Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Франції, Росії та Австро-Угорщини) на початку XX ст.Содержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Сполучені Штати Америки США ще у 90-ті роки XIX ст. перетворилися на світового лідера промислового і сільськогосподарського виробництва. 1. На початку XX ст. США вийшли на перше місце з випус Причини: •наявність великих природних багатств; •масова еміграція робітників з Європи до США, а тому робоча сила була відносно дешевою;
•підприємливість американського народу; •залучення економічних ресурсів інших країн; •широке і швидке впровадження досягнень науки і техніки; •запровадження у виробництво новітніх технологій; •високі митні тарифи, що захищали промисловість від конкуренції товарів інших країн; •щедрі субсидії з боку держави у провідні галузі промисловості й транспорту;
• високий прибуток приваблював іноземні інвестиції, а тому були постійні надходження європейського капіталу; • фермерський шлях розвитку сільського господарства тощо. 2. Прискореними темпами відбувався процес концентрації
3. Уряд активно проводив політику протекціонізму, яка зберігала на внутрішньому ринку країни монопольне положення вітчизняних виробників. 4. Іноземні капіталовкладення в економіку США на початку XX ст. досягай 3,4 млрд дол., тоді як американські капіталовкладення становили 685 млн. 5. Швидкими темпами розвивалися нові галузі важкої промисловості — сталеплавильна, електротехнічна, нафтова, автомобільна. 6. Залізниць у США на початку XX ст. було побудовано більше, ніж в усіх європейських країнах, разом узятих. 7. Швидкими темпами розвивалося сільське господарство, за рівнем розвитку якого США вийшли на перше місце у світі,, 8. Морське узбережжя США в 18 тис. миль давало переваги для розвитку мореплавства, рибальства, торгівлі. Велика Британія 1. На початку XX ст. Велика Британія — одна із найрозвиненіших держав світу. За розвитком економіки вона посідала третє місце після США і Німеччини. 2. Уповільнюються темпи економічного розвитку. 3. Велика Британія втрачає промислову першість, перестає бути "майстернею світу". Причини: • підприємства, споруджені ше в першій половині •слабко відбувалося переоснащення промисловості на основі передових досягнень науки і техніки; • внаслідок застарілої техніки була висока собівартість товарної продукції; • більшість коштів вивозили за кордон, а інвестиції у власну промисловість були незначними; • відбувався занепад сільського господарства.
4. Частка Великої Британії у світовому промисловому виробництві зменшилася за період з 1870 р. по 1913 р. з 32 до 14%. 5. Велика Британія зберігала лідерство в сфері міжнародної торгівлі (їй належало 40% торгівельного флоту світу), фінансів (фунт стерлінгів був міжнародною розрахунковою одиницею), суднобудуванні. 6. Велика Британія — велика колоніальна імперія, яка забезпечувала дешеві ресурси для розвитку промисловості. 7. Велика Британія намагалася забезпечити збут своїх неконкурентоспроможних товарів у колоніях. 8. Щоб не допустити до ринків своїх колоній інші розвинені країни, вона запровадила високе мито на іноземну товарну продукцію, що ввозилася до володінь Британської імперії. 9. Посилюється вивіз капіталу за кордон. За розмірами інвестицій за кордон Велика Британія посіла перше місце. У 1900 р. вони становили 2 млрд фунтів стерлінгів.
10. Концентрація виробництва відбувалася повільніше, ніж в інших капіталістичних країнах. 11. Посилюється роль банків. Відбувається процес зростання банківського капіталу і дедалі більша його концентрація (зростання кількості великих банків) як наслідок конкурентної боротьби, коли дрібні банки розорялися, а великі збагачувалися. У залежності від банків опинилося багато промислових підприємств, які потребували кредитів. П'ять великих лондонських банків тримали під своїм контролем металургійну, суднобудівну, текстильну та інші галузі промисловості. _ Франція 1. На початку XX ст. відбувався процес сповільнення темпів розвитку промисловості. 2. Франція відставала від США і Німеччини за темпами розвитку і структурною перебудовою промисловості, за розвитком сільського господарства. Причини: • переважний розвиток легкої промисловості;
• низький технічний рівень виробництва; • застаріле устатковання на багатьох підприємствах; • зменшення сільськогосподарського виробництва внаслідок притоку дешевого хліба з-за кордону; • експорт капіталів, а не вкладання їх в економіку країни; • 94% всіх промислових підприємств Франції були дрібними.
