Розвитку в період стабілізації капіталізму

(1924 - 1930 pp.)

1. Надходження репарацій із Німеччини. Незважаючи на їх постійне скорочення Франція одержа­ла понад 8 млрд марок у вигляді натуральних постачань: вугілля, лісу, цементу тощо. Це значно покращило її еко­номічне становище.

2. Повернення Ельзасу і Лотарингії.

3. Використання саарського вугілля.

4. Технічна реконструкція важкої індустрії, що сприяло ви­соким темпам її розвитку.

5. Відбудова економіки зруйнованих війною районів.

6. Дешева робоча сила в колоніях.

Економічне зростання в роки стабілізації:

• промислове виробництво значно випереджало довоєн­ний рівень;

 

• промислове виробництво зросло в 1,5 рази;

• щорічний приріст промислової продукції становив у се­редньому 5%;

• зросла частка важкої промисловості, особливо металур­гії і машинобудування;

• на підприємствах здійснювалася раціоналізація вироб­ництва, запроваджувалися конвеєри, нова техніка;

•за темпами економічного розвитку Франція виперед­жала Велику Британію і Німеччину;

• швидкими темпами розвивалися нові галузі промисло­
вості — автомобільна, хімічна, електротехнічна, авіацій­
на, радіотехнічна;

•значно зросла концентрація виробництва і капіталу. На великих підприємствах працювало до 60% робітників;

•зросли прибутки великих компаній ("Рено", "Пежо", "Шнейдер" та ін.), які контролювали економіку та фі­нанси країни.

Франція ^перетворилася з аграрно-індустріальної на

індустріально-аграрну.

Доба "процвітання" у СІНА

(період "проспериті")

Проспериті (з аж.) — процвітання.

Стабілізація — деяке зміцнення економічних і політичних

позицій світового капіталізму.

У Сполучених Штатах раніше, ніж в інших країнах, почався

період стабілізації (з 1922 p.).

Причини:

• велика місткість внутрішнього ринку;

• удосконалення виробничих технологій;

• стабілізація валюти і зміцнення кредитно-грошової

системи;

• зростання експорту товарів у зарубіжні країни, особли­
во в Європу, Латинську Америку.

Особливості економічного розвитку СІЛА

1. Стабілізація в США характеризується найбільшою від­носною міцністю.

2. Промислове піднесення, яке почалося у 1922 p., було до­сить значним і стабільним.

У 1929 р. обсяг промислового виробництва зріс на 78% порівняно з 1921 р.

3. Здійснення технічного переоснащення промисловості й використання нових методів конвеєрного виробництва сприяло швидкому зростанню продуктивності праці і створило матеріальну базу для збільшення випуску про­дукції.

4. Швидкими темпами розвивалися нові галузі промисло­вості (автомобільна, електротехнічна, хімічна, виробни­цтво синтетичних матеріалів), які ґрунтувалися на новіт­ніх досягненнях науки і техніки.

5. Зросла частка США у світовій економіці. Наприкінці 20-х років на американських заводах і фабри­ках вироблялося 48% продукції світу.

6. Довготривале промислове піднесення супроводжувалося колосальним зростанням вартості акцій.

За 1924—1929 pp. акції на Нью-Йоркській біржі зросли з 27 млрд до 90 млрд доларів (більше ніж утричі).

7. Значно зріс національний дохід США:

із 74,3 млрд у 1923 р. до 86, 8 млрд доларів у 1929 р.

8. Зросла роль гігантських монополій.

9. Не всі галузі промисловості мали промислове піднесен­ня, суднобудівництво, вугільна промисловість, текстиль­на, виробництво залізничного обладнання перебували в стані застою.

10. Глибока криза характеризувала сільське господарство.

У політиці

1. Економічне піднесення супроводжувалося зміцненням державної влади.

2. Відбувся спад революційного руху.

3. У цей період не було значних політичних конфліктів.

У соціальних відносинах

1. Розширення промислового виробництва привело до
зменшення безробіття.

2. Знизилася соціальна напруга.

3. Підвищився життєвий рівень окремих верств населення.

4. Урядами країни проводилася соціальна політика, спря­мована на покращення життя населення.

У міжнародних відносинах

1. Відбулася стабілізація міжнародного становища на осно­ві Версальсько-Вашингтонської системи та інших міжна­родних договорів.

2. Сполучені Штати виступали головним арбітром у вирі­шенні проблеми репарацій.

3. Посилювали свої позиції в Китаї.

4. Здійснювали натиск на країни Латинської Америки.

5. Загострилася боротьба між США та Великою Британією за контроль над ринками та сировинними ресурсами.

Революція в Німеччині 1918 р.

