень до бюджетів;

Ø всі види видатків, витрат;

Ø всі види фінансових планів та їхні показники тощо.

Таким чином, усе те, на що спрямована діяльність дослідника і що проти­стоїть йому як об’єктивна фінансова реальність, є об’єктом фінансового дослі­дження.

Предмет фінансового дослідження — теоретичне відтворення об’єктивної фінансової дійсності, тих суттєвих зв’язків та відношень, які підлягають без­посередньому вивченню у процесі фінансового наукового дослідження і є голов­ними, визначальними для конкретного дослідження. При визначенні предме­та фінансової науки в об’єкті пізнання виділяється певна його частина, яка входить у предмет науки не цілком, а лише тією її стороною, що визначається особливостями фінансової науки, тоді як всі інші сторони розглядаються як другорядні. Якщо об’єкт науки відображає реальне фінансове явище, яке має конкретне матеріальне вираження (обсяг, вартість, ціну тощо), то предмет на­уки — це філософська абстракція, яка відображає окремі сторони та особли­вості об'єкта, котрі реально помітити неможливо.

Предмет фінансової науки:

Ø сутність фінансів (розподільні, або економічні, або грошові відносини, пов’язані з розподілом і перерозподілом ВВП, частини національного багат­ства з метою формування та використання фондів грошових коштів і фінансо­вих ресурсів держави та суб’єктів господарювання);

Ø специфічні для фінансової науки принципи, закони і закономірності;

Ø особливі форми прояву та механізми дії цих принципів, законів і законо­мірностей;

Ø фінансова техніка;

Ø фінансова практика.

Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносять­ся між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження і на яку спрямовується основна увага науковця. Саме предмет дослідження визначає його тематику і напрям.

Фінансові явища і процеси наука досліджує на різних рівнях, зокрема на міжнародному (глобальному рівні), загальнодержавному (макрорівні), регіо­нальному (рівні адміністративно-територіальних утворень), на рівні окремих суб’єктів господарювання (мікрорівні). На глобальному і макрорівнях дослі­джуються, як правило, макроекономічні, інтегральні показники, у той час на мікрорівні — децентралізовані фінансові ресурси і чинники, котрі впливають на їхнє формування і використання.

У результаті досліджень встановлюються закономірності явищ і процесів, пов’язані з формуванням доходів та їх використанням, а також параметри, що забезпечують найефективніше функціонування фінансів та їхній вплив на со­ціально-економічні процеси.

Суспільне призначення, місце та роль фінансової науки у суспільстві най­більш повно розкриваються через функції. Функції фінансової науки дають можливість простежити шляхи розвитку системи знань про фінанси, їх вплив на систему суспільних зв’язків, наукове і практичне значення результатів фі­нансових наукових досліджень, завдання, які стоять перед фінансовою на­укою. У результаті ознайомлення з функціями фінансової науки стає зрозумі­лим її суспільне призначення та практична цінність, визначаються основні напрями її впливу на соціально-економічні процеси. Фінансова наука виконує як загальнонаукові, так і конкретно-наукові функції.

Загальнонаукові функції:

Ø гносеологічна (пізнавальна) забезпечує суспільство необхідними знання­ми про фінанси для правильного вирішення проблем, зокрема теоретичне ві­дображення фінансів на рівні загальних закономірностей виникнення, розвит­ку і функціонування, констатацію існуючого стану функціонування та розвитку фінансів;

Ø функція соціальної пам'яті — накопичення, збереження, трансляція до­свіду функціонування фінансів у попередньому історичному періоді;

Ø інтерпретаційна забезпечує пояснення сутності фінансів та фінансових явищ, висвітлення їхнього причинного зв’язку, структурної організації, су­спільного призначення;

Ø прогностична відображає здатність фінансової науки на підставі виявле­них закономірностей та тенденцій розвитку фінансів і фінансової системи, шляхом висунення гіпотез, прогнозів, аналізу різних варіантів та альтерна­тив, визначити перспективи їхнього розвитку;

Ø евристична за своїм характером подібна до пізнавальної, але, на відміну від неї, означає не теоретичне опанування дійсності та поширення, системати­зацію існуючих фінансових знань, а виявлення нових, раніше невідомих влас­тивостей фінансів та фінансових явищ; нормативна встановлює, організовує та регулює відносини між науко­вими структурами за допомогою відповідних норм, правил етики;

Ø комунікативна забезпечує взаємозв’язок та взаємодію всіх видів фінан­сової науки, удосконалення фінансових знань, використання фінансовою наукою наукових знань

Ø інших галузей науки, запобігання дублюванню на­укових досліджень та прогалин у фінансових знаннях, подолання неконструк­тивних та необґрунтованих дискусій; реалізується за допомогою наукової мови як зрозумілого та важливого засобу спілкування;

Ø прикладна сприяє вирішенню практичних завдань соціально-економічних перетворень і реалізується через розробку практичних заходів вирішення проблемних фінансових питань, проектів нормативно-правових актів з фі­нансів, концепцій реформування державних фінансових інститутів тощо;

Ø аксіологічна (ціннісна) формує у суспільстві ціннісні орієнтації, які спрямовують результати фінансових наукових досліджень на благо людей;

Ø креативна (творча) реалізується за допомогою створення потужного, ін­телектуального потенціалу людства із числа вчених-фінансистів;

Ø ідеологічна відображає роль фінансової науки у формуванні суспільної ідеології, зокрема окремі фінансові явища та ідеї є складовими суспільної ідео­логії, закріплюють загальнолюдські цінності та ідеали, відображають інтереси та волю певних соціальних груп населення, використовуються для складання партійних програм, визначення основних засад внутрішньої та зовнішньої політики тощо;

Ø виховна конкретизує роль науки у фінансовій освіті, фінансовому вихо­ванні різних верств населення, формування у членів суспільства певних фі­нансових орієнтирів і фінансової грамотності.

Спеціальні функції фінансової науки розкривають особливості, зумовлені спрямованістю науки на дослідження фінансів як особливого суспільного яви­ща, що має власну природу та тенденції розвитку. Такими функціями є:

Ø фінансово-орієнтуюча відображає роль фінансів у визначенні орієнти­рів, цінностей, ідей та принципів, шляхів удосконалення фінансових відносин та фінансового законодавства, фінансового регулювання, фінансового забезпе­чення, створення надійного фінансового механізму тощо;

Ø інструментальна визначає значення фінансової науки як інструменту суспільства і держави щодо наукового забезпечення фінансової практики;

Ø критично-експертна полягає у критичному осмисленні теоретичних по­ложень фінансової науки, фінансової практики, стану фінансового законодав­ства, організації та діяльності фінансового апарату суспільства, їх відповід­ність загальноприйнятим нормам і демократичним принципам, а також у проведенні наукової експертизи різних фінансових проектів, нормативно-пра­вових актів з фінансів, фінансової практики.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.90.204.233 (0.006 с.)