ТОП 10:

Зовнішньоекономічна експансія Японії



Залежність японської промисловості від імпорту си­ровини і палива, вузькість внутрішнього ринку внаслідок низького рівня життя населення, а також велика конку­рентоспроможність японських товарів внаслідок їх низь­кої собівартості сприяли формуванню в Японії експортно-орієнтованої економіки.

Японія вкладала великі кошти у розвиток воєнної про­мисловості, в посилення її армії та військового флоту.

Це спонукало Японію до захоплення зовнішніх ринків та джерел сировини. 1. 1900 р.Участь Японії в інтервенції проти Китаю.

20-тисячна союзна армія восьми держав, серед яких була і Японія, захопила столицю Китаю і разом з урядови­ми військами придушила повстання іхетуанів ("загонів миру і справедливості"). 2.1902 р.Укладення військово-політичного союзу з Вели­кою Британією.


Був розрахований на 5 років. Передбачав розподіл сфер впливу в Китаї, Кореї, нейтралітет одного із союзників на випадок війни іншого з будь-якою державою.

3. Січень 1904 p.— серпень 1905 р.— Російсько-японська війна.
Головною її причиною стало протистояння між Росією і
Японією у Північно-Східному Китаї (Маньчжурії) і Ко­
реї, на Далекому Сході.

Царський уряд розраховував на легку перемогу над Япо­нією, яка б дала можливість укріпити внутрішнє станови­ще самодержавства і запобігти революції, що назрівала. Росія зазнала в цій війні нищівної поразки.

4. 23 серпня-5 вересня 1905 р.Підписання Портсмутського
миру між Росією та Японією. Японія отримала Півден­
ний Сахалін, Ляодунський півострів із Порт-Артуром,
право на експансію в Маньчжурії. Встановила протекто­
рат над Кореєю.

5.1910 р.Анексія Японією Кореї. Корея стала японською колонією. Згідно з японо-корейським договором уся влада переходила до японського імператора. У країні вводилася колоніальна адміністрація на чолі з генерал-губернатором. 6. Зовнішньоекономічна експансія Японії набула значення національної стратегії, визначивши шлях модернізації суспільства. Анексія— насильницьке приєднання державою території

(або її частини) іншої держави. Експансія— прагнення тієї чи іншої держави до захоплення нових територій, ринків, джерел сировини або безпосе­реднє втручання в справи інших держав.

1898р. Іспано-американська війна

Приводом для оголошення війни став вибух американ­ського корабля "Мен" на рейді порту Гавани 14 лютого. Унаслідок швидкоплинної війни (тривала 10 тижнів) до США відійшли: Пуерто-Ріко, Філіппіни, о. Гуам, Куба по­трапила під протекторат.

1899—1902pp. Англо-бурська війна

Бури були потомками нідерландських поселенців у Пів­денній Африці. Лише до весни 1902 р. 400 тис. англійських


солдатів зломили опір 50-тисячної бурської армії. Велика Британія загарбала дві бурські республіки у Південній Аф­риці — Трансваль і Оранжеву Республіку, які були багатими на золото й алмази. Обидві республіки перетворено на ан­глійські колонії.

Унаслідок війни утворився Південно-Африканський союз, що став домініоном Великої Британії.

1911—1912pp. Італо-турецька війна

Друга марокканська криза створила сприятливу обста­новку для захоплення Італією населених арабами турецьких провінцій Тріполі і Кірснаїки, які вона розглядала як пер­ший крок до встановлення свого панування в басейні Се­редземного моря. Італійські війська висадилися в Північній Африці, розгромили турецькі війська і захопили Тріполі­танію та Кіренаїку, що згодом стали італійською колонією Лівією.

Суперництво між двома військово-політичними блока­ми — Троїстим союзом і Антантою — призвело до Балкан-ських воєн.

Причини Волконських воєн.

1. Активізація боротьби народів Балканського півострова проти Османської імперії.

2. Втручання у балканські справи Антанти і Троїстого союзу.

Перша Волконська війна

(9 жовтня 1912 р. — 30 травня 1913 р.)

Це — війна між Балканським союзом держав (Болга­рія, Сербія, Греція, Чорногорія), який склався 1912 р., та Османською імперією. Причини війни.

1. Національно-визвольна війна поневолених Туреччиною слов'янських народів.

2. Втручання Німеччини, Австро-Угорщини, Росії та бло­ків, шо стояли за ними, у балканські справи.

3. Послаблення феодально-абсолютистського режиму Османської імперії внаслідок молодотурецької револю-



ції 1908—1911 pp. і поразки у війні з Італією із-за Лівії у 1911—1912 рр.

