Поліпшення обслуговування розпорядників бюджетних коштів в органах ДКСУ

ДКСУ в процесі своєї діяльності напрацювало значну нормативну, методичну, технологічну і технічну базу. Сьогодні першочерговими завданнями є покращення багатьох процедур, пов’язаних насамперед із якістю обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, розширенням переліку послуг, розвитком організаційних і методологічних аспектів співпраці з бюджетними установами.

Незважаючи на високий рівень регламентації казначейських процедур, у тому числі пов’язаних з обслуговуванням розпорядників(одержувачів) бюджетних коштів, сьогодні відсутні єдині підходи до здійснення контролю за спрямуванням бюджетних коштів на стадії реєстрації зобов'язань розпорядників коштів в органах ДКСУ. Крім контролю це стосується і меж відповідальності органів ДКСУ за дотримання розпорядниками вимог законодавчих та нормативних документів при витрачанні бюджетних коштів. Очевидно має бути сформована методика та чітко визначені завдання і етапи контролю в залежності від специфіки та складності операції.

Необхідно також розмежувати відповідальність за порушення законодавства та нормативних документів при взятті зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів, у ході їх виконання та при спрямування бюджетних коштів на їх оплату. Це вимагає встановлення чіткого переліку підтвердних документів, який повинні надавати розпорядними бюджетних коштів до органів ДКСУ при здійснені видатків за відповідними напрямками. Рівень формалізації казначейських процедур звичайно підвищиться, але при цьому поліпшиться проведення платежів розпорядників бюджетних коштів та зменшиться кількість претензій з їхнього боку щодо безпідставності надання тих чи інших документів.

Чинна нормативна база ДКСУ не встановлює граничних термінів розгляду зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в ДКСУ з моменту їх подання до взяття на облік та/або до їх погашення. З іншого боку, розпорядники намагаються забезпечити проходження платежів в органах ДКСУ за своїми платіжними дорученнями в максимально короткі терміни, фактично в день подання платіжного доручення, що у більшості випадків стане можливим, за умови певних змін і доповнень до відповідних інструкцій і наказів ДКСУ.

Запровадження таких змін сприятиме дотриманню бюджетної дисципліни як розпорядниками бюджетних коштів, так і органами ДКСУ, поліпшиться платіжне обслуговування розпорядників бюджетних коштів, платежі здійснюватимуться з урахуванням пріоритетності видатків та у визначені терміни. Появиться можливість більш чіткого прогнозування стану єдиного казначейського рахунку та оперативного прийняття якісних управлінських рішень щодо використання тимчасово вільних бюджетних коштів.

Сучасні телекомунікаційні системи надають можливість дистанційного обслуговування клієнтів як банків, так і більшості фінансових установ. Для бюджетних установ, що обслуговуються в органах ДКСУ такої можливості нема, хоча потреба у дистанційному обслуговуванні має місце.

Розпорядники бюджетних коштів не мають сьогодні доступу до відповідної облікової бази даних органів ДКСУ, щоб принаймні отримати оперативну інформацію про стан своїх рахунків. Причиною цьому є недосконалість та розрізненість програмного забезпечення як бюджетних установ так і органів Казначейства, що ускладнює взаємодію їхніх інформаційних систем.

Проблема виникла внаслідок відсутності методології та координації розробки програмного забезпечення для органів ДКСУ та бюджетних установ. Інший чинник, що спричинив цю проблему, полягає у відсутності повноважень на здійснення Казначейством відповідної платної послуги. Тільки у 2005 році Державне казначейство України, отримано дозвіл щодо надання платних послуг при обслуговуванні бюджетних коштів (Постанова Кабінету Міністрів України №1232).

Розв’язання проблеми можливе шляхом внесення змін до нормативної бази в частині казначейського обслуговування розпорядників бюджетних коштів та надання органами ДКСУ платних послуг, пов'язаних з обслуговуванням бюджетних коштів. Необхідно розробити та погодити з Міністерством фінансів України розміри плати за послуги, що надаватимуться органами Казначейства.

З цією метою варто провести комплексне дослідження інформаційних систем, вивчити та узагальнити потребу в інформації як органів ДКСУ, так і розпорядників(одержувачів) бюджетних коштів, а також можливості Казначейства надавати таку інформацію та, у підсумку, підготувати і запровадити для суб’єктів бюджетного процесу (органи ДКСУ, бюджетні установи) програмні продукти сумісні з системою виконання бюджетів.

Між розпорядниками бюджетних коштів та органами ДКСУ вибудуваний громіздкий документообіг, який формується в процесі виконання кошторисів бюджетних установ, і створює проблему своєчасності відображення в обліку операцій з бюджетними коштами, що робить звітність недостовірною.

З метою оптимізації та спрощення казначейського обслуговування розпорядників бюджетних коштів свого часу передбачалося проведення експерименту щодо запровадження віддалених робочих місць органів ДКСУ, безпосередньо у розпорядників коштів державного бюджету. При опрацюванні документів на віддаленому робочому місці операції, проведені в системі органів Казначейства одночасно будуть відображатися в бухгалтерському обліку та звітності розпорядників бюджетних коштів.

Сьогодні мають місце проблеми з порядком складання і подання фінансової і управлінської звітності. Звітність про виконання бюджетів консолідується по системі ДКСУ і системі головних розпорядників бюджетних коштів. Інформаційні потоки при цьому дублюються, а частина аналогічних звітних форм містить неоднакову інформацію, що спричиняє додаткові витрати на її перевірку та уточнення. Звітність про виконання бюджетів та кошторисів розпорядників бюджетних коштів є громіздкою та складною у користуванні для її безпосередніх споживачів.

Крім цього, через неповне охоплення казначейським обслуговуванням суб’єктів бюджетного процесу, невідповідність нормативно-правової бази, що визначає діяльність останніх, неспівпадіння строків подання звітності органами ДКСУ та розпорядниками бюджетних коштів, «напівручну» обробку облікової інформації тощо, достовірність звітності знижується. Не завжди можна чітко визначитися із корисністю тих чи інших форм чи показників звітності.

З метою удосконалення та оптимізації фінансової і управлінської звітності необхідно чітко визначити потреби в інформації і далі - оптимальну кількість звітних форм та показників, які мають бути включені до цих форм. Потрібно узгодити з Міністерством фінансів України терміни складання, консолідації і подання фінансової звітності з урахуванням вимог відповідних нормативних документів.