3. Був розвиненим експорт капіталу у формі лихварських позик менш розвиненим країнам. 4. Для експорту товарів і капіталу Франція використовувала свою колоніальну імперію, територія якої в 21 раз переважала власну. 5. Значного розвитку досягай нові галузі промисловості: електротехнічна, автомобільна, хімічна. 6. Посилився процес концентрації виробництва й утворення монополістичних об'єднань, але він був значно меншим, ніж у США. 7. Промислові монополії були тісно пов'язані з великими банками країни, які у Франції мали провідну роль. 8. За повільного розвитку промисловості та сільського господарства Франції швидко зростав і досяг величезної могутності її кредитно-грошовий капітал. 5 банків утримували 73% загальної суми вкладів. 9. У Франції був великий прошарок рантьє — людей, які жили на прибутки у вигляді відсотків на вкладений капітал у банки або в цінні папери (акції, облігації). 10. До Першої світової війни Франція залишалася аграрно- Німеччина 1. За рівнем промислового розвитку Німеччина в цей час посідала перше місце в Європі, випередивши Велику Британію та Францію. 2. Німеччина перетворилася на другу індустріальну країну після США.
3. Німеччина не мала великих колоніальних володінь і повинна була наполегливо вдосконалювати власне виробництво з метою підвищення конкуретоспроможності своєї товарної продукції на світовому ринку. Це стимулювало вкладання німецьких капіталів у національну економіку. 4. Швидкими темпами розвивалася важка промисловість -металургійна, вугільна, машинобудування. 5. Виникли нові галузі промисловості - електротехнічна, хімічна. 6. Розвиткові промисловості сприяла гонитва озброєнь, що розгорнулася в Німеччині. Великі підприємства діставали державні замовлення на виробництво зброї, будівництво залізниць і портів. З 1909 р. по 1914 р. військові видатки Німеччини досягай 2 млрд марок, половину всього державного бюджету країни. Таким чином, характерною рисою економіки Німеччини був високий рівень її мілітаризації. 7. У німецькій економіці широко використовували досягнення науково-технічного прогресу. 8. Відбувалася подальша концентрація виробництва і капіталу, виникали монополії. На початок XX ст. кількість монополістичних об'єднань, переважно картелів, становила близько 600. 9. На початку XX ст. контролювали: 10. Концентрація відбувалася і в банківській справі. Про Німецький банк, Дрезденський банк, Національний банк Німеччини. 11. Власники великих промислових підприємств увійшли до 12. Відбувався процес нарощування виробництва сільськогосподарської продукції. Німеччина з відсталої аграрної країни перетворилася на країну з добре розвиненим сільським господарством. Австро-Угорщина 1. Економіка Австро-Угорщини в передвоєнні роки (до 1913 р.) в цілому розвивалася стабільно. 2. Австро-Угорщина була багатонаціональною, характерний нерівномірний економічний розвиток різних народів, що її заселяли. 3. Поруч з індустріально розвиненою Австрією і Чехією, а також з високоінтенсивним сільськогосподарським виробництвом в Угорщині, були аграрно відсталі провінції Словакія,, Хорватія, Боснія і Герцеговина. 4. Австро-Угорщина поступалася передовим країнам Європи за рівнем розвитку промисловості й транспорту. 5. Австро-Угорщині характерна техніко-економічна відсталість, низький рівень впровадження новітніх досягнень розвиту науки і техніки, низька продуктивність праці. 6. Бурхливо розвивалася важка промисловість, виникали нові центри промислового виробництва. Розвиток нових і технічне переозброєння старих галузей потребувало великих капіталовкладень. 7. Як і в розвинених країнах світу, в Австро-Угорщині відбувається концентрація виробництва і капіталу, створюються великі монополістичні об'єднання, особливо у металургії, машинобудівній та харчовій галузях, зростає роль банків. 8. Утім при цьому найважливіші сфери промисловості контролювалися сусіднім німецьким капіталом. 9. Характерною рисою економіки Австро-Угорщини був високий рівень її мілітаризації у зв'язку з гонкою озброєнь. Росія 1. Росія була в основному аграрною країною (70 - 73% населення було зайнято в сільському господарстві). 2. Збереження поміщицького землеволодіння і напівкріпосницьких методів ведення господарства перешкоджало розвиткові ринкових відносин на селі. 3. На межі ХІХ-ХХ ст. Росія майже одночасно з іншими передовими державами світу вступила у монополістичну стадію розвитку капіталізму. В країні відбувалося швидке зростання монополістичних об'єднань. 