У 1918—1923 pp. європейські країни були охоплені кри­зою. Причини:

1. У роки Першої світової війни економіка країн Європи — учасниць воєнних дій була мілітаризованою і виробляла в основному військову продукцію. Але після закінчення війни потреба у масовому виробництві військової про­дукції відпала і почалася переорієнтація підприємств на вироблення продукції мирного часу. Темпи економічного виробництва зменшилися.

2. У роки війни сталося значне погіршення економічного становища основних верств населення, а тому знизила­ся їхня купівельна спроможність, що спричинило кризу збуту товарної продукції. Підприємства припиняли робо­ту, зростало безробіття.

 

3. В таких умовах проводилася демобілізація і величезн;

маса колишніх військовослужбовців змушена була по

повнити ряди безробітних.

Усе це загострило суспільні суперечності в країнах Єв­ропи.

Значний вплив на ситуацію в європейських країнах спра­вили революційні події в Росії.

Листопадова революція та становлення Веймарської республіки в Німеччині

Листопадова революція 1918 р. в Німеччині

Листопадова революція в Німеччині — революція, внаслідок якої була повалена монархія і встановлена парламент­ська республіка.

Причини революції

1.Господарська розруха, інфляція, дорожнеча, голод, безро­біття внаслідок Першої світової війни.

2. Поразка Німеччини у Першій світовій війні.

3. Вплив революції 1917 р. в Росії.

З листопада 1918 р. Повстання моряків у 1<ллі, які відмо­вилися виконувати наказ командування вийти в море і вступити в бій з переважаючими силами британського флоту. Військове командування відповіло на цей про­тест масовими арештами і репресіями. Почалися збройні сутички між матросами й офіцерами, що підтримували уряд. Незабаром повстання охопило весь флот. Спроби уряду придушити повстання виявилися марними, воно поширилося на інші міста і започаткувало революцію в Німеччині.

Так почалася демократична революція в країні, яка проходила під гаслами:

• відміна військового стану в країні;

• відновлення демократичних свобод;

• 8-годинний робочий день тощо.

Повстання моряків підтримали в інших містах і регіо­нах Німеччини.

Скрізь створювалися Ради робітничих і солдатських депутатів, висувалися вимоги створення демократично­го уряду. 9 листопада 1918 р. Повстання в Берліні, яке очолили ліде­ри комуністичного "Союзу Спартака". Імператор Віль-гельм II утік в Нідерланди. Монархія впала. Німеччину було проголошено республікою. Сформовано уряд — Раду народних уповноважених на чолі з правим соціал-демократом Фрідріхом Ебертом.

До склад уряду ввійшли представники таких партій:

• Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН);

• Незалежної соціал-демократичної партії Німеччини (центристська партія) (НСДПН).

Уряд здійснив низку заходів

1. Скасував облоговий стан.

2. Відновив свободу слова, зборів, спілок.

3. Оголосив амністію політичним в'язням.

4. Скасував деякі реакційні закони.

5. Ввів 8-годинний робочий день.

6. Обіцяв надати допомогу безробітним.

Утім були залишені в недоторканності:

• старий офіцерський корпус;

• чиновництво.

21 грудня 1918 р. Відбувся Перший всенімецький з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, який підтримав Раду народних уповноважених і призначив на 19 січня 1919 р. вибори в Установчі (Національні)збори.

Цим були незадоволені ліві сили Німеччини. ЗО грудня 1918 р. Ліві сили об'єдналися в Комуністичну партію Німеччини (КПН), яку очолили К. Лібкнехт і Р. Люксембург. На з'їзді комуністи проголосили своєю

 

метою боротьбу за здійснення соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату у вигляді радян­ської влади. Однак ці плани виявилися нездійсненим ми, оскільки більшість робітників підтримувала соціал-демократів, а не комуністів. Ліві сили вирішили бойкотувати скликання Установчих зборів.

5 січня 1919 р. В Берліні відбуваються масові демонстра­ції,.в яких взяли участь 150 тис. осіб. Демонстрації пе­реросли у збройне повстання. Було створено військово-революшйний комітет, який намагався вести переговори з урядом. 11 січня 1919 р. Урядові війська, застосувавши артилерію, розгромили повстання. Відомі революційні діячі Карп Лібкнехт і Роза Люксембург були вбиті. 19 січня 1919 р. Відбулися вибори до Установчих (Націо­нальних) зборів. Буржуазні партії одержали 54,5% голо­сів, СДПН і НСДПН - 45,5% 11 лютого 1919 р. Установчі (Національні) збори обрали Ф. Еберта президентом країни.

Було створено коаліційний уряд на чолі з Ф Шейдема- ном. Значні позиції в уряді займали:

Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН), Незалежна соціал-демократична партія Німеччини (НСДПН),

Німецька демократична партія (НДП). Вони створили так звану веїшарську коаліцію. Ці події свідчать про завершення демократичної революції в Німеччині.

