ТОП 10:

Воїн-бандурист Дмитро Стопкевич.



Ємець В. У золоте 50-річчя на службі України. Про козаків-бандурників. — Голлівуд (США) — Торонто (Канада), 1961. — С. 371.

Монкевич Б. Слідами новітніх запорожців. Похід Болбочана на Крим. — Нью-Йорк, 1956. — С. 248.

Стопкевич Д. Бій в Одесі 18 грудня 1918 р. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 318–321.

Особиста справа студента Стопкевича Дмитра. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1993 с, арк. 1 — 92.

Особиста справа студента Стопкевича Дмитра. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 4, спр. 41, арк. 1–4.

 

Іван Левицький. Роздуми після поразки.

Особиста справа студента агрономічно-лісового факультету лісового відділу Левицького Івана. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1376, арк. 1–13.

Левицький І. Хиби в будові Української держави. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 486–488 зв.

 

Канівський козак Павло Гарячий.

Горячий П. 18 листопада. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 33–36 зв.

Дороговказ: орган вояцької думки і чину. — Торонто, 1969. — Квітень — червень. — Ч. 24 (43). — С. 25.

Козловський О. Кармелюківці (фрагмент спогадів) // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Торонто, 1964. — Збірник 10. — С. 210–219.

Особиста справа Павла Горячого. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 873, арк. 1 — 98.

 

Подільський отаман Чорний Ворон.

Чекірда В. Власноручний опис мойого життя. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 2147, арк. 3–3 зв.

Чекірда В. З недавнього минулого. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 37–37 зв.

Чекірда В. Калачі прозрадили. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 38–39 зв.

 

Микола Сціборський.

Енциклопедія українознавства. — Т. 4. — Львів, 1994. — С. 1563.

Енциклопедія українознавства. — Т. 8. — Львів, 2000. — С. 3117.

Марущенко-Богданівський А. Матеріали до історії Лубенського імені запорозького полковника Максима Залізняка полку. Розділ IV // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Варшава, 1938. — Збірник 8. — С. 201.

Росоха С. Вступне слово // Націократія (2-ге видання). — Прага: Українське видавництво «Пробоєм», 1942. — С. 3, 4.

Особиста справа Миколи Сціборського. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 2002, арк. 1–174 зв.

Сціборський М. Націократія (2-ге видання). — Прага: Українське в-во «Пробоєм», 1942.

Сціборський М. Спогади без назви. ЦДАВО, ф. 3799, оп. 1, спр.17, арк. 86–89.

 

Михайло Палій-Сидорянський.

Божко О. Генерал-хорунжий Армії УНР. Невідома автобіографія Ю. Тютюнника. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — Київ, 1998. — Ч. 1/2 (6/7). — С. 40.

ДА СБУ, ФП 69840, т. 2, арк. 309.

За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Каліш, 1932. — Збірник 3. — С. 136 Б.

За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Варшава, 1938. — Збірник 8. — С. 224 А.

Зоренко Д. На партизанці. Другий зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. — Київ: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. — С. 147–168.

Особиста справа студента інженерно-гідротехнічного відділу Палія-Сидорянського Михайла. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1691, арк. 1 — 31.

 

96. Борис Монкевич. Військовий та історик.

За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Варшава, 1937. — Збірник 7. — С. 104 А.

Колянчук О. Увічнення нескорених. Українські військові меморіали 20 –30-х рр. ХХ ст. у Польщі. — С. 75.

Монкевич Б. Слідами новітніх запорожців. Похід Болбочана на Крим. — Нью-Йорк, 1956. — С. 4, 5.

Українська революція і державність (1917–1920 рр.). — Київ, 2001. — С. 342, 351, 364, 365, 441, 444, 523, 541.

Особиста справа Бориса Монкевича. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1584, арк. 1–8.

 

Прекрасна українка Харитина Пекарчук.

Пекарчук Х. Моя служба Україні, як вояка // Дороговказ: орган вояцької думки і чину. — Торонто, 1964. — Липень — жовтень. — Ч. 1–2 (19–20). — С. 10–13.

Особиста справа Харитини Пекарчук. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1718, арк. 1 — 20.

Харитина Пекарчук (спогад про жінку-героя). — Вільне слово. — № 6. — 1964. — 8 лютого. — С. 6, 7.

 

Одіссея богданівця Валентина Сімянціва.

Вступний журнал до матуральних курсів Українського громадського комітету в Празі. ЦДАВО, ф. 4408, оп. 1, спр. 18, арк. 13 зв.

Горліс-Горський Ю. Холодний Яр. — Лондон, 1967. — С. 75.

Доценко О. Зимовий похід. 6.12.1919 — 6.5.1920. — Варшава: Український науковий інститут, 1932. — С. LXXV, LXXVI.

Дяченко П. Чорні Запорожці (Спомини командира полку Чорних Запорожців) // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью-Йорк, 1973. — С. 173–177, 189.

Енциклопедія українознавства. — Львів, 2000. — Т. 8. — С. 2841.

Крат М. Як то було в Зимовому поході // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью-Йорк, 1973. — С. 34.

Омелянович-Павленко М. Зимовий похід (6.12.1919 — 6.5.1919) // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — НьюЙорк, 1973. — С. 86.

Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ: Планета людей, 2002. — С. 315, 316.

Сімянцев В. Інженер-емігрант у Чехо-Словаччині. — Буенос-Айрес — Філадельфія: в-во Юліяна Середяка, 1978. — С. 9, 19, 24, 176, 190, 191, 197–199, 202, 225, 227–229, 233, 234, 236.

