Умови, порядок випуску і придбання

Цінних паперів суб'єктами господарювання

Суб'єкт господарювання -- юридична особа у випадках і по-

рядку, передбачених законом, має право випускати від свого іме-

ні акції та облігації підприємства і реалізовувати їх громадянам

та юридичним особам. Право на випуск акцій та облігацій під-

приємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації

цього випуску у відповідному органі державної влади.

Суб'єкту господарювання забороняється випуск акцій та об-

лігацій підприємства для покриття збитків, пов'язаних з його

господарською діяльністю.

Суб'єкти господарювання, виключною діяльністю яких є діяль-

ність, пов'язана з випуском та обігом цінних паперів, мають

право випускати інвестиційні сертифікати.

Установи банків, що приймають на депонування кошти від

юридичних осіб та громадян, видають їм письмові свідоцтва, які

засвідчують право вкладників на одержання після закінчення

встановленого строку депозиту і відсотків по ньому (ощадні сер-

тифікати).

Суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановле-

ному Кабінетом Міністрів України, випускати в обіг векселі --

цінні папери, що засвідчують безумовне грошове зобов'язання

векселедавця сплатити визначену суму грошей власнику вексе-

ля.

Цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на держа-

вних підприємствах, що мають ліцензію Міністерства фінансів

України, і охороняються.

Особливості випуску цінних паперів у бездокументарній фор-

мі визначаються законом (ст. 165 ГКУ).

Відповідно до ст. 166 ГКУ суб'єкти господарювання можуть

придбавати акції та інші цінні папери за рахунок коштів, що

надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсот-

ків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

Цінні папери оплачуються суб'єктами господарювання у гри-

внях, а у випадках, передбачених законом та умовами їх випус-

ку в обіг, -- в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти,

якою здійснено оплату цінних паперів, їх вартість виражається

у гривнях.

Операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх еміте-

нти, власники, а також торговці цінними паперами -- посеред-

ники у сфері випуску та обігу цінних паперів.

Державне регулювання

Ринку цінних паперів

З метою реалізації єдиної державної політики у сфері випуску

та обігу цінних паперів, створення умов для ефективної мобілі-

зації та розміщення суб'єктами господарювання фінансових ре-

сурсів з урахуванням інтересів суспільства та захисту прав учас-

ників фондового ринку здійснюється державне регулювання рин-

ку цінних паперів (ст. 166 ГКУ).

Відповідно до ст. 166 ГКУ державне регулювання ринку цін-

них паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фон-

дового ринку, статус, порядок організації та діяльності якої ви-

значаються законом. Інші органи державної влади здійснюють

контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах

повноважень, визначених законом.

Форми державного регулювання ринку цінних паперів, поря-

док здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів

суб'єктами господарювання та відповідальність цих суб'єктів за

порушення правил зазначеної діяльності визначаються ГКУ та

прийнятими відповідно до нього законодавчими актами.

Глава 23. Корпоративні права

Зміст корпоративних прав

Відносини, що пов'язані з управлінням корпоративними пра-

вами держави, регулюються ГКУ, іншими прийнятими відповідно

до нього законами та нормативно-правовими актами (ст. 172 ГКУ).

Корпоративні права -- це права особи, частка якої визнача-

ється у статутному фонді (майні) господарської організації, що

включають правомочності на участь цієї особи в управлінні гос-

подарською організацією, отримання певної частки прибутку (ди-

відендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої

відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені

законом та статутними документами (ст. 167 ГКУ).

Володіння корпоративними правами не вважається підприєм-

ництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним

особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійс-

нення.

Реалізація і оцінка

Корпоративних прав держави

Відповідно до ст. 168 ГКУ корпоративні права держави здійс-

нюються визначеними законом центральними органами виконавчої

влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому

Кабінетом Міністрів України.

Функції центральних органів виконавчої влади та уповноваже-

них осіб:

· здійснюють правомочності щодо участі в управлінні господар-

ською організацією відповідно до частки (акцій, паїв) держа-

ви у статутному фонді цієї організації;

· ведуть реєстр державних корпоративних прав;

· здійснюють оцінку державних корпоративних прав;

· здійснюють контроль за ефективністю діяльності господарсь-

кої організації щодо реалізації належних державі корпоратив-

них прав.

