Причини загальнонаціональної кризи

1. Продовження участі Росії у Першій світовій війні.

2. У країні посилилася боротьба за владу.

3. Тимчасовий уряд був нездатним забезпечити справедли­вий і демократичний мир.

4. Тимчасовий уряд був недієздатним і неспроможним ви­рішити соціальні проблеми:

 

• зберігалося поміщицьке землеволодіння; •вирішення аграрного питання відкладалося до скли­кання Установчих зборів;

• робочий день тривав 11 — 13 годин;

• зросли ціни і спекуляція;

• росло безробіття.

5. Суспільно-політичний лад 1917 р. був далекий від демо­
кратії.

Лише 1 жовтня 1917 р. Росія була оголошена республі­кою.

6. Національне питання не було вирішене.

7. Російські демократичні сили були слабкими.

8. Активну позицію займали більшовики, їх лідери, особли­
во В. Ленін.

За цих умов зростав вплив більшовиків серед народних мас.

• На відміну від інших партій, вона була дисциплінова­ною, централізованою організацією.

• Більшовицька партія зростала чисельно. На початку 1917 р. вона налічувала 24 тис. осіб, до осені її лави зрос­ли до 350 тис.

• Після розгрому заколоту Корнілова відбулася більшови­зація рад, тобто більшовики здобули більшість у радах.

• Програма більшовиків стала популярною серед народу.

Підготовка більшовиками збройного повстання

"Криза назріла", — писав В.І.Ленін наприкінці вересня 1917 р. За таких політичних умов з'явився ленінський план збройного повстання, викладений у листах лідера більшо­виків В.І. Леніна петроградському та московському коміте­там РСДРП "Більшовики повинні взяти владу" і "Марксизм і

повстання ".

Проти проведення повстання виступили Г. Зінов'єв і

Л. Каменев, які вважали, що немає умов для переможного

завершення повстання. Боротьба за диктатуру пролетаріату,

на їхню думку, була передчасною.

Серед прихильників повстання Л. Троцький, який був

головою Петроградської ради і проявляв велику активність

у підготовці повстання.

10 жовтня 1917 р. Відбулося засідання РСДРП(б), де була прийнята резолюція про підготовку повстання більшістю голосів. Протії виступили Л. Каменев і Г. Зінов'єв. Свою незгоду з рішенням збройного захоплення влади біль­шовиками вони висловили через газету "Новая жизнь". При Петроградській раді було створено штаб повстання — Військово-революційний комітет.

16 жовтня 1917 р. Відбулося розширене засідання РСД РП(б), на якому був затверджений ленінський план збройного повстання й обрано військово-революційний центр для

шшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшш

керівництва повстанням. Збройні формування більшо­виків (Червона гвардія) були в бойовій готовності. Жовтень 1917 р. У 62 містах Росії налічувалося до 200 тис. червоногвардійців.

Більшовицький переворот (Жовтнева революція 1917 р.)

Жовтнева революція 1917 р. в Росії — збройне повалення Тимчасового уряду і прихід до влади партії більшови­ків, що проголосила встановлення Радянської влади, початок ліквідації капіталізму і переходу до соціалізму.

Причини Жовтневої революції (більшовицького перевороту) і переходу влади до рук більшовицьких Рад

1. Слабкість влади Тимчасового уряду.

2. Повільність і половинчатість соціально-економічних ре­форм.

3. Прорахунки в державному будівництві.

4. Загальнонаціональна криза в країні.

 

24 жовтня 1917 р. За наказом В. Леніна революційні війська зайняли важливі пункти й установи Петрограда (цен­тральний телеграф, продовольчі склади, мости, вокзали, центральну електростанцію). Ленін прибув у Смольний і очолив збройне повстання.

25 жовтня 1917 р. Військово-революційний комітет спові­стив усю країну про вирішальну перемогу більшовиків у Петрограді у зверненні "До громадян Росії", переданому В ефірі через радіостанцію крейсера "Аврора", а також опублікованому в більшовицькій пресі.

Ніч з 25 на 26 жовтня 1917 р. Штурмом Зимового палацу і арештом Тимчасового уряду завершився акт збройного повстання.

II Всеросійський з'їзд рад 25 жовтня 1917 р. Відкрився II Всеросійський з'їзд Рад.

Склад з'їзду:

390 делегатів — більшовики (члени більшовицької партії),

179— ліві есери,

104 — праві есери і меншовики.

Це дало можливість більшовикам прийняти свої рішення.

Обурені тим, шо більшовики здійснили насильницький переворот, помірковані соціалісти і меншовики залишили з'їзд. На з'їзді була прийнята відозва „Робітникам, солда­там і селянам!", в якій проголошено про перехід влади до рук Рад. З 'їзд прий і ія і? такі документи:,

1. Декрет про мир:

• пропонувалося всім воюючим народам та їх урядам не­гайно розпочати переговори про справедливий, демо­кратичний мир;

• укласти мир без анексій і контрибуцій.

