Права і обов'язки товарної біржі

Товарна біржа має право:

· встановлювати відповідно до законодавства власні обов'язко-

ві для всіх учасників торгів правила біржової торгівлі та бір-

жового арбітражу;

· встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі,

розмір плати за послуги, що надаються біржею;

· встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату

за реєстрацію угод на біржі, а також санкції за порушення

статуту біржі та біржових правил;

· створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про

них;

· засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у торго-

вельних угодах;

· розробляти з урахуванням державних стандартів власні стан-

дарти і типові контракти;

· укладати угоди з іншими біржами, мати своїх представників

на біржах, у тому числі розташованих за межами України;

· видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні й

рекламні видання;

· вирішувати інші передбачені законом питання.

Згідно зі ст. 280 ГКУ товарна біржа зобов'язана:

· створювати умови для біржової торгівлі;

· регулювати біржові операції;

· регулювати ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі;

· надавати членам і відвідувачам біржі організаційні, інформа-

ційні та інші послуги;

· забезпечувати збирання, обробку і розповсюдження інформа-

ції, що стосується кон'юнктури ринку.

У ст. 281 ГКУ встановлюється, що правила біржової торгів-

лі розробляються відповідно до законодавства і є основним доку-

ментом, який регламентує порядок здійснення біржових опера-

цій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих пи-

тань. Правила біржової торгівлі затверджуються загальними збо-

рами членів товарної біржі або уповноваженим ними органом.

Біржовими є торги, що публічно і гласно проводяться в тор-

говельних залах біржі за участю членів біржі за товарами, допу-

щеними до реалізації на біржі в порядку, встановленому прави-

лами біржової торгівлі.

Біржові операції можуть здійснювати тільки члени біржі або

брокери -- громадяни, зареєстровані на біржі відповідно до її

статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони пред-

ставляють, щодо здійснення біржових операцій.

Припинення товарної біржі відбувається за рішенням загаль-

них зборів членів біржі, а також за рішенням суду у випадках,

передбачених законом (ст. 282 ГКУ).

Правове регулювання оренди

Майна та лізингу

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає дру-

гій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування

майно для здійснення господарської діяльності. У користування

за договором оренди передається індивідуально визначене майно

виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий ком-

плекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої

якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути:

· державні та комунальні підприємства або їх структурні під-

розділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єк-

ти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, по-

слуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміще-

ний об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і

системою енергопостачання;

· нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

· інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-тех-

нічного призначення, що належить суб'єктам господарюван-

ня.

Оренда структурних підрозділів державних та комунальних

підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську ці-

лісність, технологічну єдність цього підприємства.

Законом може бути встановлено перелік державних та кому-

нальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не мо-

жуть бути об'єктом оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Ци-

вільного кодексу України з урахуванням особливостей, передба-

чених ст. 283 ГКУ.

У ст. 284 ГКУ закріплюються умови договору оренди. Так,

до істотних умов договору оренди належать:

об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індек-

сації);

· строк, на який укладається договір оренди;

· орендна плата з урахуванням її індексації;

· порядок використання амортизаційних відрахувань;

· відновлення орендованого майна та умови його повернення

або викупу.

Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю.

Умови договору оренди діють упродовж усього строку дії дого-

вору, а також якщо після його укладення законодавством вста-

новлено правила, що погіршують становище орендаря.

Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або

розірвання договору оренди.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У

разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну

умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення

строку дії договору він вважається продовженим на такий самий

строк і на таких самих умовах, які були передбачені договором.

Основні права і обов'язки орендаря

Орендар має переважне право перед іншими суб'єктами госпо-

дарювання на продовження строку дії договору оренди. Він може

бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим

призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності під-

приємства, майно якого передано в оренду.

Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до

умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, і

своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого май-

на в разі відчуження цього майна або його знищення чи псуван-

ня з вини орендаря (ст. 285 ГКУ).

У ст. 286 ГКУ наводиться визначення поняття орендної пла-

ти. Орендна плата -- це фіксований платіж, який орендар спла-

чує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської ді-

яльності. Розмір орендної плати може бути змінений за пого-

дженням сторін, а також в інших передбачених законодавством

випадках.

Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної пла-

ти, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися

передбачені договором умови господарювання або істотно погір-

шився стан об'єкта оренди.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно

від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за

згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошо-

во-натуральній формі.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Окремою статтею ГКУ регулюються питання, що виникають

з відносин оренди державного та комунального майна. Так, у

ст. 287 ГКУ зазначається, що до орендодавців щодо державного

та комунального майна належать:

· Фонд державного майна України, його регіональні відділен-

ня -- щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх

структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є держав-

ною власністю, а також іншого майна в передбачених зако-

ном випадках;

· органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Респуб-

ліки Крим або місцевими радами управляти майном, -- від-

повідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці

Крим або перебуває в комунальній власності;

· державні (комунальні) підприємства -- щодо окремого індиві-

дуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців -- також

щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозді-

лів та нерухомого майна.

Організаційні та майнові відносини, пов'язані з переданням в

оренду цілісних майнових комплексів державного сектора еконо-

міки, а також цілісних майнових комплексів, що становлять

комунальну власність, регулюються законодавством відповідно

до ГКУ.

Утворення орендного підприємства здійснюється відповідно до

ст. 115 ГКУ. Статут суб'єкта господарювання, утвореного на

базі орендованого майна, не може суперечити умовам договору

оренди.

Суборенда державного та комунального майна

Відповідно до ст. 288 ГКУ орендар має право передати окремі

об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом

або договором оренди. Передання в суборенду цілісних майнових

комплексів забороняється.

Викуп (приватизація)

Об'єкта оренди

Орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право

передбачено договором оренди. Умови викупу орендованого дер-

жавного (комунального) майна (цілісного майнового комплексу)

визначаються законом.

Орендар має право в будь-який час відмовитися від здійснен-

ня передбаченого в договорі права на викуп об'єкта оренди.

Приватизація зданих в оренду цілісних майнових комплексів

здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом (ст. 289

ГКУ).

У ст. 290 ГКУ зазначається, що відносини, пов'язані з орен-

дою землі як засобу виробництва, регулюються Земельним коде-

ксом України та відповідними законами України.

Оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмо-

вій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в устано-

вленому законом порядку, забороняється.

Розмір плати за користування земельною ділянкою, що є дер-

жавною або комунальною власністю, не може бути нижчий за

встановлений відповідно до закону. Випадки звільнення від пла-

ти за користування земельною ділянкою або зменшення розміру

плати визначаються законом.

Припинення договору оренди регулюється ст. 291 ГКУ, де,

зокрема, визначено, що одностороння відмова від договору орен-

ди забороняється.

Договір оренди припиняється в таких випадках:

· закінчення строку, на який його було укладено;

· викупу (приватизації) об'єкта оренди;

· ліквідації суб'єкта господарювання -- орендаря;

· загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На

вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково

розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом Украї-

ни для розірвання договору найму, у порядку, встановленому

ст. 188 ГКУ (порядок зміни та розірвання господарських дого-

ворів).

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються

відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним ко-

дексом України.