ТОП 10:

Причини приходу фашистів до влади



1.Важке становите Німеччини, зростання соціальних су­перечностей внаслідок економічної кризи 1929-1933 pp.

2. Посилення прагнень до встановлення сильної влади, здатної навести порядок у країні.

3. Слабкість Веймарськоїреспубліки. Незадоволення парла­ментсько-республіканською формою правління.

4. Роз'єднаність демократичних сил у країні.

5. Політика комуністичної партії, яка відмовилася від спів­робітництва з соціал-демократами і це сприяло приходу фашистів до влади.

Націонал-соціалістична робітнича партія А. Гітлера ви­сунула популістські лозунги:

• націоналізація трестів;

• звільнення робітників від "свавілля монополій";

• відчуження поміщицьких земель у спільне користування;

• участь робітників у прибутках підприємств;

• забезпечення у старості;

• захист інтересів матері й дитини;

• поліпшення системи народної освіти;

• ліквідація умов Версальського договору, який дав змогу країнам-переможцям грабувати Німеччину;

• підготовка до війни.

Створювався апарат насилля:

• створено штурмові загони (СА) — особиста армія А. Гіт­лера під командуванням Ернста Рема, яка в 1933 р. на­лічувала близько 500 тис. чоловік;

• охоронні загони (СС) — налічували 52 тис. осіб під ке­рівництвом Генріха Гімлера.

На виборах до рейхстагу у вересні 1930 р. нацистська партія отримала 6,5 млн голосів і стала другою за чисельніс­тю фракцією парламенту.


Улітку 1932 р. на виборах до рейхстагу фашистська партія вже отримала 13,8 млн голосів, що свідчило про популяр­ність її ідей у масах. 31 січня 1933 р.Президент Гінденбург призначив А. Гітлера

рейхсканцлером (прем'єр-міністром) Німеччини. Отримавши владу, фашисти почали запроваджувати "новий

порядок".

Процес встановлення нацистської диктатури тривав із січня

1933 р. по серпень 1934р.

А. Гітлер видає цілу низку законів - надзвичайних де­кретів, які скасовували статті Веймарської конституції про права громадян:

•законом від 23 березня 1933 р. фашистський уряд був виведений з-під контролю парламенту й отримав право видавати закони;

• були розпущені профспілки, буржуазні партії, соціал-демократична партія Німеччини;

• у червні видано закон про заборону нових політичних партій;

• закон "Про забезпечення єдності партії і держави" про­голошував нацистську партію єдиною партією, якій пе­редавалися державні функції;

• вся преса підпадала під контроль фашистської партії;
•у 1934 р. після смерті П. Гінденбурга А. Гітлеру переда­
но повноваження президента довічно;

•в управлінні здійснювався "фюрерпринцип" - без­умовне підкорення нижчих керівників вищим.

Висновки

1.Фашисти в Німеччині, на відміну від Італії, прийшли до влади законним шляхом.

2. Протягом кількох років фашистського панування в Ні­меччині була реорганізована політична структура Вей­марськоїреспубліки, ліквідовані демократичні інститути, права і свободи громадян.

3. Ліквідовано Веймарську конституцію і А. Гітлеру надані необмежені повноваження.


4. У країні встановлена диктатура фашистської партії, яка спрямовувала діяльність усіх сфер соціально-економічногс і суспільно-політичного життя країни на підготовку до но­вої війни*

Економічна політика нацистського режиму

1. Уряд здійснював контроль над усіма галузями економіки, зовнішньою торгівлею, валютними фондами.

2. Здійснювалася централізація управління, а тому була створена Генеральна рада німецького господарства на чолі з керівниками 18 найбільших монополій і банків.

3. Розвиток економіки здійснювався на основі чотириріч­ного плану, який було проголошено у 1936 р. і він пови­нен був підготувати до війни економіку й армію. Контр­оль за виконання плану було покладено на Генерального уповноваженого Г. Геринга, наділеного диктаторськими повноваженнями: його розпорядження мали силу зако­ну і були обов'язковими для всіх державних і партійних органів.

4. Поширилося державне підприємництво.

5. Інтенсивно розвивалася важка й оборонна промисловість, які в 1939 р. на 50% випередили докризовий рівень.

6. 80% усіх інвестицій направлялося у важку промисловість.

7. З 1933 р. по 1937 р. Німеччина витратила на озброєння 46 млрд марок.

8. У 1938—1939 pp. витрати на військові потреби становили
58% бюджету.

9. У 1939 р. військове виробництво Німеччини в 12,5 разу
перевищувало рівень 1933 р.

10. За збереження приватної власності була обмежена сво­
бода підприємництва.

Висновок.

Економічна політика Німеччини була спрямована на підготовку до війни.


