Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поширилися авангардистські течії модернізму↑ ⇐ ПредыдущаяСтр 26 из 26 Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Абстракціонізм (з лат. - відсторонення) — напрям у мистецтві початку XX ст., представники якого відмовлялися від зображення реальних предметів і явищ, намагалися виразити стихійність творчості в динаміці плям чи об'ємів. Експресіонізм (з лат. — вираження) — напрям у мистецтві та літературі початку XX ст., який проголосив єдиною реальністю духовний світ людини, а його вираження — основною метою мистецтва. Його представники створювали абстрактні твори, відірвані від реальної дійсності. Кубізм (з фр. - куб) - модерністський напрям у мистецтві (переважно образотворчому) початку XX ст., представники якого зображували предмети реального світу у вигляді геометричних фігур (куба, конуса тощо). На перший план висувалося конструювання об'ємних форм на площині, деформуючи образи реального світу. Розвинувся у Франції. Сюрреалізм (з фр. - надреальне, надприродне) — модерністський напрям у мистецтві 20-х років XX ст., представники якого намагалися поєднати непоєднуване, зображували абсурдне реальним. У картинах сюрреалістів показано страх, безсилля розуму перед безумством. Вони вваж&ии джерелом мистецтва сферу підсвідомості (інстинкти, сновидіння, галюцинації), а методом - розрив логічних зв'язків, заміну їх суб'єктивними асоціаціями.
Футуризм (з лат. — майбутнє) — напрям у літературі й мистецтві на початку XX ст., який намагався створити мистецтво майбутнього, новий стиль, заперечуючи реалізм і традиційну культуру минулого. Супрематизм (з лат. — найвищий) — течія в мистецтві початку XX ст., для якої характерне абстрактне комбінування геометричних фігур та об'ємних форм. Фовізм (з фр. — дикий) — напрям у французькому живописі початку XX ст., для якого характерне прагнення до емоційної сили художнього вираження, інтенсивності кольору, узагальнення об'ємів, простору, рисунку. Примітивізм — напрям в образотворчому мистецтві початку XX ст., що використовує прийоми первісної, народної та дитячої творчості. Для нього характерне наслідування мистецтва "примітивів" (первісних, культурно відсталих народів), поширення культу наївної, "незіпсованої" творчості, відмова від традиційних норм художньої культури. Неокласицизм — загальна назва художніх течій початку XX ст., які базувалися на класичних традиціях мистецтва античності, епохи Відродження і класицизму. В музиці неокласицизм був реакцією на ускладнення мови і форми. Раціоналізм (з лат. — розум) — напрям у мистецтві й архітектурі 20-х роківXX ст., що протиставляє містиці, ірраціоналізму переконання у здатності людського розуму пізнати закони розвитку природи і суспільства. Митці намагалися створити но'ві методи, які б відповідали тогочасному суспільному розвитку, суспільним і естетичним потребам та рівню будівельної техніки в архітектурі. Живопис Пабло Пікассо (1881 — 1973) — французький живописець, іспанець за походженням. Засновник кубізму. У 20-х роках створив низку картин у дусі неокласицизму. У деяких полотнах близький до сюрреалізму. Його твори глибоко суб'єктивні, зі своїм сприйняттям і баченням дійсності, іноді сповнені болю і протесту, мають велике суспільне значення. "Герніка" (1937 р.) - знаменита картина про громадянську війну в Іспанії. Багато працював як графік, скульптор, кераміст. Василь Кавдинський (1866-1944) - російський живописець і графік. Один із засновників абстрактного мистецтва. Із 1921 р. жив за кордоном. Казимир Малевич (1878-1935) - російський художник, засновник однієї з течій абстрактного мистецтва - супрематизму. У картині "Чорний квадрат на білому тлі" (1915 р.) поєднав різнокольорові геометричні фігури (квадрат, коло, трикутник) з накладеними на площину об'ємними фігурами. Сальвадор Далі (1904 р.) - іспанський живописець, представник сюрреалізму. Картина "Палаюча жирафа" (1935 р.) сповнена фантастичних видінь, надприродних, химерних зображень. Пат Мондріан (1872-1944) - нідерландський живописець, представник авангардизму. Засновник неокласицизму. Створював абстрактні композиції з різнокольорових прямокутників. Еміль Нольде (1867-1956) - німецький живописець і графік, представник експресіонізму. Його картини побудовані на різних деформаціях, контрастах кольорів. Творчість Нольде містично-драматична. Анрі Матісс (1869 - 1954) - французький живописець і графік, майстер декоративного мистецтва, один із лідерів фовізму У своїх картинах у яскравих барвах змальовував красу світу. Франс Мазерель (1889-1972) - бельгійський графік і живописець. Представник реалізму. Для його картин характерні контраст чорного і білого, динамізм композиції. Розкрив трагічну долю людини в капіталістичному світі ("Хресний шлях людини", 1918 р.). Малював портрети, антивоєнні картини, пейзажі, жанрові композиції.
