Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Як не треба будувати державу.

Поиск

МОРДВИНІВ Володимир Теофанович (16.6.1889, с. Березова Лука Миргородського пов. Полтавської губ. — після 1.7.1927). Службовець, просвітянин, актор, інженер-гідротехнік.

Народився в сім’ї помічника земського лікаря. Закінчив 6 класів Кременчуцької реальної школи (1908). В російській армії служив у 1916–1918 рр. Восени 1918 р. поступив на Київські політехнічні курси. Навчався в Державному університеті в Кам’янці-Подільському. Актор Українського державного театру в Кам’янці-Подільському (1920). Член «Просвіти». УГА (інженерно-меліоративний факультет) закінчив 1927 року. «Думки про те, чого нам не треба…» занотував 21 серпня 1923 року.

Гурко В. Из Петрограда через Москву, Париж и Лондон в Одесу // 1918 год на Украине. — Москва: Центрполиграф. — С. 303, 304.

Мордвинів В. Думки про те, чого нам не треба (згадки з минулого). ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 624–647 зв.

Особиста справа студента інженерного факультету гідротехнічного відділу Мордвиніва Володимира. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1589, арк. 1 — 87.

 

Рукостискання наших ворогів.

КОНСТАНТИНІВ Юрій Федорович (1.11.1888, с. Чердакли Маріупольського пов. Катеринославської губ., тепер Першотравневий р-н Донецької обл. — після 7.6.1927). Військовий службовець, інженер-агроном; старшина Київського авіаційного парку (1919).

Народився в сім’ї сільського панотця. Закінчив 4 класи Катеринославської духовної семінарії. Не бажаючи продовжувати релігійну освіту, став студентом комерційно-технічного факультету Київського комерційного інституту. Заробляв на життя репетиторством. Працював коректором у журналах «Весь Киев» і «Журнал для женщин». Як патріот Росії, в серпні 1914 р. пішов до війська. Закінчив Другу київську військову школу старшин і підстаршин та фотометричні курси. Демобілізувався в кінці лютого 1918 року. Від 1 червня 1918 р. працював у київській конторі Державного банку. У січні 1919 р. мобілізований до українського війська. Служив у авіації (до грудня 1919), далі в Кам’янець-Подільському відділі Державного банку (до травня 1920), в дирекції Державних ощадних кас (до жовтня 1920), потім у податковій інспектурі, а від 31.9.1921 — в Головній скарбниці. УГА закінчив 1927 року. Після здобуття вищої освіти прагнув працювати на Закарпатті. «Спогад» написав 10 січня 1923 року.

Анкети та списки студентів, бажаючих одержати роботу. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 5, спр. 516, арк. 9.

Константинів Ю. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 765–769.

Особиста справа студента факультету агрономічно-лісового відділу агрономічного Константиніва Юрка. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1261, арк. 1 — 67.

ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 5, спр. 516, арк. 9.

 

70. З іменем Господа на устах…

РАДЗІЄВСЬКИЙ Степан Степанович (26.4.1896, с. Романівна Ольгопільського пов. Подільської губ. — після 22.4.1927). Військовий, інженер-агроном; козак загону отамана Лиха-Дорошенка (1920, 1921).

Закінчив Уманську середню агрономічну школу (1917). Навчався на юридичному факультеті Київського університета Святого Володимира (1918). В українській армії — з кінця 1918-го до 1922 р. Інтернований у таборі м. Орадео-Маре. УГА закінчив 1927 року. Спогад «Кров за кров…» написав 1 грудня 1922 року.

Особиста справа студента Радзієвського Степана. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1811, арк. 1 — 92.

Радзієвський С. Кров за кров (Спомини мої за 1920–1921 рік, проведені в повстанню на Поділлю). ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 754–755.

 

Іван Максимчук.

Радзієвський С. Кров за кров (Спомини мої за 1920–1921 рік, проведені в повстанню на Поділлю). ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 755–756.

 

За брата кров.

Радзієвський С. Кров за кров (Спомини мої за 1920–1921 рік, проведені в повстанню на Поділлю). ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 756 зв. — 758.

 

Під Кабардинкою.

МАЙГУР Кость Гнатович (2.3.1893, ст. Шкуринська Єйського відділу, Кубань — після 23.5.1925). Військовий, інженер-гідротехнік; старшина 11-го пластунського батальйону Гайдамацької дивізії Кубанської армії, член Кубанського братства (в Києві та Подєбрадах).

Освіта: реальна школа (м. Єйськ, 1911), 4 курси Київського комерційного інституту (економічний відділ, 1916), військова школа, УГА в Подєбрадах (23.5.1925).

Майгур К. Бій під Кабардинкою. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 75–76 зв.

Особиста справа Костя Майгура. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1458, арк. 1 — 21.

ЦДАВО України, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 616.

 

Мрії та дійсність.

НЕСТЕРЕНКО Яків Данилович (23.3.1901, с. Рудня Остерського пов. Чернігівської губ. — 15.4.1927). Військовий, інженер-агроном; чотовий 6-го технічного куреня 6-ї Січової стрілецької дивізії.