Туреччина зазнала поразки.

За Лондонським мирним договором 1913р.:

• Туреччина втрачала всі свої європейські володіння, крім
Стамбула і невеликої частини Фракії;

•Туреччину примусили відмовитися від більшості воло­дінь в Егейському морі;

• створено державу Албанію.

Висновок

Перша Балканська війна ослабила вплив Туреччини й Австро-Угорщини на Балканах і посилила вплив Сербії.

Друга Балканська війна

(29 червня — 10 серпня 1913 р.)

Це війна Болгарії проти своїх колишніх союзників — Гре­ції, Сербії та Чорногорії, до яких приєдналися Румунія і Ту­реччина.

Причини війни.

1. Прагнення Німеччини й Австро-Угорщини встановити свій вплив на Балканах.

2. Суперечності між членами антитурецької коаліції — Бол­гарією і Сербією.

Війна мала несправедливий характер з боку всіх воюючих країн. Велася вона за перерозподіл захоплених Болгарією земель і стала безпосередньою загрозою світового воєнного конфлікту. Закінчилася поразкою Болгарії. Болгарія втратила:

• майже всю Македонію, яка відійшла до Сербії та Греції;

• Південну Добруджу, яка відійшла до Румунії; •частину Фракії, що знову поверталася до Туреччини.

Наслідки війни.

1. Балканський союз розпався (1913 p.).

2. Сталося перегрупування сил на міжнародній арені: •ослаблена Болгарія перейшла в табір австро-німецького

блоку;


•у Туреччині зміцніли позиції Німеччини;

•Румунія почала зближуватися з країнами Антанти;

•Сербія встановила тісні зв'язки з Росією.

Висновки

1. Балканські війни створили нове співвідношення сил на

Балканах.

2. Загострили становище у "пороховому погребі Європи",

яким були Балкани.

Гонка озброєнь

1. На початку XX ст. ведеться підготовка до війни, почалася гонка озброєнь.

Німеччина

Німеччина добре підготувалася до війни:

•до 1914 р. Німеччина значно збільшила свою армію;

•з 1909 р. по 1914 р. військові витрати зросли на 33%;

•у 1914 р. вони перевищили 2 млрд марок, склавши по­ловину всього бюджету країни;

•до середини 1914 р. Німеччина поглибила Кільський канал, щоб швидко перекидати великі військові кораблі з Балтійського моря в Північне;

• нова німецька артилерія не мала собі рівних у світі;

• були підготовлені всі необхідні запаси для ведення ко­роткої війни, на яку розраховувала Німеччина;

•турецька армія була під повним контролем Німеччини.

Австро-Угорщина:

•у 1912 р. прийнято новий військовий закон, який перед­бачав збільшення армії до 200 тис. вояків і збільшення асигнування на озброєння армії;

• зростала чисельність армії і витрати на утримання військ
без належного технічного переоснащення;

•австрійський генштаб дотримувався застарілих погля­дів на ведення війни, надаючи перевагу обороні, облозі фортець, пішим передислокаціям військ, ефективним ударам артилерії й обмеженим діям авіації.


Утім за допомоги Німеччини була значно посилена армія Австро-Угорщини.

Таким чином, зростає чисельність армій Німеччини та Австро-Угорщини.

На початку 1914 р. Німеччина разом зі своєю союзницею Австро-Угорщиною мала в розпорядженні армію, що налі­чувала 8 млн осіб (разом з резервістами). 2. Країни Антанти також збільшували свої збройні сили. Франція:

• у Франції в 1913 р. прийнято закон про перехід від дво­
річного до трирічного терміну військової служби;

• було знижено призовний вік з 21 до 20 років;
•планувалося збільшити чисельність французької армії

мирного часу на 50%;

• це дало змогу довести чисельність військ до 900 тис.
Франція не побудувала укріплень на кордоні з Бельгією.
Росія:

•у 1913 р. було введено військову програму, яка перед­бачала технічне переоснащення армії; •чисельність армії на 1912 р. становила 1 млн 400 тис; •армія мала зрости ще на 400 тис;

• за допомогою нових французьких позик будувала стра­
тегічні залізниці, які вели до німецького кордону;

•розширювала кадровий склад армії.

Посилення мілітаризму та реваншистських настроїв у країнах Європи

іМілітаризація — підпорядкування економічного, політич­ного й громадського життя країни цілям підготовки за-гарбницькихвоєн, нарощування військово-економічної могутності, воєнізація промисловості, створення воєн­ної економіки в мирний час.


Мілітаризація економіки характеризувалася:

1.Гонитвою озброєнь.

