ТОП 10:

Функції податків та їх види.



Для вивчення природи податку важлива роль відводиться дослідженню конкретних функцій цієї категорії, без визначення яких неможливе розкрит­тя суспільного призначення податків.

Функції податку - вияв сутності податку в дії, спосіб вираження його влас­тивостей.

Виходячи із сутності податку як категорійного поняття та враховуючи, що податки виступають необхідним елементом централізації частини вартості на­ціонального продукту в бюджеті для державних суспільних благ і засобом пе­рерозподілу цієї вартості, можна визначити дві функції цієї категорії: фіскаль­ну і розподільно-регулюючу, які мають об’єктивний характер та існують з моменту виникнення податків. Конкретні вияви їх рис пов’язані з умовами суспільного розвитку.

Спочатку податки у всіх державах вводились з метою виконання фіскальної функції, тобто забезпечення держави джерелами грошових коштів для фі­нансування державних витрат. Пізніше держави більшою або меншою мірою почали використовувати податкові ставки і податкові пільги з метою регулю­вання соціально-економічних процесів, і податки стали виконувати регулю­ючу функцію, тобто впливати на відновлення (стимулювати чи стримувати його темпи, збільшувати чи зменшувати нагромадження капіталу і плато­спроможний попит населення) і сприяти вирішенню різноманітних соціаль­них завдань (таких як захист низькооплачуваних осіб, перерозподіл доходів для забезпечення соціально незахищених верств населення, здійснення ефек­тивної демографічної політики). Зміст фіскальної функції полягає в тому, що за допомогою податків форму­ються фінансові ресурси держави. Фіскальна функція забезпечує об’єктивні умови для утворення матеріальної основи функціонування суспільства. За її допомогою реалізується велика частина суспільного призначення податків, виявляються конкретні форми утворення грошових фондів держави, які забез­печують виконання покладених на неї функцій. Податки виступають основ­ним (найважливішим) джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Об’єктивне існування податків як основного джерела доходів передбачає:

Ø надходження їх рівномірно в календарному розрізі (рівнонапру- женість);

Ø стабільність надходження;

Ø рівномірне надходження за всіма територіальними рівнями.

Розподільно-регулююча функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між дер­жавою та її суб’єктами і через елементи податку (об’єкт, суб’єкт оподаткуван­ня, ставка податку, податкові пільги та ін.) держава має змогу регулювати вар­тісні пропорції такого розподілу. Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропози­цію. Завдяки податкам держава отримує можливість регулювати різні аспек­ти соціально-економічного життя на макрорівні, впливати на конкретну по­ведінку платника податків на мікрорівні. Так, маніпулюючи пропорціями та режимами вилучення в суб’єктів господарювання або домогосподарств частки їх доходів, податок може відповідно змінювати напрями їхньої діяльності.

Варто зазначити, що специфічне суспільне призначення податків вира­жається не в існуванні кожної функції окремо, а лише в їх єдності.

Соціально-економічний характер податку виявляється в одночасному існу­ванні податку як фіскального інструменту формування дохідної частини бю­джету та як інструменту економічного регулювання вартісних пропорцій роз­поділу ВВП та національного продукту. У цьому і виявляється природа податку.

Труднощі пізнання природи податку пояснюються тим, що податок — од­ночасно економічне, господарське і політичне явище. Російський економіст М.М. Алексєєнко в XIX ст. визначив цю особливість податку: “3 одного боку податок — один із елементів розподілу та перерозподілу. З другого боку, за­провадження, справляння та використання податків є однією із функцій дер­жави”.

Теоретично економічна природа податку полягає у визначенні призначення податку, об’єкта оподаткування і джерела сплати, а також визначення того впливу, який чинить податок у кінцевому підсумку на суб’єктів оподаткуван­ня і на всю економіку як одне ціле. Тому основне завдання пізнання природи податків — прослідкувати еволюцію уявлень про природу податку під впли­вом учення про державу.

Для пізнання природи податку необхідно чітко визначити основні елемен­ти, які характеризують внутрішній зміст цього категорійного поняття. До основних елементів податку належать:

Ø суб'єкт податку — учасник процесу справляння податку (платник, дер­жава, державні органи);

Ø об'єкт оподаткування — явище, предмет чи процес, внаслідок наяв­ності яких сплачується податок;

Ø предмет оподаткування — різновид предметів матеріального світу, з якими законодавство позв’язує виникнення податкового обов’язку;

Ø ставка податку — законодавчо встановлений розмір податку або збору, виходячи з об’єкта або одиниці оподаткування.

