ТОП 10:

Опозиція до уряду О. Стамболійського



Опозиція була лівого і правого спрямування.

1. 1922 р. виникла опозиція з правих партій, які об'єдналися в "Конституційний блок". Вони прагнули відновити "зневажені конституційні права і свободи".

2. Опозиція з профашистських партій (найвпливовіша "На­родна змова"), які прагнули встановити авторитарний режим. Завдяки зусиллям "Народної змови" праві партії і створили "Конституційний блок".


 




3. Із лівих радикальних (комуністичних) прихильників,
які найбільше дестабілізували ситуацію в країні (органі­
зовували страйки і демонстрації протесту, закликали до
збройного повстання).

4. Із частини офіцерів, які утворили Військову лігу (1919 р.).
У ніч з 8 на 9-те червня 1823 р.відбувся військовий пере­
ворот.

Уряд О. Стамболійського було заарештовано. О. Стамбу­льський спробував організувати опір і був убитий. До влади прийшли профашистські сили на чолі з лідером "Народної змови" Олександром Цанковим. Головні по­сади в уряді отримали військові.

Фашистському військовому перевороту сприяв цар Бо­рис III.

Олександр Цанков

Організатор фашистського перевороту 1923р. У1923—1926pp. прем'єр-міністр Болгарії. У1932р. засну­вав фашистську партію. Проводив пронімецьку політику. В 1944р. втік за кордон.

5. Вересень 1923 р.Невдала спроба комуністів Болгарії підня­
ти народ на збройне повстання проти військової диктатури.
Повстання було придушено внаслідок відсутності єдності в
партійних рядах і підтримки народу. В країні почалися ре­
пресії і терор, жертвами якого стало близько 20 тис. осіб.
6.1926 р.Уряд О. Цанкова згодом втратив соціальну опору і
популярність серед народу і був змушений піти у відставку.
При владі новий уряд "Демократичної змови", який очолив ,
А. Ляпчев. Його дії: І

• проголосив програму відновлення спокою в країні;

• затвердив програму відновлення демократичних прав і свобод;

• оголосив амністію;

•дозволив діяльність різних суспільно-політичних орга­нізацій. Уряд діяв до 1931 р.


Висновки

1. Внутрішня політична нестабільність спричинила хиткість позицій Болгарії на міжнародній арені.

2. Правлячі кола Болгарії виявилися нездатними стабілізува­ти ситуацію в країні, яка призвела до військового перевороту 1923 р. і встановлення монархо-фашистського режиму._______

Внутрішнє становище Болгарії

1. Світова економічна криза 1929-1933 pp. призвела до тяж­
ких потрясінь у всіх сферах життя:

• згорталося промислове виробництво;

• зростало масове безробіття (200 тис):

• погіршилися грошові та кредитні відносини;

• відбувалося розорення селянських господарств.

Не маючи коштів, щоб сплачувати численні податки і борги, селяни були змушені продавати свої ділянки землі;

• значно зросла інфляція;

• різко знизився життєвий рівень населення;

•дрібні банки розорялися, а новостворений банк "Бол­гарський кредит" фінансував лише великі банки, ряту­ючи їх від банкрутства.

2. Криза вплинула на співвідношення політичних сил і по­
силила боротьбу за владу

У 1931 р. Демократична і Робітнича партії спільно з Болгар­ським землеробським народним союзом (БЗНС) створили Народний блок, який домігся перемоги на виборах до На­родних зборів. Але Народний союз виявився нестійким і непослідовним. Між партіями Народного блоку наростали суперечності й чвари. Передвиборчих програм Народний блок не виконав.

3. На початку 30-х років у Болгарії активізувалася діяльність фашистських організацій, які орієнтувалися на досвід фа­шистської Німеччини і Італії.

4. 9 травня 1934 р. здійснено військовий переворот і скинено уряд Народного блоку. Була встановлена військова диктату-


 



рі 9


pa. На чолі уряду став К. Георгієв. Нова влада заборонила діяльність усіх політичних партій, скасувала конституцію й розпустила парламент. У зовнішній політиці уряд К. Георгі-єва йшов на зближення із Францією та Великою Британією. У .1935 р. цар Борис IIIусунув К. Георгієва від влади.