2. Розширенням військової промисловості й скороченням цивільного виробництва.

3. Зростанням воєнних бюджетів.

Воєнні бюджети за перші 10 років XX ст. до початку Першої світової війни зросли приблизно на 80%.

4. Почали створюватися військово-промислові комплекси.

5. Відбувався перерозподіл національних багатств на ко­ристь військового споживання.

6. Посилився податковий тягар на трудівників.

7. Посилювалися реваншистські настрої, особливо в Німеч­чині, яка вважала себе обділеною у захопленні колоній.

8. Відбувалася мілітаризація економіки провідних держав

світу.

Реванш(з фр. — помста, відплата) — відплата за поразку у ві­йні; боротьба, розпочата з метою взяти верх над колишнім

переможцем.

Реваншизм— політика реваншу, спрямована на ліквідацію

наслідків поразки.

Висновки

1. Німеччина мала перевагу в:

•якості озброєння;

•швидких темпах мобілізації;

•маневреності своїх військ, внаслідок розгалуженості мережі шляхів сполучення тощо.

2. Напередодні Першої світової війни країни Антанти пере­
важали своїх суперників за кількістю військ і озброєнь. їх
армії були:

•на 2 млн осіб більшими,

•мали в 5 разів більше крейсерів, •на 3 тис. більше гармат,

•на 286 більше літаків;

•видобували більше на 83 млн т вугілля,

•на 9,1 млн т нафти більше, ніж центральні держави.



3. Країни Антанти в підготовці до війни мали низку недоліків:

• озброєння сухопутних військ було гіршим, ніж німець ких;

•промисловість країн Антанти не була підготовлена де переходу на випуск воєнної продукції.

4. Морські сили Антанти значно переважали німецько-
австрійські.

Шовіністична пропаганда

Напередодні війни в усіх країнах посилилася пропаганда ідей шовінізму та мілітаризму.

Шовінізм— агресивна форма націоналізму, проповідь націо­нальної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам інших націй, розпалення національної ворожнечі й ненависті (за ім'ям капрала наполеонів­ської' армії Н. Шовена, який прославляв загарбницьку політику Наполеона). У країнах велася шовіністична пропаганда. Наприклад, шовіністичні кола Росії висунули ідею вирішення в ході війни "національного завдання" — вільного виходу до Се­редземного моря, що передбачало встановлення контролю над протоками Босфор і Дарданелли. Мілітаризм— політика гонки озброєнь, підготовки й розв'язання загарбницьких воєн, що її проводять різні країни; політичне панування вояччини в державах і під­порядкування всього життя країни воєнним цілям.

Роль правлячих кіл провідних країн світу у загостренні міжнародних відносин

На початку XX ст. правлячі кола провідних країн світу на­гнітали міжнародну обстановку, готуючись до війни. 1. Поглибився конфлікт між Великою Британією та Німеч­чиною через конкуренцію німецьких товарів на світовому


ринку й експансію Німеччини в Китаї, Африці, на Близь­кому Сході.

2. Ускладнилися відносини між Німеччиною і Росією че­рез "митну війну", за сфери впливу на Балканах (Румунію, Болгарію) та через перспективу здобуття Німеччиною конт­ролю над чорноморськими протоками.

3. Досить серйозні суперечності склалися між Німеччиною і Францією після поразки Франції у війні з Пруссією у 1870— 1871 pp. та довкола земель Марокко у Північній Африці.

4. Загострилися відносини між Німеччиною та США, які
розпочали боротьбу за перерозподіл європейських колоній
в Азії, Африці та в Латинській Америці.

5. Складними були відносини між Росією і Австро-
Угорщиною у зв'язку з суперечностями між ними на Бал­
канах.

Причини, привід та початок Першої світової війни

Причини війни

1. Нерівномірність розвитку країн і намагання провідних держав світу поділити вже поділений світ.

2. Посилення боротьби між провідними державами світу за сфери впливу, ринки збуту, джерела сировини, колонії, світове панування.

3. Модернізація систем озброєння, гонка озброєнь, поява новітніх засобів винищення людей, які приносили над­прибутки власникам військово-промислового комплексу.

4. Поглиблення внутрішньополітичноїкризи в провіднихкра-їнах світу, яка підривала їх могутність, прагнення подолати наростання революційного та національно-визвольного рухів, знешкодити опозиційні політичні сили, перенести увагу народів із внутрішніх проблем на зовнішню загрозу.

