Особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють в умовах трудового договору (контракту), включаю­чи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а та­кож тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законо­давством про працю.

Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірван­ня трудового договору.

Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до ФСС ВБ з дня реєстрації (роботодавець зобов'язаний зареєст­руватися у виконавчій дирекції за місцем свого знаходження як платник страхових внесків у 10-денний строк з дня отримання ним свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємниць­кої діяльності або з дня укладання трудового договору з найма­ним працівником).

Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхуван­ня.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особи, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття:

— працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до зако­нодавства України виникло право на пенсію;

— іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнарод­ними договорами України, згода на обов'язковість яких на­дана Верховною Радою України.

Згідно з Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду за­гальнообов'язкового державного соціального страхування Ук­раїни на випадок безробіття» від 18 грудня 2000 р. № 339 плат­никами страхових внесків є:

— роботодавці;

— наймані працівники.

У разі взяття участі в загальнообов'язковому державному со­ціальному страхуванні на випадок безробіття на добро­вільних засадах:

— особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами твор­чих спілок);

— фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують найману працю;

— фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з ци­вільно-правовими угодами;

— громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, у якій вони перебувають, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обо­в'язковість якого надана Верховною Радою України.

Від сплати страхових внесків звільняються застраховані осо­би на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки по догляду за дитиною до досягнен­ня нею шестирічного віку за медичним висновком; застраховані особи в частині отримання допомоги із часткового безробіття.

Не є платниками страхових внесків особи, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття:

- працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до зако­нодавства України виникло право на пенсію;

- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працю­ють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжна­родними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Роботодавці (юридичні особи) зобов'язані зареєструватися в центрах зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції ФСС ВБ за місцем знаходження платни­ків страхових внесків у 10-денний строк з дня отримання ними свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

Роботодавці (фізичні особи), які використовують найману працю, зобов'язані зареєструватися в центрах зайнятості за місцем свого проживання з дня укладання трудового договору з найманим працівником.

Роботодавці подають до центру зайнятості заяву за відповід­ною формою та завірені відповідальною особою центру зайня­тості копії таких документів:

— свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємниць­кої діяльності;

—довідки органу статистики про включення до Єдиного Дер­жавного реєстру підприємств та організацій України;

— довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Дер­жавного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів.

Роботодавці, які не є суб'єктами підприємницької діяльності (фізичні особи), реєструються як платники страхових внесків одночасно з реєстрацією (відповідно до ст. 24-1 КЗпП України) у центрі зайнятості за місцем свого проживання письмового трудо­вого договору, укладеного з найманою особою.

Платники страхових внесків, які беруть участь у загальноо­бов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах, подають до центру зайня­тості заяву за формою та завірені відповідальною особою центру зайнятості копії таких документів:

- свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємниць­кої діяльності (посвідчення підприємця, що проводить свою діяльність без створення юридичної особи);

- довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Дер­жавного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів.

Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок без­робіття країни, у якій вони перебувають, якщо інше не передба­чено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, подають до центру зай­нятості заяву за формою та завірені відповідальною особою цен­тру зайнятості копії таких документів:

- документа, що підтверджує роботу особи в країні, де він пе­ребуває та що він не застрахований в системі соціального страхування цієї країни на випадок безробіття;

- довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Дер­жавного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів.

На основі перелічених вище документів проводяться відповідні записи в журналах обліку, а одержані від платників заява та копії документів підшиваються до справи, на якій про­ставляється реєстраційний номер. Після реєстрації платникові страхових внесків видається повідомлення, в якому простав­ляється реєстраційний номер.

У разі реорганізації або зміни місцезнаходження (місця про­живання) роботодавець зобов'язаний у 10-денний строк з моменту настання цієї зміни подати до відповідного центру зайня­тості заяву про перереєстрацію (зняття з обліку). Якщо вище­вказані зміни відбулися в межах територіального обслуговуван­ня центру зайнятості, то реєстраційний номер платника страхо­вих внесків не змінюється.

Якщо платник страхових внесків за новим місцезнаходжен­ням (місцем проживання) буде знаходитися за межами території обслуговування центру зайнятості, то він зобов'язаний у 15-денний термін після подання заяви про зняття з обліку провести повні розрахунки щодо сплати страхових внесків до ФСС ВБ на день реорганізації і знятися з обліку. За новою адресою платник повинен зареєструватися у порядку і строки, передбачені Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати внесків на за­гальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Працівниками центру зайнятості у 10-денний строк після отримання заяви про зняття з обліку здійснюється документаль­на перевірка правильності розрахунків роботодавця, за резуль­татами якої складається акт у двох примірниках. Якщо робото­давець має недоїмки зі сплати страхових внесків, то йому нара­ховується пеня, штраф відповідно до чинного законодавства. У 15-денний строк проводяться повні розрахунки зі сплати недо­їмки, пені, штрафу на підставі акта.

Після повного проведення розрахунків зі сплати страхових внесків до ФСС ВБ роботодавець знімається з обліку, його справа закривається і до центру зайнятості за новим місцем реєстрації не передається. Його реєстраційний номер у подальшому не ви­користовується. Платежі роботодавця, що знявся з обліку, вра­ховуються в базі даних до кінця поточного року. Справа робото­давця зберігається протягом трьох років.

Центру зайнятості за новим місцем реєстрації роботодавця надсилається повідомлення про здійснення остаточних розра­хунків та зняття з обліку.

Розміри страхових внесків визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:

1) виплату застрахованим особам забезпечення та надання соціальних послуг;

2) створення резерву коштів ФСС ВБ;

3) покриття витрат ФСС ВБ у зв'язку із:

— відшкодуванням Пенсійному фонду України витрат, пов'я­заних із достроковим виходом на пенсію осіб;

— фінансуванням витрат на утримання та забезпечення діяль­ності виконавчої дирекції ФСС ВБ та її робочих органів, управління ФСС ВБ, розвиток його матеріальної та інфор­маційної бази.

Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.