Анексія — загарбання чужої території насильницьким при­єднанням до великої або сильної держави малих і слабих народностей.

Контрибуція —грошові суми, що переможена держава за умо­вами мирного договору сплачує державі-переможниці. Декрет (з лат. — постанова, указ) — акт, що видається най­вищим органом державної влади чи державного управління з найважливіших питань державного життя.

2. Декрет про землю:

• поміщицька власність на землю скасовується без усяко­го викупу;

• скасовувалося право приватної власності на землю;

• Націоналізація землі та передання її радам селянських депутатів для розподілу селянам;

• поділ землі між селянами на зрівняльних засадах (за кількість їдоків або працездатних);

• був скасований селянський борг на суму 3 млрд крб.

3. На з'їзді було обрано Всеросійський Центральний Ви­
конавчий Комітет (ВЦВК), який був найвищим органом

 

Шшшшшшшш

державної влади в період між з'їздами, і сформовано пер­ший Радянський уряд — Раду Народних Комісарів (Рад-нарком) на чолі з Леніним.

4. Головою ВЦВК було обрано Л. Каменева (був усунений з цієї посади 8 листопада 1917 р., бо обстоював створен­ня коаліційного уряду і включення до його складу правих есерів і меншовиків).

5. До складу ВЦВК було обрано 101 чол. Серед них:

62 більшовики, 29 лівих есерів та ін. 8 листопада 1917 р. Головою ВДВК обрано Я. Свердлова.

Оцінка Жовтневої революції 1917 р.

1. Одні оцінюють її як національну катастрофу, що призвела до значних жертв і встановлення тоталітарної системи, вва­жаючи її більшовицьким переворотом.

2. Інші вважають, що революція була спробою створення соціалізму як демократичного ладу соціальної справедли­вості.

3. Диктатура пролетаріату, що була встановлена в ході Жов­тневої революції (Жовтневого перевороту) фактично пере­творилася на тоталітарно-бюрократичний режим.

Висновки

1. У 1917 р. відбувся фактично більшовицький переворот, в ході якого було встановлено владу більшовиків.

2. Радянський уряд був сформований тільки з більшовиків.

3. Більшість забезпечили собі більшовики й у ВЦВК.

Володимир Ілліч Ленін

(1870-1924)

Новий етап у робітничому русі пов'язаний з ім'ям Воло­димира Ульянова (Леніна), який ще замолоду долучився до революційної боротьби.

Народився 22 квітня 1870 р. в Симбірську, навчався у Симбірській гімназії, яку в 1887 р. закінчив з золотою ме­даллю. Після закінчення гімназії вступив на юридичний факультет Казанського університету, з якого був виключе­ний за участь у ліберальних студентських зборах і засланий

до с Кукушкіна.

У 1889 р. сім'я Ульянових переїхала до Самари, де брав участь у марксистському гуртку, члени якого вивчали еко­номічне становище Росії та вели боротьбу з народниками.

У 1891 р. успішно склав екстерном курс юридичного фа­культету в Санкт-Петербурському університеті, що вимага­ло чимало зусиль і знань.

В. І. Ленін перебрався до Санкт-Петербурга, вступив до марксистського студентського товариства. У 1894 р. напи­сав працю "Що таке "друзі народу" і як вони воюють проти соціал-демократів", в якій піддав критиці погляди лібераль­них народників, сформулював ідею про керівну роль робіт­ників у революційній боротьбі, довів необхідність створен­ня робітниками своєї партії.

У 1895 р. розрізнені марксистські гуртки Петербурга об'єдналися в одну організацію "Союз боротьби за визво­лення робітничого класу".

Подібні утворення виникали і в інших промислових цен­трах Росії.

"Союзи боротьби" перейшли від гурткової пропаганди до масової агітації серед робітників, в якій економічні ви­моги пов'язували з політичною боротьбою робітників. Це був прообраз революційної партії. "Союз боротьби" запо­чаткував об'єднання соціалізму з робітничим рухом. Відбулися арешти керівників "Союзу боротьби". У 1895 р. В. Леніна заарештували і вислали до с. Шушен-

ського.

Після закінчення заслання у 1900 р. Ленін залишає Росію. Він виїжджає спочатку до Німеччини, де живе у Мюнхені, відвідує Лондон, Женеву. У нього виникає план створення загальноросійської соціал-демократичної орга-

нізашї, ядром якої має стати загальноросійська політична газета "Іскра".

У 1898 р. в Мінську було скликано 1 з'їзд Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), на якому проголошено про створення партії, але не було вироблено ні її програми, ні статуту.