Сім’янців В. В Зимовому поході // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Торонто, 1964. — Т. 10. — С. 108–110, 117, 119–122.

Сім’янців В. В Зимовому поході (продовження) // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Торонто, 1964. — Т. 11. — С. 206, 216, 219, 224.

Сімянців В. Ордени, хрести і відзнаки українських армій в роках 1914–1945 // Вісті комбатанта. — Торонто — Нью-Йорк, 1966. — Ч. 3 (24). — С. 49.

Сім’янців В. Останній день Першого Українського Козачого ім. гетьмана Б. Хмельницького Полку // Вісті комбатанта. — Торонто — Нью-Йорк, 1967. — Ч. 23 (28). — С. 27–31.

Сімянців В. Роки козакування, 1917–1923 (спогади). — Філадельфія, 1976.

Сімянців В. Спогади богданівця. — Нью-Йорк: Червона Калина, 1963. — С. 5 — 25, 29, 30, 36–40, 64, 68, 87, 104, 108, 119, 121–123.

Сімянців В. Студентські часи. Спогад. — Вашингтон, 1973. — С. 64, 65, 76, 112, 138, 139, 157,158.

Сім’янців В. Постачання і поповнення // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью-Йорк, 1973. — С. 222, 223.

Сім’янців В. Так родились лицарі ордену Зимового походу // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью-Йорк, 1973. — С. 203.

Сім’янців В. Тульчин // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью-Йорк, 1973. — С. 213–217.

Особиста справа Валентина Сімянціва. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1926, арк. 1 — 92.

Особиста справа студента Сімянцева Олекси. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1925, арк. 1 — 93.

 

Генерал-полковник Армії УНР Андрій Вовк.

Божко О. Генерал-хорунжий Армії УНР. Невідома автобіографія Ю. Тютюнника // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — Київ, 1998. — Ч. 1/2 (6/7). — С. 24–56.

Витяг із послугового реєстру генерала-хорунжого Андрія Вовка. ЦДАВО, ф. 5235, оп. 1, спр. 354, арк. 55–58.

Генерал-полковник Андрій Вовк // Дороговказ: орган вояцької думки і чину. — Торонто, 1969. — Січень — березень. — Ч. 23 (42). — С. 17, 18.

Енциклопедія українознавства. — Львів, 1993. — Т. 1. — С. 294.

За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Варшава, 1938. — Збірник 8. — С. 17.

Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет Українських визвольних змагань. — Львів, 1995. — С. 26, 27.

Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. — Київ, 1995. — Ч. 1. — С. 173–175.

У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью-Йорк, 1973. — С. 249.

Л-ий І. (Генерал-полковник Андрій Вовк) // Дороговказ: орган вояцької думки і чину. — Торонто, 1967. — Січень — квітень. — Ч. 14–15 (33–34). — С. 27.

 

Андрій Глувківський і сотник Пругло.

Глувківський А. Останній день на рідному терені. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 929.

Особиста справа студента Глувківського Андрія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 893, арк. 1 — 85.

 

 

Воскресіння синів і дочок, які полягли у боротьбі за свободу нашої Батьківщини

(Післямова автора)

 

 

На тему Української революції 1917–1920-х років можна написати багато книг — тисячі, а може, й десятки тисяч. Та хто їх пише?! Почали, щоправда, деякі науковці захищати дисертації на цю тему. Але написані вони в більшості безсердечно. І не про Визвольну боротьбу українського народу пишуть історики, а про «громадянську війну». Рідкісним винятком стала дисертація «Селянські повстання в Правобережній частині УСРР у 1921–1923 роках…» Павла Стегнія. Талановито і лірично оживляє картини боротьби к. і. н. Костянтин Завальнюк. Чи багато ще прізвищ істориків можна назвати?

Дуже і дуже мало. Ніби табу лежить на Визвольних змаганнях доби 1917–1920-х років. Сталося це тому, що правдиве висвітлення цієї доби руйнує ідеологічний фундамент під ногами правителів України кінця ХХ — початку ХХI століття. Адже вони «патріотичне виховання» молоді формували — як і за часів СССР — на зразках героїзму совєтської армії в Другій світовій війні. Йдеться фактично про героїзм «совєтського народа» в боротьбі проти німців. На ньому фокусується суспільна увага. А висвітлювати правду про героїзм українського народу в боротьбі проти Красної армії (невдовзі совєтської) і масові злочини цієї окупаційної армії проти України влада не бажає. Бо так легко зруйнувати концепцію «патріотичного виховання», яка панувала в 1990-х роках та на початку ХХI століття.

Може, хоч зараз, прочитавши цю чи інші мої книги про Визвольну боротьбу, якийсь ветеран, а то й інвалід «Великої вітчизняної війни» гірко усміхнеться — за кого і за що проливав кров у 1939–1945 роках? Та 1956-го.

У Чехословаччині 1968 року й в Афганістані проливало кров за імперію вже інше покоління «совєтського народа».

Що казати, не одному поколінню наших земляків

 

Не за Україну,

А за її ката довелось пролить

Кров добру, не чорну…

 

Книга «Багряні жнива Української революції» — це розповідь про тих, хто пролив «кров добру, не чорну» за Україну, ця книга про справжню Велику Вітчизняну війну українського народу… Ця книга відновлює нашу історичну пам'ять та оживляє синів і дочок України, які полягли в боротьбі за її свободу і щастя.

Вічна Їм пам'ять! І слава!

 

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.204.227.250 (0.011 с.)