ТОП 10:

Румунія в роки світової економічної кризи



1. Економічна криза 1929—1934 pp. тривала значно довше, ніж в інших країнах. Вона спричинила:

• кризу в усіх галузях виробництва, крім нафтодобувної;

• банкрутство середніх і дрібних підприємств; •падіння цін на сільськогосподарську продукцію, що

призв'ело до руйнування дрібних і середніх селянських господарств;

• до розпродажу десятків тисяч селянських господарств
за борги;

•до масового зубожіння населення;

•до масового безробіття (понад 600 тис. безробітних);

• загострення соціально-економічної ситуації.
Доведені до відчаю селяни захоплювали і ділили між со­
бою запаси зерна та кукурудзи, що зберігалися в комо­
рах поміщиків і заможних селян, відмовлялися сплачу­
вати податки.

2. За період кризи змінилося 10 урядів, у країні нестабіль­ність.

3. У роки кризи зросла популярність правоекстремістських організацій (особливо "Залізної гвардії", що виникла у 1931 p.), які використовували націон&іістичні гасла, по­єднані з соціальною демагогією. Взірцем для своєї діяль­ності вони вважали італійських фашистів.

4. Активізувала свою діяльність і Комуністична партія Ру­мунії, яка стала організатором низки страйків.


5. У 1934 р. Румунія почала поступово виходити з кризи, але
становище в країні залишалося важким.

31 травня 1936 р. У столиці Румунії зібралося близько 120 тис. селян з багатьох повітів країни. До них приєдна­лися робітники і разом вийшли на демонстрацію.

6. 19 лютого 1938 р. Король Кароль II здійснив державний
переворот, захопивши всю повноту влади в свої руки: роз­
пустив парламент і заборонив всі політичні партії. Було
оголошено про ліквідацію всіх демократичних прав і сво­
бод громадян.

Він прийняв нову конституцію.

Органи державної влади за Конституцією 1938 р.

Уряд Повністю залежав від короля. Міністри призначалися і усувалися королем. Посади могли обіймати лише румуни

Король (Кароль II)

У його руках - вся повнота

влади.

Не несе ніякої відповідальності

за свою діяльність.

Спирався на військових.

Заборонив політичні партії і

профспілки.

Ліквідував опозицію

(як ліву, так і праву).

Ліквідував політичні свободи

Парламент

Тепер дорадчий орган при Карелі II,

який згодом був розпущений

Палата зборів (депутатів)_
ВИБОРЦІ

Сенат


Висновки

1. Кароль II встановив диктатуру, одержавши підтримку фінансового капіталу. Цей режим одержав назву "монархо-фашистський".

2. Він не мав масової соціальної бази.

3. Не зумів воєдино згуртувати/всі фашистські угруповання, які боролися за владу.

4. Режим Кароля II був слабким.

Зовнішня політика

1. На початку 30-х років Румунія орієнтувалася на країни Антанти, в першу чергу на Францію,

2. У 1934 р. в Афінах був створений союз Румунії, Греції, Туреччини і Югославії — Балканська Антанта під егідою Франції. І

3. Наприкінці 30-х років Румунія пішла на зближення з Ні­меччиною, щоб мати її підтримку у протидії Угорщині, яка зазіхала на Трансільванію. Але Німеччина в цьому питанні підтримала Угорщину. За рішенням „віденського арбітра­жу" Румунія повинна була передати Північну Трансільва­нію Угорщині.

4. 1939 р. Румунія і Німеччина підписали договір про зміц­нення економічних відносин.

5. Серпень 1939 р. За радянсько-німецьким договором Ні­меччина визнала права СРСР на Бессарабію.

6. Червень 1940 р. СРСР вимагав від Румунії виведення військ із Бессарабії, а також із тієї частини Північної Бу­ковини, де проживало українське населення. Не маючи підтримки Німеччини, уряд Румунії віддав наказ своїм вій­ськам залишити вказані в ультиматумі території.

