Одначе в Угорщині виникли великі труднощі.

Сусідні країни, за підтримки Антанти, висували Угорщині

територіальні претензії.

Закривалося багато промислових підприємств.

Зростало безробіття.

Зросли ціни, інфляція.

Уряд не проводив ніяких соціальних реформ.

Усе це спричинило велике незадоволення населення, що привело до проголошення Угорської радянської республіки.

Доба Угорської радянської республіки

Листопад 1918 р. В Угорщині утворилася Комуністична пар­тія з колишніх військовополонених, що повернулися з радянської Росії, її очолив Бела Кун. Труднощами, які виникли в країні, скористалася Кому­ністична партія, яка почала підготовку до здійснення дер­жавного перевороту.

Комуністи брали активну участь у роботі профспілок, за­ймалися політичною пропагандою серед солдатів, демобілі­зованих з армії, і фабрично-заводської молоді.

Вони дестабілізували ситуацію в країні, закликали народ до революції.

19 березня 1919 р. Країни Антанти запропонували угорсько­му уряду ввести в країну свої війська. Цю пропозицію не­гативно зустріло населення Угорщини. Уряд Каройї не наважився взяти на себе відповідальність за прийняття пропозицій Антанти і добровільно передав владу соціал-демократам.

21 березня 1919 р. Лідери соціал-демократів уклали угоду з комуністами. Була створена об'єднана Соціалістична партія Угорщини (СПУ), яка проголосила, що бере вла­ду в свої руки.

Загони робітників і солдатів зайняли урядові установи, вокзали, мости через Дунай, пошту, телеграф і роззброї­ли міліцію.

Було створено уряд - Революційну урядову раду, яка про­голосила про створення Угорської республіки. Квітень 1919 р. Відбулися вибори до верховних і місцевих

органів влади. У країні почалися зміни за взірцем радянської Росії.

1. Було скасовано чини і звання.

2. Ліквідовувалися чинні органи влади і створювалися нові.

3. Було створено Червону армію і Червону охорону.

4. Церкву було відокремлено від держави.

5. Скасовано суди й утворено революційні трибунали.

6. Уряд націоналізував промислові підприємства, банки, за­лізниці.

7. Було проголошено право на працю.

8. Запроваджено 8-годинний робочий день.

9. Підвищено заробітну плату.

 

10. Скасовано поміщицьке землеволодіння (понад 57 га). на місці маєтків створювалися виробничі товариства.

11. Введено загальне страхування від нещасних випадків.

12. Видано декрет про ліквідацію національного гноблення.

13. Проводилися примусова реквізиція майна заможних громадян, виселення їх з помешкань і переселення туди бідноти.

Реквізиція (з лат. - вимога) - примусове вилучення держав­ного майна у власника з доплатою йому вартості майна.

14. Введено обов'язкове навчання дітей до 14 років.
Певну допомогу радянській Угорщині надала радянська
Росія, яка передала 2500 кулеметів, 60 гармат.

16 квітня 1919 р. Проти Угорської радянської республіки були кинуті румунські, а згодом і чехословацькі війська., які наступали зі Східного і Північно-східного фронтів. Угорська Червона армія спочатку відбила наступ і всту­пила на територію Східної Словаччини.

16 червня 1919 р. Була проголошена Словацька радянська республіка.

7 липня 1919 р. Словацька радянська республіка переста­ла існувати, розгромлена урядовими військами Чехо-Словаччини, оскільки угорська армія вимушена була відступити з її території.

Липень 1919 р. В Будапешті та інших містах країни відбули­ся антирадянські повстання, які були жорстоко приду­шені загонами Червоної армії.

1 серпня 1919 р. Угорська радянська республіка впала, про­існувавши 133 дні.

У країні встановлена диктатура адмірала Хорті.

Бела Кун

(1886-1939)

Діяч угорського і міжнародного комуністичного руху, один із організаторів і керівників Комуністичної партії Угорщини, народний комісар іноземних і військових справ Угорської радянської республіки 1919р.

