Відновлення банківсько-фінансової системи

1. У зв'язку з кризою в банківській системі, банкрутством американських банків були закриті всі банки країни.

2. Дозвіл на відкриття й одержання в держави позики мали тільки великі банки, позиції яких зміцніли. Вони отрима­ли від держави 3 млрд. доларів.

Проте 3 тис. дрібних банків розорилися. Таким чином було зміцнено позиції великих банків.

3. Для заспокоєння дрібних акціонерів і вкладників:

• були обмежені біржові операції;

• встановлювався державний контроль за ринком акцій;

• була створена корпорація зі страхування банківських вкладів.

4. Встановлено державний контроль над Федеральною ре­
зервною системою, розширено її повноваження і перетво­
рено на Національний банк США.

5. Встановлено державний контроль над золотим запасом держави, відмінено золотий стандарт. Золото забороня­лося вивозити за кордон.

6. Долар девальвували.

7. Було реформовано систему оподаткування. Підвищено
ставки податків на надприбутки, спадщину, дарчі.
Девальвація (з франц. — знецінення,) — один із видів грошо­
вої реформи, який полягає у зниженні офіційного курсу до­
лара відносно золота.

Висновок. Усі ці заходи сприяли збільшенню фінансових ре­сурсів і посиленню їх регулювальної функції.

Відновлення промисловості

1. Прийнято Закон про відновлення національної економі­ки (набрав чинності 16 червня 1933 p.).

2. Вся промисловість була розділена на 17 груп, для яких ви­роблялися "кодекси чесної конкуренції", що визначали:

 

• обсяги виробництва;

• ціни на продукцію, нижче якої не можна було продавати;

• ринки збуту; •рівень зарплати.

 

3. Була створена Національна адміністрація з оздоровлення промисловості, яка здійснювала заходи для забезпечення корпораціям виходу з кризи з найменшими затратами.

4. Держава:

 

• надавала кредити великим корпораціям;

• робила вигідні замовлення;

• підтримувала ті підприємства, які могли витримати
міжнародну конкуренцію і забезпечити експорт товарів.

Висновки.

1. "Кодекси чесної конкуренції" сприяли:

 

• витісненню з ринку малих підприємств;

• посиленню концентрації виробництва.

2. Зміцнювалася власність великих компаній.

У сільському господарстві

1. Був прийнятий Закон про допомогу фермерам (1933 p.).

2. Конгрес заснував Адміністрацію регулювання сільського господарства, яка займалася примусовим скороченням посівних площ під бавовну, пшеницю, кукурудзу, тютюн тощо.

3. Запроваджувалися "молочні кодекси", що визначали умови виробництва молока і його ціну.

4. Грошові винагороди надавалися тим фермерам, які ско­рочували посіви й поголів'я худоби.

5. Фермерам за відповідну компенсацію пропонувалося скорочувати площі посівів і поголів'я худоби, щоб під­тримувати на певному рівні ціни на зерно і м'ясо.

Тільки за один рік посіви пшениці і кукурудзи зменшилися на 7 млн га.

Держава закупила у виробників мільйони свиней та іншої худоби, які згодом знищила, щоб утримати стабільні ціни на ринку. Було закуплено і знищено 23 млн голів великої рогатої худоби і 6 млн свиней Фермерам надавали кредити на пільгових умовах. Висновок.

Діяльність Адміністрації регулювання сільського господар­ства принесла користь лише великим сільськогосподар­ським компаніям і багатим фермерам.

У соціальній сфері

1. Для боротьби з безробіттям була створена Адміністрація
громадських робіт.

2. На допомогу безробітним виділено 3,3 млрд доларів.
З.Для безробітної молоді організовували трудові табори з

військовою дисципліною. У цих таборах щорічно розмі-

щалося до 500 тис. чоловік, які одержували там дах, хар­чування, одяг і один долар на день. Вони будували мости, дороги, саджали ліси, здійснювали меліорацію тощо. Всього на громадських роботах було зайнято 2,5—3 млн

осіб.

4. Надавалася фінансова допомога окремим центрам зайня­тості.

5. У 1935 р. прийнято Закон про соціальне страхування, але рівень страхових виплат був низьким.