Цар Борис III Кабург

29 вересня 1918 р. уряд Болгарії уклав перемир'я з Ан­тантою. Цар Фердинанд зрікся престолу на користь свого сина Бориса III.

У січні 1935 р. цар Борис, спираючись на підтримку офіцерів, які були за монархію, домігся усунення уряду К. Георгієва і зосередив у своїх руках усю повноту влади. Політичні партії й організації були заборонені. В країні була встановлена монархо-фашистська диктатура, яка проіснувала до 1944 р. Новий режим спирався на армію й державний апарат, але не мав масової соціальної бази.

Наприкінці 30-х років Болгарія формально зберігала нейтралітет, а фактично перетворилася на сировинний придаток фашистської Німеччини.

Зовнішня політика

Наприкінці 30-х років Болгарія швидко зближувалася з Німеччиною.

1. Німецький капітал проникав в економіку Болгарії.

У 1939 р. на долю Німеччини припадало понад 65% імпорту і 67,8% експорту Болгарії.

2. Німеччина постачала в Болгарію зброю і військове спо­рядження.

3. На початку Другої світової війни Болгарія оголосила про свій нейтралітет.

4. У березні 1941 р. на територію Болгарії було введено ні­мецькі війська.


Тема. Сутність авторитаризму та тоталітаризму

Сутність авторитаризму

Авторитаризм — форма необмеженої політичної влади, зосе­редженої в руках однієї (монарх, диктатор) або кількох осіб, що спирається на військово-каральний апарат із застосуванням репресій, терору. Авторитаризм є диктатурою найреакційніших сил. Загальні ознаки авторитаризму

1. Концентрація влади в руках однієї людини чи окремого органу влади.

2. Влада необмежена і непідконтрольна громадянам.

3. Обмеження прав і свобод громадян.

4. Заборона політичної опозиції.

5. Можливість існування незалежних профспілок, творчих об'єднань) організацій.

6. Обмежене втручання держави в економіку.

Тоталітаризм

На відміну від країн демократичного спрямування у де­яких інших держав суспільно-політичний розвиток у 20-х роках здійснювався у напрямку становлення тоталітарних політичних режимів. Тоталітаризм виникав там і тоді, де надмонополізація економіки вела до одержавлення усіх сфер суспільного життя.

Тоталітаризм (з лат. — цілісність, повнота) — одна з форм політичного правління, яка характеризується зосеред­женням державної влади в руках певної групи людей (найчастіше політичної партії на чолі з лідером), які під­порядковують усі сфери життя суспільства своїм інтере­сам, встановлюють тотальний (загальний) контроль над ним; знищенням демократичних свобод і конституцій­них прав, репресіями стосовно опозиції та інакодумців, здійсненням політичного і духовного закабаления.


 




Передумови виникнення тоталітаризму

1. Перша світова війна принесла руйнування і розорення країн, які потерпали від економічних, політичних і соці­альних конфліктів. Почали поширюватися ідеї шовінізму і расизму (Німеччи­на), ідеї сильної держави, в якій інтереси нації і держави бу­дуть вишими від інтересів окремої людини (Італія). Шовінізм— (з франц. — від прізвища солдата наполеонів­ської армії Шовена, прихильника завойоЕшицької по­літики Наполеона) — один із різновидів націоналізму, проповідь винятковості та вищості однієї нації над ін­шими, розпалювання ворожнечі між народами. Націоналізм— психологія, ідеологія і політика в національ­ному питанні, що грунтується на звеличенні своєї нації, Визнанні пріоритету національного чинника в суспіль­ному розвитку. Расизм— сукупність антинаукових поглядів і тверджень про існування "вищих рас", які творять культуру, і "нижчих рас", які не здатні до культурного прогресу. Слугує об­грунтуванням агресивних воєн, масового винищення людей (наприклад, в гітлерівській Німеччині). Опозиція(з лат. — протистояння) — протиставлення однієї політики, одних поглядів іншим, активна протидія їм. Но­сіями цих поглядів є партії, окремі групи, які виступають проти більшості.

2. Світова економічна криза, з якої деякі країни виходи­ли не проведенням реформ і демократизації суспільно-політичного життя, а встановленням тоталітарних режимів.

3. Тоталітаризм зароджується з особливостей внутрішнього розвитку країн.

