Господарські санкції як правовий засіб

Відповідальності у сфері господарювання

Відповідно до ст. 217 ГКУ господарськими санкціями визна-

ються заходи впливу на правопорушника у сфері господарюван-

ня, у результаті застосування яких для нього настають несприя-

тливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господар-

ських санкцій:

· відшкодування збитків;

· штрафні санкції;

· оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених господарських санкцій до суб'єктів госпо-

дарювання за порушення ними правил здійснення господарської

діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом

порядку з ініціативи учасників господарських відносин, а адмі-

ністративно-господарські санкції -- уповноваженими органами

державної влади або органами місцевого самоврядування.

Підстави господарсько-правової

Відповідальності

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника

господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері

господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання

або неналежне виконання господарського зобов'язання чи пору-

шення правил здійснення господарської діяльності, якщо не до-

веде, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопу-

щення господарського правопорушення. Якщо інше не передба-

чено законом або договором, суб'єкт господарювання за пору-

шення господарського зобов'язання несе господарсько-правову

відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобо-

в'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили,

тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійс-

нення господарської діяльності. Не вважаються такими обстави-

нами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопо-

рушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобо-

в'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів

(ст. 218 ГКУ).

Межі господарсько-правової

Відповідальності

Зменшення розміру і звільнення від відповідальності

У ст. 219 ГКУ зазначається, що за невиконання або ненале-

жне виконання господарських зобов'язань чи порушення пра-

вил здійснення господарської діяльності правопорушник відпові-

дає належним йому на праві власності або закріпленим за ним

на праві господарського відання чи оперативного управління

майном, якщо інше не передбачено ГКУ та відповідними закона-

ми України.

Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зо-

бов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених за-

коном або установчими документами про створення цього су-

б'єкта.

Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність)

другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір від-

повідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Сторони зобов'язання можуть передбачати певні обставини,

які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для

звільнення їх від господарської відповідальності в разі порушен-

ня зобов'язання через такі обставини, а також порядок засвід-

чення факту виникнення таких обставин.

Прострочення боржника

І прострочення кредитора

Боржник, який прострочив виконання господарського зобо-

в'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за завдані

простроченням збитки і за неможливість виконання, що випад-

ково виникла після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'я-

зання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовити-

ся від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зо-

бов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок про-

строчення кредитора (ст. 220 ГКУ).

Кредитор вважається таким, що прострочив виконання гос-

подарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти нале-

жне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій,

що передбачені законом, іншими правовими актами або випли-

вають зі змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг

виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкоду-

вання завданих простроченням збитків, якщо кредитор не дове-

де, що прострочення не спричинено умисно або через необереж-

ність його самого або осіб, на яких за законом чи дорученням

кредитора було покладено прийняття виконання. Після закін-

чення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання

на загальних підставах.

Якщо кредитор не виконав дій, що передбачені законом, ін-

шими правовими актами або випливають зі змісту зобов'язання,

за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на

строк прострочення кредитора (ст. 221 ГКУ).

Досудовий порядок реалізації

Господарсько-правової відповідальності

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права

або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не

чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГКУ).

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування

інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична осо-

ба -- учасник господарських відносин, чиї права або законні інте-

реси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з

порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього

з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

У претензії зазначаються:

· повне найменування і поштові реквізити заявника претензії

та особи (осіб), якій претензія пред'являється;

· дата пред'явлення і номер претензії;

· обставини, на підставі яких пред'явлено претензію;

· докази, що підтверджують ці обставини;

· вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;

· сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає гро-

шовій оцінці;

· платіжні реквізити заявника претензії;

· перелік документів, що додаються до претензії.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в

оригіналах або у відповідний спосіб засвідчених копіях. Докуме-

нти, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії.

Претензія підписується повноважною особою заявника претензії

або його представником і надсилається адресатові рекомендова-

ним або цінним листом чи вручається адресатові під розписку.

Претензія підлягає розгляду в місячний строк з дня її одержан-

ня, якщо інший строк не встановлено ГКУ або іншими законо-

давчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач пре-

тензії зобов'язаний задовольнити.

При розгляді претензії сторони в разі необхідності повинні

звірити розрахунки, здійснити експертизу або вчинити інші дії

для забезпечення досудового врегулювання спору.

Про результати розгляду претензії заявник має бути повідомле-

ний письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною

особою або представником одержувача претензії і надсилається

заявникові рекомендованим або цінним листом чи вручається

йому під розписку.

У разі порушення встановлених строків розгляду претензії

або залишення її без відповіді суд при вирішенні господарського

спору стягує в дохід держави з винної особи штраф у розмірі,

встановленому законом.

Строки реалізації господарсько-правової

Відповідальності

При реалізації в судовому порядку відповідальності за право-

порушення у сфері господарювання застосовуються загальний та

скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним коде-

ксом України, якщо інші строки не встановлено ГКУ.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій

до суб'єктів господарювання встановлюються ГКУ.

Глава 30. Відшкодування збитків

У сфері господарювання

Відшкодування збитків: загальне поняття,

Склад і розмір

Учасник господарських відносин, який порушив господарське

зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господар-

ської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки су-

б'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою сто-

роною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані

нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного

виконання зобов'язання або додержання правил здійснення гос-

подарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГКУ).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою,

яка допустила господарське правопорушення, включаються:

· вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна,

визначена відповідно до вимог законодавства;

· додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єк-

там, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матері-

алів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок

порушення зобов'язання другою стороною;

· неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,

яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належ-

ного виконання зобов'язання другою стороною;

· матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, пе-

редбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може

бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або

неналежне виконання зобов'язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено

законом або договором, враховуються ціни, що існували за мі-

сцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником

у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків,

а якщо вимогу не задоволено в добровільному порядку, -- на

день подання до суду відповідного позову про стягнення збит-

ків.

З оглядом на конкретні обставини суд може задовольнити

вимогу про відшкодування збитків з урахуванням цін на день

винесення рішення суду.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаєм-

ною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків,

що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді від-

соткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання

чи строків порушення зобов'язання сторонами. Забороняється

погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх від-

повідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду

зобов'язань визначений законом.

Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися мето-

дики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господа-

рювання.

Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньо-

господарських відносинах, визначається відповідними суб'єкта-

ми господарювання -- господарськими організаціями з ураху-

ванням специфіки їх діяльності (ст. 225 ГКУ).