Гарантії діяльності депутатів місцевих рад.

1. Організація роботи депутатів місцевих рад у радах

Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 р.

визначає депутата як представника інтересів територіальної громади, виборців

свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради. Він наділяється

всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі в

діяльності ради та її органів.

Для ефективного здійснення своїх повноважень депутат місцевої ради

має право обирати і бути обраним до органів ради, пропонувати питання для

розгляду радою та її органами; вносити пропозиції і зауваження до порядку

денного засідань ради та її органів, вносити проекти рішень та поправки до

них; висловлюватися щодо персонального складу утворюваних радою органів і

кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або

затверджуються радою; порушувати питання про недовіру сільському,

селищному, міському голові, розпуск органів, утворених радою, звільнення

посадових осіб місцевого самоврядування; брати участь у дебатах, звертатися

із запитами, ставити запитання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на

засіданні; вносити пропозиції про заслуховування на пленарному засіданні ради

звіту чи інформації будь-якого органу або посадової особи, підзвітних чи

підконтрольних раді, порушувати питання про необхідність перевірки роботи

підзвітних та підконтрольних раді органів, підприємств, установ, організацій;

оголошувати на засіданнях ради та її органів тексти звернень, заяв,

пропозицій громадян або їх об'єднань, якщо вони мають суспільне значення;

об'єднуватися з іншими депутатами в депутатські групи, фракції.

Депутат місцевої ради має право ухвального голосу з усіх питань,

що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він

входить.

Депутат, який не входить до складу відповідного органу ради, може брати

участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

До обов'язків депутата місцевої ради в раді та її органах належить

додержання Конституції і законів України, актів Президента, Кабінету Міністрів,

регламенту ради, інших нормативно-правових актів, що визначають порядок

діяльності ради та її органів. Депутат місцевої ради, крім секретаря ради, голови

районної в місті, районної, обласної ради та їх заступників, повинен входити

до складу однієї з постійних комісій. Відповідно участь у роботі ради,

постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, та сприяння

виконанню їх рішень є його обов'язком. Депутат зобов'язаний бути присутнім

на пленарних засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. У разі

неможливості бути присутнім на засіданні він повинен повідомити про це

особу, яка очолює відповідний орган.

Крім того, депутат зобов'язаний виконувати доручення ради, її органів,

сільського, селищного, міського голови чи голови ради, інформувати їх про

виконання доручень.

Здійснюючи свої повноваження, він має дотримуватися правил

депутатської етики, які полягають у тому, що депутат повинен керуватися

загальнодержавними інтересами, інтересами громади чи виборців свого округу;

не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в

корисливих цілях; не принижувати честі й гідності виборців, інших депутатів,

посадових і службових осіб органів державної влади та місцевого

самоврядування, підприємств, установ і організацій; не приймати гонорарів,

подарунків, не отримувати винагород за дії, пов'язані зі здійсненням

депутатських повноважень.

Основними формами діяльності депутатів у місцевій раді є участь у її

пленарних засіданнях, робота в постійних і контрольних комісіях, підкомісіях,

робочих групах, виконання доручень ради та її органів. Робота депутатів у раді

здійснюється за планом, який затверджується щороку на пленарному засіданні

ради. У плані може бути передбачена участь депутатів у сесіях, засіданнях

постійних комісій, в апаратних нарадах, громадських слуханнях, у підготовці

пропозицій щодо вдосконалення діючого законодавства, в проведенні масових

заходів, що відбуваються на території громади.

2. Організація роботи депутатів місцевих рад у виборчих округах

Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної

громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати

інтереси відповідної територіальної громади та її частини — виборців свого

виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень,

наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого

самоврядування.

Формами діяльності депутатів у виборчому окрузі є: прийом виборців;

участь у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах

громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації

населення, що проводяться в межах його виборчого округу; звітування перед

виборцями і зустрічі з ними.

