Судова система та судовий процес Гетьманщини 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Судова система та судовий процес Гетьманщини



1. Центральні суди. 2. Місцеві суди. 3. Станові суди. 4. Спеціальні суди. 5. Порушення справи. 6. Доказова процедура. 7. Вирок та апеляція.

 

У козацько-гетьманській державі протягом 110 років її існування діяла громіздка і розгалужена судова система, яку можна розділити на три групи: 1) державні (козацькі) суди; 2) станові суди. 3) спеціальні суди. Структура державних судів поділялася на центральні та місцеві судові установи. До центральних судових органів Гетьманщини належали: Суд гетьмана (або гетьманського правління) – найвища інстанція, рішення якого оскарженню не підлягало; Генеральна військова канцелярія розглядала колегіально (гетьман з генеральною старшиною) апеляції стосовно важливих карних та цивільних справ і збиралася неперіодично. Генеральний військовий суд вважався вищим судом у державі. Його очолювали два генеральні судді і на засідання залучалися генеральні старшини. Розглядав переважно земельні спори та цивільні тяжби, а також апеляції стосовно карних справ. Місцеві козацькі суди складалися з суду сільського отамана (незначні карні та цивільні справи козаків і селян), сотенних судів (сотник, писар, підсудки та городовий отаман) та полкових судів (полковник, полкові суддя, старшина, писар, значкові товариші).

До групи станових судів належали міські суди для міщан, які поділялися на магістратські (магдебурзькі) і ратушні (“мейські”) і де суд здійснювала міська адміністрація – бурмістр, війт, райці, лавники, писар та представники козацької старшини. Для селян існували сільський суд війта і домініальні (панські) суди. Для духовенства і мирян у церковних та родинно-шлюбних справах діяли духовні або церковні суди – протопопів, єпархіальні, єпископські й суд Київської митрополичої консисторії. Групу спеціальних судів складали цехові, ярмаркові, митні, мирові, третейські, совісні та національні (єврейські, грецькі). Вони розглядали суто специфічні, групові чи корпоративні спори і діяли на засадах загального судочинства.

Судовий процес був однаковий, явний, безпосередній та усний. Процесуальні сторони називалися чолобитник (позивач) і позваний (відповідач). Усі правоздатні виступали в суді індивідуально. Пан представляв підлеглих, чоловік – дружину, неповнолітніх і хворих – батьки або опікуни. Патрони, куратори і повірені виконували роль адвокатів, слідчі (інстигатори, вижі, возні) – роль прокурорів. Процес починався скаргою (позовом) в письмовій формі до суду. Далі велося попереднє слідство і здійснювався суд – розправа, що мала в основному обвинувачувально-змагальний характер, але в тяжких кримінальних справах застосовувалося інквізиційне слідство. Доказова процедура полягала в наданні особистих свідчень, виступів свідків, присязі, речових доказах, результатах огляду місця злочину, трупу, зняття побоїв, допитах на муках. Вирок виносився більшістю голосів, усно, а потім записувався в актовій книзі суду. Невдоволений рішенням міг подати апеляцію (протестацію) протягом 10 днів, заявивши про наміри відразу після вироку. Вирок виконував кат або возний.

державні, станові та спеціальні суди, процес, докази, вирок, апеляція, куратори, возний, виж.

 

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-27; просмотров: 305; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.94.99.173 (0.005 с.)