4. Як і в інших країнах, монополізація почалася з галузей важкої промисловості: "Продамет" - у металургії, "Прод-вугілля" - у вугільній промисловості. "Нобель-мазут" - у виробництві нафтопродуктів, "Продвагон" -увиробництві залізничних вагонів тощо. 5. Посилився приплив іноземного капіталу. 6. Швидкими темпами розвивалося залізничне будівництво, яке сприяло розвиткові добувної, металургійної, металообробної, машинобудівної промисловості, стимулювало розвиток сільського господарства, бо покращувалися можливості збуту й обороту товарів. 7. Росія мала велику територію і фактично монопольно володіла ринками своїх кавказьких, середньоазійських та сибірських колоній. 8. Російська промисловість розвивалася в основному екстенсивно, тобто не через удосконалення виробництва, а шляхом завоювання нових територій та природних багатств. 9. Незважаючи на значне зростання промисловості, транспорту, банківської справи, Росія в цілому залишалася аграрно-індустріальною країною, що в техніко-економічному аспекті відставала від США, Великої Британії, Німеччини, Франції. У 1909 р. виробництво промислових товарів на душу населення в Росії було:
• у 13 разів менше, ніж у Німеччині; • у 14 разів менше, ніж у Великій Британії; • у 21,4 разу менше, ніж у США. 10. Залишки кріпосництва, напівфеодальні форми землеволодіння та існування самодержавства гальмували розвиток економіки. 11. Не всі райони Росії розвивалися рівномірно:
• бурхливо розвивався Петербург, Прибалтика, південь України, Закавказзя; • на Уралі були повільні темпи розвитку; • величезні простори Сибіру й Середньої Азії залишалися неосвоєними у господарському аспекті; • деякі райони зберегли аграрний характер (Північний Кавказ, Кубань).
12. Росії характерна техніко-економічна відсталість, а отже і низька продуктивність праці. 13. Посилилася залежність Росії від чужоземного капіталу. До 1914 р. в російську промисловість було вкладено 2,5 млрд крб. Висновок Особливістю суспільного ладу Росії цього періоду було переплетення монополістичного капіталізму в промисловості з численними залишками кріпосництва в сільському господарстві і самодержавною монархією, за якої практично все населення не мало політичних прав. Реформи П. Столипіна П. Столипін (1862—1911) — міністр внутрішніх справ, з 1906 р. — голова Ради Міністрів Росії. Він уважав головним гальмом розвитку товарно-грошових відносин на селі "общину", до якої були прикріплені селяни. Нова аграрна політика проводилася на основі указу від 9 листопада 1906 p., який став законом у 1910 р. Мета аграрної реформи: 1. Подолати важке економічне і політичне становище в країні. 2. Підняти ефективність сільськогосподарського виробництва.
3. Створити умови для подальшого розвитку товарно-грошових відносин. 4. Ліквідувати малоземелля зі збереженням поміщицького землеволодіння. 5. Прискорити розшарування на селі, створити верству заможних селян як соціальну основу для самодержавства. Сутність аграрної реформи П. Столипіна 1. Дозвіл виходу із селянської "общини" на хутори й від З 1907 р. по 1916 р. в 40 губерніях європейської Росії з "общини" вийшло до 22% селянських дворів. Половина з них продала свої ділянки, поповнюючи ряди безземельних селян і найманих робітників. 2. Зміцнення Селянського банку. Банк скуповував у поміщиків землю і давав селянам кредит на купівлю цих земель. Це дало можливість заможним селянам зміцнити й розширити свої господарства. 3. Переселенська політика, яка полягала в переселенні се У більшості селян не було засобів для обзаведення господарств на новому місці. Багато з них повернулося назад. З 1906 р. по 1916 р. повернулося назад 17,8% селян, які переселилися. Столипінську аграрну реформу не було доведено до кінця Причини: • протидія селян; • недостатнє фінансування; • загибель П. Столипіна. 1 вересня 1911 р. П. Столипіна смертельно поранив у Київському міському театрі (нині Київський театр опери та балету) агент охоронного відділу Д. Багров. Висновки Усі ці заходи повинні були: • сприяти зміцненню держави і зменшенню соціальної * перетворити Російську імперію з феодальної на буржу Петро Аркадійович Столипін (1862-1911) У 1903—1906 pp. — саратовський губернатор, керував придушенням селянських заворушень у ході революції 1905-1907 pp. З 1906 р. — міністр внутрішніх справ і голова Ради Міністрів Російської імперії. У 1906 р. проголосив курс на проведення соціально-економічних реформ. Розпочав аграрну реформу, яка спочатку проводилася успішно. Під керівництвом П. Столипіна було розроблено цілу низку законопроектів, щоб вивести Росію в число розвинених держав світу. Реформи П. Столипіна передбачали, крім аграрних перетворень, й інші заходи. 1. Реорганізація місцевого самоуправління. 2. Реорганізація судових установ.
