Загальні гарантії прав підприємців

Державні гарантії в Україні поділяються на загальні та май-

нові. Загальні полягають у тому, що держава гарантує всім під-

приємцям незалежно від вибраних ними організаційних форм

підприємницької діяльності рівні права і створює рівні можливості

для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових,

інформаційних, природних та інших ресурсів. Держава законо-

давчо забезпечує також свободу конкуренції між підприємцями,

захищаючи споживачів від проявів конкуренції і монополізму в

будь-яких сферах підприємницької діяльності.

У ст. 47 ГКУ регламентовано, що держава гарантує всім під-

приємцям незалежно від вибраних ними організаційних форм

підприємницької діяльності рівні права та рівні можливості для

залучення і використання матеріально-технічних, фінансових,

трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими

ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійс-

нюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи по-

слуг для державних потреб.

Майнові гарантії передбачають недоторканність майна і за-

безпечення захисту права власності підприємця. Вилучення дер-

жавою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого

використовуваного ними майна забороняється, за винятком випад-

ків, передбачених законодавчими актами України.

Збитки, що завдані підприємцеві внаслідок порушення грома-

дянами, юридичними особами і державними органами його май-

нових прав, які захищаються законом, відшкодовуються йому

згідно з чинним законодавством.

Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист

майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами

місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних

фондів, іншого майна допускається відповідно до ст. 41 Конс-

титуції України на підставах і в порядку, передбачених зако-

ном.

Збитки, що завдані підприємцю внаслідок порушення грома-

дянами чи юридичними особами, органами державної влади чи

органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшко-

довуються підприємцю відповідно до ГКУ та законів України.

Підприємець або громадянин, який працює у підприємця за

наймом, у передбачених законом випадках може бути залучений

до виконання в робочий час державних або громадських обов'яз-

ків з відшкодуванням йому відповідних збитків органом, який

приймає таке рішення. Спори про відшкодування збитків вирі-

шуються судом.

З метою створення сприятливих організаційних та економіч-

них умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах

і в порядку, передбачених законом:

· надають підприємцям земельні ділянки, передають державне

майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльнос-

ті;

· сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного

забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності,

підготовці кадрів;

· здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єк-

тами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або

переданням їх підприємцям у визначеному законом порядку;

· стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність,

освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;

· подають підприємцям інші види допомоги.

Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює

необхідні для цього умови (ст. 48 ГКУ).

Органи державного управління будують відносини з підприєм-

цями, використовуючи:

· податкову і фінансово-кредитну політику, включаючи встанов-

лення ставок податків і відсотків за державними кредитами;

податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дота-

цій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;

· державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг,

соціальні, екологічні й інші норми і нормативи;

· науково-технічні, економічні та соціальні, державні та регіо-

нальні програми.

Втручання державних органів у господарську діяльність під-

приємців не допускається, якщо це не стосується передбачених

законодавством України прав державних органів із здійснення

контролю за діяльністю підприємців.

Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям

вказівки тільки щодо своєї компетенції, встановленої законодав-

ством. У разі видання державним або іншим органом акта, що

не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, під-

приємець має право звернутися до суду або арбітражу із заявою

про визнання такого акта недійсним.

Не допускається прийняття державними органами актів, що

ставлять у привілейоване становище суб'єктів підприємницької

діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємницької

діяльності інших форм власності.

Організаційні форми підприємництва

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких передба-

чених законом організаційних формах на вибір підприємця.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реоргані-

зації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних

форм визначається ГКУ та відповідними законами України.

Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька

діяльність не є основною, положення ГКУ поширюються на ту

частину їх діяльності, яка за характером є підприємницькою

(ст. 45 ГКУ).

Право найму працівників і соціальні гарантії

Щодо використання їх праці

Підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо

використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту,

угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити належні й безпечні

умови праці, оплату праці не нижче визначеної законом та її своє-

часне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії,

включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпе-

чення відповідно до законодавства України (ст. 46 ГКУ).

Відповідальність суб'єктів підприємництва

У ст. 49 ГКУ встановлено зобов'язання підприємців не запо-

діювати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інте-

реси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання,

установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу

встановлену законом відповідальність.

Діяльність іноземних підприємців в Україні

Особливості здійснення підприємницької діяльності на території

України, на її континентальному шельфі та у виключній (мор-

ській) економічній зоні іноземними юридичними особами й

громадянами визначаються ГКУ та відповідними законами Укра-

їни.

Якщо чинним міжнародним договором, згоду на обов'язко-

вість якого надано Верховною Радою України, встановлюються

інші правила щодо підприємництва, ніж ті, що передбачені за-

конодавством України, застосовуються правила міжнародного

договору. Правила міжнародних договорів України, чинних на

момент прийняття Конституції України, застосовуються відпо-

відно до Конституції України в порядку, визначеному цими між-

народними договорами (ст. 50 ГКУ).

Припинення підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність припиняється в таких випадках:

· з власної ініціативи підприємця;

· у разі закінчення строку дії ліцензії;

· у разі припинення існування підприємця;

· на підставі рішення суду у випадках, встановлених ГКУ та

відповідними законами України.

Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється

законом відповідно до вимог ст. 51 ГКУ.

Контрольні питання

1.

Що таке підприємництво?

2.

Державні гарантії прав підприємців.

3.

Наведіть визначення поняття "підприємницька діяльність".

4.

На яких принципах ґрунтується підприємницька діяльність?

Глава 10. Некомерційна господарська

Діяльність

Некомерційне господарювання -- це самостійна систематична

господарська діяльність суб'єктів господарювання, спрямована

на досягнення економічних, соціальних та інших результатів

без мети одержання прибутку.

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами

господарювання державного або комунального сектору економіки

в галузях (видах діяльності), де відповідно до ст. 12 ГКУ заборо-

няється підприємництво, на основі рішення відповідного органу

державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомер-

ційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими

суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяль-

ності у формі підприємництва забороняється законом.

Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність

органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх

посадові особи (ст. 52 ГКУ).