Допомога на період тимчасової втрати непрацездатності та допомога на поховання.

Допомога з тимчасової непрацездатності надається застра­хованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

— тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на вироб­ництві;

— необхідності догляду за хворою дитиною;

— необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

—догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

— карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологіч­ної служби;

— тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу;

— протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопе­дичного підприємства;

— санаторно-курортного лікування.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасо­вих роботах, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як на 75 календарних днів протягом календарного року.

Допомога на період тимчасової непрацездатності внаслідок за­хворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на ви­робництві, виплачується застрахованим особам ФСС ТВП, почи­наючи з шостого дня непрацездатності, за весь період до віднов­лення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати пра­цездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок за­хворювання або травми оплачуються власником чи уповнова­женим органом за рахунок коштів підприємства, організації за основним місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина — за висновком лікаря — потребує догляду, але не більш, як за 14 календарних днів. Допомога із тимчасової непрацездатності із догляду за хво­рою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонар­ного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хво­рим членом сім'ї (крім хворої дитини віком до 14 років) надаєть­ся застрахованій особі з першого дня, але не більш, як на 3 ка­лендарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї та побутових обставин, — не більш як на 7 календарних днів.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі захворюван­ня матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за ди­тиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за ди­тиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та встановлених розмірах.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до 3 -х років або дитиною-інва­лідом віком до 16 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала в цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або творчій відпустці.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи ви­кликана карантином, накладеним органами санітарно-епідемі­ологічної служби, надається допомога з тимчасової непрацездат­ності з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї при­чини.

У разі тимчасового переведення застрахованої особи відпо­відно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану робо­ту цій особі надається допомога з тимчасової непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як на два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але на­дається у розмірі, який разом із заробітком за тимчасово вико­нувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі здійснення протезування за медичними показаннями у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування у цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприє­мства та назад.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі здійснення санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування й проїзду до санаторно-курортного закладу та назад.

Застрахованій особі, яка направляється на санаторно-курорт­не лікування після перенесених захворювань і травм безпосеред­ньо із стаціонару лікувального закладу за рахунок страхових коштів ФСС ТВП, допомога з тимчасової непрацездатності надається лише за час проїзду до санаторно-курортного закладу та назад. Якщо таке лікування здійснювалося за рахунок власних коштів за­страхованої особи або інших джерел, допомога з тимчасової непра­цездатності надається за весь період перебування у санаторії з ура­хуванням часу на проїзд у порядку та встановлених розмірах.

Допомога з тимчасової непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 16 років, надається за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з ура­хуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу та назад) за наявності єдиного висновку про необхідність сторон­нього догляду за нею.

У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога з тимчасової непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесен­ня такого рішення відповідним органом.

Допомога з тимчасової непрацездатності не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захво­рювання при вчиненні нею злочину;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи, тих чи інших обов'язків або симу­ляції хвороби;

3)за час перебування під арештом і за час проведення судо­во-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постано­вою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності в зв'язку із захворюван­ням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, нарко­тичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'я­нінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги з тим­часової непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призна­чений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-кон­сультативну комісію (ЛКК) чи МСЕК, втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встанов­люється рішенням органу, який призначає допомогу з тимчасо­вої непрацездатності.

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується за­страхованим особам залежно від страхового стажу у таких розмірах:

— 60% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;

— 80% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

— 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

— 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до І — IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону Ук­раїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Отже, розмір допомоги з тимчасової непрацездатності зале­жить від двох показників:

— середньої заробітної плати;

— страхового стажу.

 

Допомога на поховання надається у разі смерті застрахова­ної особи, а також членів її сім'ї, які перебували на її утриманні:

1) дружини (чоловіка);

2) дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків - за умови, що вони не мають праце­здатних батьків), а також студентів та учнів середніх професій­но-технічних і вищих навчальних закладів з денною формою на­вчання - до 23 років;

3) батька, матері;

4) діда та баби за прямою лінією спорідненості.

Не вважаються такими, що перебували на утриманні застра­хованої особи, члени сім'ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).

Допомога надається застрахованій особі, члену її сім'ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.

Допомога на поховання застрахованої особи призначається сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів грома­дянського стану.

Допомога на поховання члена сім'ї застрахованої особи при­значається застрахованій особі на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану, та до­відки з місця проживання про перебування померлого члена сім'ї на утриманні застрахованої особи.

Згідно зі ст.46 Закону України від 18 січня 2001 р. № 2240-III до­помога на поховання застрахованої особи чи особи, яка перебу­вала на її утриманні, надається в розмірі, встановленому прав­лінням ФСС ТВП, але не менше розміру прожиткового мініму­му, встановленого законом.

Звернутися за допомогою, що виплачується з бюджету ФСС ТВП, можна коли завгодно, оскільки строків давності немає. Суму допомоги визначають на дату смерті.

Виплачують цю допомогу не пізніше дня, наступного за днем звернення. При цьому виплату здійснюють:

— у разі смерті застрахованої особи (крім виплати допомоги на поховання застрахованих осіб, які були пенсіонерами або померли внаслідок нещасного випадку на виробництві) — за останнім місцем її основної роботи перед смертю;

— у разі смерті члена сім'ї, який знаходився на утриманні за­страхованої особи, — за місцем основної роботи застрахо­ваної особи.

Випадки, коли допомогу на поховання не виплачують з бюд­жету ФСС ТВП:

I. Допомога на поховання пенсіонерів, за якою необхідно звертатися до органів Пенсійного фонду або міськвійськомату за місцем проживання пенсіонера. Розмір допомоги на похован­ня пенсіонерів дорівнює двом місячним пенсіям померлого, але не може бути меншим, ніж 150 грн..

Якщо помер пенсіонер, пенсію якому призначено відповід­но до Закону України «Про пенсійне забезпечення військово­службовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р. № 2262-ХІІ, допомога членам його сім'ї або особі, яка здійсни­ла його поховання, становить три місячні пенсії. Однак допомогу не виплачують, якщо пенсіонера поховано на державні кошти.

II. Допомога на поховання безробітного призначається Фон­дом соціального страхування на випадок безробіття. Розмір до­помоги визначено на рівні прожиткового мінімуму для пра­цездатної особи.

III. Допомога на поховання з місцевих бюджетів надається місцевими органами влади у разі смерті: аспіранта, докторанта, клінічного ординатора, студента вузу І — IV рівня акредитації ста­ціонарної форми навчання, учня професійно-технічного навчаль­ного закладу. Розмір допомоги становить розмір прожиткового мінімуму за умови, що померлий не знаходився на утриманні особи, застрахованої у си­стемі загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ня. Таку ж допомогу виплачує місцева державна адміністрація або виконком ради за рахунок коштів місцевих бюджетів у разі смерті особи, яка не належить до перелічених категорій і не застрахова­на у системі державного соціального страхування.

IV. Допомога на поховання за рахунок коштів підприємства, її розмір встановлює керівник.

Допомогу на поховання не виплачують у разі: — смерті особи, яка знаходилась на повному державному утри­манні (крім ситуацій, коли поховання здійснюють члени сім'ї або інші особи);

— викидня;

— смерті осіб, поховання яких провадять за кошти державно­го бюджету.

Суми допомоги на поховання працівника (члена його сім'ї) не можна відносити до валових витрат підприємства, навіть якщо її виплачують на підставі колективного (трудового) договору.