6. У 1935 р. був прийнятий Закон Вагнера, який вперше в історії США визнав права профспілок і передбачав зако­нодавчі гарантії цих прав. Було заборонено переслідувати робітників за створення профспілок і за участь у страйках. Підприємці були зобов'язані укладати з профспілками колективні договори.

7. Прийнято Закон про допомогу вдовам, сиротам,

інвалідам.

8. Було заборонено дитячу працю.

9. Спеціальним законом встановлювалися:

 

• мінімум заробітної плати;

• максимум тривалості робочого тижня;

• передбачено поступовий перехід до 40-годинного робо­чого тижня.

Висновки

1. Вперше в історії США держава взяла на себе роль гаранта соціальної захищеності населення.

2. Значно поліпшилися умови життя і праці робітників.

Основні підсумки "нового курсу" Ф.Д. Рузвельта

1. Здійснення "нового курсу" забезпечило зупинення кри­зових явиш і виведення економіки США із кризи за корот­кий час.

2. Було зроблено важливий крок з перетворення США на державу економічного процвітання.

 

3. Реформи "нового курсу" розширили рамки демократії.

4. В основних галузях промисловості робітники почали створювати виробничі профспілки.

5. Ця програма здійснювалася і в інших країнах, зокрема — у Великій Британії, Франції, Канаді, країнах Скандинавії.

6. На її основі не лише було подолано світову економіч­ну кризу 1929—1933 pp., а й закладено сучасну систему соціально-економічного розвитку.

7. Досвід "нового курсу" державного регулювання еконо­міки — це важливий зразок для реформування економіки України.

Початок упровадження в життя кейнсіанських важелів регулювання економічних процесів

Кейнсіанство — теорія державно-монополістичного регу­лювання капіталістичної економіки. Основні принципи були сформульовані англійським економістом Дж. Кейнсом (1883— 1946) під впливом економічної кризи 1929—1933 рр. і спрямовані на регулювання економіки з метою забезпечен­ня безперебійного процесу суспільного виробництва. Еко­номічна програма Дж. Кейнса містить:

• всебічне збільшення витрат державного бюджету;

• розширення громадських робіт;

• обмеження заробітної плати;

• регулювання зайнятості тощо.

У період кризи президентомХША був республіканець Гер­берт Гувер (1928 — 1 932 pp.), який вважав, що причиною кри­зи є розлад повоєнного світового господарства і що США швидко її подолають. Але ці прогнози не справдилися.

1. Г. Гувер стояв на позиціях "твердого індивідуалізму" і рі­шуче виступав проти регулювання економіки державою.

2. Соціальні функції держави він покладав на приватну доброчинність.

3. Організовував громадські роботи.

4. Невдало проводив аграрну політику.

У 1929 р. було створено федеральне фермерське управлін­ня, яке почало скуповувати сільськогосподарську продук­цію, щоб не допустити падіння цін.

На складах нагромаджувалися великі запаси сільськогоспо­дарської продукції, яку почали розпродувати у 1931 p., що погіршило становище фермерів.

Вивести країну з економічної кризи Г. Гуверу не вдалося. Це призвело до втрати його популярності на президентських виборах 1932 р.

1. "Новий курс" Рузвельта довів можливість державного ре­гулювання у сфері ринкового господарства.

2. У соціально-економічному розвитку значно розширили­ся функції держави.

3. Активно впроваджувалися елементи державного регулю­вання економіки.

4. Держава надавала значну економічну допомогу великим компаніям і банкам, робила вигідні замовлення, підтри­мувала ті підприємства, які могли витримати міжнародну конкуренцію і забезпечити експорт товарів.

Велика Британія

Прояви кризи 1929—1933 pp.

1. Економічною кризою були охоплені усі галузі економіки.

2. Обсяг промислового виробництва знизився до рівня 1896 р.

3. Криза найбільше вдарила по вугільній, металургійній, машинобудівній галузях промисловості.

4. Обсяг зовнішньої торгівлі знизився вдвічі.

5. Значно погіршилося становище робітників. Уроки кризи налічувалося 3 млн безробітних.

6. Важке становище сільського господарства, зниження ціни на сільськогосподарську продукцію на 34%.

