Та діяльність з надання побутових послуг,

Що не потребують патентування

Як відомо, майже кожне правило має винятки, є вони і в

Законі України "Про патентування деяких видів підприємни-

цької діяльності", а саме:

· чинність цього Закону не поширюється на деякі види торго-

вельної діяльності та діяльності з надання побутових послуг;

· торгівля певними видами товарів здійснюється без придбання

торгового патенту;

· деякі види підприємницької діяльності не потребують патен-

тування.

Чинність зазначеного Закону не поширюється на торговельну

діяльність та діяльність з надання побутових послуг таких суб'єк-

тів підприємницької діяльності -- фізичних осіб:

· які здійснюють торговельну діяльність із ятків, прилавків і

сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продук-

цією в межах ринків усіх форм власності;

· які сплачують податок на промисел у порядку, передбачено-

му Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на

промисел" від 17.03.93 № 24-93;

· які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному

господарстві, на присадибній, дачній, садовій та городній ді-

лянках продукції рослинництва, худоби, кроликів, нутрій,

птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому

вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції особис-

того бджолярства;

· які сплачують державний збір за нотаріальне посвідчення до-

говорів про відчуження особистого майна, якщо товари кож-

ної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу за

календарний рік;

які сплачують фіксований податок відповідно до законодав-

ства про оподаткування доходів фізичних осіб.

Без придбання торгового патенту здійснюється торгівля та-

кими товарами вітчизняного виробництва:

· хліб і хлібобулочні вироби;

· борошно пшеничне і житнє;

· сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;

· молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених

з добавками і без них;

· продукти дитячого харчування;

· безалкогольні напої;

· морозиво;

· яловичина і свинина;

· домашня птиця;

· яйця;

· риба;

· ягоди і фрукти;

· мед та інші продукти бджолярства, бджолоінвентар і засоби

захисту бджіл;

· картопля і плодоовочева продукція;

· комбікорми для продажу населенню.

При цьому зауважимо, що торгівля рибою живою, свіжою,

охолодженою чи мороженою різних порід, але вітчизняного ви-

робництва здійснюється без торгового патенту. Відповідно до

Номенклатури товарів народного споживання, що враховуються

в роздрібній та оптовій торгівлі, затвердженої наказом Міні-

стерства статистики України від 14.01.94 № 12, риба в'ялена,

солона, холодного і гарячого копчення є продуктом спеціальної

обробки. Тому суб'єкти підприємницької діяльності, які торгують

рибою спеціальної обробки, повинні купувати торгові патенти

на загальних підставах.

Не потребують патентування:

· реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції

Власного виробництва фізичним особам, які перебувають із

ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів,

вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього

суб'єкта;

· діяльність суб'єктів підприємницької діяльності із закупівлі в

населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша

реалізація такої продукції відбувається за розрахунками в без-

готівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури,

відходів паперових, картонних і ганчір'я; заготівля сільсько-

господарської продукції та продуктів її переробки);

· діяльність у торговельно-виробничій сфері (громадське харчу-

вання), на підприємствах, в установах, організаціях, у тому

числі навчальних закладах, з обслуговування виключно праців-

ників цих підприємств, установ, організацій, учнів і студентів

у навчальних закладах;

· діяльність з надання побутових послуг, не включених до пере-

ліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 27.04.98 № 576.

Торговий патент на здійснення операцій

З надання послуг у сфері грального бізнесу

Відповідно до Закону України "Про патентування деяких ви-

дів підприємницької діяльності" гральний бізнес -- це діяльність,

пов'язана зі створенням казино, інших гральних місць (будин-

ків), гральних автоматів із грошовим або майновим виграшем,

проведенням лотерей (крім державних) і розіграшів з видачею

грошових виграшів у готівковій чи майновій формі.

Казино, інші гральні місця (будинки) повинні займати окремі

приміщення чи будівлі й мати гральний зал для відвідувачів

(крім гральних автоматів і більярдних столів).

Надання послуг у сфері грального бізнесу поза межами відве-

дених для цієї мети приміщень або будівель, а також у примі-

щеннях, що не мають грального залу для відвідувачів, заборо-

няється. Вартість торгового патенту на здійснення операцій з

надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фік-

сованому розмірі (за рік):

· для використання грального автомата з грошовим або майно-

вим виграшем -- 1400 грн;

· для використання грального столу з кільцем рулетки -- 64000 грн;

· для використання інших гральних столів (спеціальних столів

для казино, крім столів для більярда) -- 48000 грн за кож-

ний стіл;

· для використання кегельбанів, що приводяться в дію за допо-

могою жетона, монети або без них, -- 2000 грн за кожний

гральний жолоб (доріжку);

для використання столів для більярда, що приводяться в дію

за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для

більярда, які використовуються для спортивних аматорських

змагань, -- 600 грн за кожний стіл для більярда;

· для здійснення інших видів грального бізнесу, включаючи

розіграші з видачею грошових виграшів у готівковій формі

поза банківськими установами або в майновій формі на міс-

ці, -- 2400 грн за кожний окремий вид (місце) грального біз-

несу.

Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у

сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне

місце (гральний автомат, гральний стіл). Такий патент не дає

права на здійснення не зазначеного в ньому виду грального біз-

несу.

Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з надан-

ня послуг у сфері грального бізнесу становить 60 календарних

місяців.

Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з

надання послуг у сфері грального бізнесу здійснюється щоквар-

талу до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу. Крім

того, при придбанні торгового патенту на здійснення операцій з

надання послуг у сфері грального бізнесу суб'єкт підприємниць-

кої діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості тор-

гового патенту за три місяці. На суму, сплачену при придбанні

торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий па-

тент, що підлягає внесенню в останньому кварталі його дії. Су-

б'єкт підприємницької діяльності може здійснити попередню опла-

ту вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання

послуг у сфері грального бізнесу за весь термін дії торгового

патенту. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності звіль-

няється від обов'язків додаткового внесення вартості торгового

патенту, якщо прийнятими після цього актами законодавства

його вартість збільшується.

Контрольні питання

1. Що таке патент?

2. Види патентів.

3. Торгівля якими товарами здійснюється без придбання торгового па-

тенту?

Глава 5. Правове регулювання оподаткування

І шляхи вдосконалення податкової

Системи України

Оподаткування в державному

Регулюванні економіки

В умовах ринкової економіки будь-яка держава широко ви-

користовує податкову політику як певний регулятор впливу на

негативні явища ринку. Податки, як і вся податкова система,

є могутнім інструментом управління економікою в умовах рин-

ку.

З досягненням незалежності Україна почала формувати влас-

ну податкову політику, і нині економіка нашої держави перебу-

ває на надзвичайно відповідальному етапі становлення ринко-

вих відносин.

Україна, як й інші цивілізовані держави, згідно з її Конститу-

цією є гарантом соціально-економічного розвитку суспільства,

забезпечення належного рівня життя громадян і соціального за-

хисту певних груп населення. Для розв'язання і фінансування

загальнодержавних завдань використовуються засоби державного

й місцевого бюджетів, з яких фінансується утримання державних

службових рівнів армії, освіти, охорони здоров'я, культури.

Застосування податків є одним з економічних методів управ-

ління й забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних і комер-

ційних інтересів підприємців та підприємств незалежно від форм

власності й організаційно-правової форми. За допомогою подат-

ків визначаються відносини підприємців, підприємств усіх форм

власності з державними і місцевими бюджетами, з банками, а

також з вищими організаціями. За допомогою податків регулю-

ється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи залучення

іноземних інвестицій, формуються госпрозрахунковий дохід і

прибуток підприємств.

В умовах переходу від адміністративно-директивних методів

управління до економічних різко підвищується роль податків як

регулятора ринкової економіки, як засобу заохочення і розвитку

пріоритетних галузей народного господарства; через податки дер-

жава може здійснювати ефективну політику щодо розвитку науко-

містких виробництв і ліквідації збиткових підприємств.

Як відомо, податки з'явилися з поділом суспільства на класи

і виникненням держави. В історії розвитку суспільства ще жодна

держава не змогла обійтися без податків, оскільки для виконан-

ня своїх функцій із задоволення колективних потреб вона повинна

мати певну суму коштів, що можуть бути зібрані тільки за допо-

могою податків. У цьому зв'язку мінімальний розмір податкового

тягаря визначається сумою витрат держави на виконання міні-

муму його функцій з управління, оборони, суду, охорони порядку

тощо -- що більше функцій покладено на державу, то більше

вона повинна збирати податків.

Таким чином, податки виражають обов'язок усіх юридичних

і фізичних осіб, що одержують доходи, брати участь у формуванні

державних фінансових ресурсів. Тому податки є найважливішою

ланкою фінансової політики держави в сучасних умовах.

З наведеного доходимо висновку, що вилучення державою на

користь суспільства певної частини валового внутрішнього про-

дукту у вигляді обов'язкового внеску, який роблять основні учас-

ники виробництва, і становить сутність податку. А економічний

зміст податків виражається відносинами господарюючих суб'єк-

тів і громадян, з одного боку, і держави -- з іншого з приводу

формування державних фінансів.