3. Реформа поліцейського управління. 4. Піднесення промисловості, поліпшення побуту робітників і запровадження страхування робітників. 5. Запровадження загального початкового навчання. 6. Про віротерпимість. Ініціатор введення військово-польових судів для розправи над революційним рухом у 1907—1910 pp. У 1907 р. добився розпуску II Державної думи і розробив новий виборчий закон, що істотно посилив позиції в Думі представників правих партій. Смертельно поранений у Києві есером Д. Багровим. Прискорення економічного, технічного, інтелектуального прогресу Економічний прогрес 1. Продовжувався бурхливий розвиток індустріальної цивілізації. 2. Світове промислове виробництво зросло у 5 разів. 3. Прискорився процес зближення науки з технікою і виробництвом. 4. Відбувається модернізація капіталізму, прискорення процесів впровадження нової техніки і технологій, концентрація виробництва. 5. Швидко розвивалися машинобудівна, металургійна, гірнича, хімічна промисловості. 6. Значного поширення набирають нові види енергії — електрика й нафта. 7. Бурхливо продовжував розвиватися транспорт. 8. Прискореними темпами розвивалася урбанізація. 9. Індустріальний розвиток змінив соціальну структуру суспільства.
10. Зростала чисельність пролетаріату і посилилася його роль. 11. Зростали прибутки монополій. 12. Підвищення прибутковості виробництва стимулювало вкладання капіталів у виробничу сферу. 13. Для економічного розвитку була характерна економічна нестабільність, періоди економічного зростання супроводжувалися падінням виробництва, економічними кризами. 14. У 1900—1903 pp. відбулася економічна криза, яка охопила значну кількість держав світу:
• впали світові ціни на вугілля, залізо, чавун; • припинилася діяльність багатьох заводів, шахт, продукція яких не мала збуту; • зростало безробіття; • криза загострила конкуренцію; • розорила дрібні підприємства і посилила позиції великих; • інтенсивно відбувався процес концентрації виробництва. 15. Відбувалося прискорення економічного розвитку: • встановлювалася система державного регулювання економіки; • прискорився процес концентрації та спеціалізації виробництва; • у виробництво впроваджувалися новітні досягнення науки і техніки; • з'явилися нові галузі виробництва. 16. Посилювалася прибутковість виробництва, що стиму Технічний прогрес На початку XX ст. відбулися значні досягнення в сфері науки і техніки, що здійснили важливий вплив на розвиток людського суспільства. Склалася нова галузь знань — технічні науки, які займалися проблемами вдосконалення виробництва на основі досягнень науки. Поява значних винаходів і відкриттів пояснюється: • потребами розвитку суспільства; • процесом індустріалізації, який вимагав нових технологій;
• успіхами в розвитку науки; • загостренням економічної конкурентної боротьби, у якій перемогу міг здобути лише технічно оснащений виробник. Важливими технічними винаходами були: 1. Конверторний (томасівський) спосіб виплавлення сталі з чавуну з великими домішками сірки й фосфору. 2. Виплавлення високовуглецевої сталі та різних феросплавів у дугових, а згодом — індукційних електропечах. 3. Одержання алюмінію та міді методом електролізу. 4.У 1891 р. в Німеччині було запущено перший прокатний стан, який рухався силою електродвигунів. 5. Успішно впроваджувалося електро- та газозварювання. 6. У гірничій справі набули поширення бурильні пристрої та дискові врубові машини з електричним приводом. 7. Визначне відкриття зробив німецький вчений А. Ейнштейн. Вперше сформулював положення загальної теорії відносності. 8. Творцем історії ракетного руху та засновником сучасної космонавтики був К. Ціолковський, який у 1903 р. видав свою працю "Дослідження світових просторів за допомогою реактивних приладів". 9. На початку XX ст. винила нова науково-технічна галузь — електроніка.
