Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
У ХV–ХVІ століттях у складі Литви та Польщі
1. Суспільний лад. 2. Пануючі верстви суспільства. 3. Загал вільного населення. 4. Напіввільні та невільні люди.
Суспільний лад на території України в складі Польщі та Литви ґрунтувався на землеволодінні та душеволодінні за службу (державну й військову), на поземельній залежності від землевласника (приватного чи державного), а відтак його можна назвати феодальним. Він передбачав як безумовну власність на землю (алод – вотчину), так і умовну, тимчасову (феод – двір, маєток, наділ). Суспільство було чіткої станової стратифікації та структурованості. Тобто соціальне і правове становище певної верстви соціуму визначалося розмірами земельної власності та відношенням до неї (володінням, користуванням, розпоряджанням). Усе населення можна розділити на три великі групи: а) пануючу верхівку; б) загал вільного населення; в) напіввільних та невільників. Найвищу верству суспільства складала аристократія – магнати – нащадки Рюриковичів та Гедиміновичів. Близько до них стояла титулована знать – княжата, що походили з багатого і родовитого руського боярства. Обидві групи складали військову, урядову, державно-адміністративну, судову та економічну еліту країни. До нетитулованої знаті належала шляхта – державні та військові службовці, які за це тримали землю з селянами, мали власні суди, користувалися привілеями, мали сеймове самоврядування, через яке впливали на вибори короля та його рішення. Шляхта не була замкнутим кланом чи корпорацією і поповнювалася вихідцями з духовенства, козацтва, селянства, а також служилими безпомісними урядовцями та військовими – боярами (панцирні, путні, замкові слуги) і земянами (рицарі). Панівне державно-правове становище шляхти у суспільстві закріпили, “Артикули Генріха Валуа” 1573 року. До загалу вільного населення належало православне духовенство, яке традиційно поділялося на біле (священики, дяки, паламарі) та чорне (клір і ченці), котре володіло землями, мало власну юрисдикцію та юстицію (суди). Після 1596 року (Берестейської унії) з’явилася чітка конфесійна структурованість духовенства на православне, уніатське та католицьке. Жителі міст – міщани – залежали від держави (короля і князя), приватного власника (магната чи церкви) або користувалися самоврядуванням. Від цього залежали їхні податки, повинності, судова підпорядкованість, землекористування. Міщани розділялися на багату верхівку (патриціат – купці, лихварі, урядовці), середній стан (бюргери – ремісники, підприємці) та бідноту (плебс – різноробочі). Окрім того, в містах жили іноземці – євреї, чехи, німці, вірмени, греки, котрі мали власне самоуправління і суди, а також діяла цехова система зі статутами, касами, старшиною та судами.
У ХVІ ст. сформувалося також в окремий стан козацтво, котре поділилося на реєстрове, городове та низове (запорозьке) з відповідним правовим статусом. Найнижчу сходинку тогочасного суспільства займали селяни, котрих можна розділити на вільних – мали власну землю, господарство, сплачували податки (чинш), відбували панщину (тягло), повинності (ремісничі і службові) і могли вільно переходити з одного маєтку в інший (т.зв. похожі селяни). Напіввільними селянами були грошові боржники, котрі, сплативши борг, ставали вільними, а не сплативши – потрапляли до невільників – непохожих селян. Останні утворилися з колишніх холопів та челяді й хоч і працювали на землі, мали сім’ї та господарство, особистої свободи не мали і в праві, судах, успадкуванні тощо залежали від пана. З 1588 року вони стали кріпаками. магнати, шляхта, бояри, земляни, патриціат, бюргери, плебс, похожі селяни, непохожі селяни, кріпаки, козаки.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-27; просмотров: 252; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.234.184.8 (0.005 с.) |