Державними цільовими є створені згідно із законами України

фонди, які формуються за рахунок визначених цими законами

податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб неза-

лежно від форм власності й фізичних осіб.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) у бюджети

й державні цільові фонди, стягнутих у встановленому законами

України порядку, становить систему оподатковування.

Податкова система базується на відповідних законодавчих

актах держави, що встановлюють конкретні методи побудови і

стягування податків, тобто визначають конкретні елементи подат-

ків. При розгляді цих характеристик податку можна сформувати

уявлення про податок і його сутність.

Об'єкти оподатковування -- доходи (прибуток), додана вар-

тість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг),

у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне

використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних

осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподатко-

вування.

Платники податків -- юридичні й фізичні особи, на які згідно

із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і

збори (обов'язкові платежі). Залежно від постійного місцезнахо-

дження платники податків поділяються на резидентів -- осіб:

· що мають постійне місце проживання або місце перебування

в Україні кількістю 183 і більше календарних днів на рік,

підлягають оподатковуванню з усіх джерел і несуть повну

податкову відповідальність;

· що не мають постійного місця перебування в Україні й підля-

гають оподатковуванню тільки щодо доходів, отриманих на

території України, і несуть обмежену податкову відповідаль-

ність.

Джерелом податку є дохід, що використовується платником

податків для виплати податку. Ставка податку -- це розмір по-

датку з одиниці об'єкта оподатковування. Ставка податку може

бути встановлена як у фіксованій сумі (при цьому розмір подат-

ку визначається на кожну одиницю обкладання в конкретній

фінансовій величині), так і у відсотках (розмір податку встанов-

люється у відповідному відношенні до одиниці оподаткування).

Наприклад, ставка податку на прибуток підприємств становить

30 % оподатковуваного прибутку. Ставки податків й інших обо-

в'язкових платежів встановлюються Верховною Радою України

і не можуть змінюватися впродовж бюджетного року.

Термін сплати податку -- це встановлена законом дата, до

настання якої податок повинен бути сплачений. Порушення тер-

міну сплати карається накладенням адміністративного штрафу,

фінансових санкцій і нарахуванням пені за кожний день про-

строчення.

Податкові пільги -- це повне або часткове звільнення юридич-

них і фізичних осіб від сплати податків. У законодавчих актах

України передбачено такі види податкових пільг: неоподаткову-

ваний мінімум об'єкта, звільнення від сплати податків окремих

осіб, категорій платників; зниження ставок податку; цільові подат-

кові пільги, включаючи податкові кредити; інші податкові пільги.

Діючі пільги з оподаткування прибутку підприємств спрямо-

вані на стимулювання фінансування витрат на розвиток вироб-

ництва і невиробничого будівництва, розвиток нових підприємств,

зайнятості інвалідів, соціально-культурної і природоохоронної

сфер, а також благодійної діяльності.

Розглянемо основні методи стягування податків.

Кадастровий (від слова "кадастр" -- таблиця) -- об'єкти по-

датку диференційовані на групи за певною ознакою. Перелік цих

груп і їх ознаки заносяться у спеціальні довідники. Для кожної

групи встановлюється індивідуальна ставка податку. Такий ме-

тод характерний тим, що розмір податку не залежить від прибут-

ковості об'єкта.

Прикладом такого методу податку є податок на власників транс-

портних засобів. Він стягується за встановленою ставкою залежно

від потужності транспортного засобу й незалежно від того, викорис-

товується цей транспортний засіб або простоює, на основі декла-

рації -- документа, у якому платник податку наводить розраху-

нок доходу і податку з нього. Для цього методу податку характерно

також, що він сплачується після одержання доходу й особою, що

одержує цей дохід. Прикладом є податок на прибуток.

З джерела доходу -- податок вноситься особою, яка виплачує

дохід, до одержання доходу, причому одержувач доходу отримує

його зменшеним на суму податку. Наприклад, прибутковий по-

даток з фізичних осіб виплачується підприємством або організа-

цією до виплати заробітної плати працівникам. З неї віднімається

сума податку, що перераховується в бюджет, а решта виплачу-

ється працівникам.

Податки покликані здійснювати функції, що визначають їх

суть, властивості й зумовлюють значення в системі державних

заходів регулювання економіки. Основні функції податків -- фіс-

кальна, регулювальна, розподільна і соціальна, а також додат-

кові (підфункції) -- контрольна, розподільна, стимулююча, стри-

муюча.

