Форма організації державно-капіталістичних

Підприємств, при якій їх капітал не поділяється

На акції чи паї

Така система організації є єдиною в Англії, переважає у Фран-

ції, використовується у ФРН.

Серед організаційно-правових форм державно-капіталістичних

підприємств найбільший інтерес становить форма, яку в Англії

називають публічною корпорацією (public corporation), а у ФРН --

публічною установою (offenliche Anstalt). У Франції підприєм-

ства, які мають основні ознаки англійської публічної корпора-

ції, визначаються як публічна установа (etablissement publique)

або як публічне підприємство (enterprise publique). У подальшо-

му підприємства цієї групи називатимемо публічними корпора-

ціями.

В англійській правовій науці було вироблено загальне поняття

публічної корпорації, що зводиться до такого. Публічна корпо-

рація -- це правовий інститут, що виконує функції економічного

і соціального характеру від імені держави, але як незалежного

суб'єкта права. Публічна корпорація відповідальна за свою діяль-

ність перед державою в особі уряду, але водночас має власне

майно, а також правові ознаки комерційного підприємства.

Принципи правової організації французьких державних під-

приємств, капітал яких не поділений на акції, в основному збі-

гаються з принципами організації публічних корпорацій Англії.

Тут так само виявляється прагнення максимально наблизити

правовий статус державних підприємств до статусу приватно-

капіталістичних підприємств, наділивши їх водночас певними

публічно-правовими функціями і зробивши підконтрольними дер-

жаві.

Державні підприємства, так само як і приватні, підлягають

звичайному оподатковуванню і підпорядковуються нормам при-

ватного права. Службовці державних підприємств (за винятком

дуже невеликої кількості керівників) не є державними службов-

цями. Усі суперечки, що випливають з господарських договорів

підприємств, розглядаються не адміністративними, а загальними

судами.

Разом з тим, оскільки діяльність державних підприємств не

вичерпується суто господарськими, комерційними завданнями, а

виконують і адміністративні, управлінські функції, що властиві

державним органам, то й суперечки щодо останнього аспекту їх

діяльності підсудні не загальним, а адміністративним судам, і

відповідні правовідносини підпорядковуються нормам не цивіль-

ного чи торгового права, а адміністративного.

У ФРН так само багато підприємств державного сектора орга-

нізовано у формі не акціонерного товариства чи товариства з

обмеженою відповідальністю, а так званих публічних установ.

Форма публічних установ у ФРН для організації промислових

підприємств не використовується. За таким принципом організо-

вано державні фінансові та кредитні установи (починаючи з дер-

жавного банку), підприємства зв'язку, транспорту і з надання

комунальних послуг. Щодо права інститут публічної установи

відрізняється і від англійської публічної корпорації, і від публіч-

них установ та підприємств Франції. Річ у тім, що публічні уста-

нови у ФРН трактуються як юридичні особи публічного права

на відміну, наприклад, від торговельних товариств. Це має не

лише теоретичне, а й практичне значення. Положення і повнова-

ження таких підприємств дуже близькі до положення звичай-

ного органу керування. Наприклад, щодо однієї з найбільших

публічних установ -- Федерального банку -- у законі прямо ска-

зано, що його правове положення -- це положення державного

відомства.

Відповідно до цього працівники таких державних підприємств

вважаються, за деяким винятком, державними службовцями.

Ці підприємства на відміну від організованих у формі торговель-

них товариств, а також державних підприємств, що існують в

Англії і Франції, користуються податковими пільгами. Їх право-

відносини здебільшого підпорядковуються нормам не цивільного

чи торгового права, а адміністративного права, і відповідно супе-

речки розглядаються не загальними, а адміністративними су-

дами. Це, звичайно, не означає, що застосування норм приват-

ного права тут взагалі виключається. Наприклад, відмовлення

громадянину в наданні послуг, які надає певне підприємство (на-

приклад, ощадна каса, залізниця), трактується як протиправне

заподіяння шкоди і дає потерпілому право подати позов на осно-

ві відповідних статей цивільного законодавства.

Економічне значення такого різновиду державно-капіталіс-

тичних підприємств, як казенне незначне. Через це таких під-

приємств порівняно мало. Виникнення й існування таких під-

приємств набагато меншою мірою, ніж уже розглянуті різно-

види, пов'язано з державно-монополістичними тенденціями. У

Франції це переважно порохові заводи, гобеленові майстерні,

пошта, телеграф, телефон, поліграфічні підприємства та деякі

інші. У ФРН у веденні федерації перебувають державна військова

монополія, друкарня федерального уряду та інші, у веденні зе-

мель -- пивоварні заводи, підприємства з видобутку солі й торфу,

окремі виноградарські господарства. В Англії це порохові заводи

і королівські доки.

Казенні підприємства не мають ні юридичної, ні господар-

ської, ні фінансової самостійності. Вони не платять податків; усі

їх доходи і витрати проходять через державний бюджет. І за

законом, і фактично вони входять у систему державного керування

й безпосередньо керуються певним міністерством чи відомством,

органом місцевого самоврядування. В обороті вони діють не від

власного імені, а від імені держави чи тієї її частини, у веденні

якої перебувають (земля, громада). Усяке майно, виділене дер-

жавою для діяльності таких підприємств, може бути викорис-

тане за розпорядженням компетентних органів для будь-яких

інших цілей, безпосередньо не пов'язаних з діяльністю цих під-

приємств.

Комунальні унітарні підприємства

Комунальне унітарне підприємство -- це підприємство, що

утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в

розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комуналь-

ної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне

підприємство, є представником власника -- відповідної терито-

ріальної громади і виконує його функції в межах, визначених

ГКУ та законодавчими актами України.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває в кому-

нальній власності й закріплюється за таким підприємством на

праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство)

або оперативного (комунальне некомерційне підприємство).

Статутний фонд комунального унітарного підприємства утво-

рюється органом, до сфери управління якого воно входить, до

реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір

статутного фонду комунального унітарного підприємства встанов-

люється відповідною місцевою радою.

Найменування комунального унітарного підприємства повин-

но містити слова "комунальне підприємство" і вказівку на орган

місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить

це підприємство.

Комунальне унітарне підприємство не відповідає за зобов'я-

заннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери

управління якого воно входить.

Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підпри-

ємства, що призначається органом, до сфери управління якого

входить підприємство, і підзвітний цьому органові.

Збитки, що завдані комунальному унітарному підприємству

внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів

місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначе-

ними органами добровільно або за рішенням суду.

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних

підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених ГКУ

щодо діяльності державних комерційних або казенних підпри-

ємств, а також інших передбачених законодавством вимог.

Глава 14. Господарські товариства