Матеріально-технічного постачання та збуту

У ст. 264 ГКУ зазначається, що матеріально-технічне поста-

чання і збут продукції виробничо-технічного призначення та ви-

робів народного споживання як власного виробництва, так і при-

дбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єк-

тами господарювання шляхом поставки, а в передбачених ГКУ

випадках також на основі договорів купівлі-продажу.

Законодавством можуть передбачатись особливості поставки

окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або

виробів народного споживання, а також особливий порядок здій-

снення поставки для державних потреб.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів по-

ставки встановлюються ГКУ та іншими законодавчими актами

України.

У ст. 265 ГКУ регулюються відносини, що виникають з дого-

вору поставки. За договором поставки одна сторона -- поста-

чальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки

(строк) другій стороні -- покупцеві товар (товари), а покупець

зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за

нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на роз-

суд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами

договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазна-

чені в п. 1, 2 ч. 2 ст. 55 ГКУ (господарські організації -- юри-

дичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України,

державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно

до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господар-

ську діяльність та зареєстровані в установленому законом по-

рядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства,

які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відпо-

відно до закону як підприємці). Умови договорів поставки пови-

нні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних

правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". Поставка товарів

без укладення договору поставки може здійснюватися лише у

випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єк-

тами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійс-

нюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відно-

син поставки, не врегульованих ГКУ, застосовуються відповідні

положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-про-

дажу.

У ст. 266 ГКУ визначаються предмет, кількість і асортимент

поставки. Так, предметом поставки є визначені родовими озна-

ками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стан-

дартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів),

прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом постав-

ки можуть бути також продукція, вироби, з індивідуальними

ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх част-

кове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за

сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмі-

рами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше

не передбачено законом.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк

понад рік (довгостроковий договір) або на інший строк, визначе-

ний угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначе-

ний, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки

встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхід-

ності ритмічного та безперебійного постачання товарів спожива-

чам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довго-

строковому договорі обсяг поставки визначено лише на рік або

менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок

погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до

закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передба-

чений, договір вважається укладеним на один рік. Якщо сторо-

нами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком

(періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначен-

ня є, як правило, квартал, а для виробів народного споживан-

ня, як правило, місяць. Сторони можуть погодити в договорі

також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі

поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок від-

вантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також ви-

бірка товарів покупцем.

Договором може передбачатися відвантаження товарів ванта-

жовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, і

одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а

також оплата товарів платником, що не є покупцем, а також

порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк

кількості товарів (ст. 267 ГКУ).

У ст. 268 ГКУ регламентується положення щодо якості това-

рів, що поставляються. Якість товарів, що поставляються, по-

винна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій техніч-

ній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зраз-

кам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі вищі ви-

моги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних

умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в

договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано в загаль-

нодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачаль-

ником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі

відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визна-

чається відповідно до мети договору або до звичайного рівня

якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставля-

ються, належним товаросупровідним документом, який надси-

лається разом з товаром, якщо інше не передбачено договором.

У разі поставки товарів нижчої якості, ніж вимагається станда-

ртом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має

право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо това-

ри уже оплачені покупцем, -- вимагати повернення сплаченої

суми. Якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунуті

без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати

від постачальника усунення цих недоліків у місцезнаходженні

товарів або усунути їх власними засобами за рахунок постачаль-

ника. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або тех-

нічним умовам, але виявляться нижчого сорту, ніж було обумо-

влено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною,

встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися

від прийняття і оплати поставлених товарів. Якщо покупець

(одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповіда-

ють за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (етало-

нам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'яза-

ний розпорядитися товарами в десятиденний строк, а щодо то-

варів, які швидко псуються, -- протягом 24 годин з моменту

одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від

товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не

розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалі-

зувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швид-

ко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

У ст. 269 ГКУ зазначаються гарантії якості товарів та претензії

у зв'язку з недоліками поставлених товарів.

Строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставле-

них йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх

прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку

з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством

відповідно до ГКУ. Стандартами, технічними умовами або дого-

вором щодо товарів, призначених для тривалого користування

чи зберігання, можуть передбачатися триваліші строки для вста-

новлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків

(гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гаран-

тійні строки, триваліші порівняно з передбаченими стандартами

або технічними умовами. Гарантійний строк експлуатації обчис-

люється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше

одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а

щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роз-

дрібну торгівлю, -- з дня роздрібного продажу речі, якщо інше

не передбачено стандартами, технічними умовами або догово-

ром. Гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчис-

люється від дня виготовлення товару. Постачальник (виробник)

гарантує якість товарів загалом. Гарантійний строк на комплек-

туючі вироби і складові вважається таким, що дорівнює гаран-

тійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено

договором або стандартами (технічними умовами) на основний

виріб. Постачальник (виробник) зобов'язаний за власний раху-

нок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного

строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти ви-

никли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил екс-

плуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у ви-

робі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей

строк продовжується на час, протягом якого він не використо-

вувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк

обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів

неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з

виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі 20 % вартості

неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), що передба-

чено ст. 231 ГКУ, якщо інший розмір не передбачено законом

або договором.

Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якос-

ті, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня вста-

новлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених

йому товарів.

Комплектність товарів, що поставляються, регламентується

ст. 270 ГКУ. Зокрема, товари повинні поставлятися комплект-

но відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейску-

рантів. Договором може бути передбачено поставку з додаткови-

ми до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не по-

трібних покупцеві виробів (частин), що входять у комплект.

Якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умо-

вами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може

визначатися договором. У разі поставки некомплектних виробів

постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (оде-

ржувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після

одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той

же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі

щодо укомплектування виробу або його заміни покупець (одер-

жувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар

уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення

сплачених сум. Якщо постачальник (виробник) у встановлений

строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним,

покупець має право відмовитися від товару. Прийняття покуп-

цем некомплектних виробів не звільняє постачальника (вироб-

ника) від відповідальності.

Кабінет Міністрів України відповідно до вимог ГКУ та відпо-

відних законів України затверджує Положення про поставки

продукції виробничо-технічного призначення та поставки виро-

бів народного споживання, а також особливі умови поставки

окремих видів товарів (ст. 271 ГКУ).

Для фінансових і промислових лізингових фірм це економіч-

но вигідна форма здавання машинно-технічного устаткування в

найм. Лізинг забезпечує високий рівень прибутків насамперед

через високу оплату експлуатації техніки користувачами. Через

установлювані розрахункові підвищені норми амортизації об'єк-

тів, що здаються в найм, вкладений лізинговими фірмами капі-

тал на їхнє придбання повертається до інвестора в перші ж роки

дії договору. Водночас державою вводяться податкові знижки на

прибуток, одержуваний лізинговими фірмами: з оподатковуван-

ня вилучається частина, що йде на амортизаційні відрахування.

Для користувачів техніки лізинг є інструментом оперативної

заміни виробничих фондів через придбання для експлуатації скла-

дних і дорогих машин та устаткування без великих одноразових

витрат, необхідних для придбання такої техніки. Особливе зна-

чення це має для дрібних і середніх фірм. Крім того, за допомо-

гою лізингу попереджається моральне старіння експлуатованої

техніки. Усе це стає важливим фактором успішної конкурентної

діяльності фірм на ринку.

Для держави фінансове заохочення лізингу є засобом стиму-

лювання продажів нової техніки, що спонукає лізингові фірми

до збільшення капіталовкладень у ці операції, а фірми-користу-

вачі -- до постійного відновлення виробничих фондів. Лізинг

стає, таким чином, фактором інтенсивного розвитку національ-

ної економіки і підвищення її конкурентоспроможності на світо-

вому ринку.