4. В умовах різкого погіршення матеріального стану широ­ких суспільних верств під час кризи посилився вплив ра­дикальних політичних організацій як лівих (комуністів), так і правих (фашистів).

Прояви тоталітаризму — фашизм і сталінізм, які запере­чують свободу і гідність особистості.


Ознаки тоталітарних режимів

Між тоталітарними режимами є відмінності і свої осо­бливості, але для всіх характерні загальні ознаки.

1. Тоталітарні режими— це радикальні рухи, які сформували
свої ідеології, що є офіційними й обов'язковими для всіх.
Здійснюється ідеологізація всіх сфер державного, полі­
тичного, суспільного й особистого життя.

Ідеологія— система політичних, економічних, правових, моральних, естетичних, філософських і релігійних по­глядів, теорій, принципів, які виражають інтереси пев­них соціальних верств населення.

2. Тоталітарні режими ставлять своєю метою побудову но­вого ладу, очищеного від зовнішніх "ворогів".

3. Існування вкраїні єдиної масової партії як носія їхньої ідеології, але монопольної структури, що стоїть над дер­жавою і всіма сферами суспільного життя. Державні структури виконують партійні замовлення.

4. Створення культу партійного лідера, "культу особи" (фю­рер, вождь, дуче, "великий керманич" тощо), його обо­жнювання, концентрація всієї влади в його руках. Пере­творення населення у натовп, слухняний волі вождя.

5. Ліквідація демократичних інститутів держави, прав і сво­бод громадян.

 

6. Заборона політичної або іншої опозиції.

7. Визнання репресій, насильства над громадянами ефек­тивним способом керівництва державою і засобом досяг­нення своєї мети.

8. Повна монополія на інформацію. Абсолютний контроль усіх джерел інформації, наступальна пропаганда. Для та­ких режимів характерною рисою є абсолютна регламен­тація усієї життєдіяльності суспільства, яка здійснювалася через ідеологію.

9. Насадження монополії в мистецтві, яке прославляє ке­рівну роль партії, звеличує роль вождя і зв'язок партії з народом.


Для всіх тоталітарних режимів характерні:

• зображення величних портретів вождя,

• велетенські скульптурні постаті вождя,

• грандіозні громадські будівлі тощо.

10. Кожен тоталітарний режим вигадував ворогів, з якимі
треба боротися.

11. Поширюється психологія ненависті, виховується нена
вистьдо внутрішніх і зовнішніх ворогів:

• у фашистів — ворогами були євреї і комуністи;

• у комуністів — куркулі та вигадані саботажники, контр­революціонери, "вороги народу" та ін.

 

12. Зловживання владою, політичне насильство, злочини і репресії (масові арешти та розстріли, концентраційні табори, окремі вбивства).

13. Створення апарату масового терору і підвищення ролі і значення в суспільстві репресивних органів.

14. Громадські інтереси вищі від інтересів особистості. Ор­ганізація різнобічної діяльності, щоб зміцнити колек­тивні зв'язки й ослабити роль родини, знищити індиві­дуальність.

15. Зневага до ліберальної демократії, яка сповідує гуманізм, віру в компроміс, прихильність до права, до виконання закону тощо.

16. Всебічний вплив на особистість через дошкільні закла­ди, школу, засоби масової інформації, державні і гро­мадські організації, заклади культури, які перебувають під повним контролем партії і держави.

17. Дотримувалися принципу "мета виправдовує засоби".

18. Абсолютна регламентація всієї життєдіяльності суспіль­ства.

19. Повний контроль над економікою, одержавлення еко­номіки, централізація управління економікою.

20. Нав'язування своєї ідеології іншим народам, зовнішня експансія, прагнення до світового панування.

Експансія(з лат.— поширення) — поширення свого впливу на інші країни і народи економічними методами (вивіз


капіталу, валютною політикою), дипломатичним тис­ком або збройною інтервенцією.

21. Проголошення вищою цінністю служіння ідеї:
у СРСР — комуністичне суспільство,

у Німеччині — "тисячолітній рейх", "нація понад усе", в Італії — "великий Рим". Ідея— це сутність, сенс, значення; форма осмислення ре­альності в думці.

22. Засилля бюрократизму, що характеризує відокремлення влади та її апарату від суспільства.