У виборчому окрузі депутат зобов'язаний підтримувати зв'язок не тільки

з виборцями, територіальною громадою, організаціями, які висунули його

кандидатом у депутати, а й з колективами інших підприємств, установ,

організацій, незалежно від форми власності, органами місцевого

самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, розташованими на

відповідній території. Він повинен вивчати громадську думку, потреби

територіальної громади, інформувати про них раду та її органи, брати

безпосередню участь у їх вирішенні.

Оскільки основним обов'язком депутата у виборчому окрузі є прийом

виборців, він має визначити й оприлюднити час та місце прийому; вести його

регулярно (не рідше одного разу на місяць); розглядати звернення членів

громади, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення.

Депутат представляє раду перед населенням, пояснює її позицію, а тому

повинен не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу ради

та її органів, про виконання планів і програм економічного і соціального розвитку,

місцевого бюджету, рішень ради.

Депутат місцевої ради зобов'язаний не рідше одного разу на рік

звітувати про свою роботу перед виборцями відповідного виборчого округу,

об'єднаннями громадян. Звіт повинен містити відомості про діяльність у раді,

її органах, виборчому окрузі, про прийняті радою та її органами рішення, про хід

їх виконання та про особисту участь в обговоренні, прийнятті та в організації

виконання цих рішень, доручень виборців свого округу. Строки проведення

звітів визначає рада, затверджуючи певні графіки.

Доручення депутатові його виборці дають на зборах під час звітів чи

зустрічей з питань, що випливають з потреб виборчого округу чи територіальної

громади в цілому, не суперечать законодавству України і належать до відання

місцевих рад та їх органів. Місцева рада та її органи аналізують доручення

виборців і з урахуванням матеріальних, фінансових можливостей приймають

рішення щодо їх реалізації. В організації виконання доручень виборців

депутат місцевої ради зобов'язаний брати участь як одноособово, так і в

складі постійних, тимчасових комісій або депутатської групи, утвореної з

цією метою.

При здійсненні повноважень у виборчому окрузі депутат має право

представляти виборців та інтереси територіальної громади в місцевих органах

виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах,

установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать

до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня, та

порушувати перед зазначеними органами, їх посадовими особами,

керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що

торкаються інтересів виборців, вимагати їх вирішення; вносити на розгляд

вказаних суб'єктів пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими

повноваженнями у виборчому окрузі, брати участь у їх розгляді.

Депутат місцевої ради на території ради має право на невідкладний

прийом посадовими особами місцевих органів виконавчої влади, органів

місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ, організацій з

питань депутатської діяльності. У разі виявлення порушень прав та законних

інтересів громадян, інших порушень законності він має право вимагати

припинення порушень або звернутися до місцевих органів влади, їх

посадових осіб, правоохоронних і контролюючих органів з вимогою вжити

заходів щодо припинення порушень законності.

3. Депутатські запити, звернення, запитання, порядок їх внесення і

розгляду

Законом «Про статус депутатів місцевих рад» передбачена можливість

подачі депутатом запитів, звернень і запитань при здійсненні повноважень у

раді і у виборчому окрузі.

Відмінності депутатського запиту від депутатського звернення

полягають у тому, що: а) депутатський запит подається з питань, які віднесені до

відання ради, а звернення — з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю; б)

суб'єктами, до яких може бути подано запит, є посадові особи ради і її органів,

сільський, селищний, міський голова, керівники підприємств, установ і

організацій, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, а депутата

міської (міста обласного значення), районної, обласної ради — також голова

місцевої держадміністрації, його заступники, керівники відділів і управлінь;

депутатське звернення подається до місцевих органів виконавчої влади, органів

місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників правоохоронних та

контролюючих органів, підприємств, установ та організацій, розташованих на

території відповідної ради; в) закон передбачає можливість внесення запиту

не тільки депутатом одноособово, а й групою депутатів, звернення ж

подається депутатом індивідуально; г) запит вноситься на пленарному засіданні

ради або попередньо, підлягає включенню до порядку денного і в разі

необхідності може обговорюватися. Для звернення така процедура не

передбачена; ґ) якщо для подачі запиту потрібна його підтримка радою, то

для звернення така вимога не встановлена; д) депутатське звернення повинно

бути викладено в письмовій формі, а запит може бути внесений у письмовій чи

усній формі.

