Особливості сплати зборів на державне пенсійне і загальнообов’язкове соціальне страхування.

 

Закон України «Про систему оподаткування» визначив участь суб’єктів господарювання у формуванні державних цільо­вих фондів. Ця участь здійснюється у формі обов’язкових внес­ків (відрахувань), порядок обчислення яких визначено окремими нормативними документами.

Відрахування в цільові державні фонди становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарсь­ку діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в такий спосіб.

По-перше, через формування валових витрат, які виключа­ються із суми скоригованого валового доходу. Таким способом відрахування в цільові державні фонди зменшують оподаткова­ний прибуток, а отже, і суму податку на прибуток.

По-друге, через формування поточних витрат доцільності. Названі відрахування збільшують собівартість, що може призвес­ти до скорочення прибутку від реалізації продукції (робіт, по­слуг) або до підвищення їх ціни.

Можливість підприємств впливати на формування абсолютної суми відрахувань у цільові фонди є обмеженою. Це пояснюється тим, що нормативи відрахувань визначаються законодавчо. Кіль­кість суб’єктів господарювання, які користуються пільгами щодо таких внесків, обмежена. Можливість впливати на суму внесків з боку суб’єктів господарювання пов’язана з формуванням показ­ників, стосовно до яких установлено нормативи відрахувань.

З часу ухвалення Закону «Про систему оподаткування» відбу­лися зміни щодо формування цільових державних фондів. Так, було скасовано відрахування підприємств у фонд ліквідації на­слідків Чорнобильської катастрофи, в інноваційний фонд, на бу­дівництво й утримання автомобільних доріг.

Схему участі підприємств у формуванні цільових державних фондів пенсійного і соціального страхування показано на рис. 5.13.

Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов’яз­кове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 1 січня 2004 р., в Україні започатковано пенсійну реформу. Принциповою рі­зницею нової пенсійної системи є перехід від пенсійного забезпечен­ня до системи пенсійного страхування, у підґрунті якої — залежність матеріального забезпечення в старості від трудової участі громадян та соціального внеску до системи пенсійного страхування.

Нова система пенсійного страхування складається з трьох рівнів:

Ø солідарна система пенсійного страхування, яка ґрунтується на субсидуванні та проведенні пенсійних виплат за рахунок кош­тів Пенсійного фонду;

Ø накопичувальна система, заснована на принципі накопи­чення коштів застрахованих осіб у спеціальному Накопичуваль­ному фонді;

Ø система недержавного пенсійного забезпечення, яка базу­ється на засадах добровільної участі громадян, працедавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних нагромаджень. Розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внес­ків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, відповідно для страхувальників і застрахованих осіб щороку встановлює Верховна Рада України під час затвердження Державного бю­джету на наступний рік.

Серед цільових відрахувань, що їх здійснюють суб’єкти гос­подарювання, особливе місце належить внескам (зборам) на за­гальнообов’язкове державне пенсійне і соціальне страхування.

2006 року в основному залишаються чинними ухвалені раніше законодавчі і нормативні документи, які визначають умови і нор­мативи здійснення відрахувань на формування державних фондів пенсійного і соціального страхування.

Внески на обов ’язковв державне пенсійне страхування Страхові внески здійснюють:

Ø суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські установи й оргаорга­нізації, фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;

Ø філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розміщені на іншій території;

Ø фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, при­ватні нотаріуси;

Ø фізичні особи, що працюють за трудовим договором (конт­рактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правови­ми договорами.

Крім того, зберігаються збори (страхові внески) з окремих господарських операцій, які здійснюють:

Ø юридичні та фізичні особи за операціями з купівлі-продажу безготівкової валюти;

Ø суб’єкти підприємницької діяльності, які торгують ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і коштовних каменів;

Ø юридичні та фізичні особи за реалізації легкових автомобі­лів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та автомобілів, що переходять у власність спадкоємцям;

Ø підприємства, організації, установи незалежно від форми власності, які придбавають нерухоме майно, крім державних під­приємств, організацій, установ, які придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів;

Ø підприємства, організації, установи, які користуються послу­гами стільникового рухомого зв’язку.

Є певні особливості визначення об’єкта для обчислення суми внесків у окремих суб’єктів підприємницької діяльності.

Так, суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), які використовують працю найманих працівників, для ви­значення суми внесків беруть фактичні витрати на виплату основ­ної й додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компен­саційних виплат, у тому числі в натуральній формі, а також вина­городи, що виплачуються за угодами цивільно-правового характеру.

Платники внесків, які мають найманих працівників, але не здійс­нюють витрат на оплату їхньої праці, для визначення суми внеску розрахунково визначають спеціальний показник: добуток мініма­льного розміру заробітної плати на кількість працівників яким, здійснюється нарахування заробітної плати.

