Державний устрій Галицько-Волинської держави

1. Вищі органи законодавчої влади. 2. Центральний виконавчий апарат. 3. Місцеве управління. 4. Судова влада.

 

 

Державний лад Галицько-Волинського князівства (королівства) зовні був схожий на устрій Київської Русі. Але в реальному житті, функціонуванні, повноваженнях та компетенції роль князя, ради бояр, віча була дещо іншою.

Князеві (королеві) належала верховна законодавча, виконавча, судова, адміністративна та виконавча влада. Він очолював державу як суверен, керував збройними силами, зовнішньою політикою, фінансами (податки, карбування грошей). Проте абсолютної влади в державі князь не мав, вона обмежувалася впливовим боярством, особливо в Галичині, де боярський клан сформувався з місцевої земельної аристократії ще родоплемінних часів. Політично сильні князі (Данило Романович) вели з ними криваву боротьбу, а слабі потрапляли під повний контроль. Другою особливістю державного ладу Галицько-Волинського князівства є дуумвірат – одночасне правління двох князів – одного на Волині (у Володимирі) другого в Галичині (Галичі, Львові, Холмі). Йдеться про співправління Данила та Василька Романовичів, Льва І Даниловича і Володимира Васильковича, Андрія та Лева ІІ Юрійовичів.

Боярська рада формально існувала як дорадчий орган центральної влади при князеві. Та фактично рада скликалася найбільш впливовими боярами, котрі прагнули обмежувати або регулювати владу князя. До її складу входили найбільші землевласники (бояри-аристократи), галицький єпископ, воєводи, намісники та суддя княжого двору (теж усі походженням з боярського стану). У часи занепаду влади князя бояри очолювали державу. Наприклад, Володислав Кормильчич (в роки малолітства Данила Романовича), або Дмитро Детько (після смерті Юрія ІІ).

Віче, як пряме воле- і правовиявлення населення, скликалося спорадично, або стихійно, чи князем, чи боярами в часи як зовнішньої загрози, так і внутрішньої міжусобної боротьби. Воно не мало чіткого регламенту, визначених повноважень та компетенції. Поступово його роль занепала і до ХІV ст. звелася нанівець.

Система управління була двірсько-вотчинною. Центральну виконавчу владу очолював двірський (дворецький) – керував князівським двором і вотчинами, чинив суд від імені князя, супроводжував його в поїздках. Печатник (канцлер) відав канцелярією, вів діловодство держави, охороняв печатку, керував писарями, перекладачами, архіваріусами. Стольник очолював фінансову систему, збройник забезпечував необхідним військо, отроки та дітські виконували різні доручення князя.

Місцеве управління належало призначеним князем у воєводства воєводам, у волості – волостелям, у містах – тисяцьким або посадникам. Найменшою адмінодиницею була сільська община, управляв якою виборний староста, але підпорядкований князівським урядовцям. Кожен на своєму місці був адміністратором, воєначальником та суддею. Судова влада не була відділена від адміністративної і складалася з державних, церковних та домініальних судів.

Отже, за формою правління Галицько-Волинська держава була феодальною монархією з сильною олігархічною верхівкою в особі боярства.

князь, віче, боярська рада, дуумівірат, двірсько-вотчинна система, воєводства, волості, волостелі, двірський, печатник, стольник, збройник.