І їх належну якість та безпеку

Права споживачів на інформацію про товари (роботи, послуги)

регулюються законами України "Про захист прав споживачів"

(ст. 3, 18), "Про інформацію", "Про рекламу", а також Указом

Президента України "Про додаткові заходи щодо поліпшення

інформаційної діяльності" від 5 жовтня 1998 р. Споживач має

право на одержання необхідної, доступної та достовірної інфор-

мації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх

компетентного вибору.

Оскільки процес придбання товарів починається з вирішення

проблеми, який саме товар вибрати серед багатьох запропонова-

них, дуже важливу роль для споживача відіграє рекламна кам-

панія, яку запроваджують виробники та реалізатори продукції

(товарів, послуг). Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рекламу"

"реклама -- спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка

розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою

прямого або опосередкованого одержання прибутку". До основ-

них принципів рекламної діяльності належать:

· законність;

· точність;

· достовірність;

· використання державної та інших мов відповідно до законо-

давства України;

використання форм та засобів, які не заподіють споживачеві

реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про рекламу" з метою захис-

ту прав споживачів у рекламі забороняється:

· поширювати інформацію про продукцію, виробництво або реа-

лізація якої заборонені законодавством України;

· використовувати засоби і технології, які безпосередньо впли-

вають на підсвідомість споживача;

· наводити твердження, що дискримінують осіб, які не корис-

туються рекламованою продукцією;

· рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифі-

кації або виробництво чи реалізація якої потребує наявності

спеціального дозволу (ліцензії), якщо немає відповідного серти-

фіката;

· імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення,

текст, зображення, музичні та звукові ефекти, що застосову-

ються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено

законодавством України про авторські та суміжні права.

Дуже важливою є норма, за якою рекламодавець на вимогу

виробника розповсюджувача реклами зобов'язаний надати йому

документальні підтвердження достовірності інформації, необхід-

ної для виробництва та розповсюдження реклами.

Недобросовісною вважається реклама, яка внаслідок неточ-

ності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчуван-

ня, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюджен-

ня та інших вимог, передбачених законодавством України, вво-

дить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди

особам або державі.

Недобросовісна реклама заборонена (ст. 10 Закону України

"Про рекламу"). Рішення про визнання реклами недобросовіс-

ною приймають уповноважені на це державні органи.

Визначившись з тим, який саме товар необхідно придбати,

споживач, купуючи товар чи отримуючи послугу, повинен бути

впевнений, що отримає якісну продукцію або послуги й тим са-

мим реалізує своє право на належну якість і безпеку товарів та

послуг.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про рекламу" прода-

вець (виробник) зобов'язаний своєчасно надавати споживачеві

необхідну достовірну інформацію про товар у доступній формі,

яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Інфор-

мація про товари повинна містити назви нормативних докумен-

тів, вимогам яких повинні відповідати товари, перелік основ-

них споживчих властивостей товарів, а щодо продуктів харчу-

вання -- склад (включаючи перелік використаних у процесі

виготовлення продукції інших продуктів харчування і харчо-

вих добавок), калорійність, вміст шкідливих для здоров'я ре-

човин порівняно з обов'язковими вимогами нормативних доку-

ментів і протипоказання щодо застосування; ціну та умови при-

дбання товарів, дату їх виготовлення; гарантійні зобов'язання

виробника; правила та умови ефективного використання това-

рів; термін служби (придатності) товарів; відомості про необ-

хідні дії споживача після завершення терміну придатності, а

також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; на-

йменування та адресу виробника (продавця) і підприємства, яке

приймає претензії від споживача, а також виконує ремонт і

технічне обслуговування товарів. Стосовно товарів, які підля-

гають обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надава-

тись інформація про їх сертифікацію; щодо товарів, які за пев-

них умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я спо-

живача та його майна, виробник (продавець) зобов'язаний до-

вести до відома споживача інформацію про такі товари і мож-

ливі наслідки їх впливу. Інформація доводиться до відома спо-

живачів виробником (продавцем) у технічній документації, що

додається до товарів на етикетці, а також маркуванням чи в

інший спосіб, прийнятий для окремих видів товарів або в окре-

мих сферах обслуговування. Продукти харчування, упаковані

або розфасовані в Україні, повинні забезпечуватись інформацією

про місце їх походження. Громадянин, який здійснює підпри-

ємницьку діяльність, на етикетці товару повинен надати інфор-

мацію про номер документа, що засвідчує його право займатися

підприємницькою діяльністю, і найменування органу, що видав

цей документ, а за потреби й відомості про його сертифікацію.