Характер війни.Загарбницька, несправедлива з боку всіх во­юючих держав як Троїстого союзу (Німеччина, Австро-


Угорщина, Італія, 1882 р.), такі Антанти (Велика Брита­нія, Франція та Росія, 1904—1907 pp.). Кожна з цих дер­жав мала свої цілі, намагаючись досягти їх за рахунок своїх сусідів. Лише в Бельгії, Чорногорії і Сербії вона містила елементи національно-визвольної війни. Привід до війни.Вбивство 28 червня 1914 р. в м. Сараєві сербським студентом-націоналістом, членом таємної організації "Молода Боснія" Гаврилом Принципом спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружини. 23 липня 1914 р.Австро-Угорщина, маючи підтримку з боку

Німеччини, висунула Сербії ультиматум, вимоги якого

порушували суверенітет Сербії.

Початок війни

28 липня 1914 р.Австро-Угорщина оголосила війну Сербії, незважа'ючи на те, що майже всі пункти ультиматуму були прийняті. Наприкінці липня 1914 р.австро-угорські війська вторглися на територію Сербії, бомбардували Белград. У відповідь Росія оголосила мобілізацію. 1 серпня 1914 р.Німеччина оголосила війну Росії.

3 серпня 1914 р.Німеччина оголосила війну Франції.

4 серпня 1914 р.У відповідь Велика Британія оголосила

війну Німеччині, разом з якою у війну вступили її до­мініони — Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський союз і найбільша колонія Індія. Так почалася Перша світова війна,в яку було втягнуто 38 кра­їн світу з населенням понад 1 млрд чол., що становило 87% населення планети. У збройні сили цих країн було мобілізовано понад 70 млн чол., з яких 10 млн вбито, а 20 млн — покалічено. Війна стала світовою. 34 країни воювали на стороні Антанти (включаючи 4 британських домініони — Канаду, Нову Зеландію, Ав­стралію, Південно-Африканський союз і колонію Ін-


дію). До Антанти приєдналися Японія, Італія, Порту­галія, Румунія, Сербія, США, Греція, Китай, 14 держав Латинської Америки. Іспанія,Швейцарія, Нідерланди і скандинавські країни (Швеція,Норвегія, Фінляндія) зберегли нейтралітет до кін­ця війни.

29 жовтня 1914 р.Османська імперія виступила проти Росії та інших країн Антанти.

На боці Німеччини й Австро-Угорщини виступила Бол­гарія, створивши Четверний союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія, Болгарія).

Чи можливо було відвернути Першу світову війну?

Деякі сучасні вчені обстоюють думку, що Першу світову війну можна було відвернути, що нібито існувала можли­вість владнати конфлікт мирно, об'єднавши зусилля Вели­кої Британії, Франції і Росії.

Більшість вчених-істориків вважають, що відвернути во­єнний конфлікт було неможливо. Причини:

1. Перша світова війна не була випадковою, вона стала ло­гічним завершенням економічної та політичної кризи, яка охопила значну кількість держав світу.

2. Європа була поділена на два ворожих блоки — Троїстий союз і Антанту, що свідчило про неминучість великої євро­пейської війни.

3. Розроблялися стратегічні плани противників.

4. Протилежні сторони розробляли плани ведення війни.

5. У всіх країнах Європи велася гонка озброєнь, збільшува­лася чисельність армій.

Стратегічні плани противників

Німеччина

1. Створити Великонїмецьку імперію.

2. Розширити територію Німецької імперії в Європі за раху­нок земель Франції та Росії;



•відібрати у Франції промислово розвинені північно-східні провінції;

•у Росії відторгнути Прибалтику, "Донську область", Крим і Кавказ.

3. Встановити політичну та економічну гегемонію в Європі.

4. Домогтися домінування у світовій політиці.

5. Створити під своєю зверхністю Пангерманський союз.

6. Переділити уже поділений світ у своїх інтересах, захопити нові колонії.

7. Перетворити загарбані території на сировинну базу Вели-конімецької імперії.

Австро-Угорщина

1. Посилити свої позиції на Балканському півострові.

2. Захопити Сербію, Боснію, Герцеговину.

3. Навічно зберегти своє панування в Галичині, Північній Буковині та Закарпатті.

4. Захопити Волинь і Поділля.

5. Придушити національно-визвольний рух слов'янських народів імперії.

Італія

Посилити свій вплив на Балканському півострові.

Туреччина

1.Посилити свій вплив на Балканському півострові.

2. Захопити Північне Причорномор'я.

3. Встановити свій контроль над екваторією всього Чорного моря.

Велика Британія

1. Розгромити основного суперника в Європі — Німеччину.

2. Зберегти свої колонії.

3. Зберегти своє панування на морях.

4. Захопити нові нафтові володіння у Месопотамії та на Аравійському півострові.