Член соціал-демократичної партії Угорщини з 1902 р. В 1916 р. потрапив у Росію як військовополонений, позна­йомився з вченням марксизму. Організатор і голова угор­ської групи Російської комуністичної партії більшовиків (РКП(б)). Брав участь в обороні Петрограда, в придушенні лівоесерівського заколоту 1918 р. в Москві.

Після падіння Угорської радянської республіки знову в Москві. Член Революційної військової ради Південного фронту Червоної армії.

Брав участь у роботі III Комуністичного Інтернаціоналу. У 30-х роках Комінтерн зазнав репресій сталінського режиму. Було заарештовано і розстріляно багатьох керівників комуністичних партій (польської, югославської), багатьох інших діячів комуністичного та робітничого руху. Така сама доля спіткала і Бела Куна, якого було заарештовано і роз­стріляно у 1939 р.

Причини поразки Угорської радянської республіки

1. Дії радянського уряду спричинили незадоволення різних
верств населення:

• застосування терору і репресій проти опозиції;

• поміщицьку землю передали не селянам, а сільськогос­подарським кооперативам;

• націоналізація власності дрібних виробників, ремісників.

 

2. Відсутність достатньої соціальної бази.

3. Утопічність соціальних програм радянського уряду.

 

4. Помилки радянського уряду, особливо в аграрному пи­танні.

5. Ідея диктатури пролетаріату не одержала підтримки біль­шості населення.

6. Суперечності між комуністами і соціал-демократами щодо шляху розвитку країни.

7. Міжнародна ситуація, яка не сприяла "всесвітньому штурму капіталізму".

8. Неможливість одержати збройну допомогу від радянської Росії.

9. Іноземна інтервенція — наступ румунських і чєхословаць-ких військ, які придушили революцію.

Висновки

1. В умовах загострення соціальних суперечностей після Першої світової війни впала монархія у Німеччині, роз-папася Австро-Угорська імперія.

2. На їх основі ліво-радикальні елементи намагалися вста­новити диктатуру пролетаріату і здійснити такі самі соціально-економічні перетворення, як і в радянській Росії, але це їм не вдалося.

3. Величезні жертви заради здійснення світової революції й утвердження радянської влади в цьому регіоні були істо­рично невиправданими.

Міклош Хорті — колишній віце-адмірал австро-угорського флоту, який почав формувати збройні сили проти рево­люції. 14 листопада 1919 р. В Будапешт вступила угорська армія адмірала М. Хорті.

Почалося формування авторитарного режиму. Січень 1920 р. Проведено вибори до Націонапьних зборів. 1 березня 1920 р. Національні збори прийняли рішення про відновлення в країні монархії. Проти такого рішен-

ня виступили країни Антанти, а також Румунія, Чехо-Словаччина, Югославія.

М. Хорті скористався такою ситуацією і проголосив себе регентом (правителем) з широкими повноваженнями:

—отримав право розпускати Національні збори;

—зберіг за собою посаду головнокомандувача армії. Червень 1920 р. Угорщина підписала Тріанонський мирний

договір, за яким втрачала значні території (77%) з на­селенням 59%.

На Угорщину були покладені обов'язки виплачувати ре­парації. 1921 р. Прихильники монархії два рази робили спробу під­няти заколот і відновити в країні монархію, щоб повер­нути на престол короля.

Національні збори прийняли закон, що позбавляв ко­лишнього короля права на престол. Цим рішенням було встановлено авторитарний режим М. Хорті, який проіснував з 1920 р. по 1944 р.

Особливості авторитарного режиму М. Хорті

1. За необмеженої влади глави держави було збережено пар­
ламент і деякі елементи парламентської демократії:

• загальне виборче право;

• наявність опозиційних партій.

 

2. Авторитарний режим не мав власної масової партії.

3. Не мав масової соціальної опори.

4. Спирався на цілу систему легальних і таємних союзів і то­вариств, які контролював.

5. Була характерна монархічна, націоналістична демагогія.

За правління М. Хорті

1. Було значно обмежено демократичні права і свободи.

2. Угорщина значно збільшила свій військовий потенціал.

