ТОП 10:

Дивне рішення Симона Петлюри.



Студент УГА П. Пустовійт «Спогади сумних часів кінця року 1919 нашої визвольної боротьби» написав 1 березня 1923 року. Особисту справу не знайдено.

Пустовійт П. Спогади сумних часів кінця року 1919 нашої визвольної боротьби. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 546–549 зв.

 

Орисин кожух.

САХНО Василь Іванович (30.6.1887, м. Решетилівка Полтавської губ. — після 15.6.1929). Військовий, вчитель, інженер-економіст, науковець; старшина-гарматник російської армії та Армії УНР (із 1918), професорський стипендіат економічно-кооперативного факультету при кафедрі місцевого самоврядування УГА (1927–1929).

Закінчив Велико-Сорочинську вчительську семінарію (1908), Глухівський учительський інститут (1912–1915). Інспектор 4-класної взірцевої школи при інституті та одночасно вчитель 8-го класу жіночої гімназії. Вчитель 1-ї вищої початкової школи в м. Кременці (1915) на Волині. Інспектор Кременецької початкової школи та вчитель Кременецької державної гімназії.

1920 року вступив на філософський факультет Варшавського університету. 1922 року перейшов до УГА, яку й закінчив «із вислідом дуже добрим». Публікації в «Записках Академічної громади», зокрема «Податки в СССР», «Колективні господарства», «Наша громада», а також у «Збірнику Кабінету Народнього господарства». Умів, за свідченням професора Л. Бича, «без зайвих подробиць, ясно й живо освітлили питання». Лука Бич вважав, що дипломну працю В. Сахна на тему «Шкільна справа в Чехах та місцеве самоврядування» треба визнати видатною. «Ця праця свідчить про здатність п. Сахна до наукової роботи. Крім того, п. Сахно, без сумніву, має видатний педагогічний хист і всі данні бути хорошим лектором». «Спогад» про епізод з часів Першого зимового походу Армії УНР занотував на початку 1920-х років.

Особиста справа студента Сахна Василя. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 609, арк. 1–6.

Особиста справа студента Сахна Василя. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1892, арк. 1–112.

Сахно В. Спогад. ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 648–648 зв.

Списки та анкети академії та студентів-стипендіатів. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 1, спр. 50, арк. 130.

 

Смерть художника Гніденка.

РЕЙТЕР Володимир Володимирович (8.3.1900, Полтавщина — після 22.10.1927). Інженер (хімік-технолог); професорський стипендіат Української господарської академії (22.10.1927). Володів українською, французькою, німецькою, російською та чеською мовами.

Анкети та списки студентів, бажаючих одержати роботу. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 5, спр. 516, арк. 60.

Рейтер В. Конання. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 324–326.

Удовиченко О. Третя Залізна дивізія. — Нью-Йорк, 1982. — С. 34.

ЦДАВО, ф. 3795, оп. 1, спр. 50, арк. 130.

ЦДАВО України, ф. 3795 с, оп. 5, спр. 516.

 

У Жашківській земській лікарні.

МОЛОДОЖОНЕНКО Олексій Андрійович (4.10.1899, с. Піски Лохвицького пов. Полтавської губ. — після 25.10.1927). Військовий, інженер; козак Окремого кінно-гарматного дивізіону Армії УНР.

Закінчивши Лохвицьку реальну школу (1918), вступив у 1-й полк Січових стрільців, в якому прослужив до гетьманського перевороту. Навчався на електротехнічному відділі Київського політехнічного інституту (1918) та фізико-математичному факультеті Київського державного українського університету. Учасник антигетьманського повстання. В січні 1919 р. вступив до Київської інженерної юнацької школи, з якою відступив від Києва до Кам’янця-Подільського. Учасник боїв проти більшовиків під Проскуровом. Зі школою брав участь у бойових діях на польському фронті у Луцьку, де 16 травня 1919 р. потрапив до полону. З осені 1919 р. — знову в Армії УНР. Учасник 1-го Зимового походу. У складі Кам’янецької юнацької школи брав участь «в усіх походах». Навчання в ній завершив уже в польських таборах (Каліш). УГА закінчив 1927 року. «Спогад» написав на початку 1920-х років. Брат Павло також служив в Армії УНР.

За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Варшава, 1937. — Збірник 7. — С. 32 Б.

Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет Українських визвольних змагань. — Львів, 1995. — С. 105.

Молодожоненко О. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 1010–1014.

Особиста справа студента Молодожоненка Олексія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1576, арк. 1 — 71.

 

Великодні жнива тетіївських гайдамаків.

ЛИЧАК Олександр. Студент УГА (або учень матуральних курсів при УГА). Особистої справи знайти не вдалося.

Доценко О. Зимовий похід (6.ХII.1919 — 6.V.1920). — Варшава, 1932. — С. CXVII–CXL.

За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Торонто, 1964. — Збірник 10. — С. 80 А.

Задоянний В. Московська навала (Матеріяли до історії Таращанського повітового коша Запорізької Січі на Київщині) // За Державність. Матеріяли до Історії Війська українського. — Збірник 11. — Торонто: Український воєнно-історичний інститут, 1966. — С. 92–111.

Личак О. Великодня жертва. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 88–92.

ЦДАВО України, ф. 5235, оп. 1, спр. 354, арк. 63.

У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью-Йорк, 1973. — С. 251.

 

Кров за кров.

ЗАВОРИЦЬКИЙ Опанас Єлисейович (5.7.1894, м. Нова Басань Козелецького пов. Чернігівської губ. — після 17.5.1927). Військовий діяч, інженер-технолог; сотник Окремої старшинської сотні 2-ї Волинської стрілецької дивізії Армії УНР.

Закінчив механіко-технічну середню школу, що в посаді Клинцях на Чернігівщині, а також Володимирську військову школу прапорщиків (Петроград) і автомобільну школу. Навчався в Київському політехнічному інституті (механічний відділ). Учасник Першої світової війни. Служив в автомобільних частинах російської армії. В українській армії — від 1917 року. Диплом інженера-технолога захистив 17 травня 1927 року. Спогад «Біля перевозу» написав на початку 1920-х років.

Заворицький О. Біля перевозу. ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 109–116 зв.

Особиста справа студента Заворицького Панаса. ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 1084, арк. 1 — 73.

 

Бій під Джугастрою.

КАПЛИСТИЙ Макар (18.1.1896, с. Майорівка Ананьївського пов. Херсонської губ. — 5.11.1979, м. Філадельфія). Військовий діяч, учитель, науковець, інженер-агроном, кооператор; прапорщик 15-го запасного пішого полку (м. Вольськ), в. о. командира, командир сотні, голова Ради сотні, батальйону, 110-го пішого Камського генерал-ад’ютанта графа Толя 1-го полку російської (царської) армії (с. Шанці біля Ковно) 28-ї пішої дивізії, член Ради 529-го пішого полку, голова Ради 133-ї пішої дивізії, сотник Армії УНР (від травня 1920), вчитель школи підстаршин 2-ї Волинської дивізії (Каліш, 1921), інструктор культурно-освітнього відділу штабу 2-ї Волинської дивізії (Каліш, 1921, 1922), член НТШ і УВАН, лектор, доцент, професор, член Професорської ради Українського технічно-господарського інституту, головний інспектор українського фахового шкільництва в американській зоні Німеччини, голова Філадельфійського відділу Товариства українських інженерів Америки; сотник, майор Армії УНР (підвищений на еміграції).

Закінчив Демидівську церковно-учительську школу (1912), Херсонську вчительську семінарію (20.1.1916), Одеське військове училище (1.6.1916), матуральні курси при УГА (24.6.1923), агрономічно-лісовий факультет УГА (20.6.1928), Вищу педагогічну школу (Прага). Учасник Першого зимового походу. Лицар Залізного хреста. Відзначений також Хрестом Симона Петлюра і Воєнним хрестом УНР. В інтернуванні перебував у Каліші. Працював повітовим агрономом на Жовківщині та Дрогобиччині (Галичина). Організатор сільської кооперації на Лемківщині та у Львові. Від 1944 р. мешкав у Німеччині, а від 1949 року — в США (Міннеаполіс, потім Пенсильванія). Ініціатор і меценат книги «Крайове господарське товариство СГ за роки 1899–1944».

Залесский К. Первая мировая война. Биографический энциклопедический словарь. — Москва: Вече, 2000. — С. 491.

Каплистий М. Мій останній бій у Зимовому Поході // Вісті комбатанта. — Торонто — Нью-Йорк, 1972. — Ч. 3 (59). — С. 11–14.