10. Прискорився процес зближення науки з виробництвом. 11. Відбулися істотні зміни в технології виробництва. 12. Німецький інженер Р. Дізель винайшов двигун внутрішнього згоряння (1897 p.). 13. Швидкими темпами розвивався транспорт. 14. Розвивалися нові галузі промисловості — електротехнічна, автомобільна, авіаційна. 15. У практику широко впроваджувалися новітні досягнення науки і техніки. 16. Найвизначніші досягнення технічної думки набули швидкого застосування у військовій техніці.
2! Висновки Технічні відкриття привели до значних змін в основних галузях технічного розвитку: • отримання нових хімічних продуктів (барвників) привело до значних змін у легкій промисловості; • перехід до масового виробництва сталі стимулював розвиток транспорту (автомобіль, метро, літак, тепловоз); • використання електрики — до значних змін у сфері промислової технології, використанні двигунів; •технічну й технологічну перебудову господарського життя прискорило впровадження в практику засобів швидкого зв'язку — телеграфу, телефону, радіо; •змінилися принципи функціонування економіки, значно прискорився її розвиток; • відбулися значні зміни в способі життя людства. Інтелектуальний прогрес 1. Змінюються світоглядні цінності людини та її психологія. 2. Утверджується дух підприємництва у всіх сферах людського життя. 3. Відбувається прискорення інтелектуального розвитку. 4. Бурхливо розвивається наука:
• у 1903 р. англійський фізик Резерфорд та американський вчений Содді запропонували загальну теорію радіоактивності; • з відкриттям Альбертом Ейнштейном теорії відносності (1905 р.) завершилося формування нової філософсько-методологічної основи наукових досліджень, що дало поштовх бурхливому розвитку багатьох галузей науки; • виникли нові напрямки наукових досліджень (квантова механіка, генетика); • у 1913 р. датський фізик Нільс Бор науково довів, що електрон стрибкоподібно переходить з одного стану в інший, з однієї орбіти на іншу; • вчені А. Вейсман та Т. Морган створили основи генетики - науки про спадковість; • російський вчений І. Павлов розробив теорію умовних рефлексів; • 3. Фрейд обгрунтував основи психоаналізу — вчення про підсвідомість, мотивацію поведінки. 5. Успішно розвивалися нові напрямки наукових дослі Встановилися контакти між вченими різних країн, що дало змогу приймати узгоджені рішення. Утворилися постійно діючі організації — міжнародна геодезична асоціація (1896 p.), міжнародна асоціація академій (1900 p.). 6. Зростає освітній рівень населення. Впровадження технічних новинок у повсякденне життя 1. Досягнення науки і техніки широко почали використову • електричне освітлення, • трамвай, • автомобіль, • засоби запису звуку. 2. У побуті широко використовують: • холодильники, • пилососи, • електропраски, • пральні машини, • радіоприймачі.
3. Зросла роль засобів масової інформації. 4. Відбулася значна демократизація одягу, перехід на технології масового виробництва. 5. У мистецтві відбувалося руйнування традиційних стилів і виникнення модерністських. Модерн (з французької — новітній, сучасний) — загальне позначення напрямів і течій мистецтва й літератури початку XX століття. Посилюється боротьба реалістичного і модерністського напрямів мистецтва. У царині музики неоромантичний та модерністський стилі.