 

Заходи Великої Британії по виходу зі світової економічної кризи

•У 1931 р. була здійснена валютна реформа. Скасований золотий стандарт фунту стерлінгів, що збільшило кон­курентоспроможність британських товарів на світовому ринку. Крім того, Велика Британія разом з іншими кра­їнами створила валютну групу — "стерлінговий блок", що дало можливість британській валюті обслуговувати до 50% світового товарообігу.

• У галузі регулювання ринкових відносин уряд перейшов до політики протекціонізму і "дешевого кредиту"(до 2%), що сприяло вкладанню капіталів на внутрішньому ринку. Для зниження соціальної напруги в країні були встановлені гарантовані ціни на основні види виробле­них продуктів. Пожвавленню великої індустрії сприяли урядові військові замовлення.

• Проводилася політика придушення профспілкового і страйкового руху серед робітників і службовців.

Уроки кризи

Криза показала, що:

1. Необхідно вживати заходів для зменшення соціальної на­
пруги у суспільстві. З цією метою було:

• прийнято новий Закон про страхування;

• дещо покрашено становище безробітних;

• посилено роль профспілок;

• встановлено гарантовані ціни на продукти першої не­обхідності.

 

2. Потрібно шукати нові, прогресивніші засоби управління економікою та країною в цілому.

3. Необхідно вживати заходів для зменшення дефіциту бю­джету.

4. Потрібно проводити політику захисту власного виробни­ка. З цією метою у 1931 — 1932 pp. було прийнято низку законів про впровадження мита на всі види товарів, що завозилися до країни.

Внутрішня політика

1929—1931 pp. Правління другого лейбористського уряду Р. Макдональда.

1. Для боротьби з безробіттям було створено Міністерство
по боротьбі з безробіттям, яке:

•сприяло переселенню робітників із районів кризи в сільську місцевість або промислові райони, які менше охоплені кризою;

• організувало громадські роботи.

2. Прийняли новий закон про страхування, який дещо по­кращив становище безробітних.

3. Уряд запровадив політику "економії" (скорочення соці­альних витрат бюджету), яка відповідала інтересам моно­полій.

Недоліки діяльності уряду Незадоволення викликали антикризові заходи уряду:

• зниження заробітної плати;

• зменшення допомоги з безробіття;

• не було відновлено 7-годинного робочого дня на шахтах;

• збереглися антипрофспілкові закони.

Національний уряд

(1931-1935 pp.)

В уряді Р. Макдональда не було єдиного погляду на шля­хи виходу країни з кризи, тому стався розкол. 1931 p. P. Макдональд і деякі інші міністри погодилися на

союз з консерваторами і лібералами. Був сформований

Національний уряд, очолюваний Р. Макдональдом,

який перебував при владі до 1 935 р.

Уряд втілював у життя такі антикризові явища

1. Зменшено допомогу з безробіття на 19%.

2. Проведено зниження зарплати службовцям, насамперед вчителям і військовим морякам.

3. У 1931 р. відмінено золотий стандарт фунта стерлінга, що призвело до падіння його курсу.

4. Створено стерлінгову зону, що об'єднувала країни, як використовували фунт стерлінга для взаєморозрахунків.

5. Усі товари, які ввозили у Велику Британію, були обкладе­ні митами в розмірі 10%.

6. Велика Британія відмовилася від вільної торгівлі.

7. Введені протекціоністські закони, що сприяли розвитко­ві власної промисловості.

1935—1937 pp. Період перебування при владі консерватора

С. Болдуша.

1937—1940 pp. Правління консервативного уряду Н. Чем-

берлени.

Консервативні уряди

1. Ухвалили реакційні закони "Про заколоти" і "Про гро­мадський порядок", які надавали уряду право кидати за грати будь-яку людину з опозиційними поглядами.

2. Уряд міг обмежити свободу демонстрацій, мітингів і зборів.

3. Було досягнуто деяке економічне піднесення.

4. Швидко зростала військова промисловість.

5. Значно зросли державні асигнування на військові потреби.

Зовнішня політика

1. Уряд Р. Макдональда проводив політику придушення національно-визвольних рухів в Індії, Єгипті, Палестині, Іраку.

2. Консерватори проводили політику заохочення фашист­ських агресорів.

3. Н. Чемберлен у 1938 р. підписав Мюнхенську угоду з Німеч­чиною та Італією як ініціатор політики "умиротворення".