Роза Люксембург

(1871-1919)

Діяч німецького, польського і міжнародного робітничо­го руху, одна із керівників і теоретиків польської соціал-

| демократії, представляла ліворадикальну течію в німецькій соціал-демократії і у 11 Інтернаціоналі. Одна із організато­рів "Союзу Спартака" і Комуністичної партії Німеччини.

І Програма комуністичної партії була прийнята за доповіддю Р. Люксембург, яка в основних своїх положеннях спиралася

І на досвід більшовиків. Виступала проти мілітаризації еко-

I номіки і засуджувала Першу світову війну. По-звірячому

\ була вбита контрреволюціонерами.

Карл Лібкнехт

(1871-1919)

Діяч німецького і міжнародного комуністичного руху, один із засновників Комуністичної партії Німеччини.

З 1900 р. — член Соціал-демократичної партії, належав до його ліворадикального напрямку. В 1912—1916 pp. — де­путат німецького рейхстагу. Один із організаторів "Союзу Спартака". В 1916 р. за заклики до скинення уряду, який вів імперіалістичну війну, засуджений до каторги. Був звільне­ний у жовтні 1918р. Боровся за корінні перетворення в роки Листопадової революції. Був по-звірячому вбитий контрре­волюціонерами.

Фрідріх Еберт

Результатом повстання 9 листопада 1918 р. в Берліні ста-I ло повалення уряду кайзера Вільгельма II і проголошення І республіки. Був сформований новий уряд — Рада народних

уповноважених, яку очолив правий соціал-демократ І Ф. Еберт. Новий уряд здійснив низку демократичних

реформ: скасував військовий стан, деякі реакційні

закони, проголосив свободу слова, друку, зборів. Цей уряд [ під керівництвом Ф. Еберта закінчив війну і підписав

11 листопада угоду про перемир'я з країнами Антанти. Піс-1 ля нових виборів до Установчих зборів 19 січня 1919 р. було ■ створено новий коаліційний уряд, а першим президен-

 

Баварська радянська республіка проіснувала лише два тижні й зазнала поразки. Керівники Баварського уряду були розстріляні. Причини поразки 1.Більшість населення не підтримала дії комуністів. 2. Між комуністами і лівими соціалістами, які входили в склад радянського уряду, точилися суперечки, чвари. 3. Проголошена республіка перебувала в ізоляції.

Німеччина в період Веймареької республіки Конституція Німеччини 31 липня 1919 р.Установчі (Національні) збори у м. Вейма-рі схвалили Конституцію (ввійшла в історію як Веймар- ська). __________________ Політичний устрій ________________

том республіки, що була проголошена, став лідер СДПН Ф. Еберт.

Ф. Еберт та його партія СДПН була найбільшою партією, що налічувала близько 1 млн членів, мала значний вплив серед робітників. Вона перетворилася на державну партію.

Президент Ф. Еберт помер у 1925 р.

Наслідки Листопадової революції

1. Повалено напівабсолютистську монархію.

2. Проголошено парламентську республіку.

3. В ході революції були проголошені важливі права і сво­боди:

 

• загальне виборче право;

• свободу об'єднань, зборів і друку.

 

4. Було'введено закон про 8-годинний робочий день.

5. На селі ліквідовані закони проти сільськогосподарських робітників.

Баварія

13 квітня 1919 р. Комуністи разом з лівими соціал-демократами проголосили у Мюнхені Радянську республі­ку, яка проіснувала до 1 травня 1919 р. Вони сформували уряд на чолі з комуністом Е. Левіне. Було здійснено такі заходи:

1) введено робітничий контроль на виробництві;

2) націоналізовано банки і залізниці;

3) почалося формування Червоної армії;

4) створено надзвичайну комісію для боротьби з контр­революцією;

5) відбувалася конфіскація матеріальних цінностей у під­приємців.

Проти Баварської республіки центральний німецький уряд надіслав 100-тисячну армію, яка придушила республіку.

Президент

Очолював виконавчу владу.
Головнокомандувач армії.
Представляв державу за кордоном.
Мав право:
розпустити парламент,
призначити нові вибори,
оголосити надзвичайний стан.
Обирався на 7 років народним
голосуванням __________________

Центральний уряд

Формувався більшістю

парламенту.
Голова уряду - канцлер.
Призначався президентом.
Здійснював контроль над
податками і релігією.
Уряд затверджував
президент і міг його
_________ розпустити _____

Зберігався поділ Німеччини на

15 земель і 3 вільних міста.

Тому існувало 18 земельних

урядів, які здійснювали

контроль над поліцією,

судами, школами.

 

Законодавча влада