Франція

І. Повернути Ельзас і Лотарингію, які були захоплені Ні­меччиною у франко-прусській війні 1870 р.


 

2. Захопити Саарський вугільний басейн.

3. Зберегти свої колонії.

Росія

1. Розширити свою територію до Карпатських гір, захопи­ти під прикриттям ідеї "об'єднання всіх руських земель" Східну Галичину, Північну Буковину, Закарпаття.

2. Посилити свій вплив на Балканському півострові.

3. Встановити свій вплив над чорноморськими протоками Босфор і Дарданелли.

Японія

1. Завоювати німецькі володіння на Тихому океані.

2. Підкорити Китай.

Усі стратегічні плани країн орієнтувалися на короткочас­ність майбутньої війни.

План Шліффена

За планом "блискавичної війни" (бліцкрига) німецького генерала Шліффена, за яким почала діяти Німеччина, пе­редбачалося:

1. Зосередити свої основні зусилля проти Франції, наступа­
ючи через Бельгію і Люксембург в обхід французьких при­
кордонних укріплень.

2. Війну проти Франції планувалося закінчити через

6—8 тижнів.

3. Після цього перекинути армію на Східний фронт для роз­
грому Росії.

ПІліффен(1833—1913) — один із головних теоретиків ні­
мецької воєнної доктрини. Був начальником німець-
кого генерального штабу з 1891 р. по 1905 р.____________

Бойові дії у 1914 р. Західний фронт 21 серпня 1914 р.Німецькі війська вторглися в Бельгію, по­рушивши Договір про нейтралітет Бельгії, який німець-


кий канцлер назвав "клаптиком паперу", на який не треба зважати. Захопили фортецю Льєж, яка обороняла­ся протягом 11 днів, Обминувши французькі укріплен­ня (лінію Мажино), через Бельгію вторгайся у Францію (на це знадобилося три тижні, просувалися набагато повільніше, ніж передбачало німецьке командування). Французькі й бельгійські війська та англійський експе­диційний корпус, що висадився на північному узбереж­жі Франції, змушені були відступити. Німецькі війська п'ятьма арміями вирушили на Париж. Кінець серпня 1914 р.Німецькі війська опинилися за 17 км від Парижа.

2 вересня 1914р. Президент і уряд Франції змушені були по­кинути Париж.

Через відправлення частини німецьких військ на Схід проти наступу російських армій у Східній Пруссії у нім­ців не,вистачило сил .для оточення Парижа. Німецькі війська вийшли до річки Марни.

5—12 вересня 1914р. Битва на річці Марні, в якій брали участь з обох сторін понад 1,5 млн чоловік. Німецькі війська сподівалися оточити французів і взяти столицю Франції, але війська Антанти (французька, англійська й індійська піхота, кавалерія англійців) перейшли в наступ. Кожна зі сторін намагалася обійти противника з флангів, що нагадувало "біг до моря",внаслідок якого бойові дії простягайся від франко-швейцарського кордону до Пів­нічного моря на 720 км.

Наприкінці 1914 р.Війна на Заході стає позиційною.

Позиційнавійна:

■ солдати обох воюючих сторін заривалися в окопи;

• будували бетонні й земляні укріплення;

• перед окопами встановлювали мінні поля й ряди колю­чої проволоки.

Східний фронт 17 серпня 1914 р.Російські війська силами двох армій під командуванням генералів П. Ренненкампфа і А. Самсо-нова перейшли в наступ у Східній Пруссії.


20 серпня 1914 р.Російські війська завдали поразки німець­кій армії у Східній Пруссії.

Німецьке командування спішно перекинуло на Східний фронт два стрілецькі корпуси й кавалерійську дивізію. Німці оточили два корпуси армії Самсонова (30 тис. чол. і 200 гармат). Вересень 1914 р.Німецькі війська повністю витіснили ро­сійську армію зі Східної Пруссії. Серпень—вересень 1914 р. Галицька битва,в якій російські війська Південно-Західного фронту завдали поразки ав­стрійцям. Російські війська зайняли м. Львів (3 вересня 1914 p.), взяли в облогу фортецю Перемишль.Втрати ав­стрійців 400 тис. чол. Кінець 1914 р.Активні бойові дії не велися на Східному фронті. Війна стає позиційною.

Висновки

1. Наприкінці 1914 р. фронт стабілізувався від Північного моря до швейцарського кордону.

2. Маневрена війна наприкінці 1914 р. перетворилася на позиційну.

3. Німецька та австрійська армії зазнали поразки.

4. Події 1914 р. свідчили про крах плану "блискавичної вій­ни" Шліффена.

