ТОП 10:

Особливості державного устрою Росії



Імператор

належала абсолютна влада;

влада не обмежувалася ніякими виборними органами;

в управлінні країною спирався на централізо ваний бюрократичний апарат;

затверджував закони Росії;

призначав і звільняв вищих чиновників;

розпоряджався коштами;

жалував титули, ордени та звання

Призначалися царем

Синод Виший держав­ний орган у справах Російської православ­ної церкви
Сенат Виконував функції ви­щої касацій­ної установи. Члени сенату призначалися царем довічно
Канцелярія його величності

Державна рада

Дорадчий орган при царі, члени якого призна­чалися царем до­вічно. Це була вища за­конодавча палата

Рада міністрів (уряд)

Розглядала питання вищого державного управління

\/

Міністерства


Особливості політичного життя Росії на початку XX ст.

1. Російські монархи намагалися за будь-яку ціну зберегти недоторканними самодержавне правління як основу про­цвітання держави за її самобутнього розвитку.

2. Царська Росія була країною поліцейської сваволі та дес­потизму, особливо щодо неросійських народів, які стано­вили 57% населення Російської імперії. ,

3. Самодержавство проводило політику придушення націо­нальних культур, розпалювання міжнаціональної ворож­нечі, примусової русифікації.

4. У 1904 р. прем'єр-міністр Ю. Вітте запропонував цареві на раді виших сановників перейти до обрання виборних членів Державної ради як першого кроку до конституції. Микола II на такі пропозиції не погодився.

5. У Росії посилюються опозиційні рухи, які були представ­лені:

 

• земсько-ліберальною опозицією;

• радикальним рухом;

• національним рухом.

6. Представники ліберальної опозиції виступали за:

• реформування самодержавства;

• запровадження конституційної монархії.

7. Представники радикального та національного напрямів
виступали за:

• повалення самодержавства;

■ встановлення республіки на федеративних засадах;

• надання широкої національно-культурної автономії
всім народам Російської імперії.

8. Революція 1905-1907 pp. змусила імператора заснувати представницький орган парламентського типу - Держав­ну думу, дозволивши разом з тим легальну діяльність по­літичних партій. Державна дума одержала обмежені пра­ва у підготовці законопроектів.

9. Перша Державна дума діяла у період 27 квітня - 8 липня 1906 р.


 




Друга - 20 лютого - 3 червня 1907 р.

Третя - 1 листопада 1907 р. - 9 червня 1912 р.

Четверта — 15 листопада 1912 р. - 6 жовтня 1917 р.

Революція 1905-1907 pp. в Росії

Причини революції

• Політичне безправ'я всього народу, поліцейське свавілля.

• Самодержавна форма правління нищила будь-які фор­ми вільнодумства; політичні та профспілкові організа­ції були заборонені, демократичні свободи — відсутні.

• Збереження поміщицького землеволодіння, безземел­ля селян і можливість пригноблювати їх старими напів-

' феодальними методами.

• Жорстока експлуатація робітників, довгий робочий день, низька заробітна платня, безробіття, відсутність нормальних умов праці.

• Тяжкий національний гніт, жорстоке визискування на­селення національних окраїн.

• Втрата авторитету й послаблення царизму внаслідок поразки в російсько-японській війні 1904—1905 pp., не­вдоволення недолугою політикою Миколи II.

Завдання революції

1. Скинення самодержавства і встановлення демократичної республіки.

2. Проголошення політичних прав і свобод громадян.

3. Конфіскація поміщицьких земель і передання їх селянам.

4. Установлення 8-годинного робочого дня, необхідного со­ціального захисту, нормальних умов життя і праці.

5. Ліквідація національного гніту і встановлення рівності націй і народів.

Характер революції.Буржуазно-демократична.

Рушійні сили революції.Робітники, селяни, студенти, дрібні підприємці міста й села, демократична інтеліген­ція, армія.


Привід до початку революції.Розстріл мирної демонстрації в Санкт-Петербурзі 9 (22) січня 1905 p., події "Кри­вавої неділі".

Три політичні сили в ході революції:

царизм і дворяни поміщики, що намагалися будь-якою ціною придушити революцію і збереїти самодержавний устрій;

• лМе/»йльнйояозиі</я(земськідіячі,торговельно-промислова буржуазія, ліберальна інтелігенція), яка намагалася замі­нити самодержавство конституційною монархією буржу­азного типу;

революційні демократичні сили (робітничий клас, селян­ство, ремісники, дрібні чиновники, демократичне сту­дентство, ліберальна інтелігенція та інші дрібні прошар­ки міського населення), які боролися за встановлення демократичної республіки.

Тривалість революції.Революція тривала 2,5 року - з 9 січня

1905 р.по 3 червня 1907 р.

Основне питання революції— аграрне.

Основні етапи революції

Перший етап — 9січня - вересень 1905р. Початок і розвиток революції, її наростання.

Другий етап — жовтень грудень 1905 р. Найвище підне­сення революції, кульмінаційною точкою якої стало Московське збройне повстання.

Третій етап — січень 1906р. - 3 червня 1907р. Період спаду революції, коли вона повільно відступала під натис­ком царизму.

"Кривава неділя". Початок революції

9 січня 1905 р. "Кривава неділя".Таку назву одержав день масового розстрілу царським урядом мирної ходи 150 тис. петербурзьких робітників до Зимового па­лацу для подання петиції царю. Петиція містила такі вимоги:


 




• 8-годинний робочий день;

• передача поміщицької землі селянам;

• демократичні свободи;

• скликання Установчих зборів;

• припинення війни з Японією,

Коли робітники з іконами, хоругвами і портретами царя рушили в бік Зимового палацу, війська відкрили вогонь по мирній демонстрації. Було вбито 1200 і поранено близько 5000 робітників.







Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.228.21.186 (0.008 с.)