Припинення агентського договору

Агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у

разі відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом,

якого він представляє, або відмови комерційного агента від подаль-

шого здійснення комерційного посередництва за договором, укладе-

ним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї зі

сторін договору внаслідок її припинення або смерті; виникнення

інших обставин, що припиняють повноваження комерційного

агента або суб'єкта, якого він представляє. У разі відкликання

повноважень комерційного агента суб'єкт, якого представляє ко-

мерційний агент, повинен сповістити його про припинення дого-

вору не менш як за один місяць, якщо триваліший строк не

передбачений договором. У разі усунення (закінчення) обставин,

що призвели до припинення повноважень комерційного агента,

ці повноваження за згодою сторін можуть бути поновлені (ст. 304

ГКУ).

Під агентським договором (the contract of agency) розуміється

договір про здійснення однією особою (агентом) дій з доручення

і за рахунок іншої особи (принципала). Створений переважно

судовою практикою Англії агентський договір нині не тільки

широко використовується в майновому обороті всередині країн

загального права, а й є також одним з найпоширеніших видів

міжнародних угод. Не випадково процес уніфікації торгового права

поширюється і на сферу відносин за агентським договором. Ди-

ректива про самостійних торгових агентів, що була прийнята в

1986 р. Радою міністрів ЄЕС і підлягала реалізації в Англії до

1 січня 1994 р., вносить дуже істотні зміни в норми англійсько-

го права, що регулюють цей вид договору. Однак при цьому слід

звернути особливу увагу на вплив норм англійського права на

прийняті у процесі уніфікації міжнародні акти.

Агентський договір може бути спрямований на здійснення аген-

том як юридичних, так і фактичних дій, кінцевою метою яких є

встановлення договірних зобов'язань між принципалом і тре-

тьою особою. Як правило, агент діє від імені принципала, і,

отже, укладені ним чи при його сприянні угоди створюють права

й обов'язки безпосередньо для принципала. Судова практика

припускає й інші способи вступу агента у відносини з третіми

особами при здійсненні покладеного на нього принципалом дору-

чення, а саме: агент має право діяти від власного імені, не роз-

криваючи перед третьою особою існування принципала; агент

може, вказуючи на те, що виступає за дорученням і за рахунок

принципала, не розкривати його імені.

Визнані судовою практикою Англії і США способи виступу

агента при здійсненні узятого ним на себе перед принципалом

зобов'язання, природа такого зобов'язання (здійснення як юри-

дичних, так і фактичних дій) свідчать про те, що агентський

договір призначений регулювати відносини, що в континенталь-

ному праві опосередковуються трьома видами договорів, а саме:

договором доручення, договором комісії і договором про посеред-

ництво. Агентський договір є найважливішою підставою ство-

рення відносин з торгового представництва. Формально дотепер

при відсутності прямо виражених чи тільки припущених умов у

договорі про право на винагороду агент не має права вимагати

такого. За ним закріплюється право на відшкодування понесе-

них у процесі виконання доручення витрат. Однак фактично пра-

во на винагороду завжди передбачається, коли особа здійснює

агентські послуги у вигляді промислу.

Жодної особливої форми договору не передбачається. Відно-

сини агента і принципала можуть виникати з письмової чи усної

угоди, з відповідного поводження сторін. Для того щоб дії аген-

та зобов'язували принципала, вони повинні бути зроблені в ме-

жах наданих йому повноважень. Повноваження агента можуть

бути прямо вираженими (express authority) і тільки припущени-

ми (implied authority). Прямо виражене повноваження може бути

надане в будь-якій формі. Виняток становить повноваження на

здійснення для принципала договору "за печаткою", наділення

яким має бути також оформлене у формі документа "за печат-

кою" (deed).

Потребами торгового обороту зумовлюється визнання за аген-

том повноважень з необхідності (authority by necessity). Зазвичай

при цьому йдеться про випадки, коли агент володіє товарами

принципала, але з обмеженими повноваженнями. Першою необ-

хідною умовою для цього є виникнення надзвичайної комерцій-

ної необхідності перевищення повноважень для захисту інтересів

принципала. Друга умова -- неможливість для агента одержати

від принципала відповідні вказівки.

Відносини сторін агентського договору складаються в такий

спосіб. Агент зобов'язаний:

· виконати доручення принципала особисто, крім випадків, коли

можливість субделегації повноважень передбачена договором

чи діловими звичаями. При заміні себе іншою особою агент

відповідає за його дії перед принципалом;

· наслідувати вказівкам принципала, виявляючи при цьому

належні обачність і вміння;

· не розголошувати третім особам отримані у процесі виконан-

ня доручення конфіденційні дані, а також не використовува-

ти придбану в такий спосіб інформацію з метою конкуренції з

принципалом;

· не допускати положення, коли особисті інтереси могли б су-

перечити обов'язкам стосовно принципала. З цієї причини,

наприклад, без згоди принципала агент не має права само-

стійно придбати товар, який повинен продати за дорученням

принципала;

· надавати принципалу необхідну інформацію;

· зберігати окремо гроші й товари, отримані для принципала.

Агент не відповідає перед принципалом за виконання обо-

в'язків третьою особою, з якою він вступив у договірні відноси-

ни за рахунок принципала. Винятком з цього принципу є агент-

ський договір, згідно з яким агент перебрав на себе умови делькре-

дере.

Глава 36. Правове регулювання перевезення

Вантажів

Перевезення вантажів

Як вид господарської діяльності

Відповідно до ст. 306 ГКУ перевезенням вантажів визнається

господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції ви-

робничо-технічного призначення та виробів народного споживання

залізницями, автомобільними, водними та повітряними шляха-

ми, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, ван-

тажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний,

автомобільний, морський, авіаційний внутрішній флот, вантаж-

ний, трубопровідний, космічний та інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, що пов'язаний з перевезенням

вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умо-

ви перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї,

отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпеч-

них речовин) визначаються ГКУ і виданими відповідно до нього

транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими

нормативно-правовими актами.

Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу,

регулюються Цивільним кодексом України та іншими норматив-

но-правовими актами.

Відносини,

Що виникають з перевезення вантажів

Договір перевезення вантажу

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник)

зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (ванта-

жовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений

законодавством чи договором строк та видати його уповноваже-

ній на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а ванта-

жовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу

встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується скла-

денням перевізного документа (транспортної накладної, коноса-

мента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зо-

бов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевіз-

них документів згідно з правилами здійснення відповідних пере-

везень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснен-

ня систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів

можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зо-

бов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправ-

ник -- подавати до перевезення вантажі в погодженому сторона-

ми обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається система-

тичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові до-

говори: довгостроковий -- на залізничному і морському транспо-

рті, навігаційний -- на річковому транспорті (внутрішньому фло-

ті), спеціальний -- на повітряному транспорті, річний -- на ав-

томобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових

договорів встановлюється відповідними транспортними кодекса-

ми, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а

також відповідальність суб'єктів господарювання за цими переве-

зеннями визначаються транспортними кодексами, транспортни-

ми статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторо-

ни можуть передбачити в договорі також інші умови перевезен-

ня, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідаль-

ність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ст. 307

ГКУ).