Та інших нормативно-правових актах

Технічні регламенти та інші нормативно-правові акти встанов-

люють обов'язкові вимоги щодо:

· захисту життя, здоров'я та майна людини;

· захисту тварин, рослин;

· охорони довкілля;

· безпеки продукції, процесів чи послуг;

запобігання введенню в оману стосовно призначення та безпе-

ки продукції;

· усунення загрози для національної безпеки.

У разі посилання на стандарти в технічних регламентах, інших

нормативно-правових актах зазначається, чи є дотримання пев-

них стандартів єдиним або тільки одним зі шляхів виконання

вимог цих документів. Виробник чи постачальник має довести,

що продукція, яку він виробив без застосування цих стандартів,

відповідає вимогам відповідних технічних регламентів або інших

нормативно-правових актів.

У разі виникнення об'єктивних перешкод для застосування

певних обов'язкових вимог національного стандарту виробник

чи постачальник продукції зобов'язаний повідомити про це цент-

ральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Одно-

часно виробник може звернутися до центрального органу виконав-

чої влади у сфері стандартизації з пропозиціями щодо скасуван-

ня, позачергового перегляду та внесення відповідних змін до цього

стандарту або з обґрунтованим клопотанням про надання дозволу

на тимчасовий випуск продукції з відхиленнями від зазначених

обов'язкових вимог. Центральний орган виконавчої влади у сфері

стандартизації вивчає обґрунтованість звернення виробника, здійс-

нює в разі потреби відповідні експертизи і за наявності підстав

після погодження з відповідним центральним органом виконавчої

влади, що здійснює контроль за дотриманням відповідних вимог

національного стандарту, може надати такий дозвіл і встановити

обмеження терміну його дії.

У разі виготовлення продукції на експорт, якщо угодою (конт-

рактом) визначено інші вимоги, ніж ті, що встановлені техніч-

ними регламентами або іншими нормативно-правовими актами

України, дозволяється застосовувати норми угоди (контракту),

якщо вони не суперечать законодавству України в частині вимог

до процесу виготовлення продукції, її зберігання та транспорту-

вання на території України.

Державний нагляд за дотриманням вимог технічних регламен-

тів або інших нормативно-правових актів здійснюється в порядку,

встановленому законодавством.

Особи, винні в порушенні законодавства у сфері стандартиза-

ції, несуть відповідальність згідно із законами України (ст. 13

Закону України "Про стандартизацію").

Знак відповідності національним

Стандартам

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації

має право встановлювати знак відповідності продукції національ-

ним стандартам.

Національний знак відповідності продукції національним стан-

дартам -- це знак, який засвідчує відповідність позначеної ним

продукції вимогам стандартів, які поширюються на цю продукцію.

Опис і правила застосування національного знака відповід-

ності продукції національним стандартам встановлюються цент-

ральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації.

Відповідність продукції національним стандартам добровільно

підтверджується в порядку, встановленому центральним орга-

ном виконавчої влади у сфері стандартизації.

Інформаційне забезпечення

І право власності на стандарти,

Кодекси усталеної практики та технічні умови

Право власності на національні стандарти, кодекси усталеної

практики, класифікатори та каталоги належить державі. Від

імені держави права власника на ці документи здійснює централь-

ний орган виконавчої влади у сфері стандартизації.

Право власності на інші стандарти, що створені іншими суб'єк-

тами стандартизації, належить суб'єктам, за кошти яких вони

створені або яким воно передано в установленому законом по-

рядку.

Національні стандарти, кодекси усталеної практики, класи-

фікатори та каталоги видає, перевидає та розповсюджує централь-

ний орган виконавчої влади у сфері стандартизації.

Видання і розповсюдження документів міжнародних (регіо-

нальних) організацій зі стандартизації, членом яких є Україна,

здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері стан-

дартизації та інші суб'єкти стандартизації на підставі положень

цих організацій.

Забороняється повністю чи частково відтворювати, тиражу-

вати і розповсюджувати як офіційні видання будь-які стандар-

ти, кодекси усталеної практики, технічні умови або їх частини

без дозволу їх власника чи уповноваженої ним особи, крім випад-

ків, передбачених законом.

У разі відтворення чи розповсюдження стандарту, кодексу уста-

леної практики, технічних умов без дозволу їх власника чи упов-

новаженої ним особи суб'єкт стандартизації не відповідає за

невідповідність тексту розповсюджуваного документа його офіцій-

ному тексту чи за наслідки, спричинені застосуванням розповсю-

джуваного документа.

Суб'єкт стандартизації відповідно до закону має право на відшко-

дування збитків, завданих йому несанкціонованим розповсюджен-

ням стандарту, кодексу усталеної практики, технічних умов.

Порядок видання та розповсюдження технічних регламентів

встановлюється законом (ст. 15 Закону України "Про стандар-

тизацію").

У ст. 16 Закону України "Про стандартизацію" встановлено,

що інформаційні послуги надаються шляхом опублікування офі-

ційних текстів стандартів, інформаційних та довідкових видань,

а також їх розповсюдження інформаційними мережами в ініціа-

тивному порядку та на замовлення.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації

через національний інформаційний фонд нормативних докумен-

тів та національний центр міжнародної інформаційної мережі

ISONET WTO забезпечує інформацією вітчизняних та іноземних

користувачів.