5. Воєнна кампанія 1914 р. закінчилася на користь країн

Антанти.

6. Воєнні дії затягувалися.

7. Німеччині не вдалося завдати поразки Франції.

8. Німеччина була змушена вести війну на два фронти.



Військові кампанії 1915 p. Події 1915 р.

Мета: спрямувати основний удар проти Росії; завдати їй остаточної поразки; вивести Росію з війни;

після поразки Росії всі сили зосередити проти Фран­ції і Великої Британії на Західному фронті. Лютий 1915 р.Австро-німецький наступ на Східному фронті. В боях біля Мазурських озер німці витіснили російську армію зі Східної Пруссії. Січень-березень 1915 р.Російська армія, завдавши поразки австро-угорським військам у Карпатах, здобула важливе місто-фортецю Перемишль. Травень 1915 р.Німецькі й австрійські війська перейшли в наступ іпрорвали російську оборону (Горлицький про­рив).Бойові дії велися від Ризької затоки до кордонів Ру­мунії. Російські армії мали невеликий запас боєприпа­сів, обмундирування, медикаментів і тому змушені були відступати.

За п'ять місяців боїв австро-німецькі війська захопили:
Галичину, Північну Буковину, частину Волині,
землі Польщі, Литву, частину Латвії і Білорусії.
Втрати росіян:150 тис. убитими,
700 тис. пораненими,
900 тис. полонених.
Кінець 1915 р.Бойові дії з обох сторін набули позиційного
характеру.______________________________________

Висновки

1. Німеччина й Австро-Угорщина 54 % своїх збройних сил використали проти Росії, але їм не вдалося змусити Росію капітулювати та укласти з нею сепаратний мир.

2. Втрати Росії у воєнній кампанії 1915 р. становили 2 млн чол.


 

3. Росія втратила 15% своєї території, 10% залізниць, 30% промислових потужностей.

4. У Росії загострилася внутрішньополітична ситуація.

Західний фронт

22 квітня 1915 р.Німці в районі р. Іпр уперше застосували отруйні гази проти англо-французьких військ. Наслідки

•Загинуло 5 тис. англійських і французьких солдатів.

•10 тис. солдатів отруєно.

•Це було перше в історії воєн застосування хімічної

зброї. •Воно стало початком масового застосування хімічних

засобів боротьби і розробки нової хімічної зброї.

Дарданелльська операція

(комбінована — морська і сухопутна)

Це операція англо-французьких військ проти Туреччи­ни, метою якої було захоплення проток Босфор і Дарданел­ли, Константинополя і виведення Туреччини з війни. 18 березня 1915 р.Початок операції — наступ 14 англійських і 4 французьких дредноутів у супроводі великої кількості кораблів підтримки. Але англо-французький флот, за­знавши великих втрат, змушений був відступити. Союзники зробили спробу захопити протоки із суходолу. 25квітня 1915 р.Союзні війська висадилися в районі пів­острова Галіполі.їм вдалося захопити плацдарм, але вони не змогли подолати природні укріплення, які за­хищали турки. Затяжні бої тривали до січня 1916 p., але десантні війська союзників були змушені відступити, бо турки дістали значну допомогу від Німеччини. Цим і за­вершилася Дарданелльська операція. Протоки так і не було захоплено.


 




Вступ у війну Італії

(23 травня 1915 р.)

З початком війни Італія оголосила нейтралітет (3 серпня 1914 р.)- Майже рік вона торгувалася з країнами Антанти і Німеччиною про умови її вступу у війну.

Італія претендувала:

• на деякі території, які належали Австро-Угорщині, Ту­
реччині й Албанії;

• на західну частину Балканського півострова.
Квітень 1915 р.Італія підписала з країнами Антанти секрет­
ну Лондонську угоду, за якою зобов'язувалася вступити у
війну проти Німеччини. За це їй обіцяли:

• Трієст та інші австрійські області з італійським насе­ленням;

• Албанію під протекторатом Італії;

• Велика Британія надала їй велику позику.

23 травня 1915 р.Італія оголосила війну Австро-Угоршині.

Так був відкритий Італійськийфронт. Висновки:

1. Вступ Італії у війну на боці Антанти посилив позиції Ан­танти, оскільки італійських фронт відтягнув частину ав­стрійських, а потім і німецьких сил.

2. Воєнні дії на італійському фронті відбувалися протягом 1915—1917 рр.

Вступ у війну Болгарії

(14 жовтня 1915 р.)

Під тиском Німеччини після тривалих переговорів Бол­гарія вступила у війну на боці Центральних держав.

Утворився Четверний союз Німеччини, Австро-Угор­щини, Туреччини і Болгарії. Через болгарську територію Туреччина тепер вільно могла спілкуватися зі своїми со­юзниками. Болгарія взяла участь у німецько-австрійському наступі в Сербії.


Наслідки кампанії 1915 р.

1. У 1915 р. вирішальних перемог не здобула жодна із коа­ліцій.

2. Зосередження головних німецьких військ на Східному фронті дало можливість союзникам на Заході укріпити свої позиції, накопичити матеріальні запаси і створити ре­зерви, перегрупувати сили для нанесення головного удару.

3. Війська союзників Німеччини були розпорошені на різ­них фронтах і не вели активних наступальних операцій.

4. Країни Антанти налагодили велике військове виробни­цтво.

5. Економічне становище Німеччини значно погіршилося.

Військові кампанії 1916 р. Вердеиська битва

(лютий—грудень 1916 р.) Початок 1916 р.Головні сили німецька армія зосередила на

Західному фронті. 21 лютого 1916 р.Німецькі війська перейшли в наступ по­близу Вердена, який прикривав шлях на Париж. У бій проти англо-французьких військ Німеччина кинула 12 дивізій. Ця битва увійшла в історію як "верденська м'ясорубка". Верденська фортеця мала потужну оборону:

• чотири оборонних позиції (частина бетонних), які були
обладнані окопами, траншеями, ходами сполучення з
дротяними загородженнями;

• оборону тримали і 1 французьких дивізій з 632 гарматами.
21 лютої о-червень 1916р. Німцям вдалося подолати чоти­
ри оборонних лінії англо-французьких військ, але вони
просунулися вглиб лише на 7 км, зустрівши наполегли­
вий опір. Прорвати фронт їм не вдалося. В ході битви
масово використовувалися артилерія, авіація, кавалерія,
піхота.


 


і



Під Верденом німці використали:

1204 гармати, 202 міномети, 160 бойових літаків, 14 аерос татів.

В артилерії вони переважали противника в 5,5 разу.

У ході битви загинуло 120 дивізій (69 французьких і 50 ні­мецьких).

Втрати з обох сторін становили 1 млн чол.

У грудні 1916 р. французькі війська відновили попереднє становище.

Брусиловський прорив

(червень-жовтень 1916 р.)

Червень 1916 р.Війська Швденно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова перейшли в на­ступ., здійснили прорив австро-німецької оборони під Луцьком та ще вкількох місцях на фронті 480 км і знову зайняли всю Буковину, Галичину, Волинь. Ця операція одержала назву "Брусиловський прорив". Російські війська просунулися вглиб на 80-120 км. Німецьке командування було змушене припинити во­єнні дії під Верденом і перекинути на Схід шість дивізій що дало змогу зупинити наступ російських військ.

Висновки

Ще була остання успішна операція російських військ у ході Першої світової війни.

2. У російського командування не було резервів, щоб за­кріпити успіх, тому російські війська були змушені знову перейти до оборони.

3. Війна знову стала позиційною.

4. Лінія Східного фронту залишалася незмінною до літа 1917 р.


Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі

(червень—листопад 1916 р.)

Червень—липень 1916р. Англійські і французькі війська пе­рейшли в наступ на р. Соммі, намагаючись прорвати ні­мецький фронт. Вони використали 39 дивізій за підтримки 1700 важких гармат, 200 бойових літаків. Союзники вперше використали танки(79 штук), що справи­ло величезний ефект як військовий, так і психологічний. Листопад 1916 р.Битва на р. Соммі завершилася безрезуль­татно. Англо-французьким військам вдалося просуну­тися лише на 10 км у глибину німецької оборони.

Величезні втрати у цій битві:

французів — 341 тис,

англійців — 453 тис,

німців — 538 тис.

Висновки

1. Битва на р. Соммі знаменувала перелом у ході Першої світової війни на користь країн Антанти.

2. Технічна перевага і стратегічна ініціатива перейшла до країн Антанти.

3. До кінця війни Велика Британія і Франція мали на озбро­єнні понад 7 тис. танків.

4. Німеччина тільки з 1917 р. почала виробляти танки і мала до кінця війни лише 70 машин.

Ютландська морська битва

(травень—червень 1916р.)

Єдина за всю війну значна морська битва між головними силами англійців (адмірал Дж. Джеліко) та німців (адмірал Р. Шеєр) відбулася у Північному морі біля берегів Ютлан­дії. Плани німців розгромити англійський флот частинами і прорвати морську блокаду не здійснилися. Незважаючи на великі втрати, англійці перемогли. Це спонукало німців ще більше підвищити активність свого підводного флоту.


Н9


Підсумки кампанії 1916 p.

1. Кампанії 1916 р. характеризуються великими людськими жертвами з обох сторін.

2. У 1916 р. становище країн Четверного союзу стало кри­тичним.

3. Німецьке командування змушене було перейти на всіх фронтах до оборони через нестачу сил.

4. Німеччина опинилася в економічній і військовій блока­дах.

5. Стратегічна ініціатива перейшла до країн Антанти.

6. 27 серпня 1916 р. у війну вступила Румунія на боці країн Антанти.

Підводна війна

1915 р,Німеччина вперше широко використала підводні човни і почала "підводну війну", наносячи удари навіть по кораблях нейтральних країн, щоб перешкодити вве­зенню до країн Антанти в Європу озброєння, необхідної сировини та продовольства. 7 травня 1915 р.Потоплений внаслідок торпедної атаки ні­мецького підводного човна величезний американський лайнер "Лузітанія", який здійснював рейс із Нью-Йорка в Ліверпуль.

Потоплення пасажирських кораблів викликало протести нейтральних країн. Це змусило Німеччину не топити паса­жирські кораблі без попередження.

Країни Антанти проти підводних човнів використовува­ли сотні міноносців і тисячі допоміжних суден, зокрема й судна-пастки (звичайні торгові судна, на яких були замас­ковані гармати), літаки, дирижаблі. На морі було встанов­лено десятки тисяч протичовнових мін. Із 400 підводних човнів, які діяли на морських театрах воєн­них дій, було потоплено 185.


У Першій світовій війні німецькі підводні човни пото­пили:

6 тисяч торгових суден, 200 бойових кораблів загальною тоннажністю понад 30 млн т.

1917 p.Німеччина проголосила необмежену підводну війну. Німецькі підводні човни активізували військові дії на морі (їх було 300). За 1917 р. вони потопили 2734 судна різних країн.

Технічні вдосконалення в роки війни

1. Війна прискорила технічний прогрес, сприяла завершен­ню індустріалізації та заклала нові форми організації й управління виробництвом.

2. Перша світова війна стимулювала розвиток військової справи, вдосконалення й розширення виробництва зброї. В арміях провідних країн світу з'явилося нове озброєння:

 

• нарізна зброя новітніх систем,

• автомобілі, військові літаки,

• засоби зв'язку,

• магазинні скорострільні гвинтівки і кулемети,

• нового типу кораблі — дредноути — великі броненосці,

• неперевершеною була нова німецька артилерія.

 

3. Розвиток літакобудування прискорила світова війна. В Петрограді діяли два авіаційні заводи, кожен із яких ви­пускав 300 літаків на рік. Гордістю російського літакобу­дування було створення у 1914 р. чотиримоторного літака "Ілля Муромець", сконструйованого Г. Сікорським. У 1919 р. він емігрував до США, ставши там засновником сучасного вертольотобудування.

4. З метою захисту від отруйних речовин у всіх воюючих ар­міях були введені протигази. Вугільний протигаз розро­бив російський хімік М. Зелінський.

5. З'явилися танки, військові літаки, підводні човни.

6. Почалося будівництво великих броненосців нового ти­пу — дредноутів, які мали значні переваги як в озброєнні,


 




так і в швидкості ходу. Успішно будівництво цих кораблІЕ здійснювали Велика Британія і Німеччина. У 1908 р. Ве­лика Британія вже мала 12 дредноутів, а Німеччина - 9. 7. Для виявлення підводних човнів було винайдено гідро­акустичні прилади, а для їх знищення - глибинні бомби.

Події 1917-1918 pp. Вихід Росії з війни

Становище Росії в роки війни було критичним:

• у російській армії під час війни опинилося майже по­ловина працездатних чоловіків;

• погіршилося становище народних мас;

• зменшилося споживання необхідних продуктів харчу­вання:

1914р. -на 25%, 1915 p.-на 43%, 1916р.-на52%. Населення вдалося до страйків, які в лютому 1917 р. пе­реросли в революцію.

Лютий 1917 р.В Росії відбулася буржуазно-демократична революція, наслідком якої стало повалення царсько­го уряду. До влади прийшов Тимчасовий уряд, який не змінив зовнішньої політики Росії. Літо 1917 р.Тимчасовий уряд спробував провести наступ на Західному та Південно-Західному фронтах. Ця спроба закінчилася безрезультатно. Російські війська залишили Галичину, Буковину і західні райони Росії. Жовтень 1917 р.Більшовицький переворот у Росії.







Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.233.78 (0.069 с.)