Загальна характеристика законодавства УЦР

1. Конституційне законодавство. 2. Цивільне право.

3. Земельне право. 4.Фінансове право. 5. Трудове право. 6. Кримінальне законодавство.

 

За короткий час існування та діяльності УЦР встигла створити власну оригінальну правову систему. Хоча майже в усіх галузях законодавства діяли старі, ще імперські акти та норми, до них вносилися суттєві доповнення та зміни. Найсуттєвіших успіхів досягнуто в конституційному праві. Це всі чотири Універсали, які містили положення про державний устрій, державний лад та державне право, “Статут Генерального секретаріату” (16 липня 1917 р.) визначив структуру, функції та повноваження виконавчої влади. Інші закони врегульовували відповідні аспекти державного будівництва:

- Закон “Про вибори до Установчих зборів УНР” (11–16.ХІ.1917 р.);

- Закон “Про порядок видання законів” (8.ХІІ.1917 р.) надавав законодавчі функції ЦР, а розпорядчі – Генеральному секретаріату;

- Закон “Про національно-персональну автономію” (9.І.1918 р.) передбачав створення національних союзів та національних кадастрів (списків);

- Закон “Про громадянство УНР” (2.ІІІ.1918 р.) визнавав громадянами тих осіб, які народилися на Україні і постійно в ній проживали;

- Циркуляр МВС “Про основи політики УНР” (4.ІІІ.1918 р.);

- Закон “Про державну символіку УНР” (12.ІІІ.1918 р.) затверджував державний герб (тризуб Володимира Великого) та жовто-синій прапор;

- Закон “Про державну мову” (24.ІІІ.1918 р.) такою визнавав українську мову;

- Конституція УНР (29.ІV.1918 р.) увібрала в себе попередні конституційні акти зі змінами та доповненнями.

Цивільне право базувалося на Х томі Зводу законів Російської імперії. Але в нормативних актах ЦР не використовувалося поняття “право володіння”, а лише “порядкування” та “користування”. Тобто приватна власність, особливо на землю, заперечувалася. Що ж до самого земельного права, то ЦР Третім універсалом скасувала приватну власність на землю, а Четвертим запропонувала передати землю тим, хто на ній працює без викупу, але й без права власності, а лише користування та розпоряджання. 18 січня 1918 р. вона ухвалила “Земельний закон”, який підтвердив означені положення. У галузі фінансового права прийнято закон “Про випуск державних кредитових білетів” (6. І. 1918 р.) в карбованцях, гривнях і шагах, Закон “Про випуск зобов’язань Державної скарбниці УНР” (13.ІV.1918 р.) та Закон “Про тимчасові розписки видатків УНР (11. ІV. 1918 р.). Закон “Про восьмигодинний робочий день” (25. І. 1918 р.) став предтечею українського кодексу законів про працю, який у трудовому праві впровадив 48-годинний робочий тиждень, регламентував працю жінок, неповнолітніх, нічні, понаднормові, працю на шкідливому виробництві, у святкові та неробочі дні.

Менш усього встигла зробити ЦР в кримінальному законодавстві, де в повному обсязі діяли норми царського Зводу законів (т. 15), Кримінального уложення 1903 р. та Тюремного статуту. Третім універсалом в УНР скасовано смертну кару, спеціальними законами впроваджено амністію політичним в’язням та встановлено покарання учасникам війн і повстань проти УНР.

У цілому, з огляду на умови, законотворчий і законодавчий процес, очолений ЦР, можна вважати плідним і позитивним.

 

закон, громадянство, трудове, фінансове, конституційне право, правотворчість, законотворчість.

Конституція УНР 1918 року

1. Умови прийняття. 2. Структура. 3. Основні засади.

 

Конституційний процес ЦР розпочала відразу ж після проголошення Першого універсалу створенням конституційної комісії у складі 100 осіб на чолі з М. Грушевським. Конституцію передбачалося ухвалити Всеукраїнськими Установчими зборами. Але революційні події, російська та німецька окупації завадили цьому, і в останній день свого існування, 29 квітня 1918 р., ЦР затвердила її положення, але в життя не впровадила, бо сама припинила діяльність.

Конституція УНР мала підзаголовок – “Статут про державний устрій, права і вольності УНР “ і складалася з 83 статей, об’єднаних у 8 розділів. І. Загальні постанови (ст. 1 – 6). ІІ. Права громадян України (ст. 7 – 21). ІІІ. Органи власти УНР (ст. 22 – 26). ІV. Всенародні Збори УНР (ст. 27 – 49). V. Про Раду Народних Міністрів УНР (ст. 50 – 59). VІ. Суд УНР (ст. 60 – 68). VІІ. Національні союзи (ст. 69 – 78). Про часове припинення громадянських свобод (ст. 79 – 83).

УНР проголошувалася “державою суверенною, самостійною і ні від кого не залежною”, суверенне право в якій належить народові (всім разом громадянам республіки). Територія її неподільна і без згоди 2/3 парламенту не може змінюватися кордон.

Громадянином вважалася особа, яка набула це право законним шляхом, подвійне громадянство не передбачалося. Актова, громадянська і політична дієздатність наставала з 20 років. Всі громадяни незалежно від віку, віри, раси, статі проголошувалися рівними в своїх правах. Їм гарантувалися всі права і свободи, як-от: свобода слова, друку, совісті, обирати і бути обраним (активне і пасивне виборче право), вільне місце проживання, пересування, недоторканність домашнього життя, листовна таємниця тощо. Встановлювалися порядок виборів та законотворча процедура. Влада розподілялася на гілки – законодавчу, виконавчу та судову. Законодавча належала Всенародним Зборам УНР, виконавча – Раді Народних Міністрів, судова – Генеральному Суду УНР.

Національним меншинам надавалося право об’єднуватися в національні союзи, які формували органи самоуправління, видавали корпоративні закони, що не суперечили б Конституції держави, встановлювали бюджет тощо.

На випадок війни чи повстання громадянські свободи обмежувалися спеціальним законом не більше як на 3 місяці, який ухвалювали Всенародні Збори або Рада Народних Міністрів.

Тобто ЦР бачила УНР класичною парламентською республікою, без президента. На підставі Конституції передбачалася розробка цілої низки законодавчих актів.

 

конституція, права, свободи, національні союзи, Всенародні Збори, Рада Народних Міністрів, Генеральний Суд.

 

Державний устрій України