Облік допомоги в разі тимчасової непрацездатності

У разі тимчасової непрацездатності працівника йому надається допомога з тимчасової непрацездатності, яка може бути таких видів:

• допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

• допомога у зв'язку з вагітністю і пологами;

• допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Перші два види допомоги надаються за основним місцем праці, третій — за місцем праці, де відбувся нещасний випадок.

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві надається працівнику в разі:

1). Його захворювання чи травми (крім травми внаслідок нещасного випадку на виробництві). Така допомога надається за весь період непрацездатності до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Якщо на момент захворювання працівник перебуває у відпустці, то відпустка переноситься на пізніший термін або продовжується. Перші п'ять календарних днів допомоги оплачуються підприємством, а решта — за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Розмір допомоги залежить від загального трудового стажу працівника і надається у таких розмірах:

а) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства:

• працівникам, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше років;

• працівникам, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання;

• працівникам, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років (учнів — до 18 років);

• ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та іншим;

б) 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства, — працівникам, які мають загальний трудовий стаж від 5 до 8 років;

в) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства, — працівникам, які мають загальний трудовий стаж до 5 років.

Тривалість загального трудового стажу визначається згідно із записами у трудовій книжці.

2). Необхідності догляду за хворою дитиною до 14 років; за хворим членом сім'ї; за здоровою дитиною до 3 років або дитиною інвалідом (у разі хвороби особи, яка доглядає дитину). Термін надання такої допомоги встановлюється законодавством про соціальне страхування і вона не надається в разі, якщо працівник знаходиться у відпустці. Оплачується допомога за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за весь період непрацездатності. Розмір допомоги становить 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу.

Умови надання допомоги в зв'язку з вагітністю і пологами описано в пункті 12.4. „Оплата праці жінок". Оплачується така допомога за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за весь період відпустки в зв'язку з вагітністю і пологами. Розмір допомоги — 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу.

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві надається тоді, коли непрацездатність працівника виникла внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що спричинили професійно зумовлену фізичну або психічну травму. Перші п'ять календарних днів такої допомоги надаються за рахунок роботодавця, а решта — за рахунок коштів Фонду соціального страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Розмір допомоги — 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу.

Підставою для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності, виданий лікувальним закладом. У листку вказується вид непрацездатності та час звільнення від роботи. Зворотний бік листка заповнюється роботодавцем. Табельник записує період відсутності працівника і вихідні дні за цей період. Відділ кадрів визначає загальний трудовий стаж і записує його в листок непрацездатності. Голова комісії (чи уповноважений) із соціального страхування відмічає рішення комісії про те, чи належить працівнику допомога, в якому розмірі і на який термін.

Окремо комісією з соціального страхування складається протокол, в якому відмічаються листки непрацездатності, відповідно до яких потрібно надати працівникам допомогу з тимчасової непрацездатності. Бухгалтерія підприємства робиться розрахунок середньої заробітної плати і суми допомоги.

Сума допомоги за один день непрацездатності визначається як добуток середньоденного заробітку та відсотка, який залежить від загального трудового стажу.

Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується), з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень), робота яких пов'язана із сезонним характером виробництва, та добровільно застрахованих осіб) є шість повних календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески (або за неї сплачувалися страхові внески) менш як шість календарних місяців, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески.

У разі, коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески (або за неї сплачувались страхові внески) менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку. При розрахунку суми допомоги не береться до уваги ні сума відпускних, ні дні відпустки, оскільки протягом цього періоду працівник не працював.

Виплата допомоги у разі тимчасової непрацездатності здійснюється в терміни, встановлені для виплати зарплати.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю працівника включається до його сукупного доходу і оподатковується податком на доходи фізичних осіб, а також з неї утримується внесок до Пенсійного фонду (1 або 2%). Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності (0,5%) і збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (0,5%) не утримуються. Починаючи з 01.01.2004 р. на суму лікарняних нараховується внесок до Пенсійного фонду. Але вищевказане не стосується лікарняних у зв'язку з вагітністю і пологами — вони не підлягають ніяким нарахуванням і утриманням. Допомоги по соціальному страхуванню, що виплачуються працівникам, не входять до фонду оплати праці.

Облік матеріальної допомоги

Фінансовий успіх підприємства багато в чому залежить від стану здоров'я та матеріального забезпечення його працівників. Керівництво підприємства з метою вирішення соціальних потреб своїх працівників може надавати їм матеріальну допомогу.

На відміну від інших платежів, що входять до оплати праці, матеріальна допомога має пільги щодо оподаткування.

Для того щоб особі, яка перебуває у трудових відносинах із підприємством, була виплачена матеріальна допомога, їй потрібно написати заяву на ім'я керівника. Наказ керівника є необхідною підставою для нарахування матеріальної допомоги бухгалтерією підприємства.

Заяви на ім'я керівника про матеріальну допомогу не потрібно, коли у відповідно зареєстрованому колективному договорі зафіксовані випадки, при настанні яких виплачується матеріальна допомога.

Матеріальна допомога не оподатковується, якщо дотримано такі принципи:

- матеріальна допомога надається працівнику, який має право на отримання податкової соціальної пільги;

- сума матеріальної допомоги протягом року не перевищує мінімального прожиткового рівня, встановленого на 1 січня відповідного року.

Суми матеріальної допомоги понад мінімальний прожитковий рівень оподатковуються податком на доходи фізичних осіб, а також внесками до соціальних фондів на загальних підставах.

Матеріальна допомога, яка оподатковується податком на доходи фізичних осіб, включається до затрат підприємства, а неоподатковувана оплачується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Індексація заробітної плати

Згідно із Законом України „Про індексацію грошових доходів населення" роботодавці повинні проводити індексацію заробітної плати працівників.

Індексація проводиться для відшкодування подорожчання споживчих товарів та послуг.

Підлягають індексації грошові доходи громадян, які одержані на території України і не мають одноразового характеру.

Із виплат, що виплачуються підприємством, індексації підлягають:

• заробітна плата за окладами і тарифами, включаючи доплати і надбавки, передбачені законодавством;

• допомога по догляду за дитиною до 3-х років.

Не підлягають індексації:

• відпустки;

• компенсація за невикористані відпустки;

• допомога за тимчасовою непрацездатністю;

• одноразові допомоги;

• матеріальна допомога.

Індексації підлягають грошові доходи в межах прожиткового мінімуму. Проводиться індексація в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлено в розмірі 101 відсотка.

Індексація заробітної плати працівників проводиться за основним місцем праці. Доходи від роботи за сумісництвом індексуються в розмірі, що з врахуванням заробітної плати за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму.

У місяці, в якому підвищується заробітна плата працівників підприємства або збільшується розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, індексація не проводиться. Цей місяць вважається базовим для нарахування індексації надалі, якщо в наступних місяцях індекс споживчих цін перевищить поріг індексації.