Контроль у системі Державної казначейської служби України

Казначейство України приймає безпосередню участь в організації та касовому виконанні бюджетів, обліку надходжень та видатків бюджетів, підготовці відповідних звітів про виконання бюджетів, управлінні, аналізі та прогнозуванні надходжень бюджетних коштів та коштів державних цільових фондів, здійсненні міжбюджетних розрахунків, обслуговування розпорядників і одержувачів коштів і тим самим стає причетним до управління державним бюджетом України та здійснює, відповідно, моніторинг і контроль використання державних фінансових ресурсів.

Як Казначейство є учасником Ссистеми електронних платежів НБУ і Казначейство крім своїх безпосередніх функцій, пов’язаних із бюджетом, виконує ще й функції банківської установи, обслуговуючи розрахункові операції бюджетних установ і організацій. У зв’язку з цим появилася необхідність у системі внутрішнього контролю за виконанням органами Казначейства усіх законодавчих та нормативноих-правових документів щодо касового виконання бюджетів. Практична реалізація цієї системи здійснюється через підрозділи внутрішнього контролю: управління внутрішньовідомчого контролю на рівні Державної казначейської служби та відділіви внутрішньовідомчогого контролю у регіональних управліннях Казначейства.

Метою контролю виконання бюджетів в системі Державної казначейської служби України є:

- оцінка своєчасності надходжень і раціонального використання бюджетних коштів;

- виявлення фактів неефективного та нецільового використання бюджетних коштів;

- підготовка заходів для усунення виявлених недоліків та порушень бюджетного законодавства.

Положення про Державну казначейську службу України (затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011) надає Казначейству право контролю за:

- веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;

- бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень до бюджету;

- відповідності кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;

- відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов’язань відповідним бюджетним зобов’язанням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу);

- відповідністю платежів узятим бюджетним зобов’язанням та відповідним бюджетним асигнуванням;

- дотриманням правил валютного контролю за операціями з бюджетними коштами в іноземній валюті;

- дотриманням порядку проведення лотерей з використанням електронних систем прийняття сплати за участь у лотереї в режимі реального часу;

- закупівлею товарів, робіт і послуг за державні кошти при здійснення розрахунково-касового обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів.

Зазвичай діяльність органів Казначейства розглядають як суто технічну - ведення бухгалтерського обліку, складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, а також управління ресурсами. При цьому, поза увагою залишається одна із головних казначейських функцій – контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень до бюджетів і здійсненні відповідних витрат. Зазначена функція, тим не менше, добре відома всім розпорядникам бюджетних коштів, і передбачає здійснення певних контрольних дій з боку органів Казначейства,. Цей контроль має різні зовнішні прояви і може здійснюватися за різними формами і критеріями.

Сучасні контрольні механізми здебільшого закладені у програмному забезпеченні Казначейства, що дозволяє йому здійснювати більшість своїх контрольних повноважень в автоматизованому режимі.

Чинна законодавчо-нормативна база дозволяє класифікувати контроль доходів бюджетів з боку органів Казначейства як попередній, оскільки для попередження порушень та незаконних дій щодо зарахування надходжень до бюджетів на початку кожного бюджетного року проводиться значна підготовча робота. Розробляються відповідні процедури, які дозволяють чітко встановити належність того чи іншого виду надходжень до конкретного бюджету та/або фонду, їх розподіл між ними, а також до адміністраторів податків і зборів, території тощо. Відповідно до визначених процедур та параметрів, що дозволяють контролювати правильність зарахування надходжень, щорічно централізовано відкриваються рахунки в системі органів Казначейства.

Попередній та поточний контроль бюджетних повноважень також здійснюється органами Казначейства і при проведенні надходжень та відшкодуванні податків згідно із законодавством. Підставою для здійснення платежів є висновки органів адміністрування податків, зборів та інших платежів, судових органів, які перевіряються органами Казначейства як на предмет законності повноважень тих, хто приймає рішення, так і на предмет правильності оформлення документів. Такий механізм контролю діє для загального, а також частково для спеціального фонду державного бюджету.

За змістом та етапами проведення контрольних заходів щодо використання бюджетних коштів їх можна поділити на попередні та поточні. Спочатку перевіряються документи – бюджетні зобов’язання розпорядників бюджетних коштів на предмет їх відповідності вимогам законодавчо-нормативних документів. Рішенням або підтвердженням їх легітимності є реєстрація перевірених зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в обліку системи органів Казначейства з виконання бюджетів, що по суті є контролем повноважень розпорядників бюджетних коштів.