Суб'єкти, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані в

десятиденний строк розглянути порушене питання і дати на нього відповідь, а

в разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки – не пізніше як у

строк. Якщо звернення не може бути розглянуто в цей строк, депутату

зобов'язані письмово повідомити про це з обґрунтуванням мотивів необхідності

продовження строку.

Строк розгляду депутатського запиту визначає рада, яка може

зобов'язати відповідний орган подати у встановлений нею строк звіт про

виконання рішення за запитом. Орган чи посадова особа, до яких звернуто

запит, зобов'язані в цей строк дати письмову відповідь раді й депутату, а

якщо запит не може бути розглянутої цей строк, повинні письмово повідомити

їм, запропонувавши інший строк, який не повинен перевищувати один місяць з

дня одержання запиту.

Відповідь на запит у разі необхідності розглядається на пленарному засіданні.

Депутат має право дати оцінку відповіді на свій запит, за результатами

чого може бути проведено обговорення, якщо на цьому наполягає не менше

чверті присутніх на засіданні депутатів.

Закон дає змогу депутату взяти участь у розгляді свого звернення, про

що місцеві органи публічної влади та їх посадові особи, керівники

підприємств, установ та організацій повинні йому повідомити завчасно, але

не пізніше як за п'ять календарних днів. Якщо депутат не задоволений

результатами розгляду свого звернення або якщо місцеві органи виконавчої

влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники підприємств,

установ, організацій, розташованих на території ради, ухиляються від

вирішення порушеного у зверненні питання у встановлений строк, він має

право внести депутатський запит.

Отже, депутатський запит — це підтримана радою вимога депутата

місцевої ради до посадових осіб ради і її органів, сільського, селищного,

міського голови, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від

форми власності, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, а

депутата міської (міста обласного значення), районної, обласної ради —

також до голови місцевої державної адміністрації, його заступників, керівників

відділів і управлінь з питань, які віднесені до відання ради.

Депутатське звернення — викладена в письмовій формі вимога депутата

місцевої ради з питань, пов 'язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих

органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових

осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів,

підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності,

розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів

чи дати офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції.

Депутатське запитання — це засіб одержання депутатом місцевої

ради інформації або роз'яснення з тієї чи іншої проблеми. Відповідь на нього

може бути оголошена на сесії ради або дана депутату в індивідуальному

порядку. Запитання не включається до порядку денного сесії, не обговорюється

і рішення по ньому не приймається.

4. Гарантії діяльності депутатів місцевих рад

Гарантії діяльності являють собою невід'ємний елемент правового

статусу депутатів місцевих рад, є системою умов і заходів, що забезпечують

належні умови для реалізації прав, обов'язків та ефективного здійснення

народними обранцями своєї діяльності. Залежно від характеру гарантії

депутатської діяльності можна розподілити на дві групи: загальні спеціальні.

Загальні гарантії не спрямовані безпосередньо на створення оптимальних умов

діяльності депутатів, а забезпечують їх побіжно, впливаючи на суспільство в

цілому. Спеціальні гарантії мають суто юридичний зміст, «вузьке» спрямування

і спеціально закріплені в законодавстві.

Гарантіями загального характеру є демократичний, правовий, соціальний

характер української держави, конституційне закріплення народовладдя,

рівності й рівноправності, гласності, політичного та ідеологічного

плюралізму, закріплення і гарантування місцевого самоврядування,

відповідний рівень інформаційного розвитку, рівня освіти, культури, правової

культури. Що ж до спеціальних гарантій, то, відповідно до п. 11 ст. 49 Закону

України «Про місцеве самоврядування в Україні», гарантії депутатської

діяльності визначаються Конституцією України, законом «Про місцеве

самоврядування в Україні», законом про статус депутата, іншими

законодавчими актами (наприклад, Кодексом законів України про працю,

Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні

правопорушення тощо).