Державний устрій та особливості політичного життя провідних країн світу Особливості державного устрою та політичного життя провідних країн світу початку XX ст. такі: 1. Політична система у провідних країнах світу вже набула У Великій Британії не було єдиного конституційного акта. 2. Конституції європейських держав і США гарантували рівність усіх громадян перед законом, проголошували демократичні права і свободи, запроваджували загальне виборче право тощо. 3. Революційну епоху змінює процес еволюційних змін політичних систем. 4. Провідну роль починає відігравати курс реформ. 5. Замість феодальної самодержавної монархії установилися нові форми державного правління - республіки та конституційні монархії. Самодержавна форма державного правління збереглася лише в Японії та Росії. 6. Зміцнюються принципи парламентаризму. 7. Розширюються виборчі права. 8. Установлення демократичних форм державного правління стимулювало процес виникнення і розвитку політичних партій, які відображани інтереси основних соціальних верств населення цих країн. 9. Послаблюється роль церкви, відокремлення її від держави та світської влади, утверджуються засади світської освіти та світського виховання.
10. Поширюються основні суспільно-політичні рухи - консерватизм, лібералізм, соціалізм, оформлюються вони як відповідні політичні партії. 11. У центрі політичної боротьби постають конфлікти між робітниками та підприємцями.
12. Відбуваються політичні демонстрації, мітинги, боротьба під час виборчих кампаній. 13. У багатьох країнах сформувалася демократична опозиція, що виступала за розширення політичних прав і свобод, розширення виборчого права. Поряд з загальними тенденціями розвитку світу на початку XX ст. існували й певні особливості розвитку окремих провідних країн. Ці особливості були зумовлені: • відмінностями в історичному розвитку; • національними традиціями; • геополітичними особливостями; • географічними умовами. Усе це призвело до нерівномірності розвитку провідних країн світу, загострення суперечностей між ними. Сполучені Штати Америки Особливості державного устрою США на початку XX ст. 1. Державний устрій США визначався конституцією 1787 р., заснованою на республіканській формі правління і принципі поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. 2. Державний устрій США залишався незмінним: на 4 роки обирався президент — голова уряду й виконавчої влади, який призначав міністрів. Президент міг бути усунутий від влади (імпічмент), якщо його обгрунтовано звинуватили у зраді, хабарництві та інших тяжких злочинах. 3. У США на початку XX ст. існував парламент (конгрес), який складався з палати представників і сенату. Виборче право мали тільки чоловіки. 4. Верховний суд складався з довічно призначуваних членів, які мали право скасування будь-якого закону, якщо вважали, що він суперечить конституції США. 5. За формою державного устрою США були територіальною федерацією штатів — автономних державних оди-
ниць зі своїми конституціями, законодавчими зборами і апаратом управління на чолі з обраним губернатором.
6. У межах двопартійної системи відбувалося суперництво республіканської і демократичної партій, які поперемінно приходили до влади, виражали інтереси монополістичних угруповань. 7. Виборче право не було загальним, не всі ірупи населення мали виборчі права: негри остаточно домоглися виборчих прав всередині XX ст., жінкам виборче право було надано лише у 1920 р.
Конгрес Сенат
Виборці президента 1900 р. На виборах переміг представник республіканської партії Мак-Кінглі, який восени наступного року був убитий анархістом. Президентський пост згідно з Конституцією зайняв віце-президент Т. Рузвельт. Цілеспрямований, розумний і далекоглядний політик, один із найяскравіших президентів США. У 1904 р. він був переобраний і залишався президентом до 1909 р. Проводив активний міжнародний курс. 1908 р. На президентських виборах президентом було обрано кандидата від Республіканської партії В. Тафта. 1912 р. Перемогу на виборах здобув кандидат від Демократичної партії В. Вільсон. Залишався на президентському посту до 1920 р. Особливості політичного життя СІЛА на початку XX ст. 1. Перемога Півночі над Півднем сприяла демократизації суспільства. • Україні існували політичні свободи. • Існував захист природних і невід'ємних прав людини. • США — країна політичного плюралізм, існувала легальна опозиція. • Важливу роль у політичному житті США відіграє двопартійна система — боротьба за владу демократичної та республіканської партій. • Зросла соціальна активність і політична організованість населення. На одну із найбільш впливових суспільних сил перетворився робітничий рух, зросла його організованість. Наприклад, з 1900 р. по 1914 р чисельність профспілкових об'єднань зросла з 500 тис. до 2 млн. • Утім у країні в той час ганебним явищем зал ишався расизм, нехтувалися права і свободи чорного населення та індіанців. Расисти влаштовували над неугодними суди Лінча. • У південних штатах було створено таємну терористичну організацію Ку-клус-клан, яка чинила погроми, вбивала тих, хто протестував проти дискримінації. 