23. Наявність розвиненої системи поліцейського контролю за суспільним життям країни.

24. Повний контроль партії над силовими структурами і на­самперед над армією.

Фашизм

Одним із різновидів тоталітарних режимів є фашизм (фа­шизм в Італії, націонал-соціалізм (нацизм) у Німеччині). Фашизм (з фашіо — пучок, зв'язка, об'єднання) — соціально-політичні рухи, ідеології та державні режими тоталі­тарного типу.

Це форма репресивно-терористичної диктатури, реак­ція, жорстокий терор, насильство, політика терористичних загарбань у прагненні світового панування.

Перші фашистські організації були сформовані в Італії як напіввійськові дружини Із налаштованих у націоналіс­тичному дусі колишніх фронтовиків. Назва цих дружин "фашіо" (пучок, об'єднання) дала найменування всьому фашистському рухові. Очолив фашистів журналіст Беніто Муссоліні.

Перші виступи фашистів відбулися у 1919 р. їхня органі­зація мала назву "Союз боротьби". Основою її ідеології був запеклий націоналізм у поєднанні з соціальною демагогією.


Основні риси фашизму

1. Вуправлінні здійснювався "фюрерпринцип" — безумов не підкорення нижчих керівних органів вищим, центра лізація влади.

2. Ліквідація парламентсько-демократичних порядків, де­мократичних інститутів держави.

3. Протиставлення інститутам і цінностям демократії, так зва­ний новий порядок і жорстокі засоби його утвердження.

4. В основі ідеології лежали расизм, войовничий націона­лізм, шовінізм, мілітаризм.

5. Проповідування "культу грубої сили".

6. Поширення ідей відновлення сильної держави, в якій ін­тереси нації і держави будуть вищими, ніж інтереси окре­мої людини: "Все для держави, нічого поза державою і нікого проти держави".

Фашисти Італії ставили своєю метою відновити Римську імперію, сильну, могутню, вплив якої поширюється на цілі народи.

7. Культ особи "вождя", наділеного рисами провидця, про­водиря, за яким потрібно йти.

8. Наявність офіційної ідеології, яка охоплює найважливіші життєві сфери людини і суспільства.

9. Крайня агресивність у зовнішній політиці. Прагнення домогтися світового панування, "життєвого простору", пограбування і знищення інших народів.

 

10. Головна ставка робилася на силу, війну й агресію.

11. Вищість інтересів нації і держави за інтереси окремої особистості або групи людей, підкорення особистості державним структурам.

J 2. Впровадження фашистської ідеології в усі сфери дер­жавного, громадського, культурно-освітнього життя.

13. Дискредитація демократії, створення міфу про її не­ефективність, пропаганда необхідності "твердої руки", яка здатна навести порядок у країні.

14. Широке використання демагогії, популізму, лозунгів со­ціальної справедливості.


Фашизм знаходить опору в соціально знедолених групах за

умов загальнонаціональних криз.

Мілітаризм— нарощування озброєнь, воєнної могутності з метою підготовки до війни.

Мілітаризація— розширення воєнної промисловості і ско­рочення цивільного виробництва, створення воєнно-промислових комплексів, виділення значних коштів на воєнні цілі.

Дискредитація — підрив довіри до когось, приниження гід­ності, авторитету.

Антисемітизм-- форма нетерпимості, вороже ставлення до євреїв.

Наслідки поширення ідеології фашизму

1. Було ліквідовано парламентську систему.

2. Були встановлені фашистські диктатури:

в Італії — Муссоліні, 1922 p., в Німеччині — Гітлера, 1933 p., в Іспанії — Франко, 1936—1939 pp.

3. Велася шалена гонка озброєнь.

4. Фізично було винищено мільйони людей.

5. Геноцид щодо різних народів (євреїв, циган та ін.).

6. Гинули ідеали честі, добра, совісті, заохочувалися негід­ницькі діяння,

7. Була розв'язана Друга світова війна.

Нацизм

Це німецький фашизм.

Нацизм— назва походить від створеної у 1919 р. націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини на чолі з А. Гітлером, яка виникла на основі гуртка, створе­ного у 1915 р. робітником Антоном Дрекслером з на­звою "Вільний робочий комітет за досягнення доброго миру".