Народився в сім’ї унтер-офіцера Київського відділу жандармського управління залізниць. Закінчив 2-ге Київське комерційне училище (4.2.1919). 6 лютого 1919 р. добровільно вступив у лави Армії УНР. Учасник Другого зимового походу. На інтернуванні перебував у таборі ч. 5 у Щипйорно. Департамент Політичної інформації МВС УНР документально засвідчив, що «громадянин У.Н.Р. Нестеренко Яків з боку політичного і морального є людиною певною». Агрономічно-лісовий факультет УГА закінчив 1927 року. «Спогад» написав 1922 року.

Зоренко Д. На партизанці // Другий зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. — Київ: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. — С. 149, 156, 168.

Нестеренко Я. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 818, 819.

Особиста справа студента Нестеренка Якова. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1624, арк. 1 — 99.

 

75. Починалася весна 1922 року…

ЧЕКІРДА Віктор Оникійович (11.11.1894, с. Іванківці Проскурівського пов. Подільської губ., тепер Хмельницька обл. — після 14.11.1964). Військовий і громадський діяч, меценат; повстанський отаман Чорний Ворон (1920–1923); військове звання — сотник Армії УНР.

Закінчив реальну школу (м. Проскурів, 1913) та 1-шу Київську школу прапорщиків. Учасник Першої світової війни. Після Лютневої революції взяв активну участь в українізації частин російської армії, пізніше в лавах Армії УНР «боровся за самостійність Батьківщини». Був інтернований у Польщі. Співпрацював із повстансько-партизанським штабом Юрка Тютюнника. Навчався на економічно-кооперативному відділі УГА в Подєбрадах (1924, 1925). Пізніше студіював у господарчій школі в Рожнові (Чехословаччина). Спомини «З недавнього минулого» та «Калачі прозрадили» написав на початку 1920-х років. Після Другої світової війни перебував на еміграції у Німеччині і 13 років у Парагваї. Потім виїхав до США, де, тяжкою працею заробляючи на життя, був щедрим жертводавцем на національно-громадські потреби. Лицар ордена Залізного хреста. Лицар Хреста Симона Петлюри. Лицар Воєнного хреста. Співпрацював із журналом «Дороговказ» (Торонто), до редакції якого надіслав чимало спогадів про свою партизанську діяльність, принаймні один із них опубліковано в ч. 3 (22) журналу за 1964 рік.

Дороговказ: Орган вояцької думки і чину. — Торонто, 1964. — № 3 (22). — Листопад — грудень. — С. 28, 29.

Особиста справа Чекірди Віктора. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 2147, арк. 1 — 29.

Чекірда В. З недавнього минулого. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 37, 37 зв.

Чекірда В. Калачі прозрадили. ЦДАВОи, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 38–39 зв.

 

Життя і смерть отамана Соколовського.

Коваль Р. Повернення отаманів Гайдамацького краю. — Київ: Діокор, 2001. — С. 145–148.

Поліщук О. Похвалилися. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 616.

Сергієнко. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 137–142 зв.

Трудова громада. — № 42. — 1919 р. — 21 серпня.

Фещенко-Чопівський М. Мотовилівка в 1919 році (Жмуток спогадів) // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Збірник 11. — Торонто: Український воєнно-історичний інститут, 1966. — С. 172.

 

Василь Совенко, лицар ордена Залізного хреста.

Доценко О. Зимовий похід (2.12.1919 — 6.5.1920). — Варшава, 1932. — С. 5, 22, 23.

Особиста справа студента Совенка Василя. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 1, спр. 1954, арк. 26–26 зв.

Шанковський Л. 1-й Зимовий похід: ідея і чин // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью-Йорк, 1973. — С. 19, 20.

 

Любов і ненависть Трифона Гладченка.

МАЛАШКО Микола Васильович (5.12.1898, м. Мар’янка Маріупольського пов. Катеринославської губ. — після 13.12.1930). Військовий діяч, інженер-економіст, кооператор; організатор Вільного козацтва Торецької Січі (1917), учасник Вільного козацтва Донецького басейну, козак Запорозької дивізії (березень — квітень 1918), Катеринославського повстанського коша (до жовтня 1920).

Закінчив Бахмутську гімназію (1919) та УГА в Подєбрадах (1927). У Румунії був інтернований у таборах Текхір-Геоль і Фогараш. 28 вересня 1922 р. вирушив до ЧСР. Брат Михайла Малашка, члена Центральної Ради, повстанського отамана. Автор спомину «Анархісти».

Анкети та списки студентів, бажаючих одержати роботу. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 5, спр. 516, арк. 98.

Белаш А., Белаш В. Дороги Нестора Махно. — Київ: РВЦ Проза, 1993. — С. 340, 589.

Особиста справа Миколи Малашка. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1470 с, арк. 1–11.

Отчет Екатеринославской губернской ЧК с 1.01.1920. по 1.11.1921. — Укладач В. Ченцов. — Дніпропетровськ, 1994. — С. 158, 159.

Советская военная энциклопедия. — Москва, 1933. — Т. 2. — С. 182, 183.

Малашко М. Анархісти. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр, арк. 102–103 зв.

Гальчевський Я. З воєнного нотатника. — Люкенвальде — Берлін, 1940. — На правах рукопису. З архіву Р. Коваля.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; просмотров: 190; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.238.6 (0.006 с.)