Аграрна політика

1. В аграрній політиці нацисти підтримували середніх і ве­ликих землевласників, заможних селян, яким надавалися позики і виплачувалися премії за здану продукцію.

2. Був створений центральний орган з заготівлі продоволь­ства і державно-монополістичного регулювання сіль­ського господарства.

3. Закон про "спадкові двори" заборонив продаж або дро­блення середніх і великих поміщицьких і селянських гос­подарств. Земельні володіння розміром більше ніж 7,5 га могли передаватися в спадок лише старшому сину.

4. Безземельним селянам фашисти обіцяли землю, коли за­воюють "життєвий простір".

5. Практикувалося примусове вилучення сільськогосподар­ської продукції.

Соціальна політика нацистського режиму

1. Щоб мати народну підтримку, А. Гітлер здійснив низку

заходів:

• було скорочено, а потім ліквідовано безробіття;

• проводилися масштабні акції з гуманітарної допомоги збіднілому населенню;

• частині "вірних" робітників видавали нагороди, додат­кові відпустки, організовували екскурсії;

• заохочувалися масові культурні й спортивні свята;

• кожній німецькій сім'ї пообіцяли автомобіль.

 

2. Замість профспілок був створений "німецький трудовий фронт", який об'єднав 20 млн робітників.

3. У віці від 18 до 25 років на юнаків і дівчат була поширена примусова трудова повинність, яку відбували у воєнізова­них таборах.

4. Із 1938 р. примусова трудова повинність поширилася на все населення Німеччини.

5. Робочий день на виробництві сягнув 10—14 годин.


 




Висновки.

• Повністю було знищено соціальні завоювання трудя щих.

• Встановлено систему примусової праці.

Ідеологічна політика нацистського режиму

1. Велася значна ідеологічна обробка населення, "виховна' робота в дусі нацизму.

2. В основі нацистської ідеології лежали расизм, войовни­чий націоналізм, мілітаризм.

3. Було створено спеціальне міністерство пропаганди на чоліз Й.Геббельсом.

4. Молодь виховувалася в мілітаристсько-расистському дусі в спеціальних організаціях "Молода нація" і "Гітлерюгенд", "Союз німецьких дівчат" та інші, які охоплювали майже всіх дітей і підлітків від 10 до 18 років.

5. Молоді віком від Юдо 18 років нав'язували теорії фашизму:

 

• про безглуздість моралі та совісті;

• про допустимість будь-якого насильства в інтересах "великого рейху".

 

6. Ті книги, які фашисти вважали шкідливими, спалювали.

7. Уся преса опинилася під контролем фашистської партії.

8. Нацисти пропагували жорстокість, насильство. Вони но­сили чорну форму з емблемою, на якій зображено череп і схрещені кістки.

Висновок.

Система фашистського виховання дала можливість ви­ховати ціле покоління молодих людей, які були прихильни-ками фашистського режиму.

Знищення політичної опозиції

Сформувавши уряд, нацисти висунули завдання ліквідува­ти політичну систему Веймарської республіки. 1 Уряду були надані надзвичайні повноваження. Він міг ви­давати закони, розпускати політичні партії.


 

2. 23 березня 1933 р. був виданий фашистський закон про ви­ведення фашистського уряду з-під контролю парламенту.

3. У лютому 1933 р. були заборонені антиурядові демонстра­ції і мітинги.

4. Загони СС (охоронні загони) проголошені частиною дер­жавного апарату і наділені правами допоміжної поліції.

5. Створено державну таємну поліцію—гестапо, яке стало організатором численних концтаборів, здійснило безліч кривавих злочинів.

6. Знаряддями насильства і терору були також штурмові за­гони (СА), служба безпеки (СД).

7. Спеціальним указом "Про охорону порядку і держави" на­давалися необмежені повноваження каральним органам.

 

8. Була проведена спеціальна чистка держапарату від демо­кратів і євреїв.

9. 27 лютого 1933 р.фашисти підпалили будинок рейхстагу, звинувативши у цьому комуністичну партію.

Підпал будівлі парламенту (рейхстагу) було використано для заборони спочатку комуністичної, а потім соціал-демократичної партій.

Проти комуністів у Лейпцигу був організований гучний по­літичний процес, на лаві підсудних опинився болгарський комуніст, член Виконкому Комінтерну Г. Димитров.

10. Ліквідовані профспілки, майно яких було передано на­цистському робітничому фронту.

11. Повновладними господарями німецьких земель стали імператорські намісники, яких призначав А. Гітлер, а земельні парламенти та органи місцевого самоврядуван­ня ліквідовувалися.

12. Противників нової влади без суду і слідства відправляли вконцентраційні табори. Почалося масове пересліду­вання євреїв.