Першою і найбільшою мірою послідовно реалізованою функ-

цією податків є фіскальна (бюджетна). Формування дохідної час-

тини державного бюджету на основі стабільного і централізова-

ного стягування податків перетворює державу на найбільший

економічний суб'єкт. Через фіскальну функцію реалізується основ-

не суспільне призначення податків -- формування фінансових

ресурсів держави. У межах цієї функції виокремлюються дві під-

функції -- контрольна і розподільна.

Контрольна підфункція податків як фінансової категорії поля-

гає в тому, що з'являється можливість кількісного відображення

податкових надходжень і їх порівняння з потребами держави у

фінансових ресурсах. Завдяки цій підфункції оцінюється ефектив-

ність кожного податкового каналу і податкового "пресу" загалом,

виявляється необхідність внесення змін у податкову систему і

бюджетну політику. Контрольна підфункція податково-фінансо-

вих відносин виявляється в умовах дії розподільної підфункції.

Таким чином, ці підфункції в органічній єдності визначають ефек-

тивність податково-фінансових відносин і бюджетної політики.

Здійснення контрольної підфункції податків, її повнота і глибина

залежать від податкової дисципліни. Суть її полягає в тому,

щоб юридичні й фізичні особи вчасно і в повному обсязі сплачу-

вали встановлені законодавством податки. Податкові надходження

повинні бути постійні, стабільні, рівномірно розподілятися в регіо-

нальному розрізі. Стабільність надходжень -- гарантія того, що

передбачені законом про бюджет на поточний рік доходи буде

отримано в повному обсязі. Рівномірність розподілу податків у

територіальному розрізі необхідна для забезпечення достатніми

доходами всіх ланок бюджетної системи.

Наступною функцією податків є регулювальна, суть якої по-

лягає у впливі податків на різні аспекти діяльності їх плат-

ників.

Оскільки регулювальна функція податків є об'єктивним яви-

щем, вплив податків відбувається незалежно від волі держави,

яка їх встановлює. Разом з тим держава може використовувати

їх з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економіч-

ному житті суспільства. Але така цілеспрямована податкова по-

літика можлива тільки завдяки властивій податкам регулюваль-

ній функції.

Державне регулювання здійснюється у двох основних напрям-

ках:

· регулювання ринкових, товарно-грошових відносин, що поля-

гають переважно у визначенні "правил гри", тобто розробці

законів, нормативних відносини, осіб, що діють на ринку,

насамперед підприємців, роботодавців і найманих робітників.

Зокрема, це закони, декрети, постанови, інструкції держав-

них органів;

· регулювання розвитку народного господарства, суспільного ви-

робництва в умовах, коли основним об'єктивним економічним

законом, що діє в суспільстві, є закон вартості. Тут йдеться

переважно про фінансово-економічні методи впливу держави

на інтереси людей, підприємців з метою скерування їхньої діяль-

ності в потрібному, вигідному для суспільства напрямі.

Таким чином, центральне місце в комплексі фінансово-еконо-

мічних методів посідають податки. Маневруючи податковими

ставками, пільгами і штрафами, змінюючи умови оподатковуван-

ня, вводячи одні та скасовуючи інші податки, держава створює

умови для прискореного розвитку певних галузей і виробництв,

сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем.

У складі регулювальної функції податків розрізняють стиму-

люючу і стримуючу підфункції.

За допомогою податків, пільг і санкцій держава стимулює

технічний прогрес, збільшення кількості робочих місць, капітальні

вкладення в розширення виробництва. Стимулювання технічного

прогресу за допомогою податків виявляється насамперед у тому,

що сума прибутку, яка спрямовується на технічне переозброєння,

реконструкцію, розширення виробництва товарів народного спо-

живання, устаткування для виробництва продуктів харчування,

звільняється від оподаткування.

Стримуюча підфункція податків, наприклад, може виявляти-

ся через введення акцизів на тютюнові вироби й алкогольні на-

пої, що зумовлює підвищення їх ціни. У результаті зменшуються

обсяги вживання цих виробів.

За допомогою податків держава перерозподіляє частину при-

бутку підприємств і підприємців, доходів громадян, спрямовуючи

їх на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, на інвес-

тиції, капітало- та фондомісткі галузі з тривалими термінами

окупності витрат: залізниці й автостради, добувні галузі, електро-

станції тощо. Таким чином, податки здійснюють розподільну

функцію.

