Античних полісів Північного Причорномор’я

1. Державний лад. 2. Суспільний устрій.

3. Правова система.

 

 

У VІІ ст. до н.е. в Північному Причорномор’ї греками-колоністами засновано поселення-факторії, які з часом перетворилися на міста-держави (поліси), що проіснували аж до ІІІ ст. н.е. Найвідоміші з них – Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантикапей. Тісно пов’язані з метрополіями економічно, жителі полісів перенесли на нашу землю і грецьку політичну систему. Ольвія та Херсонес розвивалися як демократичні республіки, Пантикапей – як аристократична (до утворення Боспорського царства). Вищим законодавчим органом влади в містах вважалися народні збори, які називалися екклесія. У них брали участь усі вільні громадяни, чоловіки, яким виповнилося 25 років. Постійнодіючим органом виконавчої влади була рада міста (булé), яку обирали народні збори на рік, на чолі з головою та його секретарем. Галузевими відомствами були магістратури (фінансова, військова, торговельна тощо), або магістрати (посадові особи). Керувала ними колегія архонтів (5 – 6 осіб) на чолі з першим архонтом. Серед урядовців згадуються також базилевси (жерці), стратеги (воєначальники), деміурги (судді), продики (юристи), номофілаки (адміністратори).

За суспільним ладом поліси являли собою станово-класове громадянське суспільство, союз голів і власників окремих господарств,, заснованих на рабовласництві. Античні соціуми вирізнялися чітким розшаруванням на панівну верхівку – судновласники, купці, лихварі, землевласники та власники крамниць і майстерень; на вільних громадян – ремісники, землероби, торговці; та невільників – рабів, склад яких поповнювався полоненими, дітьми рабів, проданими в рабство. Своєрідне місце в суспільстві займали іноземці (метики) та гетери (жінки легкої поведінки), котрі не належали до жодної з груп.

Судові функції в полісах виконували народні збори, рада міста, магістратури, колегії, урядовці. Провідними галузями права були цивільне (право власності, володіння), зобов’язальне, родинно-шлюбне, карне право. Судовий процес мав змагальний характер – позивач і відповідач самі захищалися, наводили докази, приводили свідків. Системи апеляцій та касацій не існувало, вердикт виносився голосуванням. Джерелами права слугували правовий звичай, декрети (закони) народних зборів, ради міста, розпорядження (псефізми) колегій, магістратур.

Норми права захищали державну і приватну власність на землю, речі, худобу, рухоме й нерухоме майно, особу, рабів. Найтяжчими вважалися злочини проти держави, власності, посягання на життя, честь і гідність. Вони каралися смертю. За інші правопорушення застосовувалися конфіскації майна, тілесні покарання, штрафи.

екклесія, булé, колегії, магістратури, архонти, псефізми, декрети, демос.

VІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. існування у Північному Причорномор’ї грецьких міст-держав, Ольвії, Херсонеса, Пантикопею, Тіри.