В роки Національно-визвольної війни 1648–1657 рр.

“Березневі статті”.

1. Адміністративно-територіальна організація.

2. Органи влади та управління. 3. Суспільний лад.

4. Березневі статті.

 

 

У ході Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького на звільненій території формувалися підвалини самостійної української національної держави у вигляді козацької республіки, започаткованої традиціями Запорозької Січі. Визволену територію поділено на 16 військово-адміністративних одиниць – полків. Найвідомішими серед них були Київський, Брацлавський, Черкаський, Чернігівський, Полтавський, Чигиринський, Переяславський. Крім адміністративно-територіальних, існували полки й суто військові, які формувалися на відповідних адміністративних територіях і складали основу нової держави, – її збройні сили.

Полки поділялися на сотні. Їхня кількість у кожному полку була різною і коливалася від 10 до 20 сотень. У реєстрах сотень кількість козаків теж була різною. В одних – кілька десятків, в інших – до 300 чоловік. У полку влада належала полковнику, а також полковому писарю, обозному, судді, осавулам та іншим військово-адміністративним чинам. Вони й складали старшинську раду полку. Усіма військовими і громадськими справами сотні управляв сотник, а козацькими сільськими громадами – отаман.

Центральна влада на визволеній території належала гетьману, який спирався на Раду генеральної старшини. До неї входили: генеральний писар, що відав гетьманською канцелярією і зовнішніми відносинами, генеральний обозний – керівник артилерії та виробництва зброї і спорядження; генеральний суддя – начальник у судово-адміністративних питання; підскарбій, який відав збиранням податків і фінансовими справами війська; безпосередні помічники гетьмана у військових справах – осавули, бунчужні та хорунжі. Символами верховної влади гетьмана в Україні були клейноди: булава, бунчук, прапор, литаври для скликання ради. Центр влади перемістився в Чигирин, де перебувала військова і адміністративна ставка гетьмана. Тут була його резиденція з генеральною старшиною, яка разом з полковниками складала військову раду при гетьманові. Це ж була і своєрідна старшинська рада міністрів, яка вирішувала адміністративні, політичні й економічні проблеми звільненої України. Гетьмана і генеральну старшину обирали на загальній військовій раді. Обиралися також полковники й сотники, хоча інколи кандидатів і визначали зверху.

Держава Б. Хмельницького вперше в міжнародно-правових відносинах визнана урядом Речі Посполитої Зборівським договором 1649 р. як автономія в складі трьох воєводств, а 1654 р. на Переяславській раді – царем Московської держави.

Сукупність документів, за якими практично втілено рішення Переяславської ради про протекторат над Україною Москви, відомі під назвою “ Березневих статей ”. Це низка кількаразових звернень гетьмана – “ Статей Богдана Хмельницького ”, а також указів і жалуваних грамот царя. Березневими вони названі тому, що 14 березня 1654 р. їх остаточно схвалено й підписано царем.

Відповідно до “Березневих статей” московський уряд визнавав політичну автономію України як окремого державного утворення в союзі з Москвою із збереженням самоуправління, яке на той час склалося. Збройні сили України (реєстр) складали 60 тис. козаків. Україна обирала гетьмана на козацькій чи народній раді з наступним схваленням царем. Українці обирали собі старшину, місцеву адміністрацію, збирали кошти на платню старшині та на утримання війська. Усі привілеї і права старшини, козаків, української шляхти залишалися непорушними, у володіння гетьмана передавалося Чигиринське староство. Цілком зберігалися права київського митрополита і української автокефальної православної церкви. За гетьманом зберігалися державні права мати зносини з усіма іноземними державами. Про стосунки ж з Польщею і Туреччиною треба було доповідати цареві. Податки мали збиратися на місцеву адміністрацію і на місцеві потреби.

Отже в 50-і роки ХVІІ ст. у Центральній Україні формувалася повноцінна державність, з усіма відповідними ознаками, функціями, механізмом, на чолі з гетьманом.

полки, сотні, гетьман, рада, генеральна старшина, угода, “Березневі статті”, привілеї.

 

1649 р. – Зборівська угода. Визнання Річчю Посполитою автономії України; 14 березня 1654 р. – ухвалено українсько-російську угоду “Березневі статті”.

 

Державний, адміністративний