шшшшшшшшшшшшшмшшшшшшшшяшшшшшшшг^ Висновки 1. Творчість художників початку XX ст. характеризується пошуками нових шляхів і тенденцій в образотворчому мистецтві. 2. Представники модернізму зробили вагомий внесок у розвиток виразних прийомів і форм у мистецтві. 3. До традицій реалізму зверталися художники, вносячи щось нове, розвиваючи і збагачуючи реалістичне мистецтво. 4. В атмосфері 30-х років реалістичне мистецтво слугувало боротьбі проти наступу реакції і війни. Музика Музична культура першої половини XX ст. збагатилася новими течіями. 1. Експресіонізм, представниками якого були: Альбан Берг (1 885—1935) — австрійський композитор, один із представників нової віденської школи. Створив опери, концерти для скрипки з оркестром. Арнольд Шенберг (1874 — 1951) — австрійський композитор, теоретик і педагог. У 1933 р. емігрував до США. Протест проти війни і нацизму відобразив у вокально-симфонічній опері "Мойсей і Арон" (1932 p.). Автор вокальних та інструментальних творів, праць з теорії музики. 2. Конструктивізм, представниками якого були: Пауль Хіндеміт (1895— 1963) — німецький композитор, диригент, теоретик музики. Один із представників неокласицизму та конструктивізму. Написав опери "Кардельяк' (поставлена у 1926 р.), 'Художник Матіс" (поставлена у 1938 р.), балети, камерні твори, ораторії. Ерік Саті (1866—1925) — французький композитор. У 20-х роках навколо Е. Саті згуртувалися молоді французькі музиканти. Автор знаменитої його драми зі співом "Сократ", балету "Парад" (1916 p.), збірників фортепіанних п'єс. Конструктивізм - напрям у мистецтві 20-х років XX ст., який заперечував ідейний зміст мистецтва й підмінював художній образ абстракцією. У музичному мистецтві було висунуто завдання конструювання музики, створення простих, логічних музичних творів. 3. Імпресіонізм, одним із представників якого був: майстер оркестрової музики, професор Національної академії в Римі. Автор симфонічної поеми "Фонтани Риму", опер, балету тощо. 4. Неокласицизм, одним із представників якого був: Автор камерної опери „Сказання про Орфея" (1932 p.), сюїт для фортепіанних і струнних оркестрів. 5. Джаз - вид професійного музичного мистецтва, що склався на межі ХІХ-ХХ ст. внаслідок синтезу європейської і африканської музичної культури. Головні риси джазу - провідна роль ритму, мелодійні акценти. Джазом також називають оркестр, то складається переважно з духових, ударних і шумових інструментів, призначених для виконання такої музики. Уперше це слово з'явилося у 1913 р. в одній із сан-франциських газет, у 1915 р. увійшло в назву джазового оркестру Т. Брауна, що виступав у Чікаго, а в 1917 р. з'явилося на грамплатівці. У 20-ті роки мода на джаз прийшла з Америки в Європу. 6. Національні музичні школи, представниками яких були: Едуард Мак - Доуелл (1861-1908) - американський композитор, піаніст, один із засновників американської композиторської школи. Автор симфонічних творів ("Індійська сюїта"), ліричних фортепіанних п'єс тощо. Професор і керівник першої музикальної кафедри в Колумбійському університеті. Джордж Гершвін (1898-1937) - американський композитор. Він уперше використав у симфонічних творах музичний фольклор. Автор опери "Рапсодія в стилі блюз", низки пісень.