Нацистська ідеологія— система поглядів, що являє собою поєднання різних учень і теорій, які склалися до появи нацизму-расизму, антисемітизму, пангерманізму тошо. Деякі теоретичні положення запозичені з робіт німець­ких вчених Ф. Ніцше і О. Шпенглера. Нацисти про­голосили про побудову Третього рейху для звеличення свого режиму. У німецькій націоналістичній літературі було поширено вчення про "три царства", що приве­дуть до розквіту Німеччини: Перше царство— "Священна Римська імперія німецької на­ції" епохи середньовіччя. Друге царство— Німецька імперія 1871 —1918 pp. Третє царство — нова національна Німеччина — Третій рейх, побудована фашистами, яка має проіснувати тися-чуроків.

Ней термін був запозичений фашистами у відомого пу­бліциста Мелерена ван ден Брука, що написав книгу під назвою "Третій рейх". У центрі нацизму:

• ідеї військової експансії;

• расової нерівності;

• антисемітизму;

• теорії вождизму ("принцип фюрерства");

• всевладності державної машини ("тотальної держави").

1. Нацизм у Німеччині зародився і прийшов до влади на
хвилі ідей реваншу за поразку у Першій світовій війні. Ні­
мецька нація була принижена поразкою у війні, умовами
Версальської системи.

За умов приниження національної гідності Німеччини активізувалися радикальні політичні течії — комунізм і фашизм. Загроза революції примусила правлячі кола Ні­меччини прикликати до влади фашистів.

2. Нацизм у Німеччині спирався на ідеологічні підв&іини
національної винятковості ("Нація понад усе"), що при­
вело до поширення реваншистських настроїв ("Нам нині
належить Німеччина, а завтра цілий світ").


 

3. Націонал-соціалісти (нацисти) Німеччини ставлять своєю метою побудувати расистський, вільний від євреїв арій­ський рай.

4. Расизм нацистів полягав у звеличенні власної нації й зни­щенні "неповноцінних народів".

Комунізм

Комунізм - уявний суспільно-політичний устрій, для якого характерно: суспільна власність на засоби виробництва, зрілість продуктивних сил на основі науки й техніки, цілковита соціальна рівність усіх членів суспільства, всебічний розвиток особи, здійснення принципу "від кожного - по здібностях, кожному — по потребах". Це вчення про неминучість класової боротьби і необхід­ність встановлення "диктатури пролетаріату", сильної влади, здатної подолати будь-яких ворогів. Комуністи ставлять своєю метою здійснити світову пролетарську революцію, побудувати безкласове комуністичне сус­пільство.

Внаслідок більшовицького перевороту у 1917 р. в Росії

було:

1. Встановлено політичну диктатуру Комуністичної партії.

2. Ліквідовано політичний плюралізм.

 

3. Склалася однопартійна система і ліквідована будь-яка опозиція.

4. Не було інститутів громадянського суспільства, а ради і громадські організації перетворені у придатки владних структур.

5. Комуністична партія і держава стали єдиним цілим, лік­відовано принцип верховенства права.

6. Відсутній поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову.

7. Громадяни були позбавлені прав і реальної участі у
суспільно-політичному житті.

Це все призвело до встановлення в СРСР тоталітаризму, який утвердився наприкінці 20-х—у 30-х роках.


Тема. Країни Азії, Африки та Латинської Америки в перші десятиріччя XX ст.

_________________ Китай________________

Об'єднання країни, встановлення влади Гоміндану

Гоміндан(Національна партія) — політична партія в Китаї. Створена в 1912р. СуньЯтсеном. З 1931 р. Гоміндан, ке­рований Чан Кайші, — правляча партія. Після проголо­шення КНР (1949 p.) прихильники Гоміндану переїхали на Тайвань, де Гоміндан був єдиною правлячою партією до 2000 р.

1927 р.Чан Кайші у Шанхаї здійснив державний перево­рот. Від сформував Національний уряд, встановив свою владу, влаштував масові розстріли комуністів. Усі політичні сили в країні, крім комуністів, визнали уряд Чан Кайші.

Чан Кайші спирався на офіцерство, партійні кадри, дер­жавних службовців.

Комуністи взяли курс на збройну боротьбу проти Гомін­дану.







Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.2.109 (0.025 с.)