Розвиток революції навесні та влітку 1905 р.

Звістка про криваву розправу над робітниками Петер­бурга викликала хвилю обурення по всій країні.

Січень — лютий 1905 р. Хвиля страйків солідарності і про­тесту прокотилася всією країною. Страйки супроводжува­лися політичними демонстраціями під гаслом "Геть само­державство!"..

12 травня — 23 липня 1905 р. Страйк ткачів у Івано-Вознесенську (тривав 72 дні). Страйкарі створили свій ор­ган влади — першу раду робітничих депутатів.

Травень — вересень 1905 р. Розширювалася територія, охоплена революційною боротьбою. Піднімалися не тільки робітники промислових центрів, а й селяни віддалених ра­йонів. У революцію втягувалися окремі військові частини.

Червень 1905 р. Повстання моряків на броненосці "Князь Потьомкін — Таврійський".

Липень — серпень 1905 р. Виник Всеросійський селян­ський союз, що свідчило про наростання боротьби селян.

Найвище піднесення революції

6 жовтня 1905 р. У Москві розпочався страйк залізнични­ків, який переріс у Всеросійський жовтневий по­літичний страйк. Загальна чисельність страйкарів перевищила 2 млн. Відбулися численні сутички

робітників і студентів із поліцією, регулярними військами і козаками. У багатьох містах для керів­ництва страйковою боротьбою створювалися ради робітничих депутатів.

Всеросійський жовтневий політичний страйк уста­новив своєрідну рівновагу сил самодержавства і революції. Він продемонстрував могутній тиск ро­бітничого класу на царизм. 17 жовтня 1905 р. Цар був змушений видати маніфест "Про вдосконалення державного порядку". Це була пер­ша велика перемога революції. У маніфесті цар обіцяв:

•увести свободу совісті, слова, друку, зборів і союзів, не­доторканність особи;

• скликати Державну думу і надати їй законодавчі права;
•розширити виборче право.

Наслідки маніфесту

1. Скориставшись оголошеною свободою союзів, буржуазія
почала створювати свої політичні партії.

• "Союз 17жовтня" (октябристи), які виражали інтереси
великої промислової та фінансової буржуазії. Вони хо­
тіли зберегти самодержавство за умови, що велику бур­
жуазію допустять до управління країною.

'Конституційно-демократична (кадети), яка об'єдну­вала ліберальну буржуазію, ліберальне дворянство і верхівку інтелігенції (адвокати, професори, літератори та ін.). Вони виступати за збереження монархії за умови введення конституції. Лідер партії — П. Мілюков.

2. У листопаді 1905 р. для боротьби з революцією з ініціа­
тиви придворних кіл, вищих жандармських чинів і реак­
ційного духовенства створено Союз російського народу. Це
була чорносотенна монархічна організація.
Чорносотенці брали участь у розгоні мітингів і демон­
страцій, убивали прогресивних політичних діячів, чини­
ли криваві єврейські погроми.

 

3. Маніфест розколов опозиційні сили на:

•представників ліберального руху, які виступали за про­голошення демократичних прав і свобод, за обмеження самодержавної влади і скликання парламенту;

•представників радикального руху, які виступали за про­довження боротьби, за підготовку збройної боротьби (особливо більшовики);

•представників тих, хто заперечував будь-які нововве­дення і захищав чинний лад (чорносотенні організації).

Осінь 1905 р. З новою силою розгорнулися селянські висту­пи, які охопили 37% повітів Росії.

Кінець жовтня 1905 р. Сталися повстання в армії та на флоті (найбільші в Кронштадті й Владивостоці).

Листопад 1905 р. Повстання моряків у Севастополі під ке­рівництвом лейтенанта П. Шмідта.

Усі повстання в армії та на флоті було придушено, але вони

показали готовність частини армії до збройної боротьби.

10—18 грудня 1905 р. Московське збройне повстання, в яко­му взяло участь до 6 тис. людей. Повсталі викорис­товували нову тактику вуличних боїв — поєднання барикадної боротьби з діями дрібних партизанських груп (3 — 4 бойовики). Проти повсталих застосовува­ли артилерію. Було організовано жорстоку розправу карателів над повсталими. Вбито 1059 робітників. Московське повстання стало прикладом і сигналом для збройних виступів у інших містах Російської ім­перії.

Спад і відступ революції

(1906-3 червня 1907 рр.)

Особливості цього періоду революції

1. У боротьбу втягувалися робітники тих галузей промисло­вості, які не брали участі у подіях 1905 р.

 

2. Зменшилася кількість учасників страйків з великих під­приємств, а збільшилася кількість дрібних підприємств, робітники яких вступали в страйкову боротьбу.

3. Страйкова боротьба пожвавилася в національних окраї­нах, а в центральних районах пішла на спад.

4. Політичні страйки переважали над економічними.