 

Шшшшшшяш

3. У галузі економіки М. Хорті спирався на позики, як отримував спочатку від Ліги Націй, а потім від США, Be ликої Британії та ін.

4. У сільському господарстві залишалося велике поміщиць­ке землеволодіння, майже половина селян не мала землі Авторитарний режим спирався на фінансову олігархію земельних магнатів.

5. Починаючи з 1927 року тісні зв'язки були встановлені; Італією.

6. Напередодні Другої світової війни Угорщина стала близь­ким партнером Німеччини.

Висновок

Намагання скасувати умови Тріанонського мирного до­говору й об'єднати всіх угорців у межах однієї держави при­вело до зближення Угорщини з гітлерівською Німеччиною і до участі Угорщини у Другій світовій війні на стороні Ні­меччини.

Економічне становище Угорщини у 30-х роках

У 1929 р. в Угорщині у зв'язку з початком економічної кри­зи почалися значні труднощі.

1. Економічні труднощі особливо відчувалися у легкій про­мисловості і в сільському господарстві.

2. Майже 800 тис. промислових і сільськогосподарських ро­бітників були безробітними.

3. Уже в 1930 р. країну охопило масове незадоволення: ви­магали проведення аграрної реформи, зниження податків, надання селянам пільгових позик, введення загального ви­борчого права.

4. У 1932 р. на чолі уряду М. Хорті поставив реакціонера Д. Гьомбьоша, який намагався жорстокими методами на­вести порядок у країні.

5. Активізували свою діяльність ультраправі сили, зокрема партія угорських фашистів "Схрещені стріли".

Міклош Хорті

(1868-1957)

Угорський державний діяч, адмірал.

Народився у м. Кендереш, закінчив військово-морську академію

У 1918 р. став верховним головнокомандувачем австро-угорського флоту. Після поразки Угорської радянської рес­публіки став правителем Королівства Угорщина у 1919— 1944 pp. Режим М. Хорті мав авторитарний характер. Май­же нічим не обмежена влада глави держави поєднувалася зі збереженням парламенту й деяких елементів парламент­ської демократії — загального виборчого права, опозицій­них партій.

Спирався на цілу систему легальних і таємних союзів та товариств і контролював їхню діяльність.

У 1940 р. Угорщина приєдналася до Антикомінтернів-ського пакту. У цьому ж році М. Хорті приєднався до Бер­лінського пакту — Троїстого пакту між Німеччиною, Італією і Японією.

26 червня 1941 р, Угорщина вступила у війну проти СРСР. У 1943—1944 pp. М.Хорті намагався вивести Угорщину з війни, вступивши в переговори з союзними державами про сепаратний мир.

Про це дізнався А. Гітлер, Хорті було вивезено в Німеч­чину (1944 р.) й інтерновано в Баварії, До влади в Угорщині прийшов лідер угорських фашистів Ф. Салаші.

У 1948 р. М. Хорті виїхав до Португалії, де провів решту свого життя.

Зовнішня політика

У 30-ті роки відбулося зближення Угорщини з Італією і Німеччиною.

Угорщина готується до війни.

У січні 1939 р. Угорщина приєдналася до антикомінтер-нівського пакту, а у 1940 р. — до Пакту трьох держав (Німеч­чини, Італії, Японії). Метою пакту був поділ сфер впливу і загарбання нових територій.

Союз із Німеччиною дав змогу Угорщині протягом 1938— 1940 pp. окупувати українські землі Закарпаття, південні райони Словаччини, частину Північної Трансільванії. За­галом угорці приєднали майже 12 тис. кв.км території з на­селенням понад 1 млн чол. Ці дії були схвалені спільними рішеннями Італії і Німеччини.

У квітні 1941 р. Угорщина як союзник гітлерівської Ні­меччини брала участь у нападі Німеччини на Югославію, а згодом і на СРСР.

Югославія

Утворення королівства сербів, хорватів і словенців

Напередодні Першої світової війни:

•Сербія і Чорногорія були незалежними державами і во­ювали на боці Антанти;

•Хорватія, Боснія і Герцеговина, Словенія та інші входи­ли до складу Австро-Угорщини.