Для інформаційного забезпечення користувачів центральний

орган виконавчої влади у сфері стандартизації організовує фор-

мування каталогу нормативних документів у сфері стандартиза-

ції на національному рівні, встановлює правила його створення

та ведення.

Суб'єкт стандартизації, що відповідає за розроблення і схвален-

ня стандартів, які можуть створити технічні бар'єри у торгівлі,

надає відповідну інформацію центральному органу виконавчої

влади у сфері стандартизації, який через міжнародну інформаційну

мережу ISONET WTO надає цю інформацію користувачам у стро-

ки, встановлені кодексом усталеної практики стандартизації.

Правові та організаційні засади

Підтвердження відповідності

У Законі України "Про підтвердження відповідності" від

15 травня 2001 р. визначаються правові та організаційні засади

підтвердження відповідності продукції, систем якості, управлін-

ня якістю, управління довкіллям, персоналу та спрямований на

забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвер-

дження відповідності.

Зазначений Закон регулює відносини, що виникають у процесі

підтвердження відповідності продукції, систем якості, управлін-

ня якістю, управління довкіллям, персоналу вимогам, встанов-

леним законодавством України, і поширюється на виробників та

постачальників продукції незалежно від форми власності й видів

діяльності, на органи із сертифікації, випробувальні лабораторії,

а також відповідні органи державної влади.

Продукція -- будь-який виріб, процес чи послуга, що виготов-

ляється, здійснюється чи надається з метою задоволення суспіль-

них потреб.

Виробник -- юридична або фізична особа -- суб'єкт підприєм-

ницької діяльності, що відповідає за проектування, виготовлення,

пакування та маркування продукції незалежно від того, викону-

ються зазначені операції самою цією особою чи від її імені.

Система якості -- сукупність взаємопов'язаних та взаємодію-

чих елементів організаційної структури, визначених механізмів

відповідальності, повноважень та процедур організації, а також

процесів та ресурсів, які забезпечують здійснення загального керів-

ництва якістю та її відповідність встановленим вимогам.

Система управління якістю -- сукупність органів і об'єктів

управління, взаємодіючих за допомогою матеріально-технічних

та інформаційних засобів під час управління якістю продукції.

Система управління довкіллям -- сукупність організаційної

структури, діяльності та відповідних ресурсів і методів для форму-

вання, здійснення, аналізу і актуалізації екологічної політики.

Постачальник -- юридична або фізична особа -- суб'єкт під-

приємницької діяльності, що вводить в обіг продукцію чи безпо-

середньо бере в цьому участь.

Підтвердження відповідності -- діяльність, наслідком якої є

гарантування того, що продукція, системи якості, управління

якістю, довкіллям, персонал відповідають встановленим законо-

давством вимогам.

Декларування відповідності -- процедура, за допомогою якої

виробник або уповноважена ним особа (далі -- виробник) під

свою повну відповідальність документально засвідчує, що продук-

ція відповідає вимогам, встановленим законодавством.

Сертифікація -- процедура, за допомогою якої визнаний в

установленому порядку орган документально засвідчує відповід-

ність продукції, систем якості, управління якістю, довкіллям,

персоналу вимогам, встановленим законодавством.

Випробувальна лабораторія -- лабораторія, яка виконує тех-

нічні операції, що полягають у визначенні однієї чи кількох ха-

рактеристик певної продукції згідно зі встановленою процеду-

рою.

Сертифікат відповідності -- документ, який підтверджує, що

продукція, системи якості, управління якістю, довкіллям, пер-

сонал відповідають встановленим вимогам конкретного стандар-

ту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавст-

вом.

Декларація про відповідність -- документально оформлена в

установленому порядку заява виробника, де дається гарантія

відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.

Аудитор із сертифікації -- особа, яка має відповідну кваліфіка-

цію, теоретичну і практичну підготовку, необхідну для виконан-

ня одного або кількох видів робіт із сертифікації, і атестована в

установленому порядку та занесена до відповідного реєстру.

Технічний регламент з підтвердження відповідності -- за-

тверджений Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий

акт, де містяться опис видів продукції, що підлягає обов'язко-

вому підтвердженню відповідності, вимоги безпеки для життя та

здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони

довкілля, процедури підтвердження відповідності цим вимогам,

правила маркування і введення продукції в обіг.

Свідоцтво про визнання відповідності -- документ, що засвід-

чує визнання іноземних документів про підтвердження відповід-

ності продукції вимогам, встановленим законодавством України.

Введення продукції в обіг -- виготовлення або ввезення на

митну територію України продукції з подальшою самостійною

або опосередкованою її реалізацією на території України.

Законодавчо регульована сфера -- сфера, в якій вимоги до

продукції та умови введення її в обіг регламентуються законо-

давством.

Законодавчо нерегульована сфера -- сфера, в якій вимоги до

продукції та умови введення її в обіг не регламентуються законо-

давством.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про підтвердження відповід-

ності" об'єктами підтвердження відповідності є продукція, сис-

теми якості, управління якістю, довкіллям, персонал.