5. Від початку 1906 р. активізувалася боротьба селян. У 49 повітах Росії горіли поміщицькі маєтки, селяни захо­плювали поміщицьку землю і ділили її між собою. Було зареєстровано 2600 виступів селян.

6. Наприкінці 1906 р. намітився спад селянських виступів.
Причини:

•селяни почали сподіватися на вирішення земельного питання в Думі;

•жорстокі розправи над учасниками селянських висту­пів.

7. Основною темою, що обговорювалася на мітингах у пері­од спаду революції, було ставлення робітників і селян до Державної думи.

8. Зменшилася кількість страйкарів.

Квітень—липень 1906 р. Скликання та діяльність 1 Держав­ної думи. Вибори були:

• незагальними (наймити, жінки, солдати, матроси, учні
участі не брали);

• становими (кожен стан мав свої норми представництва):

1 голос поміщика дорівнював 3 голосам буржуазії,

15 голосам селян,

45 голосам робітників;

• непрямими, багатоступеневими:

для селян — 4 ступені,

для робітників — 3 ступені,

для поміщиків і буржуазії — 2 ступені,

для міщан — високий майновий ценз.

 

9 липня 1906 p. Цар розігнав Державну думу як надто рево люційну.

Було оголошено про скликання II Державної думи.
20 лютого—3 червня 1907 р. Скликання і діяльність II Дер­
жавної думи, склад якої виявився надто революцій­
ним.
З червня 1907 р. Уряд заарештував членів соціал-демо-
кратичної фракції, оголосив маніфест про розпуск
думи та оприлюднив новий виборчий закон.
Це був акт державного перевороту, бо цар порушив ма­
ніфест "17 жовтня 1905 р." і ст. 86 Основних державних за­
конів 1906 р., за якими новий закон не міг бути прийнятим
без затвердження його думою. ________________________

Наслідки революції

1. Революція зазнала поразки.

2. Основних завдань революції — ліквідації самодержав­ства й поміщицького землеволодіння, встановлення 8-годинного робочого дня, рівності всіх націй — виріше­но не було.

3. Проте революція мала й здобутки:

•у деяких галузях промисловості було підвищено заро­бітну платню;

* покращились умови праці;

• скоротився робочий день;

•робітники завоювали право об'єднуватися у профспілки.

4. Селяни домоглися;

•скасування викупних платежів (з 1907 p.); •зниження плати за орендну землі; •деякого підвищення заробітної платні сільськогоспо­дарським робітникам.

5. Щодо вирішення національного питання:

• в національних районах було введено початкову освіту
рідною мовою;

• з'явилися більш сприятливі умови для розвитку націо­
нальних культур.

 

6. У країні було скликано Державну думу, яка мала законо­давчі права.

7. Почали створюватися нелегальні політичні партії.

8. Сприяла зародженню демократичних традицій.

9. Мала великий вплив на розвиток міжнародного робітни­чого руху.

10. Сприяла піднесенню національно-визвольних рухів у
колоніальних країнах Сходу.

Причини поразки революції

1.У революційному русі не було єдності демократичних опозиційних сил (робітників, селян, інтелігенції).

2. Неорганізованість, відсутність узгодженості у виступах робітників і селян.

3. Відсутність єдності в лавах Російської соціал-демокра­тичної робітничої партії.

4. Армія, крім окремих виступів солдатів і матросів, зали­шалася на боці самодержавства.

5. Закордонна матеріальна й фінансова допомога цареві.

Висновки

1. Революція 1905—1907 pp. змусила імператора заснувати представницький орган парламентського типу — Держав­ну думу, дозволивши разом з тим легальну діяльність по­літичних партій.

2. Абсолютна монархія Росії не була перетворена на консти­туційну, хоч і скликалися Державні думи.

3. Уже через півроку після створення Думи Держрада була перетворена на її верхню палату, яка отримала право вето на всі думські рішення.

4. Державна дума не мала права змінювати основні держав­ні закони, контролювати діяльність уряду і державних органів, більша частина державного бюджету була поза її віданням.

 

5. Імператор зберіг за собою вишу законодавчу владу і праве розпуску Думи.

6. Надання Державній думі обмежених прав у підготовц законопроектів не потягло за собою перетворення абсо­лютної монархії на конституційну.

Тема. Національно-визвольна боротьба народів світу

Боротьба балканських народів

за незалежність, виникнення нових самостійних

держав на Балканах

Після Кримської війни (1853 — 1856 pp.) тривав занепад Османської імперії, посилилася її залежність від західноєв­ропейських держав.

На Балканах шириться національно-визвольний рух. Почалася активна діяльність Росії на Балканах, яка підтри­мувала національно-визвольні рухи.

Була розв'язана Російсько-турецька війна 1877—1878 pp., яка завершилася підписанням Сан-Стефанського мирного договору 1878 р.