Правомочності з управління корпоративними правами держа-

ви здійснюються безпосередньо відповідними органами виконав-

чої влади, якщо:

· держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному фонді

господарської організації;

суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпора-

тивні права держави, бере участь у державних та регіональ-

них програмах, що фінансуються з Державного бюджету Ук-

раїни;

· не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи через

відсутність претендентів або якщо пропозиції конкурсантів не

відповідають умовам конкурсу;

· в інших випадках, передбачених законом.

У решті випадків управління корпоративними правами дер-

жави здійснюється із залученням уповноваженої особи.

Умови передання повноважень та завдання з управління кор-

поративними правами держави, у тому числі щодо юридичної

відповідальності уповноважених осіб, є обов'язковою частиною

відповідного рішення Кабінету Міністрів України та договору з

уповноваженою особою.

Управління корпоративними правами територіальних громад

здійснюється відповідно до положень ст. 168 ГКУ, якщо інше

не встановлено законом.

Корпоративні права держави та активи суб'єктів господарю-

вання, у статутному фонді яких визначено частку держави, під-

лягають оцінці за методикою, що затверджується Кабінетом Мі-

ністрів України, відповідно до вимог закону.

Уповноваженою особою з управління корпоративними пра-

вами держави може бути громадянин або юридична особа, що

визначена за результатами конкурсу, з якою відповідний цент-

ральний орган виконавчої влади укладає договір доручення з

управління корпоративними правами держави.

Порядок проведення конкурсу з визначення уповноваженої

особи на виконання функцій з управління корпоративними пра-

вами держави встановлюється Кабінетом Міністрів України

(ст. 170 ГКУ).

Відповідно ст. 171 ГКУ центральний орган виконавчої влади,

уповноважений Кабінетом Міністрів України для здійснення не-

обхідних заходів з управління корпоративними правами держа-

ви, координації діяльності органів виконавчої влади в цій сфері

та надання необхідних відомостей іншим органам державної влади,

відповідно до законодавства формує і веде реєстр корпоративних

прав держави.

Контрольні питання

1. Що становить основу правового режиму майна суб'єктів господарю-

вання?

2. Порядок використання природних ресурсів у сфері господарювання.

3. Що є джерелами формування майна у сфері господарювання?

4. Особливості правового режиму державного майна у сфері господарю-

вання.

5. Порядок використання в господарській діяльності інтелектуальної

власності.

6. Умови порядок випуску і придбання цінних паперів суб'єктами госпо-

дарювання.

7. Наведіть визначення цінних паперів та перелік їх видів.

8. Поняття і зміст корпоративного права, реалізація і оцінка корпора-

тивних прав держави

Розділ IІІ

ГОСПОДАРСЬКІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Глава 24. Загальні положення

Про господарські зобов'язання

24.1. Господарське зобов'язання:

Види і підстави виникнення

Господарським (ст. 173 ГКУ) визнається зобов'язання, що

виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учас-

никами) відносин у сфері господарювання з підстав, передбаче-

них ст. 174 ГКУ. Згідно з останньою один суб'єкт (зобов'язана

сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію

господарського чи управлінсько-господарського характеру на ко-

ристь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, спла-

тити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від пев-

них дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кре-

дитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-гос-

подарські та організаційно-господарські зобов'язання.

Сторони за взаємною згодою можуть конкретизувати або роз-

ширити зміст господарського зобов'язання у процесі його вико-

нання, якщо законом не встановлено інше.

Підстави виникнення

Господарських зобов'язань

Господарські зобов'язання можуть виникати:

·

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта,

що регулює господарську діяльність;

·

з акта управління господарською діяльністю;

·

з господарського договору та інших угод, передбачених зако-

ном, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які

йому не суперечать;

·

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господа-

рювання, придбання або збереження майна суб'єкта або су-

б'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх

на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та

інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон

пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.