Правові аспекти селянської реформи 1861 року

1. Нормативна база селянської реформи.

2. Правове становище колишніх кріпаків. 3. Умови реформування становища інших категорій селян.

 

Протягом 1857–1860 рр. уряд Російської імперії розробив проект основних засад реформування кріпосницької системи, аграрних відносин та становища селян. Проект був доопрацьований Державною радою і 19 лютого 1861 року схвалений царем. Головні засади реформи містилися в “Маніфесті про скасування кріпосного права”, в “Загальному положенні про селян, звільнених від кріпосної залежності” та ще в 17 законодавчих актах затверджених 19 лютого 1861 року імператором, в яких нормувалися умови звільнення і врегульовувалися постреформені відносини на селі. Основними правовими нормами означених документів були:

- особисте звільнення селян з поміщицької залежності;

- надання селянам земельних наділів з можливістю викупити їх;

- поміщику заборонялося поводитися з селянином, як з майном (купувати, дарувати, продавати, обмінювати і т.д.), насильно переселяти, одружувати, карати, переводити в дворові;

- селяни діставали всі особисті й майнові права – вступати самостійно в шлюб, обирати вільно місце проживання, укладати всі види зобов’язальних угод з фізичними та юридичними особами, безперешкодно займатися підприємництвом, торгівлею, представляти себе в судах, брати участь у діяльності органів самоврядування, вступати до навчальних закладів, на службу, володіти на правах приватної власності рухомим та нерухомим майном;

- селянам нарізали присадибні та польові наділи за викуп.

До початку викупної операції селяни лишалися тимчасово зобов’язаними – відбували панщину та платили оброк. Села утворювали общину, яка на сході обирала сільського старосту і визнавалася державною, як орган місцевого самоврядування.

Окремими законами звільнено дворових селян (без наділення землею), фабричних (без землі та з переведенням на оброк), удільних (протягом двох років переводилися до категорії селян-власників чи однодворців) та державних (їх переводили з-під юрисдикції Міністерства держмайна у відання селянських громад і наділяли тією землею, якою вони користувалися раніше).

Остаточна неврегульованість та правова недосконалість реформи 1861 р. змусила кабінет міністрів Петра Столипіна у 1906 р. законом “Про доповнення деяких постанов чинного закону стосовно селянського землеволодіння та землекористування” ліквідувати залишки кріпосництва і дати шлях розвитку приватної власності на землю, зруйнувати до решти общину, відкривати шлях товарно-ринковим відносинам.

 

реформа, маніфест, положення, кріпосні, удільні, державні, фабричні селяни.

 

19 лютого 1861 р. – скасування кріпосного права в Російській імперії.

 

Реформа поліції 1862 року