Суспільний устрій на українських землях

У складі імперії Габсбургів

1. Землевласники. 2. Міщани. 3. Селяни.

 

Австро-Угорська монархія протягом ХІХ ст. залишалася аграрною країною, основу економіки якої складало поміщицьке землеволодіння і феодальні соціально-економічні відносини. Населення поділялося на три великі групи: землевласників, міських обивателів та найчисленніше селянство.

Землевласники були панівною верствою суспільства і складалися з поміщиків та духовенства. Проте в їх середовищі не було рівності. Привілейовану частину складала австрійська аристократія, угорські та польські магнати, католицькі єпископи. Потім ішла польська та українська шляхта, уніатське та православне духовенство. Усі названі категорії суспільства мали землю у приватній власності, вільно розпоряджалися нею, володіли поземельно залежними селянами, користувалися своєю становою судовою системою, їхню власність, честь, життя і здоров’я закон охороняв як суспільну і державну прерогативу.

Міщани хоч і належали до привілейованих груп суспільства, не складали єдиного цілісного стану. Вони поділялися на обивателів (інтелігенція, ремісники, поміщики, духовенство), буржуазію (купецтво, банкіри, майстри, цехмістри) та робітників (наймити-селяни, чорноробочі, підмайстри ремісники). Промисловість краю залишалася мануфактурного типу, і буржуазія була досить слабкою – економічно і політично. Більше впливу мали сільські буржуа, ніж промислові та банківські.

Селяни складали основну масу населення і найбільш обмежену в правах категорію суспільства. 70 % з них складали поміщицькі і 30 % – державні. Поміщики до 1848 року мали над селянином-кріпаком повну владу, здійснюючи за старим звичаєм домініальний суд. Селяни відбували панщину за те що жили і працювали на землі власника (держави, поміщика, церкви). Вони вважалися держателями землі, тобто користувалися нею, платили податки за це і несли повинності. Але продати землю, розділити її між синами чи заповісти селянин не міг. Щоправда і поміщик з власної волі не міг позбавити селянина його наділу. У 1848 р. панщину, як форму кріпосної залежності, скасовано за викуп. Віднині селяни могли виступати в судах, укладати будь-які угоди, вести підприємницьку діяльність, створювати товариства, кооперативи тощо. Проте поміщики захопили у приватну власність сервітути (громадські угіддя), а багатьох селян звільнили без землі, що спричинило нові кабальні угоди між селянством та землевласниками і спонукало масову еміграцію сільського населення до Канади та Америки в пошуках землі.

Отже, за суспільним устроєм західноукраїнські землі майже все ХІХ ст. залишалися переважно феодальними з елементами прискореного розвитку товарно-ринкових відносин та формуванням буржуазії і пролетаріату.

 

поміщики, духовенство, міщани, селяни, сервітути, панщина, кріпосне право, пережитки феодалізму.