4. Н. Чемберлен зірвав Московські переговори про створення воєнно-політичного союзу СРСР, Великої Британії і Фран­ції, який міг би відіграти важливу роль у створенні системи колективної безпеки проти фашистських агресорів.

5. У квітні 1939 р. запроваджено загальну військову пови­нність.

Реформування Британської імперії

11 грудня 1931 р. Вестмінстерський статут підтверджував су­веренітет домініонів у сфері внутрішньої та зовнішньої політики. У ньому зазначалося, що:

• скасовувалося положення, згідно з яким закон, ухвале­ний парламентом домініону, вважався недійсним, якщо він суперечив законодавству Великої Британії;

• закони, які приймає парламент Великої Британії, не можуть поширюватися на домініони без їхньої згоди;

• до домініонів не буде застосовуватися термін "колонія".
Метрополія та домініони об'єдналися у Британську спів­
дружність націй.

Були укладені двосторонні угоди з домініонами про тор­гівлю, які запроваджували пільгову систему митних тарифів для ввезення товарів.

Висновок

Вестмінстерський статут свідчив про зростання впливу до­мініонів у Британській імперії, про збільшення їхнього еко­номічного і політичного потенціалу.

Німеччина

Адольф Гітлер

(1889-1945)

Народився в сім'ї австрійського митного чиновника, який носив прізвище Шікльгрубер. У 16 років закінчив ре­альну школу в Лінці.

З дитинства у нього проявилися художні здібності, але освіти в цьому напрямку не одержав, деякий час працював декоратором і художником поштових листівок.

 

Змалку був замкненим, самотнім, вищої освіти не одер­жав.

Воював на фронтах Першої світової війни, двічі був на­городжений хрестом другого і першого ступенів.

Успішна кар'єра А. Гітлера почалася після Першої сві­тової війни зі вступом його до Німецької робітничої пар­тії. Згодом став її лідером і перейменував на Націонал-соціалістичну робітничу партію.

Багато працював над собою, над виробленням свого голо­су, вдосконалюючи ораторські здібності. Навчився моделю­вати глибину свого голосу темп мовлення, його виразність, чіткість, уміння жестикулювати, щоб підсилити сказане, на­даючи своєму обличчю то милу усмішку, то нищівний гнів. Згодом свої промови посилював технічними засобами: вико­ристовував прожектори, гучномовці, музику тощо.

У листопаді 1923 р. організував "Пивний путч" у Бава­рії, який' провалився. Проте судовий процес над А. Гітле-ром зробив його національним героєм. Деякий час провів у Ландесберзькій тюрмі, де написав "Майн кампф" ("Моя боротьба").

Він вірив у велич і особливу місію німецької нації. Вису­нув гасло: "один народ, одна держава, один фюрер".

У книзі "Моя боротьба" виклав основні свої погляди:

1. Необхідно відновити могутність Німеччини об'єднан­ням у межах однієї держави всіх німців.

2. Домогтися панування Німецької імперії в Європі.

3. Очистити німецькі території від "інородців", насампе­ред від євреїв.

4. Ліквідувати "прогнилий" парламентаризм і замінити його вертикальною ієрархією, за якої воля народу вті­люється у вожді, наділеному абсолютною владою.

5. Звільнити народ від диктату світового фінансового ка­піталу і надавати всіляку підтримку дрібному і реміс­ничому виробництвам.

Обіцяв Німеччині повернути її велич, а "третій рейх" мав існувати тисячу років.

У січні 1933 р. став рейхсканцлером німецької фашист­ської держави. У 1934 р. об'єднав посаду рейхсканцлера з посадою президента після смерті Гінденбурга. У Німеччині був встановлений режим кривавого фашистського терору.

А. Птлер був ініціатором розв'язання Другої світової війни, одним із організаторів масового винищення військовополо­нених і мирного населення на окупованих територіях. Вороже ставився до слов'ян і ненавидів євреїв.

У 1944 р. проти Гітлера організовано змову, метою якої було його фізичне усунення й укладення миру з Великою Британією і США.

Усвідомлюючи, що наближається повний розгром Ні­меччини, ЗО квітня 1945 р. в оточеному Берліні Гітлер по­кінчив життя самогубством.

Міжнародний Нюрнберзький трибунал за злочини проти людства визнав А. Гітлера головним воєнним злочинцем.

