Лекція 12. Сучасні муніципальні реформи в зарубіжних країнах.

Побудова цивільного суспільства в Україні - подальші перспективи

Розвитку місцевого самоврядування в Україні

Питання:

Моделі місцевого самоврядування у світі.

Побудова цивільного суспільства в Україні - подальші перспективи

Розвитку місцевого самоврядування.

1. Моделі місцевого самоврядування у світі

Конституція України 1996 року закріпила важливість і необхідність

розбудови української державності на загальноприйнятих принципах

правової, соціальної, демократичної держави. Як невіддільна складова

частина Європи, прагнучи до сучасного Європейського Співтовариства як

рівний партнер, наша держава спрямовує свою діяльність на встановлення і

забезпечення відповідних життєвих стандартів, надання соціальних послуг,

організації влади тощо. Аналіз світового досвіду державотворення дає

уявлення про можливі моделі організації владних інститутів різних країн.

Проте такі моделі не можна автоматично перенести на терени відповідної

держави, що доведено історією як нашої країни, так і інших народів.

Протягом 70 ти років в Україні існувала система влади, що визначала

Ради єдиними повновладними представниками народу. На практиці ж

організація і діяльність цих представницьких органів була неефективною. Як

справедливо зазначають сучасні вчені, система Рад була лише "ширмою".

Справжня влада в державі належала партійним органам, які мали

необмежений вплив на всі ланки суспільно-політичного життя країни.

Однак у країнах західної демократії місцеве самоврядування було і

залишається невідокремним складником їхнього устрою. За своєю суттю

наявність цього політичного інституту приводить лише до позитивних

наслідків у всіх сферах життєдіяльності держави, адже його функції

впливають на всі сторони політико-правового життя. Демократизм,

поєднання місцевих, регіональних і державних інтересів, створення та

функціонування громадянського суспільства, плюралізм політичних думок,

широке залучення громадян до державного життя, ухвалення управлінських

рішень з урахуванням думки населення - все це є лише частиною тих

корисних результатів, які може забезпечити місцеве самоврядування.

У світовій практиці організації місцевого управління виділяють такі

основні моделі:

- англо-американську (англосаксонську);

- континентальну (французьку, романо-германську або європейську);

- іберійську;

- радянську.

Англо-американська модель характеризується тим, що в ній немає

органів державної влади на місцевому рівні. Всіма функціями й

повноваженнями стосовно місцевих справ наділені органи місцевого

самоврядування, які є незалежними від структур державної влади. Проте є

судовий контроль за діяльністю органів самоврядування, яка будується за

принципом позитивного правового регулювання: можна робити тільки те, що

прямо передбачено законом.

Французька модель, навпаки, передбачає існування на місцях органів

державної влади, які мають різні способи впливу на організацію Діяльність

органів місцевого самоврядування, включно з адміністративним наглядом.

Зокрема, у Французький республіці є поділ на адміністративно-територіальні

одиниці - департаменти й провінції, на рівні яких функціонують

представники центральної влади. Тепер це Комісари республіки, а до цього

були префектури, очолювані префектами. На рівні комун (низовий рівень)

діють органи місцевого самоврядування. Така модель передбачає негативний

принцип правового регулювання місцевого самоврядування: дозволено

робити все, що не заборонено законом.

Іберійська модель передбачає, що відповідних посадовців, які

головують у представницьких органах й очолюють виконавчу частину

муніципальної організації, має затверджувати центральна влада.

Радянська модель організації місцевої влади характеризується

системою місцевих рад і їхніх виконавчих органів, що становлять єдину

систему влади й управління. Ця модель досі діє в деяких країнах, які йдуть

шляхом побудови соціалізму.

2. Побудова цивільного суспільства в Україні - подальші

перспективи розвитку місцевого самоврядування

В українській державі було обрано "французьку" модель організації

місцевої влади. Однак при цьому допущено суттєву помилку (якщо можна

так її назвати). Місцеві органи державної влади, які функціонують у країнах з

відповідною моделлю, мають основний напрямок діяльності - контроль за

роботою органів місцевого самоврядування стосовно дотримання закону, а в

деяких випадках, прямо передбачених законодавством, - за доцільністю

ухвалення окремих актів і здійснення владних дій. Останнім часом такий

контроль відбувається за допомогою судової системи.

У нашій державі на рівні областей і районів було створено систему

місцевих державних адміністрацій, які очолюють голови, що їх призначив на

посаду Президент України. Аналізуючи чинне законодавство, можна дійти

висновку, що саме ці органи більшою мірою впливають на розвиток регіонів,

захист прав і свобод громадян, створення відповідної інфраструктури, ніж

органи, безпосередньо обрані населенням відповідної території. Місцеві

державні адміністрації, крім контрольно-наглядових повноважень, мають

досить широкі права організаційно-господарського характеру. Саме таке

становище спричинило нинішній розподіл функцій і повноважень місцевих

державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування відповідних

областей і районів. На сучасному етапі державотворення законодавство

дублює основні напрямки діяльності і, відповідно, права та обов'язки, що,

врешті-решт, з урахуванням усіх інших складників, призводить до

інституційного та функціонального підпорядкування органів місцевого

самоврядування місцевим державним адміністраціям - органам державної

виконавчої влади.

У Рекомендаціях парламентських слухань про законодавчі аспекти

регіональної політики та місцевого самоврядування, що схвалені Постановою

Верховної Ради України від 5 червня 2003 року № 939-IV, в ч. 4 п. г)

зазначено, що чіткий розподіл повноважень між органами місцевого

самоврядування та державної влади має відбуватися на основі

трансформування місцевих державних адміністрацій з місцевих органів

виконавчої влади загальної компетенції до контрольно-наглядових органів у

структурі урядової влади шляхом вилучення в них і передання відповідним

органам місцевого самоврядування функцій і повноважень організаційно-

господарського характеру. Крім того, перехід саме на такій основі до нової

організації місцевої влади допоможе вирішити проблему щодо регіонального

самоврядування, забезпечити представницьким органам вторинного рівня

реалізацію можливості й необхідності створення власних підконтрольних,

підзвітних та відповідальних виконавчих органів, а також наблизити до

вирішення проблеми організації та діяльності прокуратури в Україні.

Реорганізація зазначених інституцій, недемократичне функціонування яких є

бар'єром для вступу України до Європейського Союзу, є першочерговим

заходом на сучасному етапі.

Безумовно, вітчизняна організація місцевої влади потребує

вдосконалення. Одночасний розвиток демократії й ефективного місцевого

управління може відбутися лише завдяки змістовним перетворенням чинної

системи місцевої влади. Сучасній українській державі потрібна державна

концепція розвитку територій та організації місцевої влади, яка має

будуватися на моделях, що вже перевірені багаторічним досвідом

функціонування в розвинутих країнах. Таку концепцію, що матиме

програмний характер для всіх ланок державного механізму, які

безпосередньо організують функціонування найдемократичнішого політико-

правового інституту - місцевого самоврядування, слід ухвалити на

загальнодержавному рівні.