Та її реформування у 1864 році

1. Дореформена система судів. 2. Реформа судової системи. 3. Загальні суди. 4. Мирові суди.

 

 

У першій половині ХІХ століття на підросійських українських землях існували різні судові системи, які складалися історично. У Харківській, Херсонській, Катеринославській і Таврійській губерніях система судів відповідала загальноросійській. Судами першої інстанції були станові суди: земські (у повітах для дворян і селян), магістратські та ратушні (у містах для міщан). Земські суди розглядали цивільні позови, діяли у складі земського справника та кількох засідателів. Судом другої інстанції був губернський суд, у складі палат кримінального та цивільного суду. В губерніях діяли також совісні суди (розглядали правопорушення божевільних, дітей та родичів), надвірні суди (цивільні та кримінальні справи осіб без громадянства та станової належності) і комерційні (з 1808 р. в Одесі).

На території Київської, Подільської та Волинської губерній функціонували: повітові суди (голова, два підсудки-асесори, писар-натар, чотири возних); підкоморські (підкоморій та коморники вирішували межові спори); магістратські (бурмистр, ратмани-райці) та ратушні (війт, лавники). Цю систему очолював Головний суд у Києві, який складався з департаментів цивільних і кримінальних справ і був найвищою апеляційною інстанцією.

У Полтавській та Чернігівській губерніях судами першої інстанції були повітові та підкоморські суди, за аналогією з Правобережжям. Але апеляційною інстанцією для них був Генеральний суд у Чернігові, який теж складався з цивільного і кримінального департаменту. Його очолював генеральний суддя та два радники, призначені урядом. До нього також входили обрані дворянами п’ять засідателів. Згодом Головний та Генеральний суди реформували в судові палати кримінальних і цивільних справ. Вищою судовою інстанцією в імперії був Сенат у Петербурзі.

У зв’язку з селянською реформою і наданням селянам дієздатності виникла потреба реорганізації і судової системи. 20 листопада 1864 року цар підписав указ про судову реформу. Згідно з “Положенням” створювалися дві групи судів – ті, які обиралися (мирові), і ті, які призначалися (загальні). Мирові суди створювалися для розгляду дрібних кримінальних та цивільних справ. Першою інстанцією був мировий суддя (декілька в повіті і місті), якого обирали земськими зборами чи міськими думами. Другою інстанцією – з’їзд мирових суддів у повітах (як апеляційна інстанція).

Загальні суди першою інстанцією мали окружний суд один на губернію. Важливі кримінальні справи в ньому розглядали присяжні засідателі. Другою інстанцією були судові палати (в Одесі, Харкові та Києві), що складалися з департаментів цивільних і кримінальних справ. Найвищою наглядовою, касаційною, апеляційною та судовою інстанцією російської юстиції залишився Сенат.

суди земські, окружні, повітові, совісні, надвірні, мирові, магістратські, ратушні, комерційні, судові палати, присяжні засідателі.

1864 р. – судова реформа в Російській імперії