Характеристика Кодексу законів

Про шлюб та сім’ю 1969 року

1. Ухвала кодексу. 2. Укладення шлюбу. 3. Припинення шлюбу. 4. Права та обов’язки подружжя.

 

Після прийняття у 1926 році Сімейного кодексу в законодавстві УРСР накопичилася велика кількість нормативних актів, які його суттєво змінювали та доповнювали. Зазнала змін соціальна, економічна та політична структура суспільства. У зв’язку з цим виникла необхідність у розробці, обговоренні та ухваленні нового кодексу. На підставі союзних “Основ законодавства про шлюб та сім’ю” 20 червня 1969 року Верховна Рада затвердила Кодекс законів про шлюб та сім’ю УРСР. Він складався з 6 розділів: загальні положення; шлюб; сім’я; опіка та піклування; акти громадянського стану; про іноземців та осіб без громадянства.

Кодекс декларував опіку державою шлюбу та родини, прагнення до їх зміцнення, охорону здоров’я матері, дитини, молодого покоління, захист інтересів подружжя та дітей. Шлюб визнавався законним після його реєстрації в органах загсу. Лише після цього могли виникати права та обов’язки подружжя. Релігійний обряд вважався особистою справою і не мав юридичної ваги. Умовами вступу до шлюбу ставали взаємна згода, шлюбний вік (17 жінки і 18 чоловіки), неперебування в іншому шлюбі, відсутність близької спорідненості, дієздатність. Встановлювалася процедура укладення шлюбу: спільна письмова заява, наявність документів, що засвідчують особу, місячний термін на роздуми, урочисту процедуру реєстрації. Шлюб з іноземцями мав укладатися на загальних підставах.

Припинення шлюбу допускалося лише в судовому порядку, подачею заяви однієї з сторін. При відсутності дітей і майнових претензій, розлучитися можна було і в загсі.

Кодекс підтверджував спільність майна, придбаного за час шлюбу, і подружжя мало рівні права щодо його володіння, користування і розпорядження, незалежно від того, чи працювали обоє, чи хтось вів домашнє господарство. Визначалися також права дітей та батьків, порядок усиновлення чи удочеріння, піклування та опіки.

У цілому Сімейний кодекс 1969 року базувався на демократичних правових засадах і діяв зі змінами та доповненнями до початку 2003 року.

шлюб, сім’я, опіка, подружжя, реєстрація, розлучення, піклування, права, обов’язки.

 

20 червня 1969 р. – вступив у дію Кодекс законів про шлюб та сім’ю УРСР.

 

 

Кримінальне та кримінально-процесуальне

Право УРСР 1960–1980-х рр.

1. Кримінальний кодекс 1961 р.

2. Кримінально-процесуальний Кодекс 1961р.

 

 

На початку 60-х рр. в Україні завершено чергову (третю) кодифікацію кримінального права після 1922 та 1927 рр. і 28 грудня 1960 р. Верховна Рада затвердила новий Кримінальний кодекс УРСР, який вступив у дію з 1 квітня 1961 року. Він складався з загальної та особливої частин і протягом 60 – 80-х рр. зазнавав змін та доповнень, спрямованих на посилення кримінальної відповідальності за посягання на державний та суспільний лад, до визначення яких застосовувалося досить широке трактування. У цілому ж кримінальне законодавство і кодифікація 60-х років відійшли від аналогії в кримінальному праві, зменшили кількість діянь (бездіянь), які кваліфікувалися раніше як злочини, зменшили максимальний термін позбавлення волі з 25 до 15 років, у цілому скоротили види покарань, підвищили вік відповідальності до 16, а в особливо тяжких випадках до – 14 років без застосування смертної кари (розстрілу), яка визначалася лише за злочини проти держави. Разом з тим посилилася відповідальність за рецидивні злочини, фальшування грошей, крадіжки державного майна у великих розмірах, зґвалтування, хабарництво, посягання на життя працівника міліції, за завдавання злочином особливо тяжких збитків державі, суспільству, особі. Ужорсточено санкції проти проявів хуліганства, особливо з погрозою застосування зброї.

Одночасно з КК, 28 грудня 1960 р., ухвалено Кримінально-процесуальний кодекс УРСР. Він складався з розділів, у яких нормувалися процесуальні дії, пов’язані з порушенням кримінальної справи, дізнанням, попереднім слідством, з провадженням справи у суді першої інстанції, у касаційній та наглядовій інстанціях, з виконанням вироків, ухвал і постанов суду, з застосуванням примусових заходів медичного характеру. КПК проголошував основою радянського кримінального судочинства швидке і повне розкриття злочинів з метою покарання злочинця, який порушив норму права і з тим, щоб жоден невинний не постраждав. Наступними законами процесуальне право доповнено нормою про попереднє взяття під варту підозрюваного як превентивний захід проти втечі від правосуддя чи ухилення від виконання вироку. Також розширено роль адвоката у кримінальному процесі з моменту закінчення попереднього слідства та надання звинувачуваному матеріалів для ознайомлення. Провідні засади кримінально-процесуального права закріплювала і Конституція УРСР 1978 р.: здійснення правосуддя лише через суд на засадах рівності всіх громадян, участь у процесі народних засідателів, адвокатів, представників трудових колективів. Щоправда, гуманістичні засади КК і КПК часто на практиці не дотримувалися та грубо порушувалися.

кримінальне право, кримінальний процес, санкція, вища міра, адвокат, процесуальні дії, відповідальність, злочин, кара.

 

28 грудня 1960 р. – Верховна Рада УРСР затвердила Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси УРСР.