Правовий статус підприємства --

Учасника об'єднання підприємств

Підприємства -- учасники об'єднання підприємств зберігають

статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової

форми об'єднання, і на них поширюються положення ГКУ та

законів щодо регулювання діяльності підприємств.

Підприємство -- учасник господарського об'єднання має право:

· добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визна-

чених установчим договором про його утворення чи статутом

господарського об'єднання;

· бути членом інших об'єднань підприємств, якщо законом,

засновницьким договором чи статутом господарського об'єд-

нання не встановлено інше;

· одержувати від господарського об'єднання в установленому

порядку інформацію, пов'язану з інтересами підприємства;

· одержувати частину прибутку від діяльності господарського

об'єднання відповідно до його статуту. Підприємство може

мати також інші права, передбачені засновницьким догово-

ром чи статутом господарського об'єднання відповідно до за-

конодавства.

Підприємство, яке входить до складу державного або комуналь-

ного господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання

виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних

засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та

приймати рішення про припинення своєї діяльності.

Рішення про утворення об'єднання підприємств (установчий

договір) та статут об'єднання погоджуються з Антимонополь-

ним комітетом України в порядку, встановленому законодав-

ством.

Господарські об'єднання мають вищі органи управління (за-

гальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, перед-

бачені статутом господарського об'єднання.

У повноваження вищого органу господарського об'єднання

входять:

· затвердження статуту господарського об'єднання та внесення

у нього змін;

· вирішення питання про прийняття в господарське об'єднан-

ня нових учасників та виключення учасників з його складу;

· утворення виконавчого органу господарського об'єднання від-

повідно до його статуту чи договору;

· вирішення фінансових та інших питань відповідно до устано-

вчих документів господарського об'єднання.

Виконавчий орган господарського об'єднання (колегіальний

чи одноособовий) вирішує питання поточної діяльності, які від-

повідно до статуту або договору належать до його компетенції.

Управління державним (комунальним) господарським об'єд-

нанням здійснюють правління об'єднання і генеральний дирек-

тор об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з

посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднан-

ня. Склад правління визначається статутом об'єднання. Поря-

док управління державним (комунальним) господарським об'єд-

нанням визначається статутом об'єднання відповідно до закону.

Управління поточною діяльністю об'єднання підприємств може

бути доручено адміністрації одного з підприємств (головного під-

приємства об'єднання) на умовах, передбачених установчими

документами відповідного об'єднання.

Спори, що виникають між учасниками об'єднання, вирішу-

ються в порядку, передбаченому статутом об'єднання, або в су-

довому порядку відповідно до закону.

Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах

і в порядку, передбачених його установчими документами, май-

нові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Майно передається об'єднанню його учасниками у господар-

ське відання або в оперативне управління на основі установчого

договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна

об'єднання відображається в його балансі.

Господарське об'єднання має право утворювати за рішенням

його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, предс-

тавництва, а також бути учасником (засновником) господарських

товариств. Утворені господарським об'єднанням підприємства

діють відповідно до положень ГКУ, законів України та статуту

підприємства, затвердженого об'єднанням.

Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його

учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'я-

заннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим до-

говором або статутом об'єднання.

Підприємства -- учасники об'єднання можуть вийти з його

складу зі збереженням взаємних зобов'язань та укладених дого-

ворів з іншими суб'єктами господарювання.

Вихід підприємства зі складу державного (комунального) гос-

подарського об'єднання здійснюється за рішенням органу, що

прийняв рішення про утворення об'єднання.

Припинення об'єднання підприємств відбувається в результа-

ті його реорганізації в інше об'єднання або ліквідації.

Реорганізація господарського об'єднання здійснюється за рі-

шенням підприємств-учасників, а державного (комунального) --

за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єд-

нання.

Ліквідація господарського об'єднання здійснюється за рішен-

ням підприємств-учасників, а державного (комунального) -- за

рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Ліквідація об'єднання підприємств здійснюється в порядку, вста-

новленому ГКУ щодо ліквідації підприємства. Майно, що залиши-

лося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасниками

згідно зі статутом об'єднання підприємств чи договором.

Правове положення

Промислово-фінансових груп

Підприємство може бути учасником промислово-фінансової

групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо

до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи).

Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється

за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з ме-

тою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галу-

зей виробництва і структурної перебудови економіки України,

включаючи програми згідно з міжнародними договорами Украї-

ни, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

До складу промислово-фінансової групи можуть входити про-

мислові та інші підприємства, наукові та проектні установи, інші

установи та організації всіх форм власності. У складі промисло-

во-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має

виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як

учасника господарських відносин.

Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не під-

лягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

Порядок утворення та інші питання діяльності промислово-

фінансових груп визначаються законом про промислово-фінансо-

ві групи, іншими нормативно-правовими актами.

Асоційовані підприємства.

Холдингові компанії

Асоційовані підприємства (господарські організації) -- це група

суб'єктів господарювання -- юридичних осіб, пов'язаних відно-

синами економічної та/або організаційної залежності у формі

участі у статутному фонді та/або управлінні.

Залежність між асоційованими підприємствами може бути

простою і вирішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами вини-

кає тоді, коли одне з них має можливість блокувати прийняття

рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийма-

тися відповідно до закону та/або установчих документів цього

підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами

виникає тоді, коли між підприємствами встановлюються відно-

сини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі

контролюючого підприємства у статутному фонді та/або загаль-

них зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього)

підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій.

Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за

умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного

комітету України.

Про наявність простої чи вирішальної залежності має бути

зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочір-

нього) підприємства та опубліковано в органах преси відповідно

до ст. 58 ГКУ.

Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом

акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдин-

говою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірніми

підприємствами встановлюються відносини контролю-підпоряд-

кування відповідно до вимог ГКУ та законів України.

Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприєм-

ством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або

операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати

завдані дочірньому підприємству збитки.

Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприєм-

ства опиниться у стані неплатоспроможності й буде визнано банк-

рутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочір-

нього підприємства нестиме контролююче підприємство.

Законом можуть визначатися й інші форми об'єднання інте-

ресів підприємств: союзи, спілки, асоціації підприємців тощо.