7. 6 вересня 1940 р. Кароль І! підписав акт зречення з пре­столу і передав управління державою Й. Антонеску. Була встановлена профашистська військова диктатура.

Він надав представникам "Залізної гвардії" важливі посади в уряді. Скасував конституцію, всі громадянські права і сво­боди, розпочав терор протії опозиції.


Причини встановлення диктатури Й. Антонеску

* Незадоволення різних верств населення територіальни­
ми втратами Румунії.

• Прагнення "сильної влади", яка була б здатна навести
порядок в країні.

Й. Антонеску встановив тісні зв'язки з Німеччиною. Жовтень 1940р. Німецькі війська були введені в Румунію. Німеччина встановила контроль над румунською про­мисловістю. Значні військові сили Німеччина зосере­дила в районі нафтових промислів. 24 листопада 1940р. Румунія приєдналася до Троїстого пак­ту (Німеччина, Італія, Японія). Економіка Румунії була підпорядкована стратегічним інтересам Німеччини. Ру­мунія постачала Німеччині продовольство, нафту, сиро­вину. Почалася мілітаризація економіки. 6 квітнл 1941 р. Румунія вступила в Другу світову війну на

боці Німеччини. 22 червня 1941р. Напад Німеччини на СРСР.

Румунія захопила Бессарабію й Одесу. Серпень 1844р. Повалено уряд Й. Антонеску антифашист­ськими силами країни. У 1946 р. Й. Антонеску був стра­чений за вироком народного трибуналу.

Висновки

1. За правління Й. Антонеску в країні проводився масовий терор. Румунію було перетворено на величезну в'язницю. У вересні 1940 р. в Румунії налічувалося 35 концтаборів.

2. Країна перетворилася на плацдарм гітлерівської агресії на Балканах і проти СРСР.

3. Економіку Румунії було повністю підпорядковано стра­тегічним інтересам Німеччини. Румунія постачала Німеч­чині продукти харчування, сировину і нафту.


 




Болгарія Становище країни після Першої світової війни

З 1915 р. Болгарія воювала на боці Центральнихдержав (Ні­меччини й Австро-Угорщини), під контролем яких була еко­номіка країни і використовувалася ними як сировинна база. 29 вересня 19ї8р. У Салоніках Болгарія підписала перемир'я

з Антантою, територія країни була окупована військами

країн-переможниць.

1. Болгарія за Нейїським мирним договором 1919 р. втрати­ла значну кількість територій на користь Румунії, Югос­лавії, Греції (всього 11 тис. кв. км).

2. Перша світова війна завдала великих втрат економіці Болгарії,

3. Військові втрати Болгарії становили 87 тис. 500 осіб. За­галом^ роки війни загинуло майже 150 тис. болгар.

4. Великі руйнування в країні.

5. Скоротилися посівні площі на 25—30%, значно знизило-
І ся сільськогосподарське виробництво, що призвело до

падіння життєвого рівня людей.

6. Зростали податки, бо росли затрати на ведення війни.

7. Зросли ціни на товари першої необхідності та спекуляція товарами.

8. У країні почалася економічна криза.

9. Болгарія — відстала аграрна країна:

 

• вона відстала в індустріальному розвитку;

• сільське господарство традиційно залишалося важли­вою галуззю економіки Болгарії;

• воно характеризувалося низьким рівнем технічного оснащення, використанням примітивних знарядь пра­ці, низькими врожаями;

• більшість селян Болгарії були малоземельними.

 

10.Занепали такі галузі промисловості, як видобуток вугілля, руд, залізничний і морський транспорт, засоби зв'язку.

11.Посилилася економічна залежність Болгарії від високо-розвинених держав Європи.


 

12. Великий вплив у країні мав іноземний капітал.

13. Великі економічні труднощі спричинили соціальну на­пруженість у Болгарії.

Особливості соціально-економічного розвитку Болгарії у 20-х роках

1. У листопаді 1918р. був створений коаліційний уряд То-дорова, до складу якого ввійшли представники Народної партії, соціал-демократів і БХНС.

