ТОП 10:

Податкова підтримка суб’єктів малого підприємництва в Україні.



За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тім числі через систему опо­датковування, є одним зі способів подолання економічної кризи в економіці.

На перших етапах становлення системи оподатковування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Це сто­сувалося переважно оподатковування прибутку малих підпри­ємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва прак­тично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

Правові засади державної підтримки суб’єктів малого підпри­ємництва в Україні було започатковано 2000 року згідно з Законом України від 19.10.2000 № 2063-ПІ «Про державну підтримку мало­го підприємництва». На підставі положень цього Закону було розроз­роблено Національну програму сприяння розвитку малого підпри­ємництва (Закон України від 21.12.2000 №2157-111).

З метою реалізації державної політики з підтримки малого під­приємництва, підвищення його ролі в розвитку національної еко­номіки з 1 січня 1999 р. внесено зміни в оподатковування суб’єктів малого підприємництва (згідно з Указом Президента України від З липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» з додатковими змі­нами відповідно до Указу Президента від 28 червня 1999 р. та по­станови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р.).

Спрощену систему оподатковування (установлення єдиного податку) запроваджено для таких суб’єктів малого підприємництва:

Ø юридичних осіб— суб’єктів підприємницької діяльності будь- якої організаційно-правової форми та форми власності, якщо в них за рік середньооблікова чисельність працівників не пере­вищує 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік — 1 млн гривень;

Ø фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, якщо кількість осіб, які пере­бувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім’ї, за календарний рік не перевищує 10 осіб, і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — 500 тис. грн.

Середньооблікова чисельність працівників суб’єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою орга­нами статистики, з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, хто працює за договорами та за сумісництвом.

Об’єктом оподаткування суб’єктів малого підприємництва є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка ви­значається за касовим методом, тобто суми, фактично отримані суб’єктом підприємницької діяльності на свій поточний рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг) без урахування акцизного збору, а також виручка від реалізації основ­них фондів.

У разі продажу основних фондів виручкою від реалізації вва­жається різниця між сумою, отриманою від реалізації основних фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Суб’єкти підприємницької діяльності — юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподатковування за єдиним по­датком, не мають права застосовувати іншого способу розрахун­ку за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового грошового розрахунку.

Єдиний податок фактично є аналогом податку з реалізації. При цьому витрати платника єдиного податку, пов’язані із здійс­ненням його господарської діяльності, не враховуються під час обчислення суми єдиного податку, а отже сума податкових зо­бов’язань не залежить від суми отриманого ним прибутку.

Уведення спрощеної системи оподаткування змінює мотива­цію підприємства щодо обчислення об’єкта оподаткування. На відміну від підприємств, що працюють за зальною системою оподаткування та сплачують податок на прибуток і перед якими стоїть завдання збільшення валових витрат, а отже і собівартості продукції, перед малими підприємствами стоїть мета зменшення витрат, собівартості продукції, тобто зростання прибутку.

Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний пода­ток, звільняється від сплати таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

Ø податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична осо­ба вибрала спосіб оподатковування єдиним податком за ставкою 6 %;

Ø податку на прибуток;

Ø податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності);

Ø плати (податку) за землю;

Ø збору за спеціальне використання природних ресурсів;

Ø внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування;

Ø внесків на обов’язкове державне соціальне страхування;

Ø комунального податку;

Ø податку на промисел;

Ø збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

Ø внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

Ø плати за патенти згідно із Законом «Про патентування де­яких видів підприємницької діяльності».

Для переходу на спрощену систему оподатковування суб’єкт малого підприємництва має подати письмову заяву в орган дер­жавної податкової служби за місцем державної реєстрації не піз­ніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх установлених податків та зборів за попередній звітний (податковий) період.

Суб’єкти підприємницької діяльності— фізичні особи мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідоц­тво про сплату єдиного податку.

Ставки єдиного податку для фізичних осіб установлюють міс­цеві ради за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності з урахуванням виду діяльності. Ставка податку не може становити менше 20 та більше 200 гривень за календарний місяць.

Коли фізична особа—суб’єкт підприємницької діяльності здій­снює кілька видів її, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона отримує одне свідоцтво і сплачує один податок, що не перевищує максимальної ставки. Для платника єдиного податку (фізичної особи), який провадить підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або ко­ли участь у підприємницькій діяльності беруть члени його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від зборів до державних цільових фон­дів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебу­вають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї.

Сплачена суб’єктом підприємницької діяльності — фізичною особою сума єдиного податку є остаточною і не включається до переліку загальних податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємниць­кій діяльності.

Суб’єкти підприємницької діяльності — юридичні особи мо­жуть самостійно вибрати ставку єдиного податку:

6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг) без урахування акцизного збору, але з окремою сплатою ПДВ;

—10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору, але зі включенням ПДВ до складу єдиного податку.

Суми єдиного податку сплачуються до бюджету щомісяця до 20 числа місяця, наступного за тим, в якому одержано виручку, на окремий рахунок відділень Державного казначейства України/

Платники єдиного податку з 2004 р. здійснюють внески до фондів соціального і пенсійного страхування в порядку, встанов­леному для інших суб’єктів підприємництва. На суму здійснених внесків зменшується сума єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Суб’єкти малого підприємництва (юридичні особи) за резуль­татами господарської діяльності за звітний період (квартал) по­дають до органу державної податкової служби (до 20 числа міся­ця, наступного за звітним періодом) розрахунок сплати єдиного податку, акцизного збору і податку на додану вартість (якщо ни­ми вибрано ставку 6 %).

На спрощену систему оподаткування суб’єктів малого підпри­ємництва не можуть бути переведені:

Ø довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансо­во-кредитні та небанківські фінансові установи;

Ø суб’єкти підприємницької діяльності, що на них поширю­ється дія Закону України «Про патентування деяких видів під­приємницької діяльності» у частині придбання спеціального тор­гового патенту;

Ø суб’єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам—учасникам та за­сновникам даних суб’єктів (які не є суб’єктами малого підприєм­ництва), перевищують 25 %;

Ø фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і торгують лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

Ø суб’єкти підприємницької діяльності, спільна діяльність яких здійснюється на підставі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єк­ти малого підприємництва, які подали заяву на право користу­вання спрощеною системою оподаткування, стають суб’єктами цієї системи з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

Суб’єкт малого підприємництва може відмовитися від засто­сування спрощеної системи і повернутися до загальної системи оподатковування з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу). Для цього потрібно подати заяву до відповід­ного органу державної податкової служби за 15 днів до закінчен­ня звітного податкового періоду.







Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.204.227.250 (0.007 с.)