Серпень 1918 р. Партії Словенії створили Народну раду.

5 жовтня 1918 р. Було утворено Народне віче Хорватії, яке

представляло інтереси всіх південнослов'янських зе­мель.

6 жовтня 1918 р. Це віче було перейменовано на Народне

віче словенців, хорватів і сербів і мало на меті проголо­сити незалежність південних слов'ян. До його складу увійшли представники всіх провідних партій.

29 жовтня 1918 р. У Загребі було скликано Народне віче словенців, хорватів і сербів. >^ке оголосило про вихід з Австро-Угорщини й утворення незалежної Держави сло­венців, хорватів і сербів. Причини слабкості Держави словенців, хорватів і сербів

1. Не отримала офіційного міжнародного визнання.

2. Важке становище у зв'язку з воєнними діями.

3. Були територіальні претензії з боку Італії.

4. Нова держава була нездатна:

 

• організувати керівництво державою;

• провести соціально-економічні перетворення;

• здійснити аграрну реформу.

5. Змушена була піти на союз із Сербією.

Сербія прагнула під своєю зверхністю об'єднати всі південнослов'янські народи, тому представники радикаль­них партій Сербії, королівського двору активно пропагува­ли цю ідею.

1 грудня 1918 р. Між Державою словенців, хорватів і сербів та Сербією була підписана угода про створення єдиної держави — Королівства сербів, хорватів і словенців, до складу якого увійшли: Сербія, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Далмація, Чорногорія, частина Македонії. Королівство сербів, хорватів і словенців — конституційна монархія на чолі з сербською династією Карагеоргієвичів. Це унітарна держава.

Унітарна держава — держава, що не має у своєму складі са­мостійних державних утворень.

Визначення кордонів Королівства сербів, хорватів і словенців

Кордони королівства були визначені системою міжна­родних договорів. 1.3а Нейїським договором з Болгарією (27 листопаді

1919 р.) частина території Болгарії відійшла до Королів­
ства сербів, хорватів і словенців:

• македонський район Струмилиці;

• декілька міст.

2. За Тріанонським договором з Угорщиною (4 червня

1920 р.) королівству передавалося:

• королівство хорватів і словенців;

• західну частину Банату.

3. За Сен-Жерменським договором з Австрією (10 вересня
1919 р.) королівство одержало:

• Боснію і Герцеговину;

• частину герцогства Корніольського;

• Південну Штирію.

4. За Раппальським договором з Італією (1920 р.) до Італії
відійшли:

• вся Істрія;

• острови поблизу Далмації; •деякі інші території.

Після Другої світової війни ці території (крім Трієсти) знову відійшли до Югославії (так називалося Королівство сербів, хорватів і словенців з 1929 p.).

Югославія погодилася визнати незалежність м. Фіуме (Рієка), але у 1924 р. Італія завоювала це вільне місто, що значно послабило зовнішньополітичні позиції Югославії. Лютий 1919 р. У королівстві сербів, хорватів і словенців роз­почалася аграрна реформа:

• було обмежено помішицьке землеволодіння;

• поміщикам виплачувалася компенсація за відібрані землі протягом 20 років;

• створено великий прошарок середнього селянства.

1921 р. Королівство сербів, хорватів і словенців увійшло до Малої Антанти (Югославія, Румунія, Чехо-Словаччина), що діяло під егідою Франції.

1927 р. Югославія уклала союзний договір з Францією.

Висновки

1. Королівство сербів, хорватів і словенців не зняло напру­женості на Балканах.

2. Балкани залишалися одним із найнебезпечніших районів у Європі, "пороховою бочкою Європи".

3. Югославська держава не мала ні спільної історії, ні спіль­ної мови, ні спільної релігії.

4. Об'єднані землі не були на однаковому економічному етапі розвитку:

 

• економічно розвинені райони — Словенія і Хорватія;

• дешо відсталіша від них Сербія;

• інші регіони — економічно відсталі.