Як пам’ятка політико-правової думки

1. Умови створення і прийняття “Конституції”.

2. Основні положення “Конституції” П.Орлика.

3. Спроби втілити в життя ідеї “Конституції”.

 

 

Коли у вигнанні помер гетьман І. Мазепа, після довгих суперечок прихильники боротьби за самостійність України обрали 5 квітня 1710 р. гетьманом однодумця Мазепи, генерального писаря Пилипа Степановича Орлика. Народився він 11 жовтня 1672 р. під містом Вільно в емігрантській чеській шляхетській родині. Залишившись з дитинства без батька, він закінчив Києво-Могилянській колегіум, оволодів, крім рідної, українською, давньогрецькою, латинською, а потім шведською, німецькою, французькою та турецькою мовами. Освічений правознавець і політик, Орлик швидко пройшов шлях від кафедрального писаря Київської митрополії до генерального писаря Війська Запорозького. Він розумів, що з самого початку діяльності залишається гетьманом у вигнанні, а тому, щоб стати справжнім гетьманом України, її треба звільнити від іноземного панування.

Для здійснення задумів Орлик підготував проект нових, більш досконалих і привабливих демократичних законів про республіканський, демократичний устрій України. Він написав проект під назвою – “Пакти й конституції законів і вольностей Запорозького Війська”. Оригінальність і значення Конституції П. Орлика полягають у поєднанні загальнодемократичних засад з козацькими традиціями Запорозької Січі. У шістнадцяти пунктах проекту в дуже стислій формі розкриті внутрішні і зовнішні питання життя України. У перших шести йдеться про релігію (1), територію та кордони (2), про відносини з Кримом (3), про Січ Запорозьку (4, 5). Наступні пункти констатують цілковиту незалежність України від Польщі та Росії. У них передбачалося, що країною правитиме обраний гетьман, який опиратиметься на раду старшин. Тричі на рік: на Різдво, Великдень і Покрову при гетьмані має збиратися велика рада, на яку запрошуються генеральні старшини, полковники, сотники, “розумні радники” з полків, представники Запорозької Січі. Ця рада – парламент – покликана вирішувати найважливіші державні справи. Державними фінансами мав розпоряджатися не сам гетьман, а підскарбій. Утримання гетьмана і його дому базувалося на використанні прибутків з його маєтностей. Усі органи влади мали керуватися лише законами. Демократичною передбачалася й соціальна політика. Козацькій старшині заборонялося залучати вільних козаків і посполитих до різних робіт у своїх господарствах, забирати і силою скуповувати ґрунти. Порушувалося питання про рівномірний розподіл податків між посполитими, козаками та міщанами. Заборонялося “переїжджим слугам гетьманським” зловживати владою. “Пакти” затверджено шведським королем Карлом ХІІ, який ставав протектором Української держави.

Переконавшись, що власних сил замало, щоб відвоювати самостійність України, Орлик задумав організувати коаліцію великих європейських держав. У 1712 р. він пише “Маніфест до європейських урядів”. У цьому документі говорилося про те, що для всіх народів “природним правом є визволятися від гноблення” і звучав заклик допомогти Україні в здійсненні цього права. Маніфест викривав політику Петра І, який “прагнув перетворити вільних козаків на регулярну армію і порушити їхні вольності і навіть вигубити назавжди Військо Запорозьке”. П. Орлик запевняв, що його влада спрямовується “задля громадських інтересів коханої вітчизни”, а також підкреслював, що всьому світові має стати відомою правота намірів і справедливість мотивів боротьби українського народу і що ця свята боротьба заслуговує підтримки. Але відгуку серед європейських монархів “Маніфест” П.Орлика не знайшов.

конституція, республіка, парламент, незалежність, протектор, маніфест.

 

5 квітня 1710 р. – ухвалено “Конституцію П.Орлика.

гетьман Пилип Орлик.