Не беруть у розрахунок для обчислення внесків витрати на виплату доходів у вигляді дивідендів, відсотків, інші витрати, що не враховуються в обчисленні середньомісячної зарплати з ме­тою призначення пенсій.

Фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що не використовують найманої праці, для обчислення внесків беруть суму власного оподатковуваного доходу (прибутку).

Суб’єкти підприємницької діяльності — платники внеску зобо­в’язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Слід звернути увагу, що інформацію про таку реєстрацію вимага­ють комерційні банки в разі відкриття банківських рахунків.

Ставки внесків встановлено і диференційовано за категоріями платників. Для суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, було затверджено ставку 32 % від об’єкта оподаткування. 2005 р. ця ставка дорівнювала 32,3 %, 2006 р. знижена до 31,8 %

На підприємствах, де працюють інваліди, ставку внесків дифе­ренційовано. На заробітну плату та інші виплати інвалідам, що є об’єктом оподаткування, внески нараховуються у розмірі 4 %. Для інших працівників використовується ставка 31,8 %.

Слід звернути увагу на визначення джерела нарахування внеску на обов’язкове державне пенсійне страхування. Як відомо, оплата праці найманих працівників суб’єктами підприємницької діяльності включається в собівартість продукції (основна й додаткова заробіт­на плата, інші види заохочень на підставі тарифних ставок).

Відповідно, і сума внеску, нарахована на оплату праці, що відне­сена на собівартість, також відноситься на собівартість.

Отже, обсяг витрат на оплату праці і сума внеску впливають на формування собівартості, а значить, і на прибуток суб’єктів господарювання.

Із суми сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють за трудовими договорами (контрактами), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, внес­ки на обов’язкове державне пенсійне страхування здійснюються в таких розмірах. Якщо сукупний місячний дохід перевищує 150 грн — 2%. Якщо він менше 150 грн — 1 %. Цей внесок здій­снюється за рахунок нарахованого доходу (заробітної плати). Відповідальними за утримання вказаних коштів є суб’єкти під­приємницької діяльності (юридичні й фізичні особи), що викори­стовують працю найманих працівників.

Внески на державне обов’язкове пенсійне страхування спла­чуються одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.

На рис. 5.14 наведено інформацію стосовно до платників внес­ків, зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування, об’єктів для обчислення та розміру ставок внесків, збору згідно з чинним законодавством. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду Украї­ни не за цільовим призначенням, у тім числі на кредитні, депози­тні операції, надання позичок. Тимчасово вільні кошти фонду, за браком заборгованості у виплаті пенсій, можуть бути використа­ні Пенсійним фондом на придбання державних цінних паперів.

Внески на обов’язкове державне соціальне страхування. По­рядок здійснення і розмір внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначені чинними законодавчими актами.

Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страху­вання включають:

Ø внески на соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

Ø внески на соціальне страхування на випадок безробіття.

Внески на соціальне страхування у зв ’язку з тимчасовою втра­тою працездатності до Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності підприємства здійснюють у та­кому порядку:

Ø від суми фактичних витрат на оплату праці найманих пра­цівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інші заохочувальні виплати, у тому числі в на­туральній формі, які оподатковуються податком на доходи фізи­чних осіб у розмірі 2,9 %;

Ø від суми оплати праці, що включає основну і додаткову за­робітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні випла­ти, у тому числі в натуральній формі, та які підлягають оподатку­ванню податком на доходи фізичних осіб, — у таких розмірах:

-—0,5 % — якщо сукупний місячний дохід не перевищує 150 грн;

—1,0 % — якщо сукупний місячний дохід перевищує 150 грн.

Внески на соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов’язкового соціального страхування України на випадок безробіття підприємства здійснюють у такому порядку:

Ø від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (виплата основної і додаткової заробітної плати, інші заохочуваль­ні і компенсаційні виплати), які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб — 1,3 %;

Ø від суми оплати праці (основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні і компенсаційні виплати), яка оподатковуєть­ся прибутковим податком з громадян, — 0,5 %.

Джерело, за рахунок якого підприємства здійснюють відраху­вання на обов’язкове державне соціальне страхування, аналогічне тому, що стосується відрахувань на обов’язкове державне пенсій­не страхування. Отже, механізм впливу цих відрахувань на фінан­сово-господарську діяльність підприємств також є аналогічним.

Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилу­ченню з Пенсійного фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені законом

Щороку в законодавчому порядку встановлюється максималь­не обмеження для нарахування внесків на обов’язкове пенсійне і соціальне страхування суб’єктами підприємництва. 2006 року ве­личина максимального обмеження становить 10 розмірів прожи­ткового мінімуму, визначеного для працездатної особи.

На суму оплати праці кожного працівника підприємства, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, нарахування до фондів пенсійного і соціального страхування суб’єктами підпри­ємництва не здійснюється.