На сьогодні система гарантій встановлюється виключно законодавчо,

хоча механізм їх реалізації може регламентуватися підзаконними актами, до

яких, зокрема, можна піднести постанову Кабінету Міністрів України від 16

листопада 2002 року № 1738 «Про порядок та умови безплатного проїзду

депутатів місцевих рад». Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону «Про статус депутатів

місцевих рад», місцеві ради та їх органи забезпечують необхідні умови для

ефективного здійснення депутатами місцевих рад їх повноважень. Виходячи

зі змісту цієї норми, можна зробити висновок про можливість правового

регулювання окремих аспектів здійснення гарантій локальними актами —

рішеннями ради.

За змістом та цільовим призначенням гарантії діяльності депутатів

місцевих рад поділяються на особисті, організаційні, соціальні й трудові.

Особистими гарантіями депутатів місцевих рад є депутатський імунітет та

індемнітет. Чинне законодавство передбачає тільки окремі елементи імунітету

депутатів місцевих рад: 1) право порушити кримінальну справу проти депутата

мають тільки суд чи прокурор; 2) застосування запобіжного заходу щодо

депутата у вигляді підписки про невиїзд чи взяття під варту можливе виключно

судом; 3) про кримінальне переслідування депутата має бути поінформована

місцева рада. Індемнітет полягає у звільненні депутата від відповідальності за

висловлювання чи виступи при виконанні своїх повноважень і закріплений у

п. 4 ст. 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Серед організаційних гарантій діяльності депутатів місцевих рад можна

виокремити звільнення від виробничих або службових обов'язків для виконання

депутатських повноважень; надання відстрочки від призову на строкову

військову чи альтернативну службу; звільнення від проходження навчальних

зборів; забезпечення необхідною інформацією, надання юридичної допомоги,

організація вивчення депутатами законодавства, досвіду роботи рад; право на

отримання і поширення інформації; сприяння місцевими органами виконавчої

влади, органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ,

організацій державної і комунальної форм власності в організації прийому

громадян, звітів депутатів перед виборцями, створенні інших умов,

необхідних для депутатської діяльності; сприяння депутату в організації

виконання доручень виборців; право на невідкладний прийом та ін.

З метою сприяння роботі депутатського корпусу місцева рада може

прийняти рішення про помічників-консультантів, які допомагають депутату

під час особистого прийому виборців, у розгляді звернень громадян, в

організації проведення звітів і зустрічей з виборцями, трудовими колективами,

об'єднаннями громадян, надають депутату організаційно-технічну та іншу

допомогу при здійсненні депутатських повноважень. Помічники-консультанти

працюють на громадських засадах.

До соціальній гарантій можна віднести грошову компенсацію депутату у

зв'язку з виконанням своїх повноважень; право на безкоштовний проїзд;

право на отримання протягом шести місяців середньої заробітної плати, яку

депутат отримував під час роботи на виборній посаді в раді на період

працевлаштування після закінчення його повноважень. Слід зауважити, що

оплата праці місцевих депутатів у зарубіжних країнах за виконання ними

своїх депутатських повноважень практично не здійснюється. Виняток

становлять США, Велика Британія, Японія, в яких оплата праці

муніципальних депутатів передбачена у вигляді виплат певної сум або плат за

відвідування сесійних засідань.

Трудові гаранти стосуються здебільшого тих депутатів, які працюють у раді

на постійній основі. Для них передбачено надання попередньої чи

рівноцінної роботи (посади) на тому самому чи іншому (за згодою депутата)

підприємстві, в установі, організації по закінченню строку депутатських

повноважень; зарахування часу роботи в раді до загального, безперервного

чи спеціального стажу роботи. Для депутатів, які суміщають виконання

депутатських повноважень з основною роботою, існує інша гарантія: власник

чи уповноважений ним орган повинен завчасно попередити їх та раду про

намір звільнення депутата з роботи, з посади, виключення з навчального

закладу. Однак саме звільнення (виключення) дозволено вчиняти без дозволу

місцевої ради.