2. На виборах до Народних зборів у серпні 1919 р. переміг Болгарський хліборобський народний союз (БХНС) і його керівник Олександр Стамболійський очолив новий уряд Болгарії, який перебував при владі до 1923 р. Були здійснені спроби провести соціально-економічні реформи:

 

• прийнято Закон про загальну трудову повинність для всіх громадян з метою ліквідації господарської розрухи в країні;

• запроваджено монополію держави на торгівлю зерном;

• зменшено поземельний податок;

• заохочувався розвиток кооперації;

• розпочалася аграрна реформа, що мала на меті обме­жити максимум землеволодіння 30 га, а решту земель віддати в державну власність і розподілити між мало­земельними і безземельними селянами, плату за яку можна було вносити протягом 20 років;

 

• було зменшено податки на зерно і худобу; •планувалося ввести прогресивно-прибуткове оподат­кування;

• обмежити спекуляцію;

•ввести податки на прибутки товариств (торговельні і промислові підприємства, банки тощо).

Висновки

■/Не всі реформи О. Стамболійського було втілено в життя. ^До 1923 р. землю отримало 75 тис. селянських госпо­дарств.


3. У 1924—1925 pp. в Болгарії відбулася стабілізація еконо­
міки:

• збільшилися посівні площі;

• зросло технічне оснащення сільського господарства;

• уряд О. Цанкова проводив політику протекшоналізму. що стимулювало промислове виробництво.

 

4. Розвивалися лише легка і харчова промисловості (тютю­нова, текстильна, шкіряно-взуттєва).

5. Франція, США, Велика Британія надавали значні пози­ки, що посилювало залежність болгарської економіки віл іноземного капіталу.

6. Ремісники одержали значні податкові пільги, що сприяло пожвавленню розвитку дрібного підприємництва. Протекціонізм (з лат. — захист) — система економічних за­ходів держави, спрямованих на захист національної про­мисловості й сільського господарства від іноземної конку­ренції. -

Особливості політичного розвитку Болгарії у 20-х роках

Під час Першої світової війни Болгарія входила до Чет­верного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина) і воювала на боці Німеччини (з 1915 p.). 29 вересня 1918 р.Болгарія підписала в Салоніках перемир'я

з країнами Антанти і була окупована військами держав-

переможниць.

Післявоєнні кордони Болгарії, щосклалися за Нейїським мирнимдоговором від 27листопада 1919 p.:

• Болгарія втратила Західну Фракію, яку передала Греції;

• позбавлялася виходу до Егейського моря;

• Південна Добруджа залишалася у складі Румунії;

• частину Македонії було передано Королівству сербів, хорватів і словенців.

Згідно з цим договором Болгарії заборонялося мати армію більшу за чисельністю як 20 тис. чол.; протягом 37 років


Болгарія повинна була сплачувати країнам-переможцям репарації на суму 2,25 млрд золотих франків.

Болгарія — конституційна монархія, в якій у 20—30-х ро­ків склався монархо-фашистський режим.

Царем Болгарії з 1918 р. по 1943 р. був Борис III(1894— 1943).

Провідними партіями в Болгарії були:

Соціал-демократична партія,

Болгарський землеробський народний союз (БХНС),

Прогресивно-ліберальна партія,

Болгарська комуністична партія (БКП),

Народна партія та ін. Серпень 1919 р.Перші післявоєнні парламентські вибори в Болгарії. Був створений коаліційний уряд, очолений О. Стамболійським (лідером БХНС).

Внаслідок важкого соціально-економічного становища, яке склалося після Першої світової війни, в країні спосте­рігалася політична нестабільність, розгорнулися страйки, демонстрації протесту. Щоб стабілізувати ситуацію в країні, уряд О. Стамболійського:

• запровадив надзвичайний стан;

• здійснив низку соціально-економічних реформ;

•у березні 1920 р. було проведено дострокові вибори до Народних зборів. Було сформовано однопартійний уряд з хліборобського народного союзу, який отримав велику під­тримку селян.







Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.95.131.97 (0.01 с.)