В. І. Ленін підготував другий з'їзд РСДРП, але він був розколотий на дві фракції — меншовиків на чолі з Марто-вим і більшовиків — на чолі з Леніним. В І. Ленін виступає не за парламентські методи боротьби, а за захоплення влади збройним шляхом, за встановлення диктатури пролетаріату.

Під час революції 1905 р. Ленін на короткий час прибув до Росії, а потім поселився у Фінляндії, в роки Першої сві­тової війни жив у Швейцарії. Він займається теоретичною роботою, пише цілу низку праць. Про Лютневу революцію дізнався з газет і почав готуватися до повернення в Росію.

Пізно вйечері 3 квітня 1917 р. Ленін повернувся до Пе­трограда, де на вокзалі виголосив промову, яка закінчувала­ся словами: "Хай живе соціалістична революція!". Більшо­вицька робота в масах, зрозумілі гасла: "земля — селянам", "фабрики — робітникам", "мир — солдатам" знаходять численних прихильників, особливо після розгрому заколо­ту Корнілова. Більшовицький переворот 25 жовтня 1917 р. привів до влади більшовиків. Ленін стає головою держави — головою Раднаркому, Головою праці й оборони. Він домігся захоплення влади, колишній державний устрій був ущент знищений. Почався масовий "червоний терор" проти во­рогів революції, проти селянина на селі, була запроваджена політика "воєнного комунізму". Диктатуру пролетаріату В. Ленін розумів як "владу, не пов'язану ніякими законами".

Становище радянської Росії стало катастрофічним: втра­ти населення становили майже 10 млн осіб, промислове виробництво скоротилося до 1920 р. (порівняно з 1913 р.) у 7 разів, обсяг залізничних перевезень знизився до рівня 1880 р.

У 1921 р. почався голод у Поволжі, який охопив й інші райони Росії.

На X з'їзді партії у 1921 р. Ленін висунув програму но­вої економічної політики, яка в галузі економіки дала по­зитивні результати, почався процес швидкого відновлення народного господарства. Хоча побачити результати і вирі­шити долю непу Леніну не судилося.

25 травня 1922 р. з Леніним стався перший серцевий на­пад, правий бік тіла був паралізований, мова втрачена.

У жовтні 1922 р. він поступово повертається до справ, але у грудні 1922 р. — знову напад. Третій напад 10 березня 1923 р. відняв у нього свідомість. А в цей час між партій­ними соратниками Леніна точиться боротьба за лідерство. Особливо змагалися Л. Троцький і Й. Сталін.

21 січня 1924 р. В. І. Ленін помер. Він був політиком сві­
тового масштабу, який у багатьох випадках визначив век­
тор розвитку всесвітньої історії XX ст. Він одержав у 1917 р.
блискучу перемогу, а до 1924 р. програв історично, справа
його виявилася приреченою, як приречений і створений
ни м СРСР. ________________________________________

Громадянська війна

Громадянська війна — організована збройна боротьба за дер­жавну владу між різними суспільними верствами насе­лення всередині країни.

Це збройна боротьба між соціальними групами на чолі з більшовиками, що прийшли до влади внаслідок Жовтне­вої революції, та їхніми супротивниками. У ході громадянської війни в Росії склалися два неприми­ренні табори. І. "Білі":

• російські офіцери;

• прихильники монархії;

• ліберальні групи і партії, які відстоювали демократич­ний шлях розвитку;

•чиновництво;

• поміщики;

• велика буржуазія;

• селяни, незадоволені продрозкладкою; •робітники, незадоволені диктатурою більшовиків;

• частина інтелігенції;

• російське козацтво.
2. "Червоні":

•ліворадикальні політичні сили (більшовики);

• пролетаріат;

• найбідніше селянство;

• частина інтелігенції;

• частина колишніх солдатів, матросів і офіцерів;

• згодом на бік більшовиків перейшло середнє селянство,
коли більшовики висунули лозунг „Перейти від політи­
ки нейтралізації середняка до союзу з середняком".

Причини громадянської війни

1. Боротьба за владу між окремими соціальними групами, партіями і різними політичними силами, які діяли в Росії.

2. Прагнення колишніх правлячих кіл зберегти свою влас­ність і владу, свій привілейований стан (насамперед помі­щики і великі підприємці).

3. Незадоволення економічною політикою більшовиків:

 

• політикою "воєнного комунізму";

• продовольчою диктатурою;

• діями продзагонів.

4. Незадоволення різних верств населення військово-
комуністичними методами керівництва країною:

•їхнім ігноруванням законності;

• розгоном Установчих зборів у січні 1918 р.;
•укладенням сепаратного миру з Німеччиною у березні

1918р.

5. Прагнення іноземних держав:

• повернути борги царського і Тимчасового урядів;

• не втратити великих прибутків, які одержували з Росії.

6. Прагнення Великої Британії і Франції повернути Росію в
склад Антанти і змусити її продовжити війну.