Надання інформації в технічній документації, на етикетці тощо

іноземною мовою без перекладу в зазначеному щойно обсязі

розцінюється як відсутність необхідної інформації.

Певну інформацію про товар можуть надавати реклама та

штрихове кодування товарів. Товари в Україні повинні рекла-

муватися відповідно до Закону України "Про рекламу", а штри-

хове кодування надаватися відповідно до Положення про штри-

хове кодування, затвердженого МЗЕЗТ України від 27.08.96.

Запобіжно-контрольні гарантії реалізуються переважно шляхом

створення умов та порядку, які повинні забезпечувати збережен-

ня властивостей товарів при їх транспортуванні, зберіганні та

здійсненні контролю за їх дотриманням. Такі гарантії встанов-

люються Правилами продажу продовольчих і непродовольчих

товарів, Правилами роботи підприємств громадського харчуван-

ня, Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями та ін-

шими нормативними актами.

Надання недостовірної або неповної інформації про товар та

виробника (продавця) може спричинитися до такого:

· придбання товару, що не має потрібних споживачеві власти-

востей; у цьому разі споживач має право розірвати договір і

вимагати відшкодування завданих йому збитків;

· неможливості використання придбаного товару за призначен-

ням; у цьому разі споживач має право вимагати надання у

розумно короткий термін, але не більше місяця, належної

інформації. Якщо інформацію в обумовлений термін не буде

надано, споживач має право розірвати договір і вимагати від-

шкодування збитків;

· заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача; у

цьому разі споживач має право висунути продавцю (виробни-

ку) вимоги щодо відшкодування збитків, завданих природним

об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності

або на інших передбачених законом чи договором підставах.

Збитки, завдані споживачеві товарами, придбаними в резуль-

таті недобросовісної реклами, підлягають відшкодуванню вин-

ною особою в повному обсязі.

Сплата неустойки (штрафу, пені) продавцем (виробником),

як і відшкодування збитків, коли при цьому не порушується

питання про розірвання договору, не звільняє продавця від ви-

конання зобов'язання в натурі.

Споживач має право перевірити якість, комплектність, міру,

масу та ціну товарів, які купує, здійснити демонстрацію безпеч-

ного та правильного їх використання. У цьому разі на вимогу

споживача продавець зобов'язаний надати йому контрольно-вимі-

рювальні прилади, а також відповідні документи про ціну това-

рів. Якщо під час гарантійного терміну необхідно визначити при-

чини втрати якості товару, продавець зобов'язаний у триденний

термін з дня одержання від споживача письмової заяви направи-

ти цей товар на експертизу. Експертиза здійснюється за рахунок

продавця.

Право на інформацію забезпечується:

· обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого

і регіонального самоврядування інформувати про свою діяль-

ність та прийняті рішення;

· створенням у державних органах спеціальних інформаційних

служб або систем, що повинні забезпечувати у встановленому

порядку доступ до інформації;

· вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статис-

тичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обме-

ження цього доступу зумовлюються лише специфікою ціннос-

тей та особливими умовами їх схоронності, що визначається

законодавством;

· створенням механізму реалізації права на інформацію;

· здійсненням державного контролю за додержанням законо-

давства про інформацію.

Зокрема, для реалізації гарантій прав споживачів на інформа-

ційне забезпечення в системі Державного комітету з метрології,

стандартизації та сертифікації України і його структурних орга-

нах функціонують інформаційно-аналітичні відділи, до повнова-

жень яких входять попередження й оперативне оповіщення спо-

живачів.

Головне управління постійно співробітничає з понад 50 засо-

бами масової інформації.

Крім того, прес-релізи Головного управління з різних питань

розміщуються на веб-сторінках інформаційних агентств (УНІАН,

ДІНАУ, Український фінансовий сервер) у мережі Інтернет. Управ-

лінням розроблена й діє в мережі Інтернет веб-сторінка http: //

www. rql. kiev. ua/spozhivach.