13. Не уникли репресій і суперники А. Гітлера в партії.

ЗО червня 1934 р. — "ніч довгих ножів" — акція розправи Гіт­
лера над одним із своїх поплічників Е. Ремом та штур­
мовиками, яких він очолював, А. Гітлер знищив майже
2 тис, своїх противників._________________________


 




Антисемітизм

Антисемітизм— одна із форм національних і релігійних за­бобонів і нетерпимості, яка виражалася у ворожому ставленні до євреїв.

1. Антисемітизм став державною політикою фашистської
Німеччини.

2. А. Гітлер у книзі "Майн кампф" ("Моя боротьба") твер­див, шо німці являють собою єдину, вільну, "обрану арій­ську расу", яка повинна панувати над усіма народами.

3. Людство А. Гітлер поділив на "засновників культури", "носіїв культури", "руйнівників культури". "Засновни­ками і носіями культури" були арійці, а "руйнівниками культури" — євреї.

4. Збереження "чистоти" арійської крові вважалося основ­ною національною метою.

5. Було розроблено расову піраміду, у якій розміщено всі на­роди світу. В нижній її частині були євреї, цигани, негри, які в першу чергу підлягали винищенню.

6. Євреї були позбавлені громадянських прав. їх виганяли з державних установ, наукових закладів і університетів. У наукових установах звільнено 2 тис. вчених, серед них 8 лауреатів Нобелівської премії.

7. Гітлерівці провели "чистку" всіх картинних галерей, з яких вилучили картини "неарійців", насамперед євреїв.

8. Власність осіб єврейського походження конфісковувалася.

9. З 1938—1939 pp. почалися масові єврейські погроми.

9—10 листопада 1938 р.— єврейський погром "Кришта­лева ніч".

Було пограбовано єврейські магазини, синагоги, цвин­тарі. Сотні євреїв загинули, а 30 тис. відправлено у концтабори. •За 12 років фашизму через концтабори в Німеччині й окупованих країнах, із яких 11 млн. було вбито (серед них 6 млн. євреїв), що називали "фабриками смерті", пройшло близько 18 млн чол.


10. У концтаборах нацисти знищували противників фа­шистського режиму, насамперед євреїв. У Німеччині було винищено 500 тис. євреїв.

Висновок

Щодо євреїв проводилася політика геноциду.

Геноцид — один із найбільших злочинів проти людства, це винищення окремих груп населення або цілих народів за расовими, національними чи релігійними ознаками.

1948 р.Прийнята міжнародна конвенція "Про попереджен­ня злочину геноциду і покарання за нього". Встановлю­валася міжнародна карна відповідальність осіб, що ви­нні у здійсненні геноциду.

Франція

Франція в період економічної кризи

Світова економічна криза охопила Францію пізніше, ніж інші капіталістичні держави — наприкінці 1930 р. і продо­вжувалася до 1935 р.

Причини пізнішого вступу Франціїу світову економічну кризу

1. Відбувалося відновлення зруйнованих під час Першої сві­тової війни районів, на які уряд виділив 100 млрд франків.

2. Одержання німецьких репарацій.

3. Будівництво воєнних укріплень на франко-німецькому
кордоні ("лінії Мажино").

Прояви економічної кризи:

• криза особливо вразила галузі промисловості, що по­
стачали на ринок споживчі товари (шовкова, бавовняна,

шерстяна);

* розорилося понад 100 тис. дрібних підприємств;


 




• обсяг промислової продукції та національний дохід ско­ротилися більше ніж на 30%, обсяг сільськогосподарської продукції — на 40%, зовнішня торгівля — на 60%;

• зменшення обсягу зовнішньої торгівлі на 65%;

• у 1934 р. кількість безробітних досягла 1,5 млн;

• на багатьох підприємствах робочий день було збільшено до 12—15 годин, а заробітну плату зменшено на 30%;

• політична нестабільність.

З листопада 1929 р. по травень 1932 р. при владі змінилося 8 урядів. У середньому кожен із них був при владі чотири місяці. Проте в цілому економічна криза у Франції не була такою глибокою, як у США і Німеччині.

Прихід до влади уряду Народного фронту у Франції

(червень 1936 р. — квітень 1938 р.)

Народний фронт— політичні організації, шо виникли в 30-ті роки і виступали проти фашизму і війни, на захист ін­тересів трудящих.

Демократичні сили об'єднували широкі верстви насе­лення у боротьбі з фашистською небезпекою.

30-ті роки.Активізація діяльності крайніх правих і фашист­ських організацій і партій, у яких налічувалося до 2 млн чол. Озброєні фашистські загони мали у своїх рядах до 7—8 тис. чол.







Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.249.234 (0.02 с.)