Податки відіграють важливу роль у соціальному житті суспіль-

ства, виконуючи соціальну функцію. Від розмірів і кількості подат-

ків залежить добробут громадян держави. У міру підвищення гнуч-

кості податкової системи державні органи дедалі частіше надають

окремим групам населення податкові пільги з метою пом'якшення

соціальної нерівності. Широко застосовуються податкові пільги

багатодітним родинам, студентам і особам, що підвищують свою

кваліфікацію. Часто податкові пільги надаються дрібним і серед-

нім підприємцям, фермерам, але ці пільги мають уже не тільки

соціальний, а й регулювальний характер.

Зазначене розмежування функцій податкової системи умовне,

тому що всі вони переплітаються і виконуються одночасно.

Тепер розглянемо види податків. Перший вид -- податки на

доходи і майно: прибутковий податок; податок на прибуток під-

приємств і організацій; податок на майно; плата за землю; пода-

ток на промисел та ін. Вони стягуються з конкретної фізичної

або юридичної особи і називаються прямими податками. Другий

вид -- податки на товари і послуги: податок на додану вартість;

акцизи (податки, послуги, що входять безпосередньо в ціну то-

вару); мита. Це непрямі податки. На відміну від прямого оподат-

кування розмір непрямого податку не залежить від доходів плат-

ників податків, а фіксується в ціні товару або послуги. Непрямі

податки зручні для застосування. Для них характерна простота

вилучення; вони забезпечують регулярність надходжень у бюджет;

стягування цих податків не потребує розвиненого податкового

апарату.

Співвідношення між доходами, що надійшли в бюджет у вигля-

ді прямих або непрямих податків, залежить від рівня економіч-

ного розвитку країни. Непряме оподаткування переважає у краї-

нах, що розвиваються, для яких це основна форма мобілізації

податкових надходжень до бюджету.

Системи стягування податків залежно від розміру доходу плат-

ника поділяються на системи пропорційного оподаткування

(однакова частка податку в доходах незалежно від їх розміру),

прогресивного (передбачають підвищення ставки податку в міру

збільшення доходу) і регресивного (зменшення ставки податку в

міру збільшення доходу).

Встановлення та скасування податків і зборів у бюджети й

державні цільові фонди, а також пільг їх платникам здійсню-

ються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної

Республіки Крим, сільськими, селищними та міськими радами

відповідно до Закону України про оподатковування. Верховна

Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні та міські

ради можуть встановлювати додаткові пільги з оподатковування

в межах сум, що надходять у їх бюджети.

Ставки, механізм стягування податків і зборів, за винятком

особливих видів мита, і пільги з оподатковування не можуть

встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім

законів про оподатковування.

Зміни і доповнення в закони України про оподатковування з

надання пільг, зміни розміру податків, зборів, механізму їх сплати

вносяться не пізніше як за шість місяців до початку нового

бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджет-

ного року.

До принципів побудови системи оподатковування належать:

· стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного

оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробни-

ка на світовий ринок високотехнологічної продукції;

· стимулювання підприємницької виробничої діяльності й інвес-

тиційної активності шляхом введення пільг з оподатковуван-

ня прибутку;

· обов'язковість -- впровадження норм щодо сплати податків і

зборів, визначених на підставі достовірних даних про об'єкти

оподатковування за звітний період, і встановлення відповіда-

льності платників податків за порушення податкового зако-

нодавства;

· рівнозначність і пропорційність;

· рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискри-

мінації -- забезпечення однакового підходу до суб'єктів гос-

подарювання при визначенні обов'язків щодо сплати подат-

ків і зборів;

· соціальна справедливість -- забезпечення соціальної підтрим-

ки малозабезпеченого населення;

· стабільність -- забезпечення незмінності податків і зборів та

їх ставок, а також податкових пільг упродовж бюджетного

року;

· економічна обґрунтованість -- встановлення податків і зборів

на основі показників розвитку національної економіки і фінан-

сових можливостей з урахуванням необхідності досягнення

збалансованості витрат бюджету з його доходами;

· рівномірність сплати -- встановлення термінів сплати подат-

ків і зборів виходячи з необхідності забезпечення своєчасного

надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

· компетентність -- встановлення і скасовування податків і збо-

рів, а також пільг їх платникам виключно уповноваженими

органами;

· єдиний підхід -- забезпечення єдиного підходу до розробки

податкових законів з обов'язковим визначенням платника по-

датку і збору, об'єкта оподаткування, джерела сплати подат-

ку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, термінів

і порядку сплати податку, підстав для надання податкових

пільг;

· доступність -- забезпечення дохідливості норм податкового

законодавства для платників податків.