Прихід до влади А. Гітлера

1919 р. А. Гітлер вступає в організацію, яку очолював слю­сар Антон Дрекслер, а у 1920 р. на її основі з'являється Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини, яка набуває дедалі більшої популярності. Нацистська партія була побудована на принципах "фю-

рерства", тобто беззаперечної покори "фюреру"-вождю.

Нацистська партія висунула програму, яку підтримували

широкі верстви населення:

1. Об'єднання всіх німців у "Велику Німеччину".

2. Ліквідація умов Версальського миру.

3. Боротьба за нові території.

4. Позбавлення політичних прав і громадянства осіб "не-арійського походження".

5. Звільнення трудівників від "свавілля монополій".

6. Участь робітників у прибутках підприємств.

7. Поліпшення системи освіти.

8. Забезпечення людей у похилому віці.

9. Захист інтересів матері та дитини тощо.

 

Націонал-соціалісти:

• закликали до боротьби з комунізмом;

• вимагали ліквідації умов Версальського мирного дого­вору;

• виступали за одержавлення трестів;

• вимагали участі робітників у прибутках підприємств;

• пропонували відчужити поміщицькі землі у спільне ко­ристування.

"Пивний путч" — події листопада 1923 p., коли А. Гітлер ви­ступив на мітингу у мюнхенській пивній, проголосивши початок національної революції. Був розгромлений. Від­бувся судовий процес, А. Гітлера заарештовано і засуджено до 5 років ув'язнення. Однак через 9 місяців його випустили на свободу. 1929—1933 pp. Економічна криза охопила Німеччину.

1. Промислове виробництво скоротилося на 44%.

2. Чисельність безробітних досягла 4,5 млн осіб.

3. Десятки тисяч дрібних підприємців розорилися або по­трапили в кабалу до банків.

4. Реальна заробітна плата знизилася на 25—40%.

Наслідки економічної кризи:

• економічна криза розхитала політичну структуру Вей-марської республіки:

• загострилися соціальні суперечності;

• наростали антиреспубліканські настрої, які підігрівали­ся імперіалістичними колами, шо вбачали вихід з кризи у встановленні сильної державної влади;

•активно пропагувалися ідеї перегляду умов Версаль­ського договору, який пригнічував національну гідність німців;

• значну підтримку одержує Націонал-соціалістична ро­
бітнича партія на чолі з А. Гітлером.

Опора фашизму:

дрібна і середня буржуазія, значна частина робітників і селян.

Нацизм

Нацизм — німецький фашизм, форма репресивно-теро­ристичної диктатури, в основі якої лежить реакція, жорстокий терор, насильство, політика терористичних загарбань у прагненні світового панування. Протиставляв інститутам і цінностям демократії так зва­ний новий порядок і жорстокі методи його утвердження. Спирався на масову тоталітарну фашистську партію, яка з приходом А. Гітлера до влади стала державно-моногюльною організацією, і на незаперечний авторитет "фюрера". Йому характерний тотальний, зокрема ідеологічний контроль над усім життям суспільства, масовий терор, шовінізм, геноцид стосовно до окремих народів.

Широко використовував демагогію, популізм. Знаходив опору переважно в соціально знедолених групах в умовах загальнонаціональної кризи в епоху модернізації.

Відбувалася дискредитація демократії, створювався міф про її неефективність, пропагувалася необхідність "твердої руки", яка здатна навести порядок в країні. Дискредитація — підрив довіри до когось, приниження гід­ності, авторитету.

Шовінізм (від прізвища солдата наполеонівської армії, прихиль­ника завойовницької політика Наполеона) — один із різновидів націоналізму, проповідь винятковості та вищості однієї нації над іншими, розпалювання ворожнечі між народами. Націоналізм — психологія, ідеологія і політика в національ­ному питанні, що грунтується на звеличенні своєї нації, визнанні пріоритету національного чинника в суспільному розвитку.

Расизм - сукупність антинаукових поглядів і тверджень про існування "вищих рас", які творять культуру, і "нижчих рас", які не здатні до культурного розвитку. Служить обгрунтуван­ням агресивних воєн, масового винищення людей.

19 1

Встановлення націонал-соціалістичної диктатури в Німеччині