Каплистий М. Моя участь в українізації 133 російської пішої дивізії // Вісті комбатанта. — Торонто — Нью-Йорк, 1971. — Ч. 2 (52). — С. 27–37.

Каплистий М. Найяскравіший випадок у моєму житті за час визвольної боротьби з 1917–1920 рік. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 104–107 зв.

Майор Макар Каплистий // Вісті комбатанта. — Торонто — Нью-Йорк, 1980. — Ч. 1 (105). — С. 95.

Особиста справа студента Каплистого Макара. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 4, спр. 14, арк. 1 — 92.

 

Таке не забувається.

ПАВЛІНСЬКИЙ Сергій (6.9.1899, м. Ново-Мінськ Варшавської губ. — після 20.6.1927). Військовий, інженер-лісівник; козак 6-ї Січової стрілецької дивізії (1920). Народився в родині урядовця Міністерства внутрішніх справ Російської імперії. Навчався в 6-й Московській, Чернігівській імені імператора Олександра I, Ковельській гімназіях (у Чернігові), яку й скінчив 1918 року. Мобілізований до Армії Української Держави. 1919-го інтернований у таборі в Ланцуті. 1920 року інтернований вдруге. Агрономічно-лісовий факультет УГА закінчив 4 липня 1927 року. Занотував свої «Спомини…» 28 січня 1922 року.

РУДЕНКО Юрій Гаврилович (12.8.1899, ст. Окниця Сороцького повіту, Бессарабія — після 26.3.1927). Військовий, козак Армії УНР. Навчався у Вінницькій, Могилів-Подільській чоловічих гімназіях, а закінчив Комерційну школу в м. Могилеві-Подільському (10.5.1917). Навчався на економічному відділі Київського комерційного інституту (до грудня 1919). З третього курсу пішов до Армії УНР (24.5.1920). Закінчив Юнацьку школу (27.7.1920 — 28.7.1921). Інтернований 21 листопада 1921 року. Член Студентської громади у таборі Стшалково (Познань). Спогад «Вступ українських та польських військ у Київ року 1920 травня місяця 8 числа» написав 15 листопада 1922 року.

Особиста справа Павлінського Сергія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1683, арк. 1–106.

Особиста справа студента Руденка Юрія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1860, арк. 1–107.

Павлінський С. Спомини про вступ до Київа українських військових частин у травні місяці 1920 року. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 724–725 зв.

Руденко Ю. Вступ українських та польських військ у Київ року 1920 травня місяця 8 числа. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 718, 719.

 

Мовчати було неможливо.

ЗВАРИЧУК Іван Федорович (10.11.1896, м. Біла Церква Васильківського пов. Київської губ. — 13.9.1939, м. Доманово, повіт Більськ-Підляський). Військовий діяч, інженер; прапорщик 1-го Заамурського кінного полку російської армії (до 27.11.1917), командир сотні, куреня, ад’ютант Генерального штабу Армії УНР, квартирмейстер Підляської бригади Війська польського (1939); військові звання: капітан російської (царської) армії, підполковник Армії УНР, ротмістр (за іншими даними — майор) Війська польського.

Закінчив гімназію (м. Біла Церква, 25.8.1905 — 2.6.1914), 1-й курс правничого факультету Київського університету Святого Володимира (1915 — лютий 1916), Єлисаветське юнкерське училище кінноти (1.2.1917) та лісовий відділ агрономічно-лісового факультету УГА (Подєбради, 22.4.1927). В Армії УНР — з кінця 1917 року. Інтернований у польський табір Стшалково, де був членом Студентської громади. Після повернення до Польщі — на контрактовій службі у Війську польському. 1938 року прийнятий до Вищої воєнної школи у Варшаві. Допомагав колишнім воякам Армії УНР, які навчались у вищих школах ЧСР.

Іванис В. Стежками життя (спогади). — Кн. V. — Новий Ульм, 1962. — С. 20.

Зваричук І. Козак Демид. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 779–782 зв.

Колянчук О. Увічнення нескорених. Українські військові меморіали 20 — 30-х рр. ХХ ст. у Польщі. — Львів: інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України, 2003. — С. 124.

Особиста справа студента Зваричука Івана. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1101, арк. 1 — 93.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.172.217.40 (0.01 с.)