1896 p. Верховний суд ухвалив постанову про окреме навчання в школах чорного і білого населення, яка була використана для створення такого типу навчальних закладів. Велика Британія Державний устрій Великої Британії І.У країні продовжувала існувати конституційна монархія, парламентський устрій з двопартійною системою, представленою двома політичними партіями - консерваторами та лібералами. Консерваторів підтримували великі землевласники, а лібералів — середня і частина дрібної буржуазії. 2. Главою держави формально залишався монарх. 3. Основу політичної системи становить конституційний акт 1689 р. "Білль про права"'. Він надає парламенту право видавати або скасовувати закони, встановлювати податки, приймати державний бюджет. 4. Парламент складався з двох палат — нижньої (палати громад) і верхньої — палати перів (лордів). Нижня палата — палата громад — обиралася загальним голосуванням, причому загальне виборче право на початку XX ст. мали лише чоловіки (вони повинні проживати в даній місцевості не менше року і наймати житлову площу не менше ніж на 10 фунтів) і підготовлювала законопроекти; верхня — палата перів (лордів) — формувалася з аристократів — представників найзначніших родин. Вона затверджувала закони, володіючи правом вето на прийняті нижньою палатою законопроекти. 5. На початку XX ст. жінки не мали виборчих прав, за які вели постійну боротьбу. Лише у 1918 р. вони одержали рівні з чоловіками виборчі права. 6. Уряд формувався за дорученням монарха лідером партійної фракції, яка перемогла на виборах, і діяв від імені короля. Уряд сам став готувати більшість законопроектів, а також мав право видавати правові акти, які мали силу закону.
Глава держави — монарх (король або королева)
П Складається: Верхня палата — лордів (складається із спадкових і довічно призначуваних монархом перів) Нижня палата — громад (обирається від графств і міст) Складається з: • опозиції; • парламентської більшості Особливості політичного життя Великої Британії на початку XX ст. 1. У Великій Британії ще з XVIII ст. склалася двопартійна система, коли основну боротьбу за владу вели дві партії, що змінювали одна одну в кабінеті міністрів: консерватори (торі) і ліберали (віги). 2. Важливу роль у суспільно-політичному житті Великої Британії відігравали профспілки, які були численнішими і організованішими, ніж у інших європейських країнах. Частина профспілкових лідерів почала виступати за включення робітничих організацій не тільки в економічну, а й у політичну боротьбу. 3. У 1900 р. вони організували Комітет робітничого представництва для участі у виборчій кампанії представників
робітників. У 1906 p. Комітет було перейменовано у Лейбористську (Робітничу) партію, яка взяла участь у виборах 1906 року і здобула в парламенті 29 депутатських місць. 4. Так на початку XX ст. велику роль у політичному житті Великої Британії починають відігравати три партії — консерватори, ліберали та лейбористи. 5. Лейбористи почали поступово витісняти з політичної арени лібералів. 6. Обидві партії (консерватори і лейбористи) виступали за необхідність проведення реформи виборчої системи та соціальних реформ. 7. На початку XX ст. при владі перебували консерватори. 8. На виборах 1906 р. перемогу здобули ліберали, які перебували при владі до 1915 р. Ідеологом буржуазного реформізму був лідер Ліберальної партії Ллойд Джордж (1863 — 1945). Прийшовши до влади, проводив реформи: • було обмежено права палати лордів; • законопроекти могла затверджувати палата громад без згоди палати лордів. Німеччина Державний устрій Німеччини У 1871 р. завершився процес об'єднання Німеччини, виникла Німецька імперія. Згідно з Конституцією 1871 р. до складу Німеччини входило 22 монархії та кілька вільних міст. Це був союз німецьких держав, які об'єдналися під зверхністю Пруссії. 1. Вища влада в державі належала імператорові (ним ставав король Пруссії), який призначав главу імперського адміністративного апарату — рейхсканцлера, був головнокомандувачем збройних сил. 2. Німецький парламент складався із двох палат — союзної ради (бундесрату) і рейхстагу. Члени бундесрату призначалися главами держав. Причому найбільшу квоту мала Прус-
Складався з двох палат \
Рейхстаг |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поделиться: |
Познавательные статьи:
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 446; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!
infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.58.53.112 (0.023 с.)