Другим етапом, за терміном проведення державного фінансового контролю, є здійснення органами Казначейства поточного контролю, який полягає у перевірці суто технічних бюджетних параметрів:

- наявності в обліку системи органів Казначейства зареєстрованих юридичних і фінансових зобов’язань;

- відсутності судових рішень щодо списання коштів з рахунків.

При цьому статус Казначейства як учасника СЕП НБУ вимагає перевірки як всіх банківських реквізитів, так і дотримання інших вимог НБУ щодо оформлення платіжних документів.

Таким чином, зміст та обсяги контрольних повноважень та відповідальності органів Казначейства, робить казначейське обслуговування окремим етапом процесу управління виконанням бюджетів, де забезпечується дотримання законності використання бюджетних коштів і запобігання їх нецільовому використанню.

Казначейський контроль, як функція управління, передбачає здійснення його суб’єктами (головними управліннями, управліннями Казначейства), що наділені відповідними повноваженнями, певних дій: визначення фактичного стану функціонування об’єкта управління (об’єкта контролю) по відношенню до базового стану, що встановлюється або ззовні, або у його внутрішній системі. Для органів Казначейства зовнішніми базовими критеріями є як планові бюджетні показники, які використовуються при здійсненні аналізу та прийняття управлінських рішень щодо виконання бюджетів і кошторисів, так і норми, встановлені окремими нормативними документами. Внутрішніми критеріями, що є основою контролю, є регламенти функціонування рахунків, норми ведення бухгалтерського обліку, складання та консолідації фінансової звітності, що встановлюються самим Казначейством.

При організації казначейського контролю варто звернути увагу на забезпечення таких умов його проведення:

- спрямованість на реалізацію фінансової стратегії (казначейський контроль виконання держбюджету виходить із щорічних бюджетних резолюцій);

- орієнтація на кількісні показники, що значно підвищує ефективність;

- своєчасність - адекватності періодів контрольних дій періоду здійснення операцій;

- гнучкість - швидке пристосування до нових видів та форм діяльності (зміна нормативів фінансування, мережі розпорядників бюджетних коштів, методів програмно-цільового планування тощо);

- простота - забезпечує своєчасну і достовірну інформацію;

- економічність -– мінімальні затрати на проведення контролю мають бути мінімізованими..

Для здійснення контролю використовуються наступні джерела інформації:

- розподіли асигнувань;

- виписки з розписів доходів та видатків бюджетів;

- кошториси доходів та видатків розпорядників коштів та відповідні розрахунки до кошторисів;

- службова переписка між підрозділами Казначейства;

- дані бухгалтерського обліку про виконання бюджетів;

- звітність про виконання бюджетів (місячна, квартальна, річна);

- дані бухгалтерського обліку та звітності бюджетних установ і організацій - розпорядників коштів бюджетів, підприємницьких структур про одержані бюджетні кошти і стан розрахунків з бюджетом.

Під час контролю ревізори ДКСУ керуються: Бюджетним кодексом України, Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», «Положенням про Державну казначейську службу України» затвердженим Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011р., Постановою Кабінету Міністрів України і НБУ «Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету» від 14 січня 1997 р. № 13, наказом Міністерства фінансів України 14 січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію», наказом Головного управління ДКУ «Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету» від 21 березня 1997 р. № 28, Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання Державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Головного управління ДКУ від 24 грудня 1997 р. № 137 (зі змінами та доповненнями), іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.

Таким чином, нинішня система виконання бюджетів передбачає проходження всіх фінансових бюджетних потоків через органи Казначейства, що дає змогу здійснювати повний і безперервний контроль бюджетних ресурсів та операцій з ними. Одержувачі бюджетних коштів різних рівнів, несуть бюджетно-правову відповідальність за використання державних фінансів. Підставою для застосування норм бюджетно-правової відповідальності є здійснення бюджетних правопорушень, серед яких нецільове використання бюджетних коштів, неподання бухгалтерських і фінансових документів, пов'язаних з використанням бюджетних коштів тощо.

Основними причинами фінансових порушень однозначно вважається недостатність попереднього контролю, здійснюваного органами управління, фінансовими органами та органами Казначейства при погодженні кошторисних витрат, штатних розписів, затвердженні видатків, а також поточного контролю за збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей, їх раціональним витрачанням, дотриманням порядку здійснення бюджетних операцій.