Іншими елементами податку, які конкретизують зміст основних елементів або мають самостійне значення, є:

Ø джерело сплати — фонд, явище чи предмет, з якого сплачується пода­ток;

Ø база оподаткування — законодавчо закріплена частина доходів чи май­на платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується підчас розра­хунку суми податку. Податкова база — кількісний вимір об’єкта оподатку­вання;

Ø одиниця оподаткування — частина об’єкта оподаткування, стосовно якої відбувається встановлення нормативів і ставок обкладення, тобто та оди­ниця, яка покладається в основу виміру об’єкта оподаткування. Вона залежить від об’єкта оподаткування, виражається в грошовій або натуральній формі і має переважно розрахунковий характер;

Ø податкові пільги — законодавчо встановлені винятки з загальних пра­вил оподаткування, які надають платникові можливість зменшити суму по­датку (збору), що підлягає сплаті, або звільняють його від виконання окремих обов’язків та правил, пов’язаних з оподаткуванням;

Ø порядок сплати податку — методи, строки та засоби сплати податку в державі, які залежать від принципів побудови податкової системи;

Ø податковий звіт — документ, що подається до податкової інспекції зі звітними даними про розрахунки з бюджетом;

Ø податковий період — строк, протягом якого завершується процес фор­мування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов’язання;

Ø звітний період — строк складання та надання органу Державної подат­кової служби податкової звітності.

Таким чином, в елементах податку конкретно виражаються вимоги, що ле­жать в основі побудови податкової системи держави. Законодавчі акти про ко­жен податок і збір мають містити вичерпну інформацію, яка б дала змогу кон­кретно встановити всі елементи податку чи збору.

Для з’ясування місця та ролі кожного податку в суспільному виробництві важливою є класифікація, яка здатна сприяти досконалому відображенню специфічних особливостей окремих груп податків.

Податки можна класифікувати за певними ознаками . Основними з них є такі.

За економічним змістом об'єкта оподаткування:

Ø податки на доходи та прибутки — обов’язкові платежі, які справляються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб в момент його отримання. Безпо­середніми об’єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи грома­дян, прибуток чи валовий дохід підприємства;

Ø податки на споживання — обов’язкові платежі, які справляються в про­цесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх сплата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання. Вони справляються у вигляді непрямих податків;

Ø майнові податки — обов’язкові платежі, які справляються внаслідок на­явності конкретного виду майна, що знаходиться в приватній, колективній та державних формах власності (податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів);

Ø ресурсні платежі або платежі рентного характеру — обов’язкові збори, які справляються в процесі використання ресурсних платежів, які знаходять­ся в державній формі власності.

За формою оподаткування:

Ø прямі податки — обов’язкові платежі, які напряму сплачуються платни­ком до бюджету держави залежно від розміру об’єкта оподаткування. Причо­му сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об’єкта оподат­кування (податок з прибутку підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспорт­них засобів);

Ø непрямі податки — обов’язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об’єкта оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито).

За рівнем державних структур, що впроваджують податки:

Ø загальнодержавні податки — обов’язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов’язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевих бюджетів;

Ø місцеві податки та збори — обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і є обов’язковими до сплати за встановленими став­ками тільки на певній території. Місцеві податки та збори надходять виключ­но до місцевих бюджетів.

За способом встановлення податкових зобов'язань:

Ø розкладні (розкладкові) податки — обов’язкові платежі, які визначають­ся як розподілення загальної суми на певну кількість платників (подушні по­датки). Такі податки широко використовувались на ранній стадії розвитку оподаткування. їх розмір визначали, виходячи з потреби здійснити конкретні витрати: викупити короля з полону, побудувати захисну стіну тощо. Суми ви­трат розподілялись між платниками — на кожного платника припадала конкретна сума податку. Нині розкладні податки використовуються рідко, в ос­новному в місцевому оподаткуванні;

Ø окладні (квотарні, пайові, кількісні) податки — обов’язкові платежі, які справляються за певними ставками від чітко визначеного об’єкта оподатку­вання. На відміну від розкладних, виходять не з потреби покриття витрат, а з можливості платника заплатити податок. Такі податки безпосередньо чи не­прямо враховують майновий стан платника податку.

За повнотою прав використання податкових надходжень:

Ø закріплені — обов’язкові платежі, які на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету (бюджетів);

Ø регулюючі — обов’язкові платежі, які можуть надходити до різних бю­джетів.

Таким чином, еволюція податкових відносин відображається в існуванні різноманітних форм і видів податків, які залежать від особливостей побудови і функціонування податкової системи держави.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.16.123 (0.006 с.)