^^^^шшяшяшшшшшшшшшшшшвшшявшшшшшшшш Сергій Рахманінов (1879—1943) - російський композитор, диригент, піаніст. У 1904—1906 pp. — диригент Великого театру в Москві. З 1917 р. жив за кордоном (із 1918 р. — у США). У його музиці романтичний пафос поєднується з лірично-споглядальними настроями, мелодійність, ширина і свобода дихання — з ритмічною енергією. Написав чотири концерти „Рапсодія на тему Паганіні для фортепіано", три симфонії та ін. Відомими оперними співаками були: Е. Карузо (1873—1921) — італійський співак, який виступав Поширюється сольно-пісенний жанр — блюз Склався на початку XX ст. Блюз відображає глибоко особисті переживання, насичені драматизмом і внутрішньою конфліктністю, містить також елементи гумору, іронії, соціальної сатири. Специфіка блюзу виявляється також в особливій будові поетичної строфи і своєрідності музичної форми, специфічному тембровому забарвленню звучання голосу та інструмента. Загальну популярність він отримав у 1914 р. завдяки популяризаторській і творчій діяльності У. Хенді, прозваного "батьком блюзу". Оркестровий блюз був уперше записаний на грамплатівку в 1921 p., кантрі-блюз (сільський блюз) — у 1924—1925 pp., класичний блюз — у 1920 р., сучасний блюз —у 1933 р. Блюзові елементи є невід'ємними атрибутами багатьох стильових форм сучасної музики. Висновки 1. Після Першої світової війни у творчості багатьох композиторів з'явилися нотки песимізму. Великий вплив у 20-х роках мала книга німецького філософа Освальда Шпенглера "Занепад Європи", в якій змальовано песимістичну картину зміни замкнутих, незалежних одна від одної культур. 2. Зміцнювалися позиції демократичної культури. 3. Світову славу здобули Бостонський, Філадельфійський, Лейпцизький симфонічні оркестри, Берлінський філармонічний оркестр. 4. Великої популярності набула індустрія музично-розважального відпочинку: зросла чисельність глядачів різних мюзик-холів з їх джазовою музикою, яка швидко входила в моду, шанувальників контр-мюзик, блюзу (США). Театр На початку XX ст. відбувався процес відходу від старих театральних традицій і появи нових напрямів. Видатними драматургами цього періоду були: Бертольд Брехт (1898-1856) - німецький письменник, драматург, режисер. Його п'єси "Тригрошова опера" (1928 p.), "Матінка Кураж та її діти" (1938 p.), "Життя Галілея" (1938-1939 pp.), "Добра людина із Сезуана"
(1938—1940 pp.) мали новаторське звучання. Розробив теорію "епічного театру", якому властива розповідь, і є його творцем. Зазначив, що театр цього жанру повинен бути велично-спокійним, безпристрасним. Луїджі Піранделло (1867—1938) — італійський драматург. Його драми "Шість персонажів у пошуках автора" (1921 p.), "Сьогодні ми імпровізуємо" (1930 р.) — про "маленьких людей" в буржуазному суспільстві. У 1934 р. одержав Нобелівську премію,. Ж. Жиронду — французький письменник і драматург. У п'єсі "Троянської війни не буде" змалював відчуття воєнної небезпеки і наступ реакції. Едуардо де Фідіппо (1900—1975) — італійський драматург, режисер, актор. Його творчість пов'язана з неореалізмом. У п'єсах „Філумена Мартурано", "Субота, неділя, понеділок" майстерно показав глибину людських характерів. У 1931 — 1973 pp. був керівником власної трупи. Видатними акторами цього періоду були: Макс Рейнгардт (1873-1943) - німецький режисер і актор. У 1905—1933 pp. очолював німецький театр, ставив німецьку античну класику. У створених ним театрах і студіях (Берлін, Відень) експериментував у царині театральних форм, нових виразних засобів. У 1933 р. емігрував з Німеччини, помер у США. Іван Москвін (1874-1946) - російський актор. Із 1898 р. працював у Московському художньому театрі. Зіграв такі ролі: Федора ("Цар Федір Іванович" О. Толстого), Протасова ("Живий труп" Л. Толстого), Луки ("На дні" М. Горького) та ін. З найбільшою повнотою намагався пов'язати творчу школу МХАТу з традиціями російського сценічного реалізму. Василь Качалов (1875 - 1948) - російський актор. Із 1900 р. — на сцені МХАТу. Актор високої інтелектуальної культури. Він був одним із перших виконавців ролей у п'єсах A. Чехова. Створив прекрасні образи Гамлета ("Гамлет" B. Шекспіра), Чацького ("Торе від розуму" Грибоедова), Марія Єрмолова (1853—1928) — російська актриса. Із 1871р. працювала у малому театрі Москви. В її героїчному і романтичному репертуарі поєднувалися сміливість ідейного замислу і глибина психологічного розкриття образу з досконалою художньою формою. Прославилася в ролях: Лоуренсії (за п'єсою Лопе де Bes а "Овече джерело", Жанни д'Арк (за п'єсою В. Шекспіра "Орлеанська діва"), в драмах О. Островського та ін. Виникнення та розвиток кінематографа 1. Міжвоєнний період — це період бурхливого розвитку Кіномистецтво поєднувало естетичні властивості літературного театру, образотворчого мистецтва і музики на основі тільки йому характерних виразних засобів. 2. Кіно стало масовим мистецтвом і частиною масової культури, що зароджувалася. 3. Виникає центр американського кінобізнесу — Голівуд (у штаті Каліфорнія, передмістя Лос-Анджелоса). 4. Вдосконалювалася кінотехніка, здійснювалися дослідження і розробки технології кінематографії, почався випуск багатошарової кольорової кіноплівки; будувалася велика кількість кінотеатрів. 5. Кіновиробництво стає частиною економіки США та її експорту. 6. В 30-х роках народилося звукове кіно; у фільмах почала широко використовуватися музика. 7. У 30-х роках у Великій Британії зародилося художньо-документальне кіно. 8. Почала поширюватися кінокомедія, у якій характери, конфлікти і ситуації викликали сміх глядачів.
Видатними кінорежисерами цього періоду були: Дейвід Уерк Гріффін (1875-І 948) - американський кінорежисер. Зняв фільми: "Нетерпимість" (1916 p.), "Зламані паростки" (1919 р.) та ін. Збагатив художню виразність кіно (використовував крупний план, паралельний монтаж тощо). Заклав основи кіно як самостійного мистецтва. Уолт Дісней (1901 — 1966) — американський кінорежисер-мультиплікатор. Зняв короткометражні серії фільмів ("Каченя Дональд", "Мишеня Мілкі" та ін.), а також повнометражні фільми ("Білосніжка і семеро гномів", 1938 p.). Розробив основи мультиплікаційного фільму. Великим артистом кіно був: Чарлі Чаплій (1889—1977) — американський актор, кінорежисер, сценарист. Створив трагікомічний образ "маленької людини". Світове визнання одержав за фільми: "Золота лихорадка" (1925 p.), "Вогні великого міста" (1931 p.), "Нові часи" (1935 р.), "Великий диктатор" (1941 p.). Поява "масової культури" Масова культура — загальна назва типу культури, яку перетворено в індустріально-комерційну форму виробництва з метою поширення стандартних духовних благ, для яких характерні сентиментальність, веселість, натуралізм, культ успіху, культ насолоди, щоб підкорити свідомість широких мас і пропагувати певні цінності і певний спосіб життя. Масова культура пов'язана з існуванням ' масової людини — усередненої особистості зі стандартним мисленням, яка знаходить задоволення в тому, щоб діяти "як усі", не вміє критично мислити, якій характерний колективізм, підпорядкований "загальному інтересу" масового суспільства. Масове суспільство — суспільство структурно недиференці-йоване, в якому існує тільки поділ на "верхи" і "низи", вождів і маси та формується мовчазна більшість, яка характеризується відчуженістю людини реально впливати на політичні рішення. Олімпійський рух Статут Олімпійських ігор був розроблений ГГєром де Кубертеном і затверджений Міжнародним спортивним конгресом у 1894 р. у Парижі. У 1913 р. де Кубертен запропонував олімпійську емблему у вигляді п'яти переплетених різнокольорових кілець — символу п'яти континентів, об'єднаних в Олімпійський рух. Олімпійські ігри почали проводити з 1896 р. Із 1920 р. олімпійський девіз «Швидше, вище, сильніше» входить до олімльїйської емблеми. Із 1936 р. традиційним атрибутом Олімпійських ігор став олімпійський вогонь, запалений від сонячних променів в Олімпі (Греція), який передається естафетою на урочисте відкриття ігор і горить до їх закриття. Олімпійські ігри 1936 р. в Німеччині фашистський режим А. Гітлера намагався використати для пропаганди нацизму. У міжвоєнний період СРСР не брав участі в Олімпій Відмінності в розвитку культури в демократичних і тоталітарних державах 1. У країнах західної демократії характерний вільний розвиток культури, бо існувала політична свобода. Поширювалися різноманітні течії, стилі, жанри, посилювався вплив модернізму та авангардизму. 2. У тоталітарних державах (Німеччина, Італія, СРСР) культура почала обслуговувати тоталітарні режими. 3. Перетворення літератури та мистецтва на засіб впливу на особистість, на інструмент пропаганди в країнах з тоталітарними режимами. 4. Саме життя змушувало митців робити вибір: підтримка режиму, його вихваляння або захист загальнолюдських цінностей, гуманізму, справедливості, миру.
5. Діячі культури повинні були виконувати соціальне замовлення, діяти в дусі соціальної ідеології, звеличувати національний дух, владу «вождів» і бути співцями тоталітарних режимів. 6. Здійснювався жорсткий контроль над духовним життям країни, переслідувалася творчість митців, які не підкорялися владі (вони замовчувалися аб фізично знищувалися). 7. У тоталітарних державах з'явився своєрідний тип офіційно-державної культури. Вона стала панівною, охопивши мораль, науку, мистецтво, літературу, повністю підкорила собі культуру мас. 8. Поширення фашизму та виникнення тоталітарних режимів трагічно позначилося на долі й творчості митців, які повинні були морально готувати суспільство до втілення тих ідей, які проповідувалися в країні (комунізм, зверхність арійської раси тощо). 9. Після встановлення фашистської диктатури в Німеччині представники прогресивної інтелігенції були змушені емігрувати, а їхні книги на батьківщині були заборонені та знищені.
10. Переслідування, репресії, концтабори, фізичне знищення — така доля багатьої талановитих митців СРСР. 11. Велику роль в антифашистському русі Опору відіграли твори видатних митців фашистських держав, які емігрували за кордон. 12. В Італії відроджувався помпезний стиль пізньої Римської імперії, в Німеччині розвивалися шовіністичні традиції німецького реакційного романтизму, символізму, проповідувалася ідея грубої сили, жорстокості. 13. У СРСР насаджувався ідеологічний монополізм, найвищою цінністю проголошувалося служіння ідеї побудови комуністичного суспільства; переслідувалися ті митці, чиї погляди або творчість не відповідали сталінізму. 14. У тоталітарних державах характерні зображення величних портретів вождів, їх велетенські скульптурні постаті, грандіозні громадські будівлі. 15. Тоталітарні режими намагалися прищеплювати массам ідеї непорушності та вічності їхньої влади.
Основні поняття і терміни Авангардизм — назва низки течій сучасного мистецтва, їло прагнуть до корінного оновлення художньої практики, розриву її з усталеними принципами та традиціями, пошуків нового, незвичайного змісту та засобів вираження. Авторитаризм — форма необмеженої влади, зосередженої в руках однієї (монарх, диктатор) або кількох осіб, що спирається на військово-каральний апарат із застосуванням репресій, терору. Анексія — насильницьке приєднання державою всієї (або частини) території іншої держави або народу, шо є грубим порушенням норм міжнародного права і принципу самовизначення націй. Антисемітизм — вкрай вороже ставлення до євреїв. Виражається в правовій дискримінації, політичному переслідуванні, масовому винищенні євреїв. Аншлюс — політика насильницького включення Австрії до складу Німеччини у 1938 р. Валізкова дипломатія - неофіційні та напівофіційні контакти окремих громадян між сусідніми державами, які налагоджують між собою торгові зв'язки. Військово-політичний блок - об'єднання кількох держав для здійснення спільної зовнішньополітичної воєнної діяльності на основі укладеної угоди (наприклад, Антанта, Троїстий союз, НАТО тощо). Вісь Рим — Берлін — Токіо — блок агресивних держав - Німеччини, Японії та Італії, створений у 1936—1937 pp. Втрачене покоління (впершее вжила цей термін американська письменниця Г. Стайн) — напрям у літературі, що відображає протест проти воєн, настрої песимізму й зневіри в існуючій дійсності. Гонка озброєнь — нарощування різного виду озброєння. Демілітаризована зона - територія, на якій встановлена міжнародним договором заборона якійсь державі тримати тут збройні сили, будувати військові укріплення, мати оборонну промисловість. Державне регулювання економіки — активне втручання держави в економічне життя, приватне підприємництво для регулювання ринкової економіки та соціально-економічних процесів. Джаз — вид професійного музичного мистецтва, що склався на межі ХІХ-ХХ ст. внаслідок синтезу європейської і африканської культури, основними рисами якого є: провідна роль
■■■■■■■■■■■■■■■і III,! ритму, мелодійні акценти, які породжують відчуття хвилеподібного руху. Джазом також називають оркестр, що складається з духових, ударних і шумових інструментів, призначених для виконання такої музики. Дуалістична монархія — монархія, яка утворилася внаслідок укладеного договору від 15 березня 1867 р. між Австрією і Угорщиною, коли угорській частині держави передбачалося надання повної самостійності у внутрішніх справах при збереженні на рівні загальноімперського уряду питань зовнішньої. Військово-морської та фінансової політики. Експорт революції — поширення революції в інші країни. Ізоляціонізм — напрям у зовнішній політиці, спрямований проти здійснення державою, регіоном активної політики на міжнародній арені, невтручання в суспільно-політичні процеси поза власними межами. Імперіалізм — монополістичний капіталізм, якому характерні: панування монополій, поєднання їх з вільною конкуренцією; злиття промислового й банківського капіталу й утворення фінансового капіталу; вплив фінансової олігархії на політику держави; територіальний і економічний поділ світу; перевага експорту капіталу над вивозом товарів. Кейнсіанство — теорія державно-монополістичного регулювання капіталістичної економіки, основні принципи якої були сформульовані Дж. Кейнсом у 1929—1933 pp. і спрямовані на регулювання економіки з метою безперебійного процесу суспільного виробництва. Комінтерн — міжнародна організація Комуністичних партій. Контрибуція — післявоєнні примусові платежі, що за умовами мирного договору держава-переможниця стягує з переможеної держави. Корпоративна система — встановлений корпоративний принцип структури держави та суспільства в Італії. Латифундизм — панування у сільському господарстві країн Латинської Америки величезних земельних наділів, якими володіли поміщики. Масова культура — поширений у сучасному суспільстві тип культури, перетворений на індустріально-комерційну форму виробництва й розповсюдження стандартизованих духовних благ за допомогою засобів масової комунікації. Мілітаризм — політика гонки озброєнь, підготовка й розв'язання загарбницьких воєн, що її проводять різні країни. Модернізація — оновлення, вдосконалення суспільства на базі новітніх досягнень науки і техніки. Модернізм— загальна назва напрямів мистецтва та літератури кінця XIX—XX ст., що відображають як стихійний, так і свідомий пошук творчою інтелігенцією нових засобів, форм і способів осмислення реальності. Мюзикл — музично-сценічна вистава, в якій поєднуються різноманітні жанри і виражальні засоби естрадної та побутової музики, хореографічного, драматичного та оперного мистецтва (як жанр виник у СШАу 1920-х роках). Народний фронт — широка антифашистська коаліція демократичних сил у боротьбі проти загрози фашизму. Націоналізм — психологія, ідеологія й політика національної винятковості, зверхності однієї нації над іншими. Національний рух — рух, який проголошує націю однією з найвищих цінностей, вважаючи, що нація повинна бути вільною і становити автономію або самостійну державу. Нація — стала група людей, об'єднаних спільним походженням та історією, мовою і культурою, територією й економікою, релігією й самосвідомістю, певними інтересами й колективним усвідомленням своєї єдності й відмінності від інших. НЕП — тимчасова політика радянської держави, заснована на ринкових відносинах, різноманітних формах власності й економічних засобах управління народним господарством за збереження більшовиками всієї повноти влади. Це певна система заходів в аграрній, промисловій, фінансовій сферах, що привели до розширення можливостей для функціонування приватногог капіталу. "Новий курс" — програма реформ американського президента Ф. Рузвельта, здійснена для державного регулювання ринкової економіки та соціально-економічних процесів зі здійсненням ефективних заходів захисту соціально незахищених верств населення для виходу із економічної кризи. Олімпійський рух — відновлення найдавніших і наипопулярнішнх у Стародавній Греції спортивних змагань, що стали найбільш популярними міжнародними спортивними змаганнями сучасності і відіграють вагому роль у зближенні народів різних країн. Профспілковий рух — масовий рух проти експлуатації і гноблення, за соціальне забезпечення, організований масовими організаціями, що об'єднували трудящих за загальними інтереса- ми, за видом їх діяльності на підприємствах — профспілками, що став потужним чинником боротьби трудящих за їхні невід'ємні права. Процвітання — період «проспериті» у США у 1922—1929 pp. Репарація — повне або часткове відшкодування державою, що розв'язала війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу. Світова пролетарська революція — прагнення насильницьким способом захопити політичну владу і встановити диктатуру пролетаріату в багатьох країнах світу. Соціалістичний рух — міжнародний рух за покращення наявних порядків і становища робітничого класу через реформи, організований соціалістичними та соціал-демократичними партіями, об'єднаними в Соціалістичний Інтернаціонал. Твердий індивідуалізм — моральний, політичний і соціальний світогляд, який підкреслює індивідуальну свободу, значення особистості, стоїть на твердих позиціях її захисту, захищає особисту незалежність і сповідує принцип "спиратися на самого себе". ' Технічний прогрес — послідовне вдосконалення і розвиток техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності. Традиційне суспільство — суспільство, яке характеризується повільним суспільним розвитком та повільним розгортанням прогресивних змін, базується на традиціях, нормах, що зосереджують досвід попередніх поколінь. Фашизм — реакційна суспільно-політична течія та терористична диктатура фінансового капіталу, що використовує насилля, політику агресії і прагнення до світового панування. Шовінізм — агресивна форма націоналізму, якій притаманні звеличення основної нації і приниження всіх інших народів. Хронологічна таблиця Промислово розвинені країни світу на початку XX ст.
російсько-японська війна. "Кривава неділя". Початок буржуазно-демократичної революції в Росії, найвище піднесення революції в Росії. закінчення революції в Росії. указ про початок Столипінської аграрної реформи, анексія Японією Кореї. Мексиканська революція. Сіньхайська революція в Китаї.
Кризи і конфлікти напередодні Першої світової війни 1905-1906 pp. 1908-1909 pp. 1911р. 1911-1912 pp. 1912р.,9жовтня-~1913р., ЗО травня 1913 p., 29 червня —10 серпня Перша світова війна 1914—1918 pp.
вбивство в м. Сараєві ерцгерцога Франца-Фердинанда. ультиматум Австро-Угорщини Сербії, оголошення Австро-Угорщиною війни Сербії. оголошення Німеччиною війни Росії. Початок Першої світової війни. вступ у війну Франції, вступ у війну Великої Британії, оголошення Австро-Угорщиною війни Росії. оголошення Японією війни Німеччині, поразка російської армії у Східній Прусії. битва нар. Марні. вступ у війну Туреччини на боці Німеччини. поразка російської армії у битві поблизу